Світова парадигма розвитку домашніх господарств
У сучасних умовах малий сімейний бізнес став для економіки тією сферою економічної активності, яка поглинає індивідуальну працю і є антиподом стандартизованого великого виробництва.
Проте не кожна країна допускає в себе масштабну індустріалізацію західного типу. Так, Індія проводила і досі проводить політику захисту національного дрібного виробництва та кустарної промисловості. В деякій мірі Африка і Латинська Америка розчаровані політикою великомасштабної індустріалізації.Доцільно звернути увагу на закономірності розвитку дрібного бізнесу на тлі глобалізації економіки. У багатьох країнах, що розвиваються, цей бізнес орієнтується на попит бідних прошарків населення, обмежений предметами першої необхідності та визначається поняттям «сімейні господарства», або «дрібний бізнес». Безумовно, орієнтація на бідних людей перетворює дрібний бізнес у консервативний елемент економіки. Але оскільки проблема бідності та безробіття існує у світі і, мабуть, буде існувати ще довгий час, то попит на продукцію, яку виробляє дрібний бізнес, збережеться ще надовго.
Однією з характерних особливостей дрібного бізнесу є те, що він переживає своєрідне відродження традиційних ремесел, народних промислів, кустарництва. Це зумовлено пожвавленням інтересу до національних традицій, культури, народної творчості, ручної роботи. Даний інтерес підсилюється високими темпами зростання міжнародного туризму.
Процеси, які відбуваються у світі, простим інтересом до дрібного бізнесу назвати не можна. У першу чергу вони зумовлені проблемою подолання безробіття.
У США сімейний бізнес досить різноманітний. Тут займаються і ремеслами, і побутовими послугами, надають ділові та освітні послуги. Так, тільки 4,4% всіх сімейних підприємств охоплені ремеслами; 11,8% зайняті в роздрібній торгівлі; фінансові, бухгалтерські, консультаційні та комп’ютерні послуги становлять 30% всього «домашнього» бізнесу; на частку будівництва, заняття нерухомістю, освітніх, юридичних і оздоровчих послуг припадає 53,8%.
Надавати такі послуги можна і в Україні (в деякій мірі вони вже існують, але нелегально), проте належної під тримки з боку держави цей бізнес не набув.Протягом останнього десятиліття в США зріс попит на ділові послуги, які надають насамперед дрібні сімейні фірми. Цим фірмам невигідно утримувати високооплачуваних спеціалістів з багатьох питань, тому чимало фахівців надають бухгалтерські, рекламні, комп’ютерні, управлінські та інші послуги вдома.
\\f.lt;і; іti! ¦
Широкого застосування в сімейному господарстві США набув комп’ютерний бізнес, який багатьом людям дав можливість отримувати додаткові доходи.
З розвитком комп’ютерної техніки та її використанні в домашніх умовах у США виникла нова назва «надомного бізнесу»: telecommuting, electronic cottage (термін, який ввів А. Тоффлер), а співробітника, який працює вдома і зв’язаний з основною фірмою комп’ютерними лініями, називають телекомп’ютер (telecommuter). Цю діяльність широко використовують вже протягом декількох десятиліть великі компанії, які дійшли висновку, що продуктивність робітників «telecommuter» набагато виша, ніж у штатного персоналу. Про перспективність даного сімейного бізнесу свідчать темпи його зростання (20% річних). Крім того, поява нового, продуктивнішого обладнання буде стимулювати розвиток цієї системи надання послуг.
Проблема зайнятості в цілому є дуже важливою, але чільне місце в ній посідає все ж таки жіноча зайнятість. Вирішення цієї проблеми можна знайти також у розвитку сімейного «надомного» бізнесу. Так, тільки в США 70% “надомного” бізнесу знаходиться в руках жінок, з них 90% діють у сфері послуг. Світова статистика свідчить про те, що кількість жінок, які успішно займаються підприємницькою діяльністю, постійно зростає.
Як правило, жінки частіше організовують свій власний бізнес, ніж чоловіки. У цьому їм сприяє уряд США. Ще в 1988 р. Конгрес прийняв закон про власний жіночий бізнес. Опитування, що проводились неодноразово в США, свідчать про те, що жіночий бізнес існує триваліший час, ніж чоловічий.
