Висновки до розділу 1

Проведене в Розділі 1 «Загальноєвропейська традиція і перспективи гармонізації цивільного процесу України та Європейського Союзу» дослідження дозволило дійти таких висновків.

1.

Сучасні моделі цивільного процесу європейських держав поступово сформувалися на основі єдиного романо-канонічного процесу, що є результатом розвитку реципійованих римських процедур в умовах єдиного канонічного права. Виходячи з цього, загальні засади здійснення судочинства, притаманні цим моделям цивільного процесу, створюють надійне підґрунтя для розвитку тенденцій їх зближення та гармонізації.

Становлення основних процесуальних моделей європейських держав пройшло кілька таких етапів:

- до першого етапу формування цивільного процесу як судової форми захисту прав належать часи рецепції римського права та закладення основ канонічного судового процесу IX-XVIII ст.; цей етап дістав назву романо- канонічний етап розвитку цивільного процесу;

- на наступному етапі упродовж XIX-XX ст. було проведено наймасштабніші кодифікації цивільного процесуального законодавства в межах національних держав, що привело до дивергенції цивільного процесу. Це етап розвитку варто назвати кодифікаційним.

Упродовж цих двох етапів сформувались основні процесуальні моделі, відмінності яких є доволі суттєвими, хоча в їхній основі лежать єдині підходи, що стали надбанням рецепції римського права та канонічного права - ius commune та романо-канонічна модель цивільного процесу. Це свідчить про те, що сформовані в результаті дивергенції цивільного процесу відмінності не відіграють настільки істотної ролі і зростає ймовірність віднайдення таких спільних засад, які їх нівелюють з метою захисту прав учасників суспільних відносин - громадян різних держав.

2. Сучасний етап розвитку цивільного процесу, що триває з кінця ХХ ст., характеризується поступовим зближенням цивільного процесу, що стало результатом поглиблення інтеграційних процесів, пожвавлення трудової міграції, поширення торгових та інших комунікаційних зв’язків між громадянами різних держав. Це відповідно відображається у прагненнях учасників цих відносин забезпечити єдині зрозумілі підходи до механізмів правового регулювання та захисту їхніх прав і свідчить про певне повернення до єдиної системи ius commune.

Зближення цивільного процесу відбувалося в кількох напрямах:

- у першому найбільш вагому роль відіграють уніфікаційні процеси, результатом яких стали численні ухвалені конвенції та дво- і багатосторонні договори у сфері цивільного процесу. Цей напрям, що активно розвивався впродовж кінця ХІХ ст. і до другої половини ХХ ст., слід назвати уніфікаційним;

- другий напрям почав активно розвиватися впродовж останніх десятиліття і отримав назву «гармонізаційний». У широкому розумінні гармонізація цивільного процесу покликана забезпечити ефективний судовий захист учасників відносин стійких регіональних об’єднань.

Регіональні правила цивільного судочинства можна визначити як єдині вимоги і правила, що регулюють відносини з розгляду та вирішення цивільних і комерційних справ транскордонного характеру за участі жителів різних держав одного регіонального (здебільшого економічного) об’єднання.

3. Перспективи зближення й гармонізації цивільного процесу України та Європейського Союзу зумовлені такими особливостями вітчизняної моделі цивільного процесу, які сформувалися під впливом загальноєвропейських цінностей та засад здійснення правосуддя в умовах змагального процесу незалежним і неупередженим суддею. Це, безперечно, стане надійним фундаментом для подальшого реформування цивільного процесуального законодавства України, а також запорукою ефективного співробітництва в перспективі майбутнього членства України в Європейському Союзі.

Історичний аналіз доводить, що вітчизняна модель цивільного процесу є доволі своєрідною, віднести її до романо-канонічної моделі не можна, але розглядати в системі загальноєвропейської традиції цивільного процесу варто з огляду, передусім, на те, що в її основі лежать європейські джерела права.

При цьому не можна з упевненістю сказати про безпосередній вплив рецепції римського права на вітчизняне, але історичний аналіз пам’яток права, що були джерелом цивільного процесуального права, свідчить про те, що вони були запозичені опосередковано, через основні європейські правові джерела.

Україна є невід’ємною частиною загальноєвропейського простору правосуддя, є членом Ради Європи та учасником Європейської конвенції. Наступним кроком має стати реформування національного процесуального законодавства шляхом узгодження з основними положеннями цивільного процесуального законодавства ЄС з огляду на підписання Угоди про Асоціацію з ЄС.