ПІДСТАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ЗАКРИТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Закриття кримінального провадження як форма закін­чення досудового розслідування являє собою заключний етап розслідування, на якому прокурор, слідчий або дізнавач підби­вають підсумок провадження, аналізують та оцінюють сукуп­ність зібраних доказів і на їх підставі у відповідній постанові формулюють висновок щодо неможливості подальшого про­вадження.

Закриття кримінального провадження на стадії досудо­вого розслідування здійснюється за наявності підстав, перелік яких міститься у положеннях, передбачених ч. 1 ст. 284 КПК України, зокрема: 1) встановлення відсутності події криміна­льного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України); 2) вста­новлення відсутності в діянні складу кримінального правопо­рушення (п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України); 3) не встановлення достатності доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливостей їх отримати (п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК Ук­раїни). Зазначені підстави для закриття кримінального прова­дження за критерієм юридичних наслідків, що настають для підозрюваного, належать до реабілітуючих, тобто тих, які сві­дчать про повну невинуватість особи у вчиненні криміналь­ного правопорушення, а також тягнуть за собою зняття з неї підозри і породжують право на відшкодування (компенсацію) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями або бездіяль­ністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Усі інші підстави закриття кримінального провадження належать до нереабілітуючих. Це означає, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні криміналь­ного правопорушення, однак з певних обставин подальше провадження виключається. Така особа не має права вимагати відшкодування (компенсації) шкоди, яка була їй завдана в процесі розслідування. До вказаних підстав закриття криміна­льного провадження належать: 1) невстановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідально­сті, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у вигляді довічного позбав­лення волі (п.

3) помер підозрюваний чи обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого (п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України); 4) існування вироку за тим са­мим обвинуваченням, що набрав законної сили, або постанов­леної ухвали суду про закриття кримінального провадження за тим самим обвинуваченням (п. 6 ч. 1 ст. 284 КПК України);

5) відмова потерпілого, а у випадках, передбачених КПК Укра­їни, його представника від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримі­нального провадження щодо кримінального правопору­шення, пов’язаного з домашнім насильством (п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України); 6) неотримання згоди держави, яка видала особу (п. 8 ч. 1 ст. 284 КПК України); 7) досягнення податко­вого компромісу (п. 9 ч. 1 ст. 284 КПК України); 8) існування нескасованої постанови слідчого, дізнавача або прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбаче­них пунктами 1, 2, 4, 9 ч. 1 ст. 284 КПК України, у криміналь­ному провадженні щодо того самого діяння, що розслідува­лося з дотриманням вимог щодо підслідності (п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України); 9) після повідомлення особі про підозру закін­чився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи (п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України).

Слід зважати на те, що під час досудового розслідування прокурор має право закрити кримінальне провадження за будь-якою із передбачених КПК України підстав і незалежно від того, чи було повідомлення про підозру. Зі свого боку, слідчий і дізнавач мають право прийняти постанову про закриття кримі­нального провадження лише з підстав, передбачених пункта­ми 1, 2, 4, 9, 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, якщо в цьому криміна­льному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.

Копія постанови про закриття кримінального проваджен­ня, постановлена слідчим або дізнавачем має надсилатися зая­внику, потерпілому та прокурору. Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання такої копії постанови має право її скасувати у зв’язку з незаконністю чи необґрунтованістю. Крім

Кримінальний процес України:у питаннях і відповідях цього, постанова слідчого або дізнавача про закриття криміна­льного провадження може бути скасована прокурором за скаргою заявника чи потерпілого, якщо її подали протягом де­сяти днів з моменту отримання заявником чи потерпілим ко­пії постанови.

Відповідно до ст. 303, 304 КПК України скарга на поста­нову слідчого про закриття кримінального провадження може бути подана як до прокурора, так і до слідчого судді протягом десяти днів з моменту отримання суб'єктом оскарження копії постанови. Ухвала слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального прова­дження може бути оскаржена в апеляційному порядку (ч. 2 ст. 309 КПК України).

112.