Заснований жінками бізнес після перших п’яти років виживає в два рази частіше, ніж бізнес. заснований чоловіками.В Україні не ведеться статистика щодо жіночого бізнесу, тому важко судити, скільки в нашій країні реально дрібних фірм належить жінкам. Але слід сказати, що жінка в Україні взагалі традиційно має високий рівень орієнтації на трудову діяльність.
У Швейцарії уряд всіляко прагне подолати проблему безробіття і для того, щоб започаткувати власний бізнес зареєстрованим безробітним надається фінансова допомога у вигляді субсидій. Початкові субсидії розраховані на шість місяців, їхній розмір дорівнює обсягу щоденних допомог із безробіття за піврічний період.
Спеціальні програми підтримки самостійної зайнятості з-поміж безробітних існують у різних країнах, зокрема, в Австралії, Канаді, Данії, Франції, Німеччині, Ірландії, Нідерландах, Великій Британії та США.
Так, у Великій Британії для започаткування бізнесу надають певні допомоги (в рамках програми допомоги безробітним), але при виконанні певних умов. Людина, яка є на даний момент безробітною, повинна мати документ про те, що вона володіє не менше як однією тисячею фунтів стерлінгів для вкладення у бізнес. Учасники цієї програми будуть одержувати 40 ф. ст. на тиждень протягом року.
У Німеччині за даними 1990 р. на одного учасника програм підтримки самостійної зайнятості витрачається найменше - 2000 дол. CLUA за термін дії програми 13 тижнів, а найбільше - у Нідерландах - 19 000 дол. США (з урахуванням кредитів) і строком дії програми 40 тижнів. В Австралії на одного учасника втрачалось 10 700, у Канаді 7000 дол. (із урахуванням адміністративних витрат); у Данії ці витрати становили 13 500, Франції - 4400, Ірландії - 6600, Великій Британії- 5300 дол. США.
В Австрії та Франції надаються позики для створення власного бізнесу, у Греції уряд підтримує приватних власників, які забезпечують зайнятість завдяки своїй мобільності. Тому держава всіляко сприяє їх розвитку, надаючи кредити, матеріальні допомоги тощо.
У Польщі, для стимулювання та підтримки малих підприємств у приватному секторі було створено спеціальний фонд. Він керує двома програмами розвитку малого бізнесу, що фінансується Європейською комісією. А для організації власного бізнесу у Польському банку розвитку, Підприємницькій кредитній корпорації або Банку соціально - економічних ініціатив підприємці в середньому на 2 - 3 роки можуть одержати позики. Доступність позик необмежена, але для їх отримання треба скласти бізнес - план. Умови надання позик пільгові - у розмірі 50 або 75% банківської процентної ставки. Різницю між процентною та кредитною ціною позики відшкодовують міські центри зайнятості, які визначають у Польщі фінансову політику на ринку праці. \'Зарубіжний досвід підтримки самостійної зайнятості потребує докладного аналізу для застосування в Україні.Іншим видом сімейних господарств є сімейні ферми. Визначення поняття сімейної ферми в іноземній літературі є досить різноманітним. Так, дехто терміном «сімейна ферма» позначає лише ферми, на яких працюють тільки члени сім’ї. Загальнішим і зручним є визначення ферми, як виробництва, яким керує фермерська сім’я, навіть за тієї умови, що на ньому працюють наймані робітники. У більшості західноєвропейських країн переважають малі (дрібні) сімейні ферми, хоча на їх частку припадає відносно невеликий відсоток від загального обсягу виробництва. З іншого боку, існують великі сімейні ферми, які можна класифікувати: за великими земельними площами; за кількістю зайнятих; за розміром бізнесу; за формами господарювання. Так, у США індивідуальна або сімейна ферма с господарством, яким керує сім\'я. Існує дуже чітке правове поняття, яке дає визначення фермерському господарству. Тільки ферми, які мають дохід не менший 1000 дол. у рік можна віднести до цієї категорії. У середньому на таке господарство припадає 74 та сільських угідь і 52 га ріллі. Основні роботи виконує сім\'я. На 5 ферм - І постійний найманий робітник.
Ферми в країнах Західної Європи і Північної Америки відрізняються за розмірами, вони в переважній більшості, є сімейними.
Земля, яку вони обробляють, знаходиться або в їх власності, або сім’я орендує її у великих землевласників. Капітал сім’ї купляють на фінансових ринках, а деколи - через спеціалізовані кредитні установи, яких у С1І1А діє близько 10000, і в діяльності яких бере участь 1/4 частина населення. їх загальні активи складають майже 350 млрд дол. На тлі американських кредитних спілок досягнення України виглядають набагато скромнішими. Наслідком їх слабкої організації є те, що вони поки шо незначно впливають на розвиток малого бізнесу.Уся історія Сполучених Штатів Америки в сфері аграрного сектору пов\'язана з фермерством. В ідеалі родинні ферми мають виробляти таку кількість сільськогосподарської продукції, яка б вартісно ототожнювала основну частину сукупного продукту. І сьогодні в основному сімейна ферма є в США не лише економічною, а й соціальною опорою суспільства.
Фермерство в США, як і в більшості інших зарубіжних країн, є справою ви- сокопрестижною. Люди цінують можливість поєднувати всі умови міського життя з перевагами сільської місцевості. Ферми є носіями важливих національних традицій. Будучи одночасно приватним власником і виробником, фермер має можливість варіантності поведінки щодо використання доходів, вирішення всіх проблем господарства. Його успіху сприяє забезпечена законом доступність державних кредитів за вигідних умов.
Найбільша кількість невеликих ферм знаходиться в країнах Південної Європи. У Великобританії, де ферми є найбільшими за площами, тільки 13% з них мають площі менші 5 га, в той час, як 59% -- більше 20 га. За даними Свроста- туправління найбільшими вважаються голландські сімейні ферми, потім - ферми Великобританії і Данії. У Німеччині і Франції більш - менш рівномірні співвідношення між великими і малими фермами. В Італії та Іспанії великий відсоток належить малим фермам.
Співвідношення між різними формами господарювання в кожній країні складаються по-різному. Але в більшості країн досить велику питому вагу становлять дрібні селянські господарства, землекористування яких не перевищує 5 га.
В Албанії такі господарства використовують 95% усіх сільськогосподарських угідь країни, в Болгарії - 30%, Румунії - 45%, Словенії 47%, Угорщині 22%. У Чехії після того, як змінилася структура аграрного сектору селянські господарства мають середній розмір 15 га. Взагалі, відбулося повсюдне подрібнення господарських структур колишнього колективно - державного сектору. Проте в Албанії, Румунії та Словенії при підтримці нових форм господарювання з боку держави ні країни подолали спад виробництва і підняли його рівень у продукуванні виробництва сільськогосподарської продукції. Цей приклад можна запропонувати Україні не для того, щоб відбулося подрібнення аграрного сектору, а для того, щоб держава належним чином підтримала аграріїв.У країнах з перехідною економікою сімейні господарства діють не лише в сільськогосподарській сфері, відновилося багато сімейних господарств, які займалися ремісничою, торговою га іншою діяльністю. Так, у В’єтнамі відновлюються і розвиваються традиційні ремесла та промисли. Утворюються цілі ремісничі села, які спеціалізуються на виробництві текстилю, паперу, гончарних, штучних перлин і виробів з перламутру, вишивки та мережок. Декілька сімей об’єдналися і мають свої машини для молотіння рису, спільний капітал і використовують свою власну силу для обмологу 800 - 900 тонн неочищеного рису в день. В окремих селах сім’ї спеціалізуються на переробці лікарських рослин. Кожна сім’я тут подібна до міні - підприємства, де працює 3-4 людини, в якому і діти, і старші люди фахово володіють своєю роботою. У Китаї індивідуальний сектор економіки базується на приватній власності на засоби виробництва, і, в основному, на особистій праці членів сім’ї. У масштабах країни ці господарства забезпечують 87% послуг з ремонту, 16% обсягу роздрібної торгівлі.
В Індії також розвиваються кустарні промисли, які пов’язані в переважній більшості з сільським господарством.
В Аргентині, Мексиці, Канаді та інших країнах добре розвинене бджільництво. Так, один пасічник - промисловець обслуговує 300 - 800, а то й 1200 бджолосімей. В останні роки в CLL1A у цій галузі відбулися суттєві зміни. Паралельно зі скороченням числа зайнятих працівників, які займаються цим видом діяльності, різко зросла продуктивність їх праці на основі використання найновіших досягнень техніки та медицини.
Таким чином, аналіз зарубіжного досвіду розвитку сімейного бізнесу переконує в тому, шо тільки організацією сімейного бізнесу всіх проблем вирішити неможливо. Проте системний розвиток всіх форм бізнесу і зайнятості з метою відродження національної економіки може мати своє позитивне значення і вивести Україну на траєкторію стабільного економічного зростання та процвітання.