Право на попередження за можливості страждань і болю
а) Європейська хартія прав пацієнтів
Стаття 11. Право на попередження за можливості страждань і болю «Кожен ма° право за можливості уникнути страждань і болю на кожному етапі свого захворювання».
б) Конституція і закони України
Конституція України від 28.06.1996 р. [статті 3, 28 (ч. 2)].
«Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю» (ст. 3).
«Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню» (ч. 2 ст. 28).
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. [стаття 289 (ч. 2)].
«Фізична особа не може бути піддана катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню».
Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19.11.1992 р. [статті 6, 8 (ч. 2), 35-4, 52].
Про затвердження Загальнодержавної програми боротьби з онкологічними захворюваннями на період до 2016 року: Закон України від 23.12.2009 р.
Про затвердження Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки: Закон України від 19.02.2009 р.
в) Підзаконні нормативно-правові акти
Про Клятву лікаря: Указ Президента України від 15.06.1992 р. [п. 2 ч. 1].
«...Бути безкорисливим і чуйним до хворих...».
Про затвердження Порядку провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом: Постанова Кабінету Міністрів України від 03.06.2009 р. № 589.
Про затвердження Клінічного протоколу надання паліативної допомоги, симптоматичної та патогенетичної терапії' хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД: Наказ МОЗ України від 03.07.2007 р. № 368.
«...Полегшення болю та інших симптомів захворювання для підвищення якості життя пацієнта, навчання членів родини пацієнта правилам полегшення страждань близької людини...
Медичні послуги з паліативної допомоги повинні бути доступні цілодобово».Про затвердження примірних положень про хоспіс та відділення паліативної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію та СНІД: Наказ МОЗ України від 27.12.2007 р. № 866.
Про затвердження Примірного положення про лікарню «Хоспіс» (відділення, палату паліативного лікування) для хворих на туберкульоз: Наказ МОЗ України від 11.06.2010 р. № 483.
Про створення Державного підприємства «Інститут паліативної та хоспісної медицини МОЗ України: Наказ МОЗ України від 24.07.2008 р. № 159-О.
Інструкція про порядок медичного забезпечення в Службі безпеки України: Наказ Служби Безпеки України від 08.10.2007 р. [п. 7.1].
«Пацієнт має право на:
... полегшення болю, пов’язаного із захворюванням та/або медичним втручанням;...»
Про затвердження Примірного табеля оснащення основним медичним обладнанням та виробами медичного призначення лікувально-профілактичних закладів, що надають медичну допомогу онкологічним хворим: Наказ МОЗ України від
15.12.2009 р. № 954.
Про затвердження Порядку обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів у закладах охорони здоров’я України: Наказ МОЗ України від 21.01.2010 р. № 11.
г) Кодекс медичної' етики
Етичний кодекс лікаря України, прийнятий і підписаний на Всеукраїнському з’їзді лікарських організацій та X З’їзді Всеукраїнського лікарського товариства від 27.09.2009 р. [п. 3.11].
«Лікар зобов’язаний перебувати поряд з вмираючим хворим до останньої миті його життя, забезпечувати відповідні його стану лікувальні заходи і нагляд, підтримувати можливий рівень життя, максимально полегшувати фізичні і психічні страждання хворого і його близьких усіма доступними засобами».
д) Юридична практика
1. Приклади дотримання прав
Позивач гр. Ю. звернувся до суду з позовом до Д. міської центральної лікарні про стягнення моральної шкоди. 27 жовтня 2005 р. він отримав травму на виробництві та звернувся за медичною допомогою у лікарню. У цей же день він був госпіталізований з діагнозом «Забій правої половини грудної клітини», але жодного лікування не отримав і був виписаний до праці 31 жовтня 2005 р.
Позивач неодноразово пояснював завідувачу травматологічного відділення гр. Б., що він відчуває гострий біль у грудях, припускаючи, що в нього перелом, і попросив призначити йому адекватне лікування, обезболення, у якому йому було відмовлено. Після виписки його стан погіршився і гр. Ю. вимушений був звернутися до іншого закладу охорони здоров’я, у якому отримав належну медичну допомогу. Позовні вимоги гр. Ю були задоволені, суд ухвалив рішення стягнути з відповідача 5000 грн як компенсацію моральної шкоди.2. Приклади порушення прав
Майже два тижні в одній із обласних лікарень жінка помирала від раку з «яскраво вираженим больовим синдромом». Лише після того, як сусідка по палаті звернулась до головного лікаря зі скаргами на немилосердну поведінку лікуючого лікаря, жінці були призначені опіоїдні анальгетики. Це рішення було прийнято за день до смерті пацієнтки.
3. Випадок з практики
У березні 2007 р. гр. Б. був затриманий співробітниками міліції за підозрою у вчиненні злочину. Йому було пред’явлене обвинувачення у вчиненні злочинів на підставі ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України і застосований запобіжний захід у формі «утримання під вартою». Справу було передано до З. районного суду X. обл. У квітні 2007 р. під час перебування у СІЗО № X йому був поставлений діагноз - рак (гіпернефрома) лівої нирки Т3-4 N1 M1, метастатичний процес у легені 4/II кл. гр., хронічний цироз печінки.
Представник гр. Б. неодноразово подавав до суду клопотання про зміну запобіжного заходу, оскільки стан гр. Б. був важким, проте жодне з них не було задоволене. Крім того, гр. Б. примусово доставлявся на судові слухання за його справою (суд знаходиться за 50 км від СІЗО), що завдавало йому величезних фізичних і моральних страждань.
Як до поміщення в СІЗО, так і під час перебування там гр. Б. постійно скаржився на нестерпний біль. Відповідно до довідки начальника медичної частини СІЗО, гр. Б. надавалось симптоматичне лікування, у тому числі наркотичними анальгетиками, проте він стверджував, що кількість призначених йому препаратів недостатня, враховуючи останню стадію хвороби.
Крім того, у СІЗО № X немає свого фахівця-онколога, через що заявник щоденно терпів муки і страждання.У заяві до Європейського суду з прав людини зазначено, що ненадання належної медичної допомоги порушує ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Окрім того, примусове доправляння гр. Б. на судові слухання спричиняло йому біль та фізичні й моральні страждання, які можуть підпадати під визначення «катування» за змістом ст. 3 вказаної Конвенції. На підставі звернення до Європейського суду з прав людини та до відповідних державних органів гр. Б. був госпіталізований до обласної онкологічної лікарні, де йому було вилучено злоякісну пухлину та проведено належне післяопераційне лікування, променеву терапію тощо.
е) Практичні поради
1. Обезболення як один із видів медичного втручання має показання, протипоказання й ускладнення. Це, як правило, супутнє медичне втручання, додаткове до основного, для прикладу, основне - пологи, а додаткове - епідуральна анестезія. Обезболення має на меті полегшити або зняти біль, не сповільнюючи при цьому процес основного медичного втручання, а також не заподіюючи шкоди пацієнту.
2. Паліативна допомога надається пацієнтам на останніх стадіях перебігу невиліковних захворювань і включає комплекс заходів, спрямованих на полегшення фізичних й емоційних страждань пацієнта та надання психосоціальної і моральної підтримки членам їх сімей.
3. Полегшення болю та інших симптомів захворювання для поліпшення якості життя пацієнта є одним з провідних нормативно визначених принципів паліативної допомоги, а тому, обґрунтовуючи своє звернення, з метою створення умов для здійснення однойменного права, зважаючи на недосконалість правового регулювання цієї проблематики, слід використовувати цей засадничий підхід.
є) Перехресні посилання з відповідними міжнародними та регіональними правами
Будь ласка, перегляньте міжнародні та регіональні норми, які стосуються Права на попередження по можливості страждань і болю у контексті Права на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров’я у розділах 2 і 3.
6.1.12.