§ 1. Світове господарство: основні риси та особливості розвитку

Світове господарство — це сукупність національних господарств та їх об’єднань, взаємопов’язаних міжнародними економічними відносинами на основі міжнародного поділу праці.

Міжнародний поділ праці — вища ступінь суспільного територіального поділу праці, яка спирається на спеціалізацію виробництва окремих країн.

• спеціалізація, пов’язана з природно-кліматичними умовами країн (особливо сировина та сільське господарство);
• предметна (міжгалузева) спеціалізація, орієнтована на окремі види промислових виробів;
• подетальна спеціалізація, пов’язана з особливостями сучасної НТР.

Економіка, що бере участь у міжнародному поділі праці, називається відкритою.

Її антиподом є автаркія — закрита, ізольована від світового ринку та світової конкуренції економіка «опори на власні сили». Показником відкритості економіки є частка експорту або імпорту у ВВП країни.

Інтернаціоналізація продуктивних сил — це розвиток процесу використання продуктивних сил національних господарств через поглиблення міжнародних економічних відносин, міжнародної спеціалізації та кооперації виробництва, зростання міжнародного поділу праці і розвиток міжнародного обміну на всіх стадіях суспільного відтворення.

У процесі розвитку інтернаціоналізації продуктивних сил і виробництва формується світовий ринок і світове господарство. Провідною тенденцією сучасного світового господарства став процес його глобалізації.

Глобалізація — нова фаза прискорення розвитку світогосподарських зв’язків у кількісному та якісному відношенні, пов’язана з переходом від монокапіталізму до мультинаціоналізму з виходом на міжнародну арену ТНК (транснаціональних компаній).