§ 1. Основні риси та періодизація феодальної економіки

Після падіння Римської імперії в V ст., яке відбулося внаслідок розвитку кризових процесів всередині античного суспільства і нашестя варварів (варварами в Римській імперії називали народи, які не знали латинської мови і були чужі античній культурі — кельти, германці, слов’яни), в Європі починає формуватися соціально-економічна система, відмінна від античної і варварської (первіснообщинної).

В історії господарства середньовіччя характеризується такими загальними ознаками:

• панування приватної власності, основою якої була земля у формі феода;
• монополія феодалів на землю;
• протиріччя між великою власністю на землю і дрібним селянським виробництвом;
• особиста, поземельна, судово-адміністративна і військово-політична залежність селянина від землевласника;
• рентна форма експлуатації феодально-залежного селянства;
• переважання натурального господарства та другорядна роль обміну;
• аграризація економіки.

Розвиток господарства країн Західної Європи епохи Середньовіччя пройшов три періоди. У ранньому Середньовіччя (V-X ст.) сформувалися визначальні риси феодального господарства. XI-XV ст. — період зрілості феодального господарства в умовах розвитку міст і товарного виробництва. У пізньому Середньовіччі (XVI — перша половина XVII ст.) зароджується ринкове господарство, з’являються ознаки індустріальної цивілізації.