Поняття та сутність усиновлення

Конвенція про права дитини, учасницею якої є і Україна, передбачає, що дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних найвищих інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особливий захист i допомогу, що надається державою, яка забезпечує зміну догляду за дитиною.

Ст. 52 Конституції України покладає на державу вирішення питань з утримання та виховання дітей-сиріт i дітей, позбавлених батьківського піклування. Виходячи з цього, СК називає усиновлення однією з форм влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, поряд із опікою та піклуванням, патронатом, прийомною сім’єю, а також дитячим будинком сімейного типу.

За допомогою усиновлення усуваються несприятливі для формування особистості дитини обставини i створюються умови, які найбільш близькі до тих, що складаються у сім’ї. Але за сучасних умов у випадках, передбачених законом, батьками дитини можуть бути особи, які не мають з нею генного зв’язку, зокрема, при народженні дитини в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій (штучне запліднення, сурогатна матір), визнання батьківства особою, яка знає, що вона насправді не є батьком дитини i таке інше, тобто право на існування поряд із біологічним отримало і соціальне батьківство та материнство. СК враховує це, встановлюючи, що сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (ч. 4 ст. 3 СК).

Усиновлення - правовий інститут, що здійснюється в інтересах дитини, єдиний або обидва батьки якої: померли, невідомі, позбавлені батьківських прав, визнані в судовому порядку недієздатними, безвісно відсутніми чи оголошені померлими; дали згоду на усиновлення; більше шести місяців не проживають разом з дитиною та без поважних причин не беруть участі в її вихованні та утриманні, не виявляють щодо дитини батьківської уваги і турботи.

В основу організаційно-правового механізму щодо усиновлення в Україні закладені принципи, які відповідають міжнародним вимогам: кожна дитина має право на виховання в сім’ї; пріоритетним є національне усиновлення; міжнародне усиновлення розглядається як альтернатива лише тоді, коли були вичерпані всі можливості щодо передачі під опіку, піклування, на усиновлення чи виховання в сім’ї громадян України; вирішення усіх процедурних питань усиновлення дитини із дотриманням чинного законодавства України; заборона посередницької комерційної діяльності щодо усиновлення дітей; укладення з іноземними державами договорів про правову допомогу; здійснення контролю за умовами утримання та виховання дітей у сім’ях іноземців.

Усиновлення - це юридичний акт, який є складним за своїм фактичним складом і включає волевиявлення усиновлювача (ст. 223 СК) та рішення суду (ст. 224 СК).

Основні положення щодо усиновлення містяться у главі 18 розділу IV СК України.

2.