Місце юридичної техніки в системі юридичного знання.

Питання про те, чи юридична техніка є самостійною наукою, на сучасному етапі не вирішене однозначно. Деякі вчені розглядають її як уже сформовану юридичну науку, що належить до групи прикладних.

Ймовірно, якщо юридична техніка як наукова дисципліна існує, то перебуває на початковій, допарадигмальній стадії свого розвитку. Вважається, що наявність теорії, доктрини, концепції доводить існування науки, водночас існування парадигми свідчить про зрілість наукового знання. B якості критеріїв останньої виступає уніфікованість різних точок зору з основних питань наукової дисципліни, наявність фундаментальних концепцій, існування загальних стандартів і критеріїв оцінки отриманих результатів. Матеріальним відображенням зрілості наукового знання є наукові публікації достатньої кількості та якості, включаючи монографії та підручники.

Оцінюючи з цієї точки зору «наукову зрілість» розглянутої дисципліни, можна зробити висновок, що позиції дослідників з основних її питань далеко не уніфіковані. Навіть назва науки («юридична техніка» або «юридична технологія») часто стає предметом дискусії. 3 іншого боку,

широке використання терміна «юридична техніка» теоретиками права 29 і юристами-практиками, поява великої кількості наукових досліджень з цієї проблематики дозволяють з упевненістю говорити про поступове набуття теорією юридичної техніки повноцінного наукового статусу. Bce сказане дає підстави розглядати питання про предмет юридичної техніки як самостійної наукової дисципліни.

Предмет юридичної техніки утворюють закономірності створення та ефективного функціонування права та здійснення юридичної діяльності.

В. Сирих досить докладно досліджує проблему предмета законодавчої техніки, яку він вважає самостійною дисципліною, поряд із юридичною технікою. Традиційний погляд на законодавчу техніку як складову частину юридичної техніки є більш обґрунтованим, тому видається можливим поширити положення, які висуває В. Сирих стосовно юридичної техніки в цілому^[13].

Ha відміну від загальної теорії права, предмет якої формують фундаментальні закономірності (закономірності функціонування і розвитку права в цілому), предмет юридичної техніки переважно утворюють емпіричні закономірності. Вони характеризують процеси створення, інтерпретації, конкретизації, застосування та систематизації права і формулюються двома способами:

1) y результаті узагальнення позитивного досвіду (правотворчого, інтерпретаційного, правореалізаційного);

2) у результаті конкретизації різних теоретичних положень стосовно специфіки певного виду юридичної діяльності.

3 точки зору масштабу дії, техніко-юридичні закономірності можуть бути як глобальними (взаємозумовленість юридичної техніки особливостями правової системи, історичний зв’язок юридичної техніки з правом), так і локальними (специфіка юридичної техніки в конкретній правовій сім!, наприклад, переважання правотворчої техніки в країнах романо-герман- ського права).

За часом дії закономірності юридичної техніки можуть бути і постійними, і тимчасовими. Якщо перші пов’язані з природою юридичної техніки та діють протягом всієї історії, то другі формуються на окремих стадіях її розвитку і визначаються рівнем досконалості права на певному етапі.

Розглядаючи сферу дії техніко-юридичних закономірностей, можна зробити висновок, що серед них виразно переважають не стільки загальні, скільки спеціальні закономірності, які стосуються окремих правових явищ: правотворчості, системи законодавства, правозастосовного процесу.

Існує ще один дискусійний момент, який потребує вирішення, а саме: визначення місця юридичної техніки в системі юридичного знання, тобто практичний чи теоретичний статус галузі.

питання до науки загальної теорії права, ще інші вважають, що законодавча техніка охоплює суто технічні моменти підготовки проектів нормативно- правових актів, які мають прикладний характер.

Б. Чигидин пропонує поділити всі наявні в юридичній літературі підходи щодо цього питання на три групи:

1) практичний підхід, згідно з яким юридична технікарозглядається винятковояк практична діяльність, спрямована на формулювання тексту нормативно-правового акта;

2) науковий підхід, відповідно до якого юридична техніка є тільки наукою;

3) науково-практичний (методологічний) підхід, коли юридична техніка, з одного боку, розглядається як практична діяльність з onmu- мізації законодавства, а з іншого боку, як наукова дисципліна, що вивчає таку діяльність.

Б. Чигидин дотримується останнього підходу, зазначаючи, що юридичну техніку не можна зводити ні до виключно практичної діяльності з оформлення проектів нормативно-правових актів, ні до суто теоретичної проблематики. Юридична техніка - це єдність обох елементів, тобто єдність наукового і практичного.

Дослідження юридичної техніки в XX cr. розвивалися настільки інтенсивно, що це дозволило В. Баранову і H. Климентьєву зробити повний ретроспективний бібліографічний покажчик «Юридичнатехніка: природа, основні прийоми, значення».

При визначенні поняття «юридична техніка» вітчизняні та зарубіжні автори демонструють зазвичай схожі підходи, які принципово не відрізняються. Хоча така подібність не означає, що в окресленій предметній сфері не існує серйозних запитань для дискусій і завдань у науковому пошуку. Підтвердженням цьому може служига різноманіття точок зору стосовно питання співвідношення понять «юридичнатехніка», «законодавчатехніка», «юридичнатехнологія», що свідчить про відсутність науково обґрунтованого підходу.

У понятті «юридична техніка» можуть накладатися його типологічні та доктринальні особливості, специфіка форми та структури права, поглядів окремих авторів на юридичну техніку.

Єдиним об’єктивним поясненням такої ситуації можна вважати не- вирішенісгь методологічних проблем сутності та ролі юридичної техніки, що підкреслює необхідність всебічного та поглибленого дослідження цього феномена, визначення його місця в правовій техносфері.

Юридичну техніку розглядають як сукупність правил, прийомів, способів підготовки, складання, оформлення юридичних документів, їх систематизації та обліку, що забезпечує їх досконалість, ефективне

використання. Аналогічний сенс у це поняття вкладають й інші вчені, 31 визначаючи, що юридична техніка - це сукупність засобів і прийомів, використовуваних у відповідності з прийнятими правилами при виробленні та систематизації нормативно-правових актів для забезпечення їх досконалості.

1.2.