<<
>>

Теорії функціонування фінансів домашнього господарства: вітчизняний аспект

Нині вивчення розвитку домогосподарств зараховують до мікроекономічної теорії, внесок у яку українських економістів, незважаючи на свою вагомість, ще належним чином не вивчено і не поціновано.

Між тим до помітних його надбань в українській економічній думці спричинилося вже те, що український народ і його господарські форми розвивалися тривалий час в умовах чужинницького гніту, а тому їх аналіз можна вважати своєрідним засобом національної самобєзпеки. Адже якщо людина є мірою всього, а українська людність перебувала під економічним і політичним гнітом чужинців, то аналіз і самоаналіз стану домашніх господарств були проявом формування власних потреб, вимог та інтересів.

Зацікавленість української економічної думки відносно функціонування домогосподарства сягала давніх часів, що пояснюється приватновласницькою природою українських господарських форм. Цей аспект української економічної думки заслуговує на увагу. Що ж стосується даного конкретного випадку, то доводиться обмежити висвітлення поглядів окремих українських економістів на домашні господарства. Крім того, потрібно відзначити, що останнє трактувалося головним чином економістами-статистиками, бо їх предмет зацікавлень найближче до розвитку домогосподарства.

Одним з найчільніших українських статистиків нової доби був Д. П. Журав- ський, який у 1846 р. у Києві видав класичне дослідження «Про джерела і використання статистичних відомостей». Він вважав, що обчисленню підлягає все, Що мас вплив на людину в суспільстві, а саме: клімат, місцевість, народонаселення, народний побут, приватна власність, народна праця і продуктивність, податки і повинність, стихії і біди, моратьність, освіта, державне управління, державне господарство. «Кожен з цих предметів, взятий окремо, - твердив учений, являє собою безліч другорядних категорій, за якими треба вести облік» |9.

ЖуравськийД Про джерела і використання статистичних відомостей/: Українська економічна думка Хрестоматія Київ.

1998 С 80

Наведені міркування мають фундаментальне значення для вивчення домогосподарства, пізнати яке можна лише на основі системи показників, а не обмежившись окремими з них. З цих позицій Д. П. Журавський визначив окремі складові розвитку господарства, почавши від клімагу, місцевості, народонаселення. Ці елементи значною мірою визначають народний побут, першим елементом якого є житло, потім одяг, далі - харчування та звичаї. Житло, одяг, харчування, казав економіст-статистик, необхідно обліковувати із врахуванням соціального стану людей.

Окремого обліку потребує приватна власність у вигляді майна, прибутків, грошей тощо.

Особливо прискіпливо ставився статистик до обліку праці, зайнятості, податків і повинностей, стихій, моральності, освіти, державного господарства і управління. Ці методичні настанови не втратили й досі свого теоретичного значення і прикладного застосування. Ними, до речі, вдало скористалися наступні покоління статистиків, зокрема ті з них, які займалися описом домашніх господарств, діяльність яких особливо рельєфно виступає у сільській місцевості.

У цьому контексті на особливу увагу заслуговують дослідження Чернігівської школи земської статистики в особі О. Русова, П. Червінського і В. Варзара Вони сформували земське статистичне бюро у Чернігівському земстві. У складеній ними програмі досліджень йшлося передусім про економічні умови життя, соціальні та етнічні відносини, розумовий та моральний побут населення. Найбільше уваги приділялося землеволодінню і землеробству - головному заняттю переважної більшості населення. Згідно з твердженням О. Русова, якого називали «батьком земської статистики», об’єктом дослідження мають бути

якомога найменші одиниці іцодо способу дослідження - то він мав бути «біль-

20

ше мікроскопічним, ніж телескопічним»

Чернігівські статистики поклали в основу вивчення відношення трудової маси людей до землі, продуктивність землі різних категорій, класифікацію ґрунтів, оцінку врожайності, видатки на обробіток землі, величину орендної плати, характер повинностей тощо.

Виходячи з позицій розвитку господарства на капіталістично-товарній основі, статистики чернігівської школи фіксували і явища, що суперечили меті та напрямкам народницького руху з його ідеологією общинного соціалізму, економічної однорідності громади і тому подібне. У листі доМ. Коцюбинського О. Русов писав, шо очолюване ним товариство не знає ні революціонерів, ні радикалів, а знає лише один народ український і йому

ужить. «Дуже важливо, - писав він - знати ті типи господарства, які назива-

21

ються «багатими», «середніми», «бідними»

Представники черніг івської статистичної школи були новаторами в обстеженні домогосподарств. Вони поклати початок новим формам таблиць. У їх середовищі були створені перші у статистичній практиці комбінаційні таблиці, методика складання яких знайшла застосування в усій Російській імперії.

Оскільки у XIX ст. більшість українського населення вела селянське госпо- дарство, то економісти намагалися у тій чи іншій мірі з’ясувати фізіологію його функціонування. Це було властиве і знаменитому вченому-новаторові Сергію Подолинському, який у брошурах-метеликах «Парова машина», «Про бідність» та інших розкривав господарське становище українського селянства. У знаменитому дослідженні «Життя й здоров’я людей на Україні» (1878 р.) вчений розглянув селянське господарство через призму здоров\'я, яке є індикатором економічного побутування населення і якості довкілля. С. Подолинський із санітарно-гігієнічною прискіпливістю описав головні елементи побуту і господарювання українського селянина, співставивши їх з життям інших етносів. Це дослідження досі не втратило актуальності й може бути використане для характеристики домашньо-побутового господарювання 22.

У тому ж напрямі проводив свої стагистико-економічні дослідження Володимир Навроцький (1847              1882),              який              заявив,              що              без              грунтовного знання еко

номічних відносин найблагородніші наміри перетворюються на порожні абстракції.

Він зізнавався, що предметом його зацікавлень є інтереси українського селянства Галичини. В. Навроцький стверджував, що панські фільварки були гальмом економічного поступу краю, істотно впливали на обмеження доходів селянських родин. Значно обмежували доходи селян надмірні податки, якими австрійський уряд обкладав землю, дім, капітал у грошах, ремесла, фабричний промисел, торгівлю, особисті послуги. Зате власники великих капіталів, зокрема розміщених за кордоном, мали змогу приховувати свої прибутки. Критикуючи австрійське податкове законодавство, український економіст казав, що воно несправедливо ставить у рівні податкові умови будинок у Відні й халупу галицького селянина. Між тим будинок віденського домовласника може стояти і 300 років, тоді як хата селянина - не більше 20 років.

Поріншоючи еволюцію селянських господарств за 1819 - 1859 роки, В. Навроцький твердив про прискорену майнову диференціацію селянства в Галичині. За вказаний період кількість селянських господарств збільшилася на 47,26%, а кількість господарств, що мали до двох моргів землі, зросла на 113,27%.

Русин А Опыт программы для изучения экономических и общественных отношений в южноруском селе.

К., 1881) с. 10

Злу и ко С М Сергій Подолинський вчений, мислитель, революціонер Львів. 1990 - С 90

45

Значною перешкодою розвитку селянського господарства було позбавлення селян права користуватися общинними лісами і пасовиськами. Будучи позбавлені лісів і пасовиськ, селяни потрапляли у повну кабалу до поміщиків.

В.              Навроцький був найприскіпливішим і найглибшим критиком пропінації монопольного права поміщиків на вишинк спиртних напоїв. У своїх працях «Що нам коштує пропінація», «Пияцтво і пропінація в Галичині», «Смерть і пропінація» він засвідчив, шо пропінація є спадок середньовіччя, який приносить її власникам високі бариші і кожен «крейцар добутий паном на продажі горілки, облитий не тільки кривавим потом, але й слізьми селянських родин котрим горілка завчасно відобрала посередньо або безпосередньо жизненні сили»*3 .

З належною глибиною В.М. Навроцький розглянув інші причини злиденного становища більшості селянства Галичини. Це дуже високо цінував Іван Франко.

Майже з ідентичних позицій підходив до селянського господарства

В.Г. Барвінський - ровесник В.М. Навроцького. На його думку, головною умовою існування аграрного краю є міцне селянське (домашнє) господарство. Ворогом номер один для селянства є марнотратство. Щоб послабити руйнівну дію лихварства, потрібно організувати дешевий кредит для селян, які повинні обачно ставитись до витрат, не заборговувати без потреби. Звідси оздоровлення кредитних відносин і моральність в господарюванні вважалися неминучими заходами для поправи селянської долі.

В.              Г. Барвінський закликав рятувати від розорення насамперед заможних селян. Для молоземельних господарств «дешевий» кредит, на його думку, не мав практичного значення. Він радив у громадах орі анізовувати кредитні установи, які б здійснювали нагляд за використанням кредиту й мали право екзекуції селянського господарства за борги.

Закликаючи селян до «органічної праці», В.Г\'. Барвінський вважав, що податок повинен бути лише частиною чистого доходу. Він застерігав оберігати дрібні капітали від податкового тягара та економічних перешкод щодо їх відтворення.

Раціональна економія всіх народів домагається протекції малого капіталу, можливості скорої репродукції малих капіталів в інтересах суспільності,- наголошував він. Вчений також ралив одночасно з пропагандою ощадності пробуджувати в народі «духа капітагтізапійного, репродукційного, закладати промислові і торгові товариства».

Навроцький В П\'янство і пропінація в Галичині » Громада 4 V - Женена. 1882 - С. 54

46

g.Г. Барвінський висунув практичну економічну програму, суть якої ¦водилась до піднесення «малої посілості поземельної, малого ремісництва продаючого малого промислу»24. Він вірив у приватновласницький інтерес українців. «Наш народ так високо цінить індивідуальну власність, що за ніяку ціну її не зречеться», - писав В.Г.

Барвінський М.П. Драгоманову ‘5.

Наведені міркування В.Г. Барвінського шодо економічних основ розвитку домашнього господарства виглядають надто сучасними, бо мають приватновласницько - ринкове спрямування. Нині дух підприємливості господарської ініціативи - не необхідні важелі адаптації домашнього господарства до ринкових умов розвитку. Будь-яке збайдужіння у цьому відношенні загрожує консервацією застою і взагалі відсталості. Нині, як ніколи раніше, потрібна самоініціатива в господарських справах.

Поспіль домогосподарствам багато уваги приділив Іван Франко. Знайомство і цим аспектом його енциклопедичної творчості викликає подив масштабністю і глибиною досліджень письменника-економіста в царині домашнього добробуту, розвитку селянських і ремісничих економік. Порівняно зі своїми попередниками і сучасниками, які предметом своїх зацікавлень мали виключно селянські господарства, Іван Франко аналізував економічні умови життя і робітничої сім’ї. Молодий 1. Франко це пов’язував із соціальним питанням. Про це він писав вже у статті «Зарібки і життя Львівського зецера», тобто друкарського робітника.

Спираючись на зібрану інформацію, Іван Франко відзначив, шо на життя своє і своєї родини заробляє зецер тижнево 15 ринських 42 крейцери. Зате сума видатків перевищує суму тижневого доходу на 2 ринських 35 крейцерів26. У творчому доробку І. Франка є чимало публікацій, які присвячені оцінюванню бюджету робітників і робітничих сімей. З цього погляду його можна вважати одним із зачинателів досліджень становища робітничої родини.

Однак найбільше письменник-економіст приділив уваги становищу селянських домогосподарств, їх розвиткові після реформи 1848 p., яка скасувала кріпацькі відносини, але разом із тим наклала різного типу тягарі на селян. Після аграрної реформи, за вдалим висловом Каменяра, до кожної хати потягнулося гри кишки з іноземними назвами, а саме: сервітут, індемнізація і пропінація.

Сервіпі це право користуватися лісами і пасовиськами, яке селяни втратили, вийшовши з-під влади поміщиків. Одна із форм сервітутів - це право користуватися лісами, наслідки втрати якого Іван Франко яскраво проілюстрував на Прикладі рідного села Нагуєвичі, що на Дрогобиччині. На основі проведеного

_ Барвінський В Теперішня пора і русини ; Діло. - 1880. - №7,

ВфиіникниН Вситжььи.М.1ІДраіпмііноиуЛїровдс І879.-С380 Щербина Ф Крестьянские бюджеты - Воронеж, 1990 - С. 130.

аналізу він дійшов до висновку, шо селянин змушений користуватися лісовими благами і тим самим змушений в силу економічних обставин перетворитися у лісового злодія. За це в Нагуєвичах у 1875 - 1882 pp. було засуджено 680 осіб (старших, молодших і дітей). Якщо у 1880 р. у селі мешкало 1650 осіб, го протягом восьми років за лісові шкоди засуджено 42%27.

Наведені факти - не лише окремий епізод з тих відносин, які економічно і морально гнобили селянське господарство, яке змушене було, крім того, десятиліттями після скасування панщини виплачувати індемнізаційні зобов’язання колишнім своїм поміщикам. Про це йдеться в багатьох статистико-економічних працях Івана Франка. «Без лісу, без пасовиська, без сіножатей, розірване на дрібні, розкинені парцелі, обложене нерозмірним, непрогресивним, тяжко гнітючим фунтовим податком, підтяте в самім корені, - писав І. Франко, - мусило і мусить рільництво нидіти і пропадати; камінчик за камінчиком, але постійно лупиться, кришиться, відпадає, розсипається» 28.

Треба відзначил и, що І. Франко не тільки констатував збідніння значної частини селянських домогосподарств, але й шукав засобів поліпшення їх дальшого розвитку. Це добре видно з реферату, виголошеного В. Гірним на другому народному віче у червні 1883 р. Автором цього реферату був І. Франко. У ньому, зокрема, говориться про те, що «нам феба конче ще і самим о собі дбати, дбал и

  1. своїх домашніх ділах. Особливо треба звернути увагу нашу на каси громадські, на піднесення рільництва, купецтва і ремесла. Треба конче побільшити наші доходи, бо видатки тепер ... перевищують наші доходи. Господарювати на старий лад вже не можна, треба рахуватися з видатками, феба братися до научкої господарки».

Великим для тогочасних селян був поділ грунтів, а тому І. Франко радив не дробити господарства, залишати його в одних руках. Інших дітей радив вчити ремесла, купецтва, а найздібнішу дитину віддавати в науку, шоб мати «свого ученого чоловіка, свого ремісника, своє все, чого треба» 29.

На вічі йшлося про створення товариства на кооперативних засадах «Народна торгівля». До участі в ньому закликались усі люди доброї волі. «Родимці! - говориться в рефераті. - Заохати не треба. Хто вірить в силу нашого народу, хто бажає йому щастя, той, певно, признає хосенність таких товариств, як господарське і купецьке ... Діло наше, домашнє!» І далі: «Часи поезії минули вже

  1. для того треба братися до              праці, шоб не було запізно!..              Засновуймо              свої              каси

позичкові і держім в наших              руках, заводім зсипи збіжжя              на лиху              годину, підпи

раймо наші економічні і наукові товариства, не даймо і одної п’яді землиці на-

Щербина Ф. Крестьянские бюджеты.              - Воронеж. 1990. - С 84

п Щербина Ф Крестьянские бюджеты              - Воронеж. 1990 -Є’ 165

74 Щербина Ф Крестьянские бюджеты Воронеж. 1990.-С 200-201 шої видертися з -під рук. учім наших дітей всього, а особливо праці, помагаймо друг другові всюди і маймо око бачне на все, шо коло нас діється, - от наша прої рама, наша чинність. В єдинстві наша сила, в праці наша будучність!» 30

Якщо вчитатися у наведені слова, абстрагуючись від обставин, коли вони були виголошені, то складається враження, що вони стосуються українського сьогодення. Характерно, що 1. Франко, укладаючи програму, відзначив, шо це «діло наше, домашнє», бо йдеться саме про розвиток українських домашніх господарств, якщо говорити сучасною економічною термінологією. Між тим, наведена економічна програма була сформована майже 120 років тому, але яка вона реалістично-практична для української сучасності, коли господарська опалість, підприємницька інертність, економічна безініціативність багатьох гальмує розвиток домашніх господарств. Українська уповільненість корисна чужинницьким елементам, які без належного опору оволодівають економічними артеріями розвитку на нашій землі. Наслідки такого процесу у перспективі можуть бути аж ніяк не корисними для українських інтересів у широкому розумінні цього поняття.

Якщо прискіпливо проаналізувати дослідження і публіцистику Івана Франка, то виявиться, що він всебічно оцінив фактори розвитку селянського домого- сподарства, користуючись різними методами, особливо статистичними. У цьому відношенні с важливою його стаття «Галицький селянин», що опублікована 1897 р. німецькою мовою.

У ній вчений описав усі елементи побутування українського селянина: житло, харчування, одяг, демографічний розвиток, доходи залежно від заможності, землеволодіння, стосунки між селянами та панським двором. Опис 1. Франком селянського господарства був настільки рельєфним, що це викликало спротив з боку фахових статистиків, які захищали польсько-панські інтереси. На що

І.              Франко відповів статтею «Де лишається статистика», в якій вказав на безпідставність доводів про те, що селянинові живеться добре.

Основному аналізу селянських бюджетів присвятив свої дослідження знаменитий український статистик Ф. А. Щербина (1849- 1936). Спочатку він вивчав господарські форми, намагаючись знайти в українській господарській культурі спільні ознаки з общинним господарюванням у Росії. Однак цього не вдалося виявити. Відтак Ф. А. Щербина продовжив свою діяльність обстеженням селянських господарств у руслі української школи земської статистики, зокрема Чернігівської. Він розробив програми бюджетних досліджень, що охоплювали усі сторони селянського домогосподарства - його склад, річний обіг виробництва і споживання із суворим розмежуванням натуральної і грошової

Щербина Ф Кресіьянские бюджеты Воронеж. 1990 - С 202

49

частини втрат і доходів. У подвірних переписах було введено облік грошового балансу, тобто основна й найхарактерніша складова селянських бюджетів.

Ф. А. Щербина надав великого значення бюджетним дослідженням. На його думку, бюджет с ключем, яким відкриваються усі двері і навіть до святая святих - сім’ї. Водночас бюджет можна назвати анатомічним ножем, з допомогою якого можна розрізати, розчленувати і яскраво, всебічно висвітлити найпотаєм- ніші прояви сімейних відносин, або мікроскопом, що дозволяє виявити складності й заплутаності сімейних стосунків31.

Надаючи великого значення вивченню бюджетів домашніх господарств, вчений-статистик вважав, що точність бюджетних досліджень має бути на рівні точних наук. Наука про бюджети виросла із завдань практичного життя. «Людині, котрій з легковажності або неуважності захотілось би свої засоби втратити на споживання предметів розкоші, загрожувала б голодовка. Нормальний, що відповідав середнім нормам житгя, бюджет можна, - писав Ф. Щербина, порівняти в тому відношенні з машиною, в котрій достатньо вийняти який- небуть гвинтик, щоби машина почала погано діяти або зовсім зупинилася. Саме призначення бюджетів працюючого класу зводиться до практичного завдання з визначенням обсягу потреб і встановлення потреб нормальних» 32.

Визначаючи людські потреби, статист-економіст відзначив, шо вони такі ж давні, як людське суспільство. Чим складніше життя, тим різноманітніші потреби. Ф.А. Щербина дав докладний аналіз цих потреб. Він поділив потреби землеробського населення на особисті потреби, господарські потреби.

Цей поділ був згодом прийнятий іншими статистиками ". Згодом ця класифікація потреб деталізувалася, бо виявилася надто спрощеною. «Вже сама собою класифікація потреб, - сказав Ф. Щербина, - є дуже важливим посібником у справі їх вивчення»34.

Як випливає із сказаного, заслугою Ф.А. Щербини було насамперед визначення ролі бюджетних досліджень в аналізі економіки домашніх господарств та обгрунтування класифікацій людських потреб, зокрема селянства. У сукупності одне і друге допомагати збагнути еволюцію анатомії окремих г осподарств того часу. У своїй праці «Селянські бюджети і залежність їх від врожаїв і цін на збіжжя» Ф.А. Щербина розкрив зв’язок селянських бюджетів з функціонуванням ринку та із структурою державного бюджету.

Широкі бюджетні обстеження селянських домогосподарств під керівництвом Ф. Щербини привели до висновку, що «чим більше споживає населення різних видів харчів, одягу, предметів комфорту та іншого, з одного боку, і чим ширші запити нього ж населення на удосконалення їх господарства, з другого, тим значніші повинні бути обороти останнього або, що одне й теж, розміри виробництва тим вищі, отже, й цінність селянського майна і земель”[13].

Між селянськими дрібними бюджетами і державним бюджетом повинна існувати тісна залежність. Плюси і мінуси перших такимиж самими величинами входять у другий. Кожний надмірний шматок цукру чи пучка чаю, що перейшли через роти і шлунки сільського населення, кілька додаткових ковтків пива або куснів м’яса, що споживаються тими ротами і шлунками, додатковий фунт заліза або сталі, що увійшли в обіг селянського господарства, - і все це, - писав Ф.А. Щербина, - неминуче відіб’ється в кінцевому підсумку на державному бюджеті мільйонами карбованців, бо роти, шлунки і господарства селян вираховуються мільйонами одиниць 36.

Наведене узагальнення - це блискучий аргумент на користь тісного взаємозв\'язку мікро- і макроекономічного процесу, що його проілюстровано на селянських бюджетах. Ф.А. Щербина був авторитетним дослідником останніх. Він ше за життя був визнаний засновником бюджетної статистики домашніх господарств37.

Стан цих господарств не обійшов увагою і відомий український економіст початку XX ст. львів’янин Павло Чомпа засновник економетрії. У 1904 р. він опублікував «Порадник у справах грошових і податкових», в якому наголошував на необхідності ощадливості в селянському домогосподарстві. Він виходив з того, що «багатство народу є дитиною освіти, праці й ощадливості».

П. Чомпа гостро осуджував марнотратство, зокрема часу, грошей, праці. Згідно з розрахунками економіста тоді в Галичині марнотратилось 20 млн крон річно. «Всі, - писав він, - повинні щадити аби назбирати трохи грошей чи то на гірші часи, чи на час хвороби, безробіття, на інші збільшені видатки, на купівлю хати, на виховування і забезпечення дітей і т. п.».

Заощадження, на думку економіста, повинен і може робити кожен, починаючи з дитячого віку. Дитина сторожа, швачки, шевця, муляра, кравця, халупника, коли щоденно буде заощаджувати, то до двадцятирічного віку матиме певний капітал. Він закликав кожного, не залежно від майнового стану, рахувати доходи і видатки. «Розумна господарка можлива тільки тоді, - переконував Павло Чомпа, - коли все записуємо і числимо».

Отже, облік і аудит, якщо говорити сучасною економічною мовою, був , на думку П. Чомпи, важливим інструментомведення раціонального домашнього господарства.

На новий науково-теоретичний рівень підняв аналіз бюджетів видатний український економіст Є. Слупький, який у 1915 р. в Італії опублікував дослідження «До теорії збалансованого бюджету споживача». Вчений розглядав бюджет, виходячи із засад теорії корисності. На його думку, «корисність якого- небудь поєднання благ є величина, котра має властивість набувати тим більше значення, чим у більшій мірі це поєднання виявляється переважаючим для даного індивіда»38.

Теорія бюджету споживача побудована на таких засадах:

  • передумова безперервності як самої функції корисності, так і похідних, хоча б перших двох порядків;
  • припущення, що тип функції корисності не зазнав змін протягом розглядуваного проміжку часу;
  • припущення, що зміна корисності при переході від одного поєднання благ до другого не залежить від способу переходу.

Згідно з цими припущеннями Є. Є. Слуцький розробив математичні моделі поведінки споживача, які мали великий вплив на світову економіко- математичну науку. Відомі зарубіжні вчені-економісти Д. Р. Гікс, Р. Д. Аллен та інші розвивали теорію збалансованості споживача українського економіста Є. Є. Слуцького, який є засновником теорії ефекту заміщення.

Таким чином, навіть короткий огляд досліджень українських вчених з проблем функціонування домашніх господарств свідчить про їх глибинність, масштабність і багатоаспектність. Своїми принципами, теоретичними засадами, аналітичним апаратом і висновками вони органічно вписувалися в національну економічну думку, нерідко сягали світових висот, а іноді торували нові шляхи у розвитку мікроекономічної теорії (наприклад, праці Є. Є. Слуцького).

Все це означає, що сучасна економічна наука з теорії домашніх господарств може опертися на цінні національні надбання, які у поєднанні зі світовою наукою і господарським досвідом здатні розв’язувати сьогодні найскладніші завдання розвитку домашніх господарств.

18 tap//www fotaudy ooin ua

<< | >>
Источник: Ю.М. Барський, В.Ю. Дорош. Ринкові засади організації фінансів домогосподарсгв в Україні: Монографія. - Луцьк: РРВ ЛНТУ,2011. - 170 с.. 2011

Еще по теме Теорії функціонування фінансів домашнього господарства: вітчизняний аспект:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -