Попередження суїцидів серед неповнолітніх

Безпрецедентна актуальність вчасного виявлення спроб суїцидів і їх профілактика серед неповнолітніх обґрунтовується невтішною статистикою: за 2020 рік в Україні зафіксовано 123 випадки підліт­кових самогубств, а загалом з 2017-го - 518 випадків; найчастіше на­кладають на себе руки підлітки у віці від 12 до 16 років^[136].

Суїцид (самогубство) - це усвідомлювані, навмисні дії, спрямо­вані на добровільне позбавлення себе життя, що призводять до сме­рті. Воно передбачає нанесення людиною самому собі смертельних ушкоджень і є мультикультурним явищем^[138]. Звідси слід говорити про ознаки суїциду:

1) може здійснюватися виключно людиною;

2) має форму свідомого невипадкового діяння щодо самого себе;

3) об'єктом замаху є власне життя людини;

4) його передумовою, як правило, є нереалізовані та/або незадо- волені психоемоційні потреби;

5) супроводжується почуттям безпорадності;

6) мета полягає у свідомому позбавленні себе життя.

Слід зазначити, що існують різні теорії причин суїциду: біологі­чна, психологічна та соціальна. Проте для профілактики самогубства серед неповнолітніх важливішими є не загальні теорії, а конкретні умови та причини, котрі можуть призвести до летальних наслідків, зокрема: невміння підлітка розуміти та проявляти свої почуття, по­яснювати свої переживання; особливість відчуття свого місця у світі: з одного боку - вже не дитина (переживає дорослі бажання), а з ін­шого - індивід, який залежить від сім'ї (яка, у свою чергу, стає менш значущою, ніж однолітки); нестійкість самооцінки, неадекватне уяв­лення про власну компетентність; максималізм в оцінюванні себе та інших, нездатність прогнозувати наслідки своїх дій; нерозуміння, не­прийняття неповнолітнього «значущими іншими», що викликає пе­реживання образи, самотність, відчуження; втрата батьківської лю­бові, нерозділене кохання; смерть, розлучення батьків; приклади су- їцидальної поведінки батьків, родичів^[139].

Важливе теоретико-прикладне значення для попередження суї- цидів серед неповнолітніх має руйнування стереотипів про самогуб­ців, які консолідували в своєму досліджені І. В. Марухіна та О. Б. Са­гайдак^[140]:

Стереотип № 1. Самогубці не попереджають про свої наміри

Факт: більшість людей подають попереджувальні сигнали про можливе самогубство у формі безпосередніх висловів, фізичних, тілесних ознак, емоційних реакцій або поведінкових проявів. Вони повідомляють про можливість вибору самогубства як засобу поз­бавлення від болю, напруження, збереження контролю або ком­пенсації втрати. При цьому дані сигнали часто виступають волан­ням про допомогу._____________________________________

Стереотип № 2. Не слід говорити про самогубство з людиною, котра схильна до нього, оскільки це може подати їй ідею про здійс­нення цієї дії__________________________

Факт: розмова про самогубство не породжує і не збільшує ри­зику його здійснення, а, навпаки, знижує його. Найкращий засіб виявлення суїцидальних намірів - пряме запитання про них. Відк­рита розмова з вираженням щирого піклування і турботи щодо на­явності в людини думок про самогубство є для неї джерелом поле­гшення, навіть одним із ключових моментів у відвертанні безпо­середньої небезпеки самогубства.________________________________

Стереотип № 3. Якщо людина говорить про самогубство, то вона його не здійснює

Факт: люди, що зводять рахунки з життям, найчастіше перед цим прямо чи опосередковано дають знати кому-небудь про свої наміри. Це стосується чотирьох із п'яти суїцидентів. Тому якщо до вас звернулася така людина, ніколи не відмовляйтеся від розмови з нею, відверніть її від цього усіма можливими засобами і, переду­сім, глибокою зацікавленістю у житті цієї людини.

Стереотип № 4. Суїцидальні спроби, що не призводять до сме­рті, є лише формою поведінки, спрямованої на привертання уваги до суїцидента____________________

Факт: суїцидальні форми поведінки або «демонстративні» дії деяких людей є крайнім, останнім закликом або проханням про до­помогу, що посилається іншим.

Стереотип № 5. Ті, хто покінчує із собою, психічно хворі________

Факт: наявність психічного захворювання є фактором висо­кого ризику самогубства, проте переважаюча більшість суїциден- тів не страждають на жодні психічні захворювання. Для них суїци- дна ситуація тимчасова, з якої вони не вбачають іншого виходу, але такий завжди можна знайти.__________________________________________________________________________

Стереотип № 6. Якщо людина одного разу здійснить суїцида- льну спробу, то вона більше її не повторить_____________________________________________________________________

Факт: хоча більшість осіб, що скоюють суїцидальну спробу, звичайно не переходять до самогубства, однак значна частина з них повторюють ці спроби. Так, частота самогубств в осіб, котрі ра­ніше скоїли суїцидальні спроби, у 40 разів вище, ніж в іншої час­тини населення.

Стереотип № 7. Зловживання алкоголем і наркотиками немає відношення до самогубств

Факт: залежність від алкоголю і наркотиків є фактором ризику суїцидальної поведінки.

Стереотип № 8. Самогубство є надзвичайно складним явищем, тому допомогти самогубцям можуть лише професіонали._______________________________________________

Факт: дослідження свідчать, що суїцид - складне явище, але ро­зуміння і реагування на суїцидальну поведінку в конкретної лю­дини не вимагає глибоких знань у галузі психології або медицини. Вимагається лише проявити увагу до того, що говорить людина, сприймати дану інформацію серйозно, надати підтримку і зверну­тися за відповідною допомогою.

Стереотип № 9. Якщо людина має схильність до самогубства, то вона залишиться в неї назавжди_______________________________________________________________________

Факт: більшість суїцидальних кризових станів є минущими і усуваються при відповідній допомозі.

Стереотип № 10. Самогубство - явище, що, успадковується____

Факт: наявність деякої генетичної основи не означає, що лю­дині не можна надати реальної допомоги, адже мова йде про пове­дінку людини, котру важливо помітити, а після цього звернути на неї увагу лікарів або психологів.________________________________________

Стереотип № 11. Якщо не залишена записка, то не можна вва­жати самогубством те, що трапилося________________________________________________________________________

Факт: лише четверта частина з усіх осіб, що скоїли самогубство, залишають записки.

Основою попередження суїцидів серед неповнолітніх є суїцида- льна превенція - запобігання суїциду, яке полягає в здатності ви­значити небезпеку реалізації суїцидальних дій на ранніх стадіях фо­рмування суїцидогенезу^[141].

Суїцидальна превенція повинна ґрунтуватись на антисуїцидаль- них чинниках:

1) культурних і соціально-демографічних: участь у громадській діяльності (спортивні змагання і події, клуби, товариства тощо); до­брозичливі, урівноважені стосунки з однолітками в навчальному за­кладі; гарні стосунки з учителями та іншими дорослими; підтримка з боку близьких людей;

2) сімейних: сприятливий клімат у сім'ї; розвинені навички спіл­кування в сім'ї, добрі, сердечні, щирі стосунки між усіма членами сім'ї; батьки розуміють потреби та особливості розвитку неповнолі­тніх; підтримка підлітків сім'єю у всіх сферах;

3) особистісних: уміння спілкуватися з однолітками і дорослими; впевненість у собі, своїх силах, переконаність у здатності досягти життєвих цілей; уміння шукати і звертатися за допомогою у разі ви­никнення труднощів, наприклад у навчальному закладі; прагнення радитися з дорослими, приймаючи важливі рішення; відкритість до думок і досвіду інших людей; відкритість до всього нового, здатність засвоювати нові знання^[142].

Складовими елементами суїцидальної превенції є наступні дії.

1. Виявлення підлітків, які мають складнощі в навчанні, поведі­нці, ознаки емоційних розладів, шляхом: проведення бесід із клас­ними керівниками, учителями-предметниками; спостереження в класі; проведення тестування, соціометричного дослідження, ана­лізу анкет; організації бесід та консультацій для батьків.

2. Визначення причин складнощів, проблем дитини, що можливе через: індивідуальне обстеження дітей під час бесіди, тестування, ін­терв’ю; функціональний аналіз проблем дитини, виявлення голов­них причин, які зумовлюють її труднощі; визначення типу групи суї- цидального ризику та рівня небезпеки.

3. Можливість подолання труднощів завдяки: переадресуванню до спеціалістів - дитячого психоневролога, психотерапевта, соціаль­ної служби для дітей, сім’ї та молоді; індивідуальної чи групової пси- холого-педагогічної корекції; роботі психолога та соціального педа­гога із сім’єю: тимчасовому переходу на індивідуальну форму нав­чання; зміні дитячого колективу; переведенню до іншого вчителя; заохочення до позашкільної діяльності, створення ситуацій успіху; допомоги сім’ї з боку вихователів, фахівців з охорони дитинства тощо.

4. Організація психологічної просвіти учителів^[143].

Індикатори суїцидального ризику неповнолітніх^[144]

Під час проведення суїцидальної превенції необхідно врахову­вати, що причинами суїциду також можуть стати небезпечні ігри в мережі Інтернет, серед яких найпопулярнішими є наступні.

1. «Біжи або помри» - це квест, суть якого полягає в тому, що гра­вець повинен перебігти дорогу перед авто, яке їде поряд.

2. «Зникни на 24 години». За правилам цієї гри, підліток повинен сховатися таким чином, щоб його ніхто не зміг знайти, при цьому брати із собою засоби зв'язку заборонено.

3. «Синій кит» - це групи в соціальних мережах, учасники яких по­етапно готують власну смерть/самогубство під керівництвом адміні­стратора. Останні надсилають різні завдання, останнім із яких є суї- цид.

4. «Фея вогню». У цій грі дитина повинна включити газ у квартирі чи будинку, коли всі сплять.

До імовірних ознак неповнолітнього, який є учасником подібної гри, можна умовно віднести такі: 1) безпричинна зміна поведінки; 2) порушення сну або поверховий сон; 3) комунікабельний підліток стає раптом замкнутим, використовує у спілкуванні односкладні ві­дповіді; 4) зневажливе ставлення до своєї зовнішності; 5) депресивні пости в соціальних мережах, публікації на своїй сторінці похмурих образів або цитат, пов’язаних зі смертю; 6) вживання спиртного та наркотиків тими, хто раніше не вживав їх; 7) явна уповільненість те­мпу мовлення, монотонність; 8) дії, які можна трактувати як про­щання, завершення: незвичні розмови про любов до батьків, спроби закінчити проекти та справи.