Охоронні нотаріальні провадження. Вжиття заходів до охорони спадкового майна та їх процесуальний порядок

Охоронні нотаріальні провадження здійснюються нота­ріусом з метою захисту майна. До охоронних проваджень від­носять заходи до охорони спадкового майна, видачу свідоцтва виконавцю заповіту.

Нотаріус за місцем відкриття спадщини за заявою заін­тересованих осіб або з власної ініціативи вживає заходів щодо охорони спадкового майна. Заходи щодо охорони спадкового майна вживаються зазначеним нотаріусом або нотаріусом за місцезнаходженням майна, якому нотаріус, який веде спадко­ву справу, надіслав доручення.

Охорона спадкового майна триває до закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини.

Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна здійсню­ється нотаріусом після отримання документів, що підтвер­джують факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спад­щини, але не пізніше наступного дня з дати надходження та­ких документів.

Опис спадкового майна проводиться за участю заінтере­сованих осіб (за бажанням) і не менше ніж двох свідків. При­сутність виконавця заповіту при здійсненні опису спадкового майна є обов’язковою. В акті опису мають бути зазначені: дата та час складання акта опису, а також прізвище, ім’я, по бать­кові нотаріуса, який проводить опис; найменування державної нотаріальної контори або нотаріального округу, в якому заре­єстрований приватний нотаріус; дата одержання заяви про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна (повідомлен­ня про орієнтовний склад спадкового майна) або доручення нотаріуса, яким заведено спадкову справу, про вжиття захо­дів щодо охорони спадкового майна; прізвище, ім’я, по батько­ві, адреса, за потреби - місце роботи та посади осіб, які беруть участь в описі; прізвище, ім’я, по батькові спадкодавця, дата його смерті, місце відкриття спадщини та місