Спонтанність посередництва у медіації

Фундаментальною властивістю посередництва у медіації виступає його спонтанність. З одного боку, це зумовлено тим, що медіація як система в цілому спонтанна, а тому не може бути іншим за своєю природою і такий її структурний елемент, як посередництво.

Ключовим, системоутворюючим внутрішнім чинником посередництва є людина-особистість. Люди цього типу почали з’являтися у Європейській, а згодом і у Західній в цілому цивілізації у світській сфері ще з епохи Відродження, а у релігійній - з часу Реформації. Як масове явище вони стали породженням людиноцентристського та комунікативного поворотів середини - другої половини ХХ ст. Їх визначальні риси - свідоме та активне прагнення до повного особистісного суверенітету та поцінування своїх прав, передусім природних, а також і позитивних прав особи. Саме ці якості і лежать в основі масового долучення людей-особистостей, починаючи з останньої чверті ХХ ст., до посередництва у медіації, перетворення його на ефективний інструмент врегулювання конфліктів (спорів).

Системоутворюючим виявом спонтанності посередництва у медіації є принцип нейтральності, незалежності та неупередженості медіатора. Відповідно до цього принципу, який

набув в Україні статусу спеціального законодавчого припису, медіатор під час проведення медіації повинен бути нейтральним у ставленні до сторін медіації ї незалежним від них, а також від органів публічної влади та самоврядування, їх посадових і службових осіб та інших фізичних і юридичних осіб. Медіатору Законом України «Про медіацію» заборонено: суміщати функцію медіатора із функцією іншого учасника медіації, наприклад, експерта, в одному і тому ж конфлікті (спорі); надавати сторонам медіації консультації і рекомендації щодо прийняття ними рішення по суті конфлікту (спору); приймати самому рішення по суті конфлікту (спору) між сторонами медіації; виступати представником чи захисником будь-якої зі сторін в досудовому розслідуванні, судовому, третейському або арбітражному провадженні в конфлікті (спорі), у якому він є або був медіатором.

Спотанність посередництва у медіації проявляється і в принципі добровільності волевиявлення всіх учасників медіації: ніхто, зосібна й медіатор, як наголосив законодавець, не може бути примушений до участі у врегулюванні конфлікту (спору) у формі медіації^[894].

Одними з найприкметніших зовнішніх виявів спонтанності посередництва у медіації є також його активність та ініціативність. Зокрема, відповідно до Закону України «Про медіацію», активність посередництва у медіації проявляється передусім у: праві медіатора на надання згоди щодо особистої участі у процедурі медіації чи відмови від такої участі на пропозицію сторін медіації; у його праві в будь-який момент відмовитися від участі в уже розпочатій процедурі медіації; в праві медіатора надавати сторонам медіації

437 консультації і рекомендації щодо порядку проведення медіації і фіксування її результатів; у праві медіатора на участь у здійсненні професійного самоврядування медіаторів; у ряді його інших професійних прав^[895].

Спонтанність посередництва проявляється й у спеціальних (професійних) правах медіатора. Зокрема, він має право: самостійно визначати методику проведення медіації, за умови дотримання ним вимог законодавства, інших правил здійснення медіації і норм професійної етики медіатора; отримувати від сторін конфлікту (спору) достовірну інформацію про нього в обсязі, достатньому і необхідному для проведення медіації; право на відшкодування витрат, зумовлених підготовкою до процедури медіації і її проведенням, на оплату послуг з підготовки до медіації чи/або її проведення в обсягах і форматі, передбачених договором про проведення медіації, а також правилами проведення медіації та законодавством; право збирати і поширювати знеособлену інформацію щодо кількості, тривалості і результативності проведених ним медіацій^[896].

Принагідно зазначимо, що Законом України, договором про проведення медіації чи правилами проведення медіації можуть бути передбачені також інші права медіатора. До змісту спонтанності посередництва у медіації входить і те, що медіатор в Україні наділений позитивним правом надавати послуги з медіації як на платній, так і на безоплатній основі, за наймом, індивідуально, через об’єднання медіаторів або через суб'єкта, який забезпечує проведення медіації. Медіатор, відповідно до законодавства України має право проводити медіацію індивідуально як фізична особа, що здійснює незалежну професійну діяльність, або як фізична особа-підприємець. Медіатор, який здійснює медіацію індивідуально, вправі відкривати рахунок в банку із зазначенням власного прізвища, імені і по батькові^[897].

Особливо повно та різноманітно спонтанність посередництва у медіації проявляється під час управління (керування) медіатором процедурою медіації. В Україні це є

законодавчою вимогою до медіатора^[898]. Оскільки не буває навіть двох ідентичних між собою конфліктів (спорів), медіатору доводиться щоразу по-новому вибудовувати стратегію і тактику медіаційних переговорів, які є, за оцінкою М.Пеля, справжнім мистецтвом, внаслідок чого не буває двох ідентичних медіацій. Причому родзинка вищезазначених стратегії та тактики полягає в тому, що медіатор зобов’язаний не самостійно врегульовувати конфлікт (спір), а допомогти конфліктуючим сторонам самостійно знайти розв’язання проблеми, що постала у стосунках між ними. Квінтесенція підготовки медіатора зводиться до того, щоб допомогти йому усвідомити свою місію у вирішенні конфлікту (спору) та опанувати основами цього мистецтва. Саме на цьому наголошує один із класиків європейської медіації Христоф Бесемер^[899].

А група інших класиків медіації - Кей Праніс, Баррі Стюарт та Марк Уедж - на прикладі кіл примирення як одного із видів медіації розкривають зумовленість спонтанності посередництва спонтанною природою конфліктів (спорів) між людьми.

Не можемо оминути увагою пояснення квінтесенції управління конфліктом (спором) англійською авторкою Кароліною Вестерхофф. Вона передусім зазначає, що нове не з’являється без конфлікту. «Це не ціна, яку ми повинні заплатити, чи тягар, який необхідно здолати, - резюмує вона. - Це умова, яку необхідно прийняти та яку необхідно задовольнити... Тоді управління конфліктом полягатиме в тому, щоб дати йому волю,

439 а не придушити його; відкрити навстіж двері і вікна для свіжого вітру. Якщо слідувати цій ідеї до кінця, то насилля і війна постають як несамовитий конфлікт, останнім наслідком придушеного конфлікту. Це має місце тоді, коли ми не дозволяємо іншим відрізнятися від нас, коли ми з усіх сил заперечуємо нашу вроджену залежність від іншого, настільки відмінного від нас»^[901].

Тобто спонтанність посередництва у медіації, особливо на етапі управління врегулювання конфліктом (спором), є породженням спонтанності самих цих конфліктів (спорів). У вітчизняній літературі напрочуд яскраво та переконливо це продемонструвала під час розкриття комунікативних компететностей медіатора Н.Крестовська. Вона, зокрема, звернула увагу на те, що медіатор як менеджер медіації: надає їй необхідної спрямованості і динаміки; допомагає сторонам успішно обминути найрізноманітніші пастки, що постають перед ними під час процедури врегулювання конфлікту (спору); є двигуном цієї процедури, який допомагає сторонам переосмислити й переоцінити свою ситуацію шляхом виявлення нових перспектив; постає своєрідним тренером сторін медіації; є «тестером реальності», котрий допомагає сторонам реально поглянути на конфлікт (спір); є каталізатором врегулювання конфлікту (спору) самими його сторонами та здійснює ще чимало інших спонтанних за їх природою функцій^[902].

Отже, спонтанність посередництва у медіації зумовлена передусім його власними властивостями як спонтанної процесуальної самореферентної системи, яка є елементом такої ж

системи медіації, а також спонтанною природою конфліктів (спорів), що перманентно постають перед суб’єктами інтерсуб’єктивних відносин. Це надає медіації пластичності, сприяє результативності медіації та виступає одним з вирішальних чинників популярності медіації як способу врегулювання конфліктів (спорів).

7.4.