Досвід розвитку споживчого кредитування в зарубіжних країнах

Споживчий кредит набув значного поширення у промислово розвинутих країнах у першу чергу тому, що через використання даної технології фінансування покупок різко збільшується місткість ринку стосовно цілої низки споживчих товарів та нерухомості.

Споживче кредитування населення почало розвиватися у 20-ті роки ХХ століття в США і одержало широке поширення в перше післявоєнне десятиліття у США, Канаді, Англії, Австралії, із середини 50-х років – у ФРН, Франції, Італії й інших європейських країнах, а трохи пізніше й у Японії під впливом посилення розриву між зростаючими можливостями виробництва й обмеженими рамками платоспроможного попиту населення. З розвитком суспільства роль споживчого кредиту у покритті споживчих витрат зростає, досягши в даний час відчутних значень у економічно розвинених країнах (від 80% у Франції до 133% річних споживчих витрат у Японії) [5].

Багато з фахівців, визначаючи необхідність вивчення економічного досвіду розвинутих країн, підкреслюють важливість аналізу банківських систем США, ФРН і Японії, які займають об\'єктивно домінуюче становище на світовому фінансовому ринку.

Найбільшу групу депозитних установ США становлять комерційні банки. Головна їх відмінність як депозитних установ — переважне використання депозитів на ринку кредитів для розвитку бізнесу, де на даний час переважають короткотермінові комерційні кредити.

Крім того, комерційні банки практикують надання споживчих кредитів (під майбутні доходи) і кредитів під нерухомість (заставні кредити). До початку реформування законодавства про банківську систему наприкінці 70-х — початку 80-х років комерційні банки США були монополістами в багатьох сегментах фінансового ринку.

Банки США, пройшовши початковий етап процесу реорганізації національної фінансової системи, постійно вдосконалюють і розширюють свої можливості як на національному, так і на міжнародному ринку.

Американські банки, вийшовши з кризи національної фінансової системи, розширюють власні можливості, поширюючи свій вплив на нові галузі діяльності [29].

У США й інших ринкових країнах існують спеціальні юридичні норми і правила, що регулюють використання споживчих кредитів. Кредитори не мають права здійснювати дискримінацію потенційних позичальників: за расовими, релігійними ознаками, національністю, сімейним станом, статтю (якщо останні задовольняють основні критерії відносно кредитних ризиків). Однак кредит може отримати тільки громадянин даної країни. Аналіз кредитоспроможності клієнта передує укладенню з ним кредитного договору і дозволяє виявити фактори ризику, які здатні привести до непогашення виданого банком кредиту в обумовлений строк, і оцінити ймовірність своєчасного повернення кредиту. Визначення кредитоспроможності клієнта є невідємною частиною роботи банку по визначенню можливості надання кредиту. Під аналізом кредитоспроможності позичальника розуміється оцінка банком позичальника з точки зору можливості і доцільності надання йому кредиту, визначення ймовірності повернення у відповідності з кредитним договором. Аналіз кредитоспроможності клієнта дозволяє банку, своєчасно утрутившись у справи боржника, вберегти його від банкрутства, а при неможливості цього оперативно призупинити кредитування. Оцінка кредитоспроможності клієнта проводиться в кредитному відділі банку на основі інформації, яка характеризує здатність клієнта отримувати прибуток, який є достатнім для своєчасного погашення кредиту, наявність у позичальника майна, яке при необхідності може виступити забезпеченням даного кредиту і т.д. Крім того, працівник банку зобовязаний аналізувати ринкову коньюктуру, тенденції її змін, ризики, які випробовують банк і його клієнт. Джерелами інформації про індивідуального позичальника можуть бути відомості з міста роботи, місця проживання і т. п. Найчастіше вивчення кредитоспроможності індивідуальних позичальників здійснюється за бальною системою оцінки надійності клієнтів [11, с.55].

Правила і принципи функціонування кредитно-фінансової сфери, які десятиліттями складалися в розвинутих країнах, через низку обставин не можуть беззастережно використовуватися в перехідних економіках. По-перше, відносний розмір грошової маси, банківських ресурсів, відхилення курсу національної валюти від паритету купівельної спроможності значно відрізняються від відповідних параметрів у розвинутих країнах. По-друге, багато ринкових інститутів у перехідній економіці недостатньо розвинуті. По-третє, такі явища, як інфляція, доларизація в перехідних економіках перевищують допустимі межі. Окрім того, практика застосування таких трьох класичних інструментів грошово-кредитного регулювання, як облікова ставка, норматив обов’язкового резервування, операції на відкритому ринку показала їх недостатню ефективність в умовах перехідної економіки.

Існує і інший бік проблем щодо використання державами з перехідною економікою, зокрема і Україною, досвіду банківської системи ринкових країн. Банківська системи України, як і інші банківські системи, є залежною від зовнішнього світу і відчуває вплив міжнародної фінансової кризи, що розпочалася восени 2007 року. Вважається, що поглиблення кризи на фінансовому ринку в США може призвести до скорочення кредитування в Україні та зростання кредитних ставок, а це, в свою чергу, - позначитися на темпах економічного зростання. У зв’язку з обмеженими можливостями запозичень на зовнішніх ринках унаслідок фінансової кризи можна очікувати зниження темпів зростання обсягів активних операцій вітчизняних банків. Адже високі темпи зростання обсягів діяльності банків у 2007 році на третину були забезпечені за рахунок ресурсів запозичених на зовнішніх ринках. У І кварталі 2008 року дійсно спостерігалося зниження темпів приросту активних операцій (7,8%) порівняно з І кварталом 2007 року (11,2%), яке відбулося в основному внаслідок скорочення обсягів наданих міжбанківських кредитів.

Що ж до скорочення кредитування суб’єктів господарювання та населення, то такої тенденції в І кварталі 2008 року не спостерігалося.

Міжнародна фінансова криза – це насамперед попереджувальний сигнал про необхідність посилення контролю за ризиками при кредитуванні населення. Криза в США виникла внаслідок надання «легких» кредитів фізичним особам, котрі мали граничний рівень доходів. Тому українські банки мусять посилити вимоги щодо надійності позичальників, їх кредитоспроможності. З іншого боку, як свідчить зарубіжний досвід, мають бути посилені й регулятивні вимоги, зокрема щодо підвищення рівня відрахувань у резерви на покриття ризиків за такими кредитами, встановлення підвищених обов’язкових економічних нормативів, зокрема нормативів капіталу для банків, які проводять небезпечну ризикову політику [9, с. 62].

Отже можна підсумувати, що не дивлячись на те, що за кордоном обсяг кредитних операцій по споживчому кредитуванню складає одну третину від загального обсягу наданих кредитів, розвиток споживчого кредитування в Україні дещо загальмувався в умовах кризи, але, тим не менш, є банки, які продовжують займатися кредитуванням населення.