Структура юридичної техніки міжнародного права.

У загальному вигляді структура юридичної техніки міжнародного права містить статичні й динамічні елементи. Блок статичних елементів включає засоби зовнішнього оформлення нормативно-правових актів, раціональної організації структури, стилю, логіко-мовної побудови, забезпечення взаємозв’язку юридичних норм, викладу їх структурних елементів.

Характерною і вельми помітною особливістю міжнародних правових актів з позиції юридичної техніки виступає наявність значної кількості вказівок про цілі правового регулювання, що характеризують або обґрунтовують аргументи правового встановлення. Наприклад, у ст. і Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції (ухвалена Генеральною Асамблеєю OOH 31 жовтня 2003 року)^[207] вказано цілі цієї Конвенції, а саме:

a) сприяння вжиттю й посиленню заходів, спрямованих на більш ефективне й дієве запобігання корупції та боротьбу з нею;

b) заохочення, сприяння й підтримка міжнародного співробітництва й технічної допомоги в запобіганні корупції та боротьбі з нею, у тому числі вжиття заходів щодо повернення активів;

c) заохочення чесності та непідкупності, відповідальності, а також належного управління державними справами й державним майном.

Багатовимірна палітра цілей призводить до їх нашарування або конкуренції. Так, преамбула Міжнародної конвенції про боротьбу з допінгом у спорті (Париж, 19 жовтня 2005 року)³⁶° містить дуже розлогий (близько 20 позицій) перелік цілей і аргументів прийняття цього акта, в одному з положень якого вказано: «визнаючи, що ці органи та організації повинні співпрацювати у досягненні цих цілей, домагаючись максимальної незалежності та прозорості на всіх відповідних рівнях».

Далі ст. і названої Конвенції фіксує лише єдину мету: «Мета цієї Конвенції в рамках стратегії і програми діяльності ЮНЕСКО в галузі фізичного виховання і спорту полягає у сприянні запобіганню застосуванню допінгу в спорті та у боротьбі з ним в інтересах його викорінення».

Блок динамічних елементів включає правила розробки й оформлення нормативно-правових, правозастосовних та інтерпретаційних актів, прийоми внесення змін, порядок і умови набуття чинності, опублікування, правила систематизації.

Динамічні аспекти реалізації міжнародних норм містять численні міжнародні регламенти. Так, ст. і Типового закону ЮНСІТРАЛ про міжнародну комерційну погоджувальну процедуру (прийнятий ЮНСІТРАЛ 24 червня 2002 року)³⁶¹ встановила сферу дії акта: «цей Закон застосовується до міжнародної комерційної погоджувальної процедури... Для цілей цього Закону «погоджувальна процедура» означає процедуру, яка може називатися погоджувальною, посередницькою або позначатися терміном аналогічного сенсу і в рамках якої сторони просять третю особу або осіб («посередника») надати їм допомогу в спробі досягти мирного врегулювання спору, що виник із договірних або інших правовідносин, або у зв’язкуз ними. Посередник не має повноважень наказувати сторонам вирішення суперечки».

У цілому алгоритм реалізації елементів юридичної техніки передбачає кілька етапів: світоглядне формування в суспільстві позитивного ставлення до певної екологічної проблеми, яка потребує свого законодавчого регулювання; законодавча формалізація установлень; забезпечення їх реалізації суб’єктами (примушування, переконання, заохочення); інтерпретація правоположень і юридичне навчання.

¹⁶⁰ Міжнародна конвенція про боротьбу з допінгом у спорті // офіційний сайт OOH [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.un.org

^ЗЬ1 Типовий закон ЮНСІТРАЛ про міжнародну комерційну погоджувальну процедуру : від 24 червня 2002 року. - Нью-Йорк : Видання OOH, 2004. - C. 240-241.

Реальне призначення, роль окремих прийомів і засобів, їх інструментальна цінність для процесів правового регулювання в конкретних сферах міждержавного буття неоднакова й маєдиференційований характер.

Одна із найдієвіших форм взаємного контакту суб’єктів міжнародного права - укладання двосторонніх міжнародних договорів.

Ha сьогодні реалізація міжнародних договорів в Україні законодавчо врегульована недостатньо, основна маса питань вирішується практикою органів державної влади, а населення нерідко взагалі не знає про міжнародні договори, які торкаються їхніх прав і свобод. Сучасні умови диктують необхідність вивірених підходів до виконання міжнародних договорів, їх законодавчого відображення. Подолати розходження в динаміці мінливості міжнародного права й національного законодавства - одне з актуальних завдань, що стоять перед юридичною технікою.

Юридична техніка міжнародного права - це постійно еволюціонуючий, динамічний феномен, що інтегрує закономірності функціонування як усього права у цілому, так і конкретного національного законодавства. Юридична техніка акумулює закономірності національних законодавств, шляхи реалізації або адаптації положень та висновків теорії права, галузевих наук стосовно міжнародно-правової сфери.

Створені правовою наукою стійкі, загальноприйняті поняття і положення не залишаються незмінними в умовах бурхливого розвитку суспільства та розширення сфери правового регулювання. Справедливо й те, що теоретичні положення правознавства, правильні для одних умов, можуть виявитися хибними для інших.

Тому для того, щоб слугувати надійною основою розв’язання конкретних життєвих проблем, юридична техніка міжнародного права постійно оновлюється, розвиваючись і вбираючи весь досвід суспільного життя. «Ні мову не можна вдосконалити без вдосконалення науки, - писав Гегель, - ні науку без вдосконалення мови; якими б достовірними не були факти, якими б правильними не були уявлення, викликані останніми, вони висловлюватимуть лише помилкові враження, якщо у нас не буде точних виразів для їх передачі».

23.3.