Висновки до розділу

Позитивне поняття посередництва у медіації, відповідно до Закону України «Про медіацію», означає надання нейтральною, незалежною і неупередженою особою допомоги сторонам конфлікту (спору) у здійсненні ними: комунікації між собою; досягненні взаємного порозуміння; проведення переговорів між собою (інтерсуб’єктивного діалогу).

Перед посередництвом у медіації неодмінно постають щонайменше три якісно виокремлені, проте нерозривно пов’язані між собою інституційні цілі - функціональна, онтологічна та гносеологічна. Квінтесенція інституційної функціональної цілі посередництва у медіації полягає у всебічному сприянні медіатором її сторонам в досягненні ними їх взаємного визнання їх же екзистенційно відмінних між собою (тих, якими не можна поступитися) особистих потреб та інтересів у конфлікті (спорі) як правомірних. Онтологічну інституційну ціль посередництва у медіації найбільш стисло можна охарактеризувати як сприяння медіатором сторонам медіації у пошуку та виявленні ними спільних для останніх їх потреб та інтересів у конфлікті (спорі) та ініціювання і всебічна підтримка медіатором на основі цього їх діалогу між собою. Гносеологічна інституційна мета посередництва у медіації полягає в необхідності модерування медіатором емоційного стану сторін медіації як його своєрідного пускового механізму всієї процедури медіації. Квінтесенцією окресленої цілі є поступове вивільнення сторін медіації за допомогою медіатора від власних емоційних ілюзій щодо конфлікту (спору) та заміщення їх осмисленим сприйняттям кожною зі сторін медіації особистих потреб та інтересів у ній.

Квінтесенція архетипу врегулювання конфлікту (спору) у медіації полягає в обов’язковому застосуванні посередництва, оскільки сторони медіації самостійно не спроможні врегулювати екзистенційний конфлікт (спір) між ними. Де немає посередництва під час вирішення конфлікту (спору) сторін інтерсуб’єктивного відношення, там немає медіації.

Синергійність як властивість та принцип посередництва у медіації, якщо намагатися бути найбільш стислим, проявляється передусім у його позитивному впливі на сторони медіації з метою налагодження ними співпраці між собою на основі нового сприйняття ними їх же конфлікту (спору) між собою - як можливості вийти на новий рівень взаємодії між ними. Властивість і принцип синергійності посередництва також проявляється у створенні медіатором відповідних умов для реалізації сторонами медіації її процедур, у допомозі їм у розрізненні ними ж власних емоцій та потреб й інтересів, нарешті, у створенні в сторін медіації атмосфери та бажання конструктивної взаємодії.

Спонтанність посередництва у медіації зумовлена передусім його власними властивостями як процесуальної самореферентної системи, яка є елементом такої ж системи медіації, а також спонтанною природою конфліктів (спорів), що перманентно постають перед суб’єктами інтерсуб’єктивних відносин. Це додає медіації пластичності, сприяє її результативності та виступає одним з вирішальних чинників популярності медіації як способу врегулювання конфліктів (спорів).