§ 5. Оспорювання батьківства, материнства

Право дружини на материнство та право чоловіка на батьківство закріплені в статтях 49, 50 CK України як особисті немайнові права подружжя^[204]. Зміст цих прав включає не тільки можливість чоловіка та жінки бути біологічними батьками дитини, але й можливість бути за­писаними такими в актовому записі цивільного стану.

У житті можуть траплятися випадки, коли запис про батька (матір) дитини не відповідає дійсності. За таких умов можливим є оспорюван­ня батьківства (материнства) в судовому порядку.

Оспорювання батьківства (материнства) - це оспорювання за­пису про батьківство (материнство) певної особи.

У справах про оспорювання батьківства (материнства) предметом доказування є відсутність кровного споріднення між особою, записа­ною батьком (матір’ю), і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

У CK України визначений вичерпний перелік осіб, які можуть оспорити батьківство (материнство). Оспорити батьківство мають право:

- особа, яка записана батьком дитини (ст. 136 CK України);

- мати дитини (ст. 138 CK України);

- спадкоємці особи, яка записана батьком дитини (ст. 137 CK України).

Суб’єктами оспорювання материнства можуть бути:

- жінка, яка записана матір’ю дитини (ч. 1 ст. 139 CK України);

- жінка, яка вважає себе матір’ю дитини (ч. 2 ст. 139 CK Украї­ни).

Зазначені особи можуть оспорювати батьківство (материнство) тільки за наявності певних обставин, установлених законом.

У судовій практиці справи про оспорювання батьківства є більш поширеними, ніж справи про оспорювання материнства.

У судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122, 124 CK України), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір’ю дитини (ст.

Особа, яка записана батьком дитини відповідно до положень CK України, має право оспорити своє батьківство, пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про наро­дження дитини (ч. 1 ст. 136 CK України). Особа, яка була записана батьком дитини на законних підставах, повинна довести відсутність кровного споріднення між собою й дитиною, батьком якої вона запи­сана. Однак заперечення кровного споріднення не завжди є підставою для оспорювання батьківства. За загальним правилом добровільне ви­знання батьківства чоловіком відбувається за наявності двох умов: 1) наявність біологічного (кровного) споріднення; 2) волевиявлення чоловіка засвідчити своє батьківство в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Мета визнання батьківства полягає у підтвердженні існуючого природно-біологічного зв’язку між чоловіком, який визнає своє бать­ківство, та дитиною. В окремих випадках особа, яка записана батьком дитини, повинна також довести, що на момент вчинення запису про народження дитини вона не знала, що не є батьком дитини. Так, не має права оспорювати батьківство особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій.

Шлюбно-сімейне законодавство, яке діяло до набрання чинності CK України, значно обмежувало можливість оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини, зокрема можливість спросту­вання презумпції батьківства при народженні дитини у шлюбі. Ці об­меження полягали в тому, що, по-перше, оспорювати батьківство могла лише особа, яка записана батьком дитини. По-друге, оспорювання батьківства могло бути здійснено лише протягом одного року з того часу, коли особі стало або повинно було стати відомо про те, що вона записана батьком дитини¹.

Оскільки при добровільному визнанні батьківства чоловік здійснює волевиявлення, можуть існувати пороки волі. По-перше, чоловік може не знати, що він не є біологічним батьком дитини. По-друге, визнання батьківства може бути здійснено під впливом обману, насильства, по­милки тощо.

Запис про батька дитини, який був здійснений органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встанов­лення батьківства, не може бути оспорений у порядку ст. 136 CK України. Поки рішення суду не скасоване, чоловік вважається батьком дитини.

CK України також закріплює певні межі оспорювання батьківства, але вони значно розширені. У статті 136 CK України встановленні межі у часі щодо можливості оспорювання батьківства. Так, оспорювання батьківства можливе тільки з моменту народження дитини й до до­сягнення нею повноліття. Оспорювання батьківства може бути здійснене протягом цього часу лише у разі, якщо дитина є живою. Смерть дитини, батьком якої записана особа, позбавляє її права оспо­рювати своє батьківство.

У статті 20 CK України закріплено загальне правило щодо засто­сування позовної давності до вимог, що випливають із сімейних від­носин. Так, до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 72,

ч. 2 ст. 129, ч. 3 ст. 138, ч. 3 ст. 139 CK України. Отже, якщо в статті CK України прямо не встановлено строку позовної давності, то вона не застосовується.

На відміну від норми ч. 1 ст. 56 КпШС УРСР, згідно з якою для вимог про оспорювання батьківства (материнства) був установлений строк позовної давності в один рік^{[205] [206], у CK України закріплено положен­ня, що до вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не засто­совується (ч. 6 ст. 136 CK України).}

Оспорювання батьківства можливе також і з боку таких осіб:

- спадкоємців особи, яка записана батьком дитини (ст. 137 CK України);

- матері дитини щодо батьківства свого чоловіка (ст. 138 CK Укра­їни).

У першому випадку оспорювання батьківства можливе у разі смерті особи, яка записана батьком дитини, до народження дитини. Спадкоємці мають право оспорювати батьківство цієї особи після її смерті за наявності однієї з таких обставин:

- подання цією особою ще за життя заяви до нотаріуса про неви­знання свого батьківства;

- пред’явлення цією особою позову про виключення свого імені як батька із акта запису про народження дитини;

- ця особа не знала про те, що вона записана батьком дитини, через поважні причини^[207].

У перших двох випадках право на оспорювання батьківства особи, яка померла, мають будь-які її спадкоємці (за заповітом чи за законом). Якщо ж особа за життя не знала про те, що вона записана батьком дитини, оспорити її батьківство можуть тільки дружина, батьки та діти цієї особи, тобто ті особи, які визначаються ст. 1261 ЦК України спад­коємцями першої черги за законом.

Жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка. Але, захищаючи інтереси дитини, законо­давець установлює обов’язкову вимогу щодо пред’явлення позову в даному випадку. Таке оспорювання батьківства можливе лише за наявності заяви іншої особи про визнання свого батьківства щодо цієї дитини. До вимог жінки про оспорювання батьківства свого чоловіка застосовується також спеціальна позовна давність в один рік. Але перебіг позовної давності починається від дня реєстрації народження дитини, тобто від дня, коли чоловік був записаний як батько дитини.

Оспорювання материнства є можливим у двох випадках. По-перше, жінка, яка записана матір’ю дитини, може оспорити своє материнство, звернувшись до суду із вимогою про виключення відомостей про неї як матір з актового запису про народження дитини. Предметом дока­зування в цьому разі буде факт відсутності кровного споріднення між жінкою, записаною матір’ю, та дитиною. Жінка, яка не визнає себе матір’ю дитини, не повинна вказувати особу, яка є біологічною матір’ю дитини. У судовому процесі також не встановлюються обставини за­пису жінки матір’ю. Отже, оспорювання материнства можливе як у випадках, коли жінка не знала, що вона не є матір’ю дитини (напри­клад, підміна дитини в пологовому будинку), так й у випадках, коли на момент реєстрації народження дитини вона була обізнана про це (запис матір’ю бабусі з метою приховати материнство неповнолітньої осо­би).

По-друге, материнство жінки, яка записана матір’ю дитини, може оспорити та жінка, яка вважає себе матір’ю цієї дитини. При цьому в позові зазначаються одночасно дві вимоги:

- про невизнання материнства жінки, яка записана матір’ю дити­ни;

- про визнання свого материнства.

Законом установлено межі оспорювання материнства. Так, не має права оспорювати материнство іншої жінки та вимагати визнання свого материнства сурогатна матір, тобто жінка, до організму якої було перенесено ембріон людини, зачатого подружжям (чоловіком та жін­кою) в результаті застосування допоміжних репродуктивних техноло­гій (ч. 2 ст. 123 CK України). Також не може оспорювати материнство жінка, яка народила дитину після перенесення в її організм ембріона людини, зачатого її чоловіком та іншою жінкою в результаті застосуван­ня допоміжних репродуктивних технологій (ч. 3 ст. 123 CK України).

До вимог жінки, яка записана матір’ю дитини, та оспорює своє материнство, позовна давність не застосовується. Що стосується вимог жінки про визнання її матір’ю дитини, то до них застосовується спеціальна позовна давність в один рік. Перебіг позовної давності по­чинається від дня, коли ця жінка дізналася або могла дізнатися, що вона є матір’ю дитини. За аналогією з частинами 3 і 4 ст. 136 CK Укра­їни можна стверджувати, що оспорювання материнства можливе до досягнення дитиною повноліття і неможливе у разі смерті дитини.

Не є перешкодою для оспорювання батьківства (материнства) осо­бою, яка не визнає себе батьком (матір’ю), стягнення з неї аліментів на дитину. Термін «стягнення аліментів» необхідно тлумачити роз­ширювально. Кошти на утримання дитини можуть бути присуджені за рішенням суду або виплачуватися одним із батьків добровільно (ст. 181 CK України). Незалежно від способу виконання батьківського обов’язку по утриманню дитини особа має право оспорити своє батьківство (материнство). Така особа може звернутися до суду з позовом про ви­ключення відомостей про неї як батька (матері) дитини, тому що підставою стягнення аліментів є саме факт такого запису. У разі задо­волення позовних вимог скасовується й підстава стягнення аліментів на дитину.

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Укажіть підстави виникнення прав та обов’язків батьків і дітей.

2. Як визначається походження дитини від батьків, які пере­бувають у шлюбі між собою?

3. Як визначається походження дитини, батьки якої не пере­бувають у шлюбі між собою?

4. За яких умов факт батьківства, материнства встановлюється судом?

5. Які особи та за яких умов можуть оспорювати батьківство, материнство?