КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО НЕПОВНОЛІТНІХ
Про необхідність здійснення особливого порядку кримінального процесу щодо неповнолітніх наголошено у низці міжнародних документів, зокрема у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права від 16.12.1966; Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, Мінімальних стандартних правилах ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх, від 29.11.85 («Пекінські правила») тощо.
Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх визначається загальними правилами КПК України з урахуванням особливостей, передбачених главою 38 КПК України. Положення § 1 глави 38 КПК України застосовуються у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, вчинених особами, які не досягли вісімнадцятирічного віку.
Особливості здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх
1. Спеціалізація органів, які здійснюють кримінальне провадження щодо неповнолітніх. У ч. 2 ст. 484 КПК України визначено необхідність здійснення кримінального провадження щодо неповнолітньої особи слідчим або дізнавачем, спеціально уповноваженими на здійснення досудового розслідування щодо неповнолітніх. Спеціалізацію суддів, які здійснюють розгляд кримінального провадження щодо неповнолітньої особи, передбачено ч. 14 ст. 31 КПК України.
2. Слідчий, дізнавач, прокурор, слідчий суддя або суд та всі інші особи, які беруть участь у провадженні, зобов’язані здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим і психологічним особливостям, роз’яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи під час ухвалення процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього (ч. 2 ст. 484 КПК України).
3. Обов’язкова участь захисника. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 52, ч. 3 ст. 499 КПК України, якщо особа підозрюється або обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, участь захисника є обов’язковою з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою.
Про залучення захисника дізнавач, слідчий або прокурор виносять постанову, а слідчий суддя або суд - постановляє ухвалу, яка направляється до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.4. Обов’язкова участь батьків або інших законних представників неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого (ст. 44, 488 КПК України). Якщо підозрюваним чи обвинуваченим є неповнолітній, до участі в процесуальній дії разом з ним залучається його законний представник, яким можуть бути батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності - опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім’ї, а також представники органів опіки і піклування, установ та організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній. Про залучення законного представника слідчий або прокурор виносять постанову, а слідчий суддя або суд постановляють ухвалу, копія якої вручається законному представнику.
5. Порядок виклику неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого (ст. 489 КПК України). Неповнолітній підозрюваний чи обвинувачений повідомляється або викликається слідчим, дізнавачем, прокурором, слідчим суддею чи судом через його батьків або інших законних представників. Якщо неповнолітній перебуває під вартою, він викликається через адміністрацію місця попереднього ув’язнення (ч. 3 ст. 135 КПК України). Інший порядок допускається лише в разі, якщо це зумовлюється обставинами, встановленими під час кримінального провадження.
6. Особливості проведення слідчих (розшукових) дій за участю неповнолітнього (ст. 226, 227, 490, ч. 1 ст. 491 КПК України). Під час проведення слідчих (розшукових) дій за участю неповнолітньої особи забезпечується участь законного представника та захисника. Особі, яка не досягла 16 років, під час допиту забезпечується участь педагога або психолога, а за необхідності - лікаря (ст. 491 КПК України). Слід пам’ятати, що допит малолітньої або неповнолітньої особи не може тривати без перерви понад одну годину, а загалом - понад дві години на день.
Особам, які не досягли 16-річного віку, роз’яснюється обов’язок про необхідність давання правдивих показань, при цьому вони не попереджаються про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання.7. Особливості застосування запобіжних заходів до неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого (ст. 492, 493 КПК України). До неповнолітніх підозрюваних, обвинувачених, можуть застосовуватися як загальні запобіжні заходи (особисте зобов’язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою, затримання як тимчасовий запобіжний захід), так і спеціальні (передання під нагляд неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі, - передання під нагляд адміністрації дитячої установи). Передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи полягає у взятті на себе будь-ким із зазначених осіб або представником адміністрації дитячої установи письмового зобов’язання забезпечити прибуття неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду, а також його належну поведінку (ст. 493 КПК України). Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину (ст. 492 КПК України).
8. Спеціальний предмет доказування у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх (ст. 485 КПК України). У кримінальному провадженні щодо неповнолітніх необхідно встановити як обставини, передбачені ст. 91 КПК України, так і передбачені ст. 485 КПК України, тобто: 1) повні та всебічні відомості про особу неповнолітнього: його вік (число, місяць, рік народження), стан здоров’я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси особи; 2) ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння; 3) умови життя та виховання неповнолітнього; 4) наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення.
9. Виділення кримінального правопорушення щодо неповнолітнього в окреме провадження. Така необхідність має бути з’ясована, якщо неповнолітній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення разом із повнолітнім (ст. 494 КПК України). Виділення матеріалів досудового розслідування здійснюється на підставі ст. 217 КПК України.
10. Можливість застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітнього обвинуваченого (ст. 497 КПК України) та до особи віком від 11 років до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність (14/16). Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх підозрюваних (у віці від 14/16 до 18 років) може закінчуватися як направленням до суду обвинувального акта, так і клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру (ст. 498-502 КПК України). Клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру може бути складено у разі, якщо неповнолітній підозрюваний вчинив уперше кримінальний проступок, злочин
Кримінальний процес України:у питаннях і відповідях невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості. Примусові заходи виховного характеру застосовуються судом, і наслідком їх застосування є звільнення особи від кримінальної відповідальності. Покарання у цьому разі не застосовується.
Кримінальне провадження щодо неповнолітніх, які не дося- гли віку кримінальної відповідальності (від 11 років до (14/16)
Особа, яка після досягнення 11 років до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, не є суб'єктом злочину. Порядок кримінального провадження щодо таких осіб визначено § 2 глави 38 КПК України (ст. 498-502 КПК України). Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру здійснюється згідно з правилами, передбаченими КПК України. Під час досудового розслідування здійснюються необхідні процесуальні дії для з'ясування обставин вчинення суспільно небезпечного діяння та особи неповнолітнього. Досудове розслідування у кримінальному провадженні неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності, може бути закінчено направленням до суду клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру.
Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів виховного характеру або про відмову в їх застосуванні.
133.