<<
>>

МІФ ПРО НЕДОСЯЖНЕ МИСТЕЦТВО ПЕРЕХРЕСНОГО ДОПИТУ

Перехресний допит за Спенсом — це виклад історії (лінії захисту), але в іншій формі. Це метод, за допомогою якого ми розповідаємо свою історію суду вустами свідка супротивної сторони і одночасно переві­ряємо достовірність історії цього свідка у порівнянні з нашою історією.

Стандартні питання при перехресному допиті повинні складатись з двох частин: твердження, яке підтримує нашу історію з допомогою показань цього свідка (наприклад: «Наскільки вам відомо, поліцаю Джонс, ніхто не міг зв'язати цей пістолет з містером Макінтошем...»), за яким йде обов'язкова друга частина: («... адже це правда?» або «чи це не так?»). Зверніть увагу: саме по собі питання просте («Чи не правда?»). Від­повідь може бути правдивою або хибною. Але це відповідь «так» або «ні». В основному (на думку Спенса) перехресний допит не більше ніж тест «правда-брехня» щодо свідка, в ході якого наша історія — питання за питанням — розповідається свідкові і суду.

Не важливо, що відповість свідок: «так» або «ні». Важливо розповісти історію — визначити ж, чи говорить свідок правду, коли заперечує наші твердження, — справа присяжних або суду. Якщо взяти кожне окреме твердження в ході перехресного допиту і об'єднати їх, ми отримаємо нашу історію в тій її частині, яка стосується цього свідка.

Для багатьох адвокатів найбільш складним при підготовці перехрес­ного допиту є розкриття історії, яку потрібно розповісти, вдаючись до допомоги свідка.

Проте це може виявитися найлегшим завданням. Наприклад, свідок, помічник шерифа, якого назвемо Браун, говорить присяжним, що обви­нувачений, шістнадцятирічний Джиммі Макінтош, зізнався у вбивстві, і пред'являє документ, який ніби-то є письмовим визнанням Джиммі. Заступник шерифа стверджує, що зачитав Джиммі його права перед тим, як отримати визнання і підписати документ.

Джиммі не здатен багато розповісти. У нього серйозні проблеми з освітою.

Від його матері ми знаємо, що він не ходив до школи з другого класу. Він не вміє ні читати, ні писати і знаходиться вдома з матір'ю, оскільки не може про себе подбати, а в той вечір, коли стався злочин, Джиммі йшов у магазин за хлібом, консервованими бобами та іншими продуктами. Під час арешту у нього в кишені знайшли список продук­тів, складений матір’ю. Перестрілка і вбивство поліцая сталися в барі, недалеко від продовольчого магазину. Від Джиммі ми дізналися, що поліцаї попросили його підійти, як тільки він попався їм на очі. Джиммі не відрізняється красномовством.

— Я злякався і втік. Я ні в кого не стріляв. У мене немає пістолета. Вони сказали мені: «Підпиши — і можеш йти додому, інакше опинишся на електричному стільці». Це все, чого ми змогли домогтися від хлопчика, позбавленого елементарних інтелектуальних здібностей.

Від матері ми знаємо, що Джиммі живе з тринадцятьма своїми братами і сестрами, і у більшості з них траплялися проблеми із законом. Полі­цейські називають цю сім’ю «бандою Макінтош» і готові заарештувати всіх, починаючи від батьків і закінчуючи найменшими дітьми. їх вважа­ють злочинцями, яких потрібно знищити заради благополуччя місцевої громади. Мати Джиммі стверджує, що один з помічників шерифа одного разу сказав, що від Макінтошів потрібно позбавлятися, як від щурів.

Як тільки розкрита історія, яку потрібно розповісти за допомогою свідка, помічника шерифа Брауна, ми можемо просто викладати її фразу за фразою з прикріпленим питанням: «...чи не так?». У цьому випадку перехресний допит буде звучати приблизно так: «Помічник шерифа Бра­ун, ви колись були знайомі з родиною Макінтош, чи не так?» — «Так. Я знаю цю сім’ю». — «Ви знаєте, що у Джиммі Макінтоша тринадцять братів і сестер?» — «Щось на зразок цього». — «І часто в офісі шерифа в розмові називали цю сім’ю «бандою Макінтош», чи не так?» — «Я чув, що її так називали». (Він великодушний.) «Ви чули, що деякі ваші коле­ги жартували, що сім’ю Макінтош потрібно зменшити якомога швидше, чи це правда?» — «Ні, я цього не чув».

