§ 1. Світове господарство: основні риси та особливості розвитку
Світове господарство — це сукупність національних господарств та їх об’єднань, взаємопов’язаних міжнародними економічними відносинами на основі міжнародного поділу праці.
Міжнародний поділ праці — вища ступінь суспільного територіального поділу праці, яка спирається на спеціалізацію виробництва окремих країн.
Виділяють такі етапи розвитку міжнародного поділу праці:- спеціалізація, пов’язана з природно-кліматичними умовами країн (особливо сировина та сільське господарство);
- предметна (міжгалузева) спеціалізація, орієнтована на окремі види промислових виробів;
- подетальна спеціалізація, пов’язана з особливостями сучасної НТР.
Економіка, що бере участь у міжнародному поділі праці, називається відкритою.
Її антиподом є автаркія — закрита, ізольована від світового ринку та світової конкуренції економіка «опори на власні сили». Показником відкритості економіки є частка експорту або імпорту у ВВП країни.
Інтернаціоналізація продуктивних сил — це розвиток процесу використання продуктивних сил національних господарств через поглиблення міжнародних економічних відносин, міжнародної спеціалізації та кооперації виробництва, зростання міжнародного поділу праці і розвиток міжнародного обміну на всіх стадіях суспільного відтворення.
У процесі розвитку інтернаціоналізації продуктивних сил і виробництва формується світовий ринок і світове господарство. Провідною тенденцією сучасного світового господарства став процес його глобалізації.
Глобалізація — нова фаза прискорення розвитку світогосподарських зв’язків у кількісному та якісному відношенні, пов’язана з переходом від монокапіталізму до мультинаціоналізму з виходом на міжнародну арену ТНК (транснаціональних компаній).