<<
>>

1.3. Мета і завдання оперативно-розшукової діяльності

Актуальним і проблемним у теорії ОРД залишається питання визначення мети і завдань ОРД, яке тісно пов'язане з розробленням поняття ОРД, її сутності, співвідношення ОРД з розвідувальною, контррозвідувальною діяльністю і кримінальним процесом, використанням матеріалів ОРД в кримінальному процесі та ін.

Проте після прийняття на початку 90-х років XX ст. законодавства про ОРД питання визначення мети і завдань ОРД ні у вітчизняній теорії, ні в теорії інших країн - учасниць СНД та Балтії ще не було предметом самостійного наукового дослідження, що негативно позначається на правозастосовчому процесі. Деякі його аспекти досліджували вітчизняні й зарубіжні фахівці як у спеціальній закритій науковій літературі (В. М. Атмажи- тов, О. Ф. Долженков, І. П. Козаченко, Г. К. Синілов, О. П. Снігерьов, М. Є. Шумило та ін.), так і у відкритих наукових джерелах (О. М. Бан дурка, В. І. Зажицький, С. А. Шейфер, О. Ю. Шумилов та ін.) . Однак і нині в теорії ОРД це актуальне питання залишається мало дослідженим і невирішеним. Його вирішення ускладнюється тим, що в теорії права такі філософські категорії, як "мета" і "завдання", їх сутність і співвідношення розуміють по-різному. Окремі правознавці навіть вважають їх тотожними. Так, П.С. Елькінд зазначає, що не можна вважати виправданими спроби сформулювати в теорії й законодавстві дві системи відповідних категорій - мети і завдання. Будь-який критерій їх розмежування за змістом виявився б штучним і надуманим .

На думку Т.Г. Морщакової та І.Л. Петрухіна. в галузі права розмежування понять "мета" й "завдання" справді важко встановити. Термін "завдання", вважають науковці, вживається у правових актах як конкретизація мети. Однак теоретично деякі відмінності між цими поняттями, мабуть, існують. Для констатації мети системи досить акта пізнання закономірностей, які визначають її розвиток, тоді як постановка завдання - це акт вольовий, імперативний, що випливає зі знання мети.

Крім того, у завданні зазвичай закладені підстави його вирішення (алгоритм), чого не можна сказати про мету[37] [38] [39]. Подібної думки дотримується і В.Т Томін, стверджуючи, що за змістом категорії "мета" й "завдання" справді взаємозалежні як у філософському, так і в семантичному

розумінні, проте слід розмежовувати ці поняття .

Ю. О. Тихомиров вважає, що мета дає скоріше загальну модель майбутнього стану, виражає орієнтацію в діяльності суб'єктів пізнання. Завдання виступає свого роду категорією нижчого рівня, опосередковує рух мети в більш конкретних межах. Завдання є формою матеріалізації мети, відповідним ступенем її досягнення, хоча в підґрунті своєму завдання також відбивають модель майбутнього, вони порівнюються за принципом загального й особливого[40] [41].

У теорії ОРД більшість учених дотримується законодавчої конструкції визначення мети й завдань ОРД[42] [43], яка, на наш погляд, потребує вдосконалення. Тому у зв'язку з актуальністю, а також з недостатнім розробленням робиться спроба визначити мету й завдання ОРД і внести відповідні пропозиції щодо їх законодавчого закріплення.

З нашого погляду, при визначенні мети й завдань ОРД потрібно насамперед враховувати етимологічний, семантичний і філософський зміст цих категорій, зважаючи на те, що в деяких філософських словниках, виданих

44

останнім часом, їх тлумачення взагалі немає , що ускладнює прикладні дослідження в цій сфері.

В етимологічному й семантичному значенні мету визначають як "те, чого

хтось прагне, чого хоче досягти; а завдання - "те, що хочуть здійснити", "те, що

потребує виконання, розв'язання", "питання для вирішення"[44].

У філософському розумінні мета - один з елементів поведінки, свідомої

діяльності людини, що характеризує передбачення в її мисленні результату

діяльності та шляху його отримання за допомогою відповідних засобів[45] [46].

Це

ідеальний, насамперед визначений результат людської діяльності, спрямований

на перетворення дійсності відповідно до усвідомленої людиною потреби. Мета . . . . .47

є безпосереднім внутрішнім спонукальним мотивом людської діяльності . Це

вища форма інтеграції приватних людських дій, зусиль у складі культурних

цілісностей, у межах яких вони набувають свого змісту і призначення[47],

складаються "у деяку послідовність чи систему"[48] [49]. Здійснення мети при цьому

розглядається як процес подолання невідповідності між наявною життєвою

ситуацією і метою. Мета - це усвідомлений образ передбачуваного результату,

50

на досягнення якого спрямована дія людини , це ідеально витриманий

результат майбутніх дій[50].

З огляду на етимологічне, семантичне і філософське тлумачення мети, П.С. Елькінд зауважувала, що, будучи рушійною силою відповідної діяльності, категорія "мета" відповідає на запитання, на що спрямована ця діяльність і заради чого вона здійснюється[51] [52] [53].

У філософському значенні термін "завдання" означає завдання соціальне, що наближає його до розглядуваної нами сфери. У цьому розумінні воно й тлумачиться як необхідність для суб'єкта (суспільства, соціальної спільноти, особи) виконати в майбутньому відповідну діяльність . Завдання трактується також як мета діяльності, що поставлена в певних умовах і має бути досягнута перетворенням цих умов відповідно до визначеної процедури для отримання

54

певного результату .

Тому в теорії ОРД постає питання про співвідношення результату з метою і завданнями ОРД, що, з нашого погляду, необхідне не лише тому, що результат може як збігатися, так і не збігатися з метою ОРД, а й для визначення соціальної цінності ОРД, визначення й розроблення наукових і практичних засад підвищення її ефективності тощо.

Мета ОРД не формулюється її суб'єктами довільно, а визначається законодавством про ОРД і дається в об'єктивних обставинах, за яких вона здійснюється.

Мета виступає феноменом випереджального відбиття, здійснюючи на її суб'єктів регламентуючий вплив. Мета ОРД супроводжує всі процеси, пов'язані з досягненням нею результату. Мета суб'єкта "визначає спосіб і характер його дій"[54] [55], вибір і використання відповідних засобів, оптимальні рішення і шляхи досягнення найбільш істотного результату ОРД.

Результат ОРД конкретного працівника виникає спочатку в ідеальній формі, що зумовлено метою (образом) і поставленими перед ним завданнями та іншими обставинами. Майбутній результат ОРД уявляється спочатку суб'єктивно, ідеально, як внутрішній образ, як потреба, як спонукання і як

56 •

мета , котра навіть поза конкретною діяльністю має важливе значення і дає змогу (через порівняння її з отриманим результатом) з'ясувати економічність, оптимальність та ефективність цієї діяльності чи окремих її компонентів. Мета формується на підставі завдань, закріплених у законодавстві про ОРД. Вона поєднує, організовує, впорядковує, додає спрямованості, єдності й функціональності різним елементам і процесам, що становлять ОРД, тобто виступає найважливішим системоутворювальним чинником. У цьому розумінні вона визначає нормативну заданість ОРД.

Починається ОРД з ідеального (формального) передбачення і закінчується одержанням фактичного результату. Залежно від ступеня їх збігу й відповідності вирішується питання про те, чи досяг суб'єкт ОРД поставленої мети і наскільки ефективними при цьому були його дії, використовувані засоби,

способи, методи тощо .

Результат ОРД може як збігатися з метою-образом (метою-завданням), так і не збігатися. Відхилення між результатом і метою може бути позитивним (при досягненні більш вагомих результатів, ніж ті, що передбачалися, або з'ясуванні хибності поставленої мети), так і негативним (у разі недосяжності останньої). Основними причинами цього можуть бути: а) складність, суперечливість взаємодії суб'єктивних та об'єктивних, матеріальних та ідеальних сторін у процесі здійснення ОРД, зважаючи на те, що оперативно- розшуковий процес відбувається в умовах таємності, невизначеності; б) розбіжність інтересів і мети різних суб'єктів ОРД; в) недосяжність мети через її протиправний чи аморальний характер або її ілюзорність, хибність тощо; г) відсутність або недостатність у певний момент технічних та інших оперативно- розшукових засобів а також заходів, необхідних для вирішення поставлених завдань; д) брак науково обгрунтованих методик їх застосування тощо; е) відсутність погодженості й координованості дій суб'єктів ОРД щодо досягнення поставленої мети; є) приховане небажання (несумлінність) окремих суб'єктів ОРД досягти відповідних результатів за наявності для цього всіх необхідних умов і засобів тощо.