— «Ви чули, що поліцейські у відділі говорили, ніби сім’я Макінтош є джерелом постійних непри­ємностей?» — «Я знаю, що у них були проблеми з законом». — «Ви чули, як ваші колеги говорили, що ця сім’я розмножується швидше, ніж її членів встигають відправляти до в’язниці, чи не так?» (Подано запере­чення на підставі того, що це показання з чужих слів, які не належать до справи. Підтримано суддею.) — «Ставлення до сім’ї Макінтош таке, що їх поголовно вважають злочинцями, яких слід по одному ізолювати від суспільства за першої ж можливості, чи не так?» (Заперечення через те, що ця заява необгрунтована. Заперечення прийнято.) — «Навіть ви говорили: якщо хтось із Макінтошів виходить на вулицю, починаються неприємності, чи не так?» — «Я цього не говорив» (Нам все одно, зі­знається він чи ні.) — «Вам відомо, що Джиммі не ходив до школи з другого класу?» — «Я чув про це в ході розслідування». — «А вам відомо, що у нього є серйозні проблеми з освітою?» — «Особисто я цього не знав». — «Вам відомо, що він не вміє ні читати, ні писати, чи не так?» — «Так, мені говорили». — «Але він може поставити свій під­пис?» — «Так». — «Вам також відомо, що він сидить вдома з матір'ю, чи не так?» — «Про це я не знаю. Я не знаю, як він проводить час». — «Скільки років ви служите на цій ділянці?» — «Чотири роки». — «До цього ви ніколи не заарештовували цього хлопчика, чи не так?» — «Ні». — «Ви ніколи до цього не бачили Джиммі на вулиці, чи не так?» — «Не знаю. Може бути, що бачив». — «У ході розслідування ви з'ясували, що Джиммі виходить, тільки коли мати посилає його за чим-небудь, чи не так?» — « Звідки мені це знати?» (Ми не відповідаємо на питання. Ми їх ставимо.) — «В день вбивства, коли ви заарештували хлопчика, у нього був список продуктів, який дала мати, чи не так?» — «Так. У нього був список». — «Цей список є доказом номер один?» — «Так» (Доказ показаний помічникові шерифа і присяжним та пред'явлений суду і прийнятий судом в якості речового доказу.) — «Перестрілка сталася по сусідству з магазином «Ринок Міллі?» — «Так».
— «На­впроти закладу «Бар Піна»?» — «Так». — «Ніхто, за вашими даними, не бачив Джиммі в барі або навпроти нього, чи не так?» — «Не знаю» (Він не відповідає на питання, і ми не вимагаємо відповіді. Ми знаємо, чого домагаємося.) — «Коли ви приїхали на місце злочину, то побачили там Джиммі, чи не так?» — «Так. Ми з помічником шерифа Джонсом побачили його і попросили підійти, а він повернувся і побіг». — «Ви за ним погналися?» — «Так, погналися». — «Коли ви його зловили, він був наляканий, чи не так?» — «Я б не сказав». — «Ви зловили його, кинули на землю і сказали: «Все, хлопцю, ти вбив поліцейського. Де пістолет?» — «Щось на зразок цього». — «У нього не було пістолета?» — «Ні. Але він, можливо, викинув його, коли тікав. Ми бігли за ним два квартали, він весь час пірнав у провулки». — «Ви ж обшукали його в пошуках зброї?» — «Так». — «І не знайшли, чи не так?» — «Ні». — «Жоден свідок не бачив так званої перестрілки, в якій брав участь цей хлопчик, чи не так?» —«Ми не знайшли жодного». — «Тому забрали його і почали допитувати, чи не так?».

Прийшла черга поставити неприємні запитання копам, які допиту­вали хлопчика. Ми будемо задавати їх у відкритому судовому засідан­ні, коли суддя спостерігає за тим, щоб допит відбувався за законом. Цей момент можна зробити очевидним наступним чином: «Я збираюся продовжити допит, але мої запитання ставляться в присутності його честі і ваших адвокатів, щоб вони відповідали вимогам закону. Ви по­дзвонили матері Джиммі, перш ніж допитувати його?» — «Ні». — «їй було відомо про те, що його допитують?» — «Не знаю» (Наш допит стенографує судовий секретар.) — «А ви зробили якісь зусилля, щоб запротоколювати допит Джиммі?» — «Ні. Він просто зізнався». — «Ви оточені адвокатами, що захищають ваші права, на засіданні присутній суддя Льюїс, щоб переконатися, що мої питання не виходять за рамки закону. Ви спробували як-небудь надати такий же правовий захист для Джиммі, перш ніж почали його допитувати?» — «Навряд чи». — «Ви сказали Джиммі, що він може потрапити на електричний стілець, якщо не скаже те, що вам хотілося почути, чи не так?» — «Ні, ми нічого такого не говорили».

— «А якщо Джиммі скаже, що говорили, ви все ще будете це заперечувати?» (Захист заперечує проти цього питання, і заперечення приймається.) — «І ви сказали Джиммі, що у випадку, якщо він не підпише папір, який перед ним поклали, він ніколи не змо­же повернутися додому до матері, чи не так?» — «Ні, неправда» (Ми з присяжними знаємо, що свідок не зізнається в цьому, навіть якщо знає, що це правда.) - «Хлопець не вміє читати, чи не так?» — «Не знаю». — «Ви прочитали йому його визнання?» — «Ні». — «Він про­читав його?» — «У нього була можливість прочитати. Напевно, він так і зробив». — «Ви ж не намагалися дізнатися, чи прочитав хлопчик своє зізнання?» — «Він його підписав». — «Ви пообіцяли, що якщо він підпише визнання, то може піти додому до матері, чи не так?» — «Ні, неправда». — «А якщо підпише, ви не посадите його на електричний стілець, адже так?».

Ми розповіли свою історію речення за реченням, додаючи лише слова «чи правда?». Не важливо, що відповідає свідок, поки наша історія чесна і ґрунтується на фактах справи, якими ми їх знаємо, або на висновках, які можна зробити з прийнятих судом доказів. Чия історія є правдою, повинні вирішувати присяжні: чи буде це історія помічника шерифа Брауна, розказана на допиті, або інша історія, викладена на перехресному допиті. Як бачимо, перехресний допит використаний для того, щоб ми розповіли свою історію за допомогою свідка супротивної сторони[***].

Цитуючи Джеррі Спенса, ми усвідомлюємо, що саме в такий спосіб можна проводити допит і в Україні. Приклад такого допиту в Україні наведено вище.

<< | >>
Источник: Методика перехресного допиту в суді / Я. П. Зейкан. — X. : Фактор,2016. - 192 с.. 2016

Еще по теме МІФ ПРО НЕДОСЯЖНЕ МИСТЕЦТВО ПЕРЕХРЕСНОГО ДОПИТУ:

  1. Методика перехресного допиту в суді / Я. П. Зейкан. — X. : Фактор,2016. - 192 с., 2016
  2. Процедура перехресного допиту та переваги «юридичного обмеження»
  3. ДЕЩО ПРО ПРЯМИЙ ДОПИТ
  4. НЕ ЦУРАЙТЕСЯ СЛАБКИХ СТОРІН І ПАМ’ЯТАЙТЕ ПРО ПЕРЕХРЕСНИЙ ДОПИТ
  5. ПРИЦІЛЬНИЙ допит (ДОПИТ З ОПОРОЮ НА ГОЛОВНУ ПОДІЮ)
  6. ОЧІКУЙТЕ НА ПЕРЕХРЕСНИЙ ДОПИТ ТА ПИТАННЯ ВІД СУДДІ Й ПРИСЯЖНИХ
  7. ДОПИТ СВІДКА, ЯКОГО ВИКЛИКАЛА ОДНА СТОРОНА, ПІСЛЯ ПЕРЕХРЕСНОГО ДОПИТУ ІНШОЮ СТОРОНОЮ
  8. ПИТАННЯ 16. Сутність і завдання допиту
  9. ПИТАННЯ 20. Підготовка до проведення допиту
  10. ПИТАННЯ 21. Основні тактичні прийоми проведення допиту
  11. ПИТАННЯ 23. Вимоги, що пред\'являються до порядку фіксації ходу й результатів допиту
  12. ПИТАННЯ 18. Загальні тактичні вимоги щодо проведення допиту
  13. тема. Тактика допиту
  14. КОНТРОЛЬОВАНИЙ ПЕРЕХРЕСНИЙ ДОПИТ
  15. КОЛИ САМЕ ПІД ЧАС ПРЯМОГО ДОПИТУ ВИ ПОВИННІ НЕЙТРАЛІЗУВАТИ ПЕРЕХРЕСНИЙ ДОПИТ?
  16. Маніфест про розпуск Державної Думи, про час скликання нової Думи та про зміни порядку виборів до Державної Думи (3 червня 1907 р.)
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -