Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реє­страцію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», сис­тему органів державної реєстрації прав утворюють три групи суб'єктів.

До першої групи належать Міністерство юстиції України та його територіальні органи.

Другу групу становлять суб'єкти державної реєстрації прав, до яких відносяться: виконавчі органи сільських, селищ­них та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, а також акредитовані суб'єкти.

При цьому виконавчі органи сільських, селищних та місь­ких рад (крім міст обласного та/або республіканського Авто­номної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до Закону та у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Акредитованим суб'єктом може бути юридична особа публічного права, у трудових відносинах з якою перебуває не менш ніж три державні реєстратори та яка до початку здій­снення повноважень у сфері державної реєстрації прав укла­ла: договір страхування цивільно-правової відповідальнос­ті з мінімальним розміром страхової суми у тисячу прожитко­вих мінімумів для працездатних осіб, встановлених станом на 1 січня календарного року; договір з іншим суб'єктом держав­ної реєстрації прав та/або нотаріусом (у разі якщо акредито­ваний суб'єкт здійснює повноваження виключно в частині за­безпечення прийняття та видачі документів у сфері державної реєстрації прав).

Акредитація суб'єктів та моніторинг відповідності таких суб'єктів вимогам акредитації здійснюються Міністерством юстиції України.

До третьої групи суб'єктів реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень належать державні реєстратори прав на нерухоме майно. Також до цієї групи входять нотаріуси, які здійснюють державну реєстрацію речових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону, до повноважень суб'єктів державної реєстрації прав відносять:

1) забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяй­ного нерухомого майна; формування та зберігання реєстра­ційних справ.

2) здійснення інших повноважень, передбачених вказа­ним Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Законодавець наголошує на тому, що акредитовані су­б’єкти можуть здійснювати визначені у ч. 1 ст. 9 Закону повноваження в повному обсязі або здійснювати їх виключно в частині забезпечення прийняття та видачі документів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі договору зі суб’єктом державної реєстрації прав та/або нотаріусом.

Аналізуючи норми статті 10 Закону України «Про дер­жавну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтя­жень», яка має назву «Державний реєстратор», доходимо ви­сновку, що законодавець реєстраторів поділяє на три окремі групи.

Перша група реєстраторів - це особа-громадянин Укра­їни, який має вищу освіту за спеціальністю «правознавство», відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністер­ством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах зі суб’єктом державної реєстрації прав.

До другої групи реєстраторів належать нотаріуси (як дер­жавні, так і приватні).

Третю групу складають: державний виконавець, приват­ний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, на­кладених під час примусового виконання рішень відповід­но до закону, а також у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв’язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є пред­метом іпотеки.

У частині другій вказаної статті встановлено обмеження щодо виконання державним реєстратором своїх обов’язків. Зокрема, державний реєстратор не має права приймати рі­шення про державну реєстрацію прав у разі, якщо речове пра­во на нерухоме майно, обтяження такого права набувається, змінюється або припиняється за суб’єктом державної реєстра­ції прав, з яким державний реєстратор перебуває у трудових відносинах або засновником (учасником) якого він є.

Законодавець наголошує на тому, що державний реєстра­тор не має права приймати рішення про державну реєстрацію прав на своє ім'я, на ім'я свого чоловіка (дружини), його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сес­тер), суб'єкта господарювання, засновником (учасником) яко­го він є. У такому разі державна реєстрація прав проводиться іншим державним реєстратором.

До обов'язків державного реєстратора належить:

1) встановлення відповідності заявлених прав і поданих/ отриманих документів вимогам законодавства, а також пере­вірка відсутності суперечностей між заявленими та вже зареє­строваними речовими правами на нерухоме майно та їх обтя­женнями, зокрема:

- відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випад­ках, передбачених законом;

- відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

- відповідність відомостей про речові права на нерухо­ме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих доку­ментах;

- наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

- наявність факту виконання умов правочину, з якими за­кон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виник­нення, переходу, припинення речового права, що підлягає дер­жавній реєстрації;

2) перевірка документів на наявність підстав для про­ведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про

державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення дер­жавної реєстрації прав, відмова в державній реєстрації прав та приймання відповідних рішень;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що вини­кли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов’язкове здійснення запиту від органів влади, підпри­ємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформації (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідної для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що міс­тять відомості, потрібні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності належних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заяв­ником.

До речі, органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов’язані безоплатно протягом трьох робо­чих днів з моменту отримання запиту надати державному реє­стратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливос­ті) в електронній формі;

4) під час проведення реєстраційних дій обов’язково ви­користовувати відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у ви­дачі, скасування та анулювання зазначених документів, а та­кож використовувати відомості, отримані у порядку інформа­ційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним держав­ним реєстром судових рішень;

5) відкривати та/або закривати розділи в Державному реєстрі прав, вносити до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про ре­чові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об’єкти та суб’єктів таких прав;

6) присвоювати за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об’єкту нерухомого майна у випадках, передбачених вказаним Законом;

7) виготовляти електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщувати їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реє­стру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстра­ції прав);

8) формувати за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формувати реєстраційні справи у паперовій формі;

10) здійснювати інші повноваження, передбачені вказа­ним Законом^[182].

Державний реєстратор при виконанні своїх функцій вико­ристовує свою печатку, за винятком нотаріуса, який викорис­товує нотаріальну печатку.

Стаття 11 Закону України «Про державну реєстрацію речо­вих прав на нерухоме майно та їх обтяжень» забезпечує гаран­тії діяльності державного реєстратора. Законодавець наголо­шує, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених Законом, будь-яких органів влади, їхніх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їхніх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно зі законом.

5.6.