Слушною є позиція Л. Д. Кокорєва, який виводив завдання з мети, якій останні мають слугувати[56] [57].

На основі аналізу наукових джерел і ст. 2 Закону, можемо дійти висновку, що ця діяльність проводиться з метою гарантування безпеки громадян, суспільства й держави, а також припинення правопорушень і забезпечення інтересів кримінального судочинства.

Отже, саме в такому порядку, відповідно до сучасної концепції правової держави, закріпленої у ст. З Конституції України, яка визнає людину, її життя і здоров'я, честь і гідність найвищою соціальною цінністю, потрібно викласти цілі ОРД.

Слід звернути увагу на те, що в ч. 1 ст. 103 КПК України визначено мету ОРД - виявлення ознак злочину й осіб, які його вчинили. З нашого погляду, ці дві статті потребують узгодження між собою, тому треба внести відповідні зміни й доповнення до ст. 2 Закону про ОРД, докладніше виклавши в ній мету й завдання ОРД, що проводиться в інтересах кримінального судочинства. Для досягнення названих у цій статті цілей передбачаються такі завдання: 1) пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб і груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, розвідувально-підривна діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій; 2) отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства й держави. Ці завдання в Законі про ОРД не розкриваються, однак їх зміст викладається у відомчих нормативних актах. Крім того, в цих актах перед оперативно-розшуковим підрозділами ставляться завдання: а) виявлення злочинів, запобігання їм, припинення й розкриття їх, виявлення і встановлення осіб, які їх готують, учиняють чи вчинили; б) розшук осіб, які переховуються від органів дізнання, слідства чи суду, ухиляються від кримінального покарання або які безвісти пропали. Це можна вважати конкретизацією завдань ОРД, визначених у ст. 2 Закону про ОРД. В окремих актах розкривається їх зміст.

Аналіз нормативно-правових актів та думок фахівців з теорії ОРД дає підстави визначити перелік завдань, що виконуються оперативними працівниками:

• розкриття злочинів;

• запобігання злочинам;

• припинення злочинів;

виявлення злочинів, установлення осіб, які їх готують, вчинюють або вчинили; розшук осіб;

• забезпечення кримінального судочинства;

забезпечення безпеки суб'єктів ОРД та учасників кримінального судочинства;

• збирання інформації, відомостей про гарантування безпекидержави і суспільства;

• забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересівгромадян;

відшкодування збитків, заподіяних злочином;

• підтримання режиму виконання покарань;

• охорона державної таємниці.

Успішне вирішення завдань ОРД забезпечує досягнення загальної її мети. Вони можуть бути взаємозалежними, але здебільшого є цілком самостійними, бо кожне з них має свій конкретний зміст. Важливо враховувати, що ці завдання можуть зумовлювати специфічні оперативно-розшукові способи й рішення. У свою чергу, вирішення кожного конкретного завдання сприяє ухваленню відповідного підсумкового рішення в ОРД.

Найважливішою частиною загальних завдань ОРД, є виявлення й розкриття злочинів та осіб, які їх готують, скоюють або скоїли. Ці завдання покладаються на оперативно-розшукові підрозділи не лише Законом про ОРД і відомчими нормативно-правовими актами, а й низкою норм кримінально- процесуального законодавства (ч. 1 ст. 101, ч. З ст. 104 КПК України та ін.), тому їх потрібно розглядати в органічному зв'язку із завданнями кримінального процесу (ст. 2 КПК України).

Відсутність законодавчого тлумачення завдань ОРД, на наш погляд, призводить до того, що деякі норми відомчих нормативно-правових актів не відповідають Конституції України. Наприклад, згідно з п. 17 Інструкції "Про єдиний облік злочинів"[58], розкритим вважається злочин, кримінальна справа по якому закінчена розслідуванням і по якій прийнято одне з таких рішень: а) прокурором затверджено обвинувальний висновок, і кримінальну справу подано до суду відповідно до ст. 232 КПК України; б) особа, яка вчинила злочин, встановлена, але за згодою прокурора на підставі статей 72, 8-Ю КПК

України кримінальна справа подана до суду для вирішення питання про звільнення цієї особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, примиренням обвинуваченого з потерпілим, застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру, переданням особи на поруки; в) особу, яка вчинила злочин, установлено, і є достатньо доказів, що вказують на вчинення нею злочину, а кримінальна справа щодо неї подана до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, згідно з п. 4 ст. 6 і ст. 111 КПК України внаслідок акта амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння чи у зв'язку із закінченням строків давності; г) кримінальна справа за згодою прокурора направлена до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 7 КПК України внаслідок зміни обставин; д) кримінальна справа закрита на підставі п. 8 ст. 6 КПК України щодо померлого обвинуваченого; е) прокурором складено обвинувальний висновок, і кримінальна справа направлена до суду відповідно до ст. 430 КПК України.

Злочин вважається розкритим, якщо у звітний період незалежно від року порушення кримінальної справи подано заповнені документи первинного обліку про наслідки розслідування злочину і на особу, яка вчинила злочин, вони підписані відповідним прокурором чи його заступником.

Отже, з урахуванням зазначеної Інструкції, а також інших відомчих нормативно-правових актів склалася практика, коли злочин вважається розкритим після закінчення досудового слідства й затвердження прокурором обвинувального висновку у справі. На нашу думку, таке тлумачення розкриття злочину не може вважатися правильним, оскільки воно суперечить Конституції України, у ч. 1 ст. 62 якої зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Отже, особа визнається винною у вчиненні злочину не тоді, коли прокурор затверджує обвинувальний висновок, а в момент набрання чинності відповідним обвинувальним вироком суду, в якому встановлюється факт учинення злочину й певна особа (особи) визнається винуватою у його вчиненні.

Однак слід зазначити, що оперативно-розшукове розкриття злочину відрізняється від кримінально-процесуального. Виявити й розкрити злочин в ОРД означає встановити й виявити за допомогою оперативно-розшукових сил, засобів і методів імовірність підготовки до скоєння злочину або вчинених раніше злочинів, що старанно маскуються, зберігаються в таємниці і тому залишаються невідомими правоохоронним органам. На оперативно-розшукові підрозділи покладається встановлення, в т. ч. негласними оперативно- розшуковими заходами, події злочину (часу, місця, засобу, способу та інших обставин вчинення злочину) й осіб, які його вчинили, та інших обставин, що входять до предмета доказування в кримінальній справі. Створення в процесі проведення ОРД необхідних умов для швидкого й повного розкриття злочину кримінально-процесуальними засобами передбачає отримання відомостей про: а) очевидців злочину; б) місцезнаходження документів і предметів, що стали знаряддям злочину, зберегли на собі його сліди, були об'єктами злочинних дій; в) виявлення грошей та інших цінностей, нажитих злочинним шляхом; г) встановлення предметів, що можуть допомогти виявленню злочину, обставин його вчинення й виявленню винних (статті 64, 23 КПК України). При вчиненні злочину організованою групою мають бути встановлені всі особи й визначена роль кожної з них у злочинній діяльності. Виявленню й розкриттю підлягають також усі факти й епізоди злочину та заподіяна матеріальна шкода. Встановленню підлягають мотиви й мета злочину та інші обставини. Іноді виникає потреба у спрямуванні зусиль оперативних підрозділів на встановлення особи потерпілого, свідка, їх місцезнаходження, обставин, що їх характеризують, тощо.

Завданням ОРД є також установлення обставин, що характеризують осіб, які скоїли або скоюють злочин, виявлення їх намірів і конкретних дій, спрямованих на протидію розкриттю злочину під час досудового слідства. Інколи виникає потреба у виявленні оперативно-розшуковим шляхом обставин, що характеризують особу обвинуваченого, підозрюваного, свідків і потерпілих для використання цієї інформації з організаційно-тактичною метою при проведенні відповідних слідчих дій.

Попередження злочину полягає в запобіганні йому ще до того, як конкретна особа (особи) розпочне його конкретне вчинення. Попередити злочин означає безпосередньо вплинути оперативно-розшуковими силами, засобами й методами на особу (осіб), яка має намір вчинити злочин, або на причини й умови, що сприяють його вчиненню. Підставою для попередження є відомості, здобуті оперативно-розшуковим шляхом, про підготовку конкретної особи (осіб) до вчинення злочину. Це завдання пов'язане з превентивною функцією ОРД, контролем за девіантною поведінкою осіб.

Завдання припинення злочину полягає у використанні ОРД з метою позбавлення конкретної особи або групи осіб реальної можливості продовжувати вчинення злочину. Воно стосується злочинів, що вчиняються як вочевидь, так і за умов неочевидності. Способи його вирішення можуть бути різними, у т. ч. й з використанням матеріалів ОРД для затримання особи, яка вчинила злочин або підозрюється в його вчиненні, на місці події, застосуванням кримінально-процесуальних запобіжних заходів після порушення кримінальної справи тощо.

Розшук осіб, які переховуються від органів дізнання, слідства й суду, є самостійним специфічним завданням ОРД, яке також тісно пов'язане із завданнями кримінального процесу.

Отже, завдання ОРД умовно можна поділити на стратегічні і тактичні. Стратегічні полягають у забезпеченні оперативно-розшукової діяльності (головної мети ОВС) з виявлення, попередження, розкриття та розслідування злочинів, умов і причин, які сприяють їх завершенню, тактичні - у пошуку і фіксації конкретних фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб і груп з метою припинення їх правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки конкретних громадян, суспільства і держави.

Стратегічне завдання у процесі оперативно-розшукової діяльності полягає в досягненні кінцевої мети, наприклад, у розкритті злочину чи розшуку і затриманні злочинця, що переховується. Для виконання стратегічного завдання оперативний працівник виявляє свідків, з'ясовує окремі обставини події, перевіряє адреси, проводить опитування, застосовує різні оперативні заходи і засоби для виявлення фактичних даних, які містять відомості про дії будь-якого протиправного характеру, і необхідність для установлення слідством і судом винуватості особи за конкретні протиправні дії.

Тактичними завданнями ОРД є:

• вивчення, аналіз та оцінювання оперативної ситуації та визначення оперативно-розшукових заходів для виконання завдання;

• ухвалення оперативно-тактичного рішення, яке забезпечує виконання завдання;

• реалізація прийнятого рішення;

• оцінювання і використання результатів виконання прийнятого рішення.

Тактичні завдання вирішуються сукупністю дій оперативного працівника, залученням сил і застосуванням засобів ОРД і полягають у:

• виявленні, розкритті і сприянні розслідуванням злочинів та дій осіб, які причетні до їх скоєння;

• розшуку осіб, які ухиляються від слідства, суду та відбуття кримінального покарання;

• розшуку безвісти зниклих осіб, установленні місцезнаходження та розшуку об'єктів, майна, предметів, які вже відомі і можуть бути доказами у кримінальній справі.

Зазначені завдання можуть бути самостійними, але для виконання кожного із них потрібно застосовувати саме йому притаманні специфічні сили, засоби і методи ОРД.

Отже, мета і завдання ОРД - це не тотожні правові категорії. У сфері боротьби зі злочинністю вони, за винятком тих, що спрямовані на виконання превентивних функцій, підпорядковані меті й завданням кримінального процесу, що зумовлює тісний взаємозв'язок цих видів діяльності й визначає допоміжний характер ОРД щодо кримінального процесу. Зважаючи на це, норми, що визначають мету і завдання ОРД і кримінального процесу у сфері боротьби зі злочинністю, мають бути узгоджені між собою.

Запитання для самоконтролю

1. Що є предметом дослідження оперативно-розшукової науки?

2. Що є предметом теорії оперативно-розшукової діяльності як навчальної дисципліни?

3. Що є предметом оперативно-розшукової галузі права?

4. Поняття процесу пізнання в ОРД, його значення, об'єкти та суб'єкти.

5. У чому полягає специфіка засобів пізнання в ОРД? їх відмінність від засобів пізнання в кримінальному процесі.

6. Назвіть і розкрийте принципи ОРД.

7. Назвіть і розкрийте мету і завдання ОРД.

Список літератури

1. Анохин П. К. Опережаюшее отражение действительности // Вопр. философии. -1962.-№7.-С. 97-111.

2. Бандурка О. М. Оперативно-розшукова діяльність: Підруч. — Ч. 1. — X.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. — 336 с.

3. БОРДенко А. В. Проблема цели в общественном развитии. - М.:

Политиздат, 1963.- 190 с.

4. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад, і голов. ред. В. Т. Бусел.'-К.: Ірпінь: ВТФ "Перун", 2001. - 1440 с.

5. Горяинов К. К., Кваша Ю. К., Сурков К. В. Федеральный закон "Об оперативно-розыскной деятельности": Комментарий. - М.: Новый Юрист, 1987.

— 576 с.

6. Грошевий Ю. Кримінально-процесуальні аспекти оперативно- розшукової діяльності.Право України. - 2003. - С. 73-78.

7. Даль В. Й. Толковый словарь живого великорусского языка: - М.: Рус. яз., 1980.-Т. 1.-683с.

8. Елинский В. Н. Основи методологии теории оперативно-розыскной деятельности.- М.: Изд-ль Й. Й. Шумилова, 2001. - 228 с.

9. Зажицкий В. Связь оперативно-розыскной деятельности й уголовного процесса// Гос-во й право. - 1995. - № 6. - С. 57-67.

10. Карагодин В. Н. Преодоление противодействия предварительному расследованию.-Свердловск. 1992.

11. Карташов В. Н. Юридическая деятельность: понятие. структура, ценность. — Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1989. - 168 с.

12. Качур А. Н. Правовеє регулирование ОРД: Сб. МВД СССР. - М.. 1990.

- №3(33)-С. 12-17.

13. Козаченко І. П. Оперативно-розшукова діяльність як державно- правова форма боротьби зі злочинністю. Поняття, суть, завдання та підстави: Навч. посіб. - К.:УАВС, 1995.-44с.

14. Козаченко І. П. Оперативно-розшукова діяльність: Вступ до курсу / МВС України.Одес. ін-т внутр. справ.-О.. 1999.- 111с.

75. Козаченко І. П. Правові, морально-етичні та організаційні основи ОРД. - Л.: Львів, ін-т внутр. справ при НАВСУ, 1999. -110с.

16. Кокорев Л. Д. Участники правосудия по уголовным делам. - Воронеж: Изд-всВоронеж, ун-та. 1971. - 158 с.

17. Комментарий к Федеральному закону "Об оперативно-розыскной деятельности".С подстатейным приложением нормативных актов й документов / Авт.-сост. А. Ю.Шумилов. - 3-є изд., испр. й доп. - М.: Изд-ль Й. Й. Шумилова, 2001. -319с.

18. Краткий философский словарь / Под ред. А.П. Алексеева. - М.: Проспект, 1998.-397с.

19. Ларин А. М. Доказывание на предварительном следствии в советском уголовномпроцессе: Дис. ... канд. юрид. наук. -М.. 1961. - 180 с.

20. Лузгин Й. М. Расследование как процесе познания: Учеб. пособ. — М.:

Высш.шк.МВД СССР, 1969.-178с.

21. Лукашев В. А. Предмет, задачи й система курса "Оперативнорозыскная деятельность органов внутренних дел" как отрасль научного познания: Лекція. - М.:Акад. МВД СССР, 1983. -28 с.

22. Маркс К. Капитал // Маркс К.. Знгельс Ф. Соч. - Т. 23. - С. 1-907.

23. Морщакова Т. Г, Петрухин Й. Л. Социологические аспекти изучения зффективности правосудия // Право й социология / Отв. ред. Ю. А. Тихомиров, В. П.Казимирчук. - М.: Юрид., 1973. - С. 253 - 284.

24. Маркушин А. Г. Основи ОРД ОВД: Учеб. пособ. - Нижний Новгород: Нижегород.высш. школа МВД СССР, 1990. - Ч. 2 - 72 с.

25.Ожегов С. Й., Шведова Н. Ю. Толковый словарь русского язика. - М.: Азбуковник,1999. - 4-е изд., доп. - 944 с.

26.Олейник П. А., Птицин А. Г. О месте теории ОРД в системе юридических наук //Акт. пробл. совершенствования ОРД ОВД (материалы конф) / МВД СССР. - М.,1977.-С. 53-55.

27.Оперативно-розыскная деятельность: Учеб. / Под ред. К. К. Горяинова, В.С.Овчинского й др. - М.: ИНФРА-М, 2004. - 2-е изд., доп. й перераб. - 848 с.

28.Основи оперативно-розыскной деятельности: Учеб. / Под ред. В. Б. Рушайло. -СПб.: Лань. 2000. - 2-е изд., испр. й доп. - 720 с. - Серия: Учебники для вузов.Специальная литература.

29. Погорецький М. А. До визначення поняття "Оперативно-розшукова діяльність" //Прокуратура. Людина. Держава. - 2004. - № 4. - С. 37—42.

30. Погорецький М. А. Оперативно-розшукова діяльність: правові основи (структурно-логічні схеми): Навч. посіб. / За ред. проф. Ю. М. Грошевого. - X. - РВФ "Арсіс.ЛТД", 2005.-192с.

31. Погорецький М. А., Шумило М. Є. Оперативно-розшукова діяльність як навчальна дисципліна // Проблеми вищої освіти: тези доп. та наук, повідом, наук.-метод.конф., Харків, 18-19 грудня 2001 р. // За ред. В. В. Комарова. - X.: Нац. юрид.акад. України, 2002. - С* 149-150.

32. Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб: Закон Українивід 04.03.1998 р. // Відомості Верхової Ради України. - 1998. - №35. - Ст. 236.

33. Про державну податкову Службу в Україні: Закон України від 04.12.1990 р. // Там само.-1991.-№6.-Ст. 36.

34. Про державну таємницю: Закон України від 21.01.1994 // Там само. - 1994. -№16.-От. 93.

35. Про єдиний облік злочинів: інструкція, затв. спільним наказом ГенпрокуратуриУкраїни від 26.03.2002 р., № 20, МВС України від 26.03.2002 р., № 84, СБУ від 26.03.2002 р., № 293, Держподатадміністрації України від 26.03.2002 р., № 126, Мін'юсту України від 26.03.2002 р., № 18/5. - К.: Генпрокуратура. 2002. - 226 с.

36. Про міліцію: Закон Української РСР від 20.12.1990 р. // Відомості Верхової Ради України. - 1991. - №4. - Ст. 20.

37. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992 р. // Там само. - 1992. - №22. - Ст. 303.

38. Про прикордонні війська: Закон України від 04.11.1991 р. // Там само. - 1992. -№2. - Ст. 7.

39. Про Службу безпеки: Закон України від 25.03.1992 р. // Там само. - 1997. -№27.-Ст. 382.

40. Рив.іин Л. А. Об уголовно-правовьгх й уголовно-процессуальньгх отношениях //Изв. вузов. Правоведение. - 1959-№2. -С. 105-112.

41. Сервецький І. В. Науково-практичний коментар до Закон}' України "Про оперативно-розшукову діяльність" станом на 1 лютого 2002 / За ред. Я. Ю. Кондратьєва. — К.:НАВСУ 2002.-156с.

42. Современный философский словарь / Под общ. ред. В. Е. Кемерова. - 2-е изд.,перераб. й доп. — Лондон; Франфуркт-на-Майне; Париж; Люксембург; Москва;Минск: ПАНПРИНТ, 1998. - 1064 с.

43. Тихомиров Ю. А. Механизм управлення в развитом социалистическом обществе.-М.: Наука, 1978.-336с.

44. Томин В. Т. Острые углы уголовного судопроизводства. - М.: Юрид. лит., 1991.- 240 с.

45. Трубников Н. Н. О категориях "цель". "средство"', "результат". — М.: Высш. шк.,1968.-148с.

46. Философский словарь / Под ред. И.Т. Фролова. - 5-е изд. - М.:

Политиздат, 1987.- 588 с.

47. Философский знциклопедический словарь / Гл. ред. Л. Ф. Ильичев, П. Н. Федосеев й др. - М.: Сов. знцикл., 1983. - 840 с.

48. Философский знциклопедический словарь / Редкол.: С. С. Аверинцев, 3. А. Ораб-Оглы й др. - 2-е изд. - М.: Сов. знцикл., 1989. -815с.

49. Філософський словник / За ред. В.І. Шинкарука. - К.: Голов. ред. УРЕ, 1986. - 797 с.

50. Шейфер С. А. Доказательственные аспекти Закона об оперативно- розыскнойдеятельности//Гос-во й право.- 1994.-№ 1.-С. 94-101.

51. Шумилов А. Ю. Оперативно-розыскная деятельность в схемах: Учеб. пособ. - 2-еизд., испр. й доп. - М.: Изд-ль Й. Й. Шумилова, 2001. -112с.

<< | >>
Источник: Д.Й.Никифорчук та ін.. Оперативно-розшукова діяльність: Навч. посіб. / Є. М. Моісеєв, О.М.Джужа, / За ред. проф. О. М. Джужи. - К. : Правова єдність,2009. -310с.. 2009

Скачать оригинал источника

Еще по теме 1.3. Мета і завдання оперативно-розшукової діяльності:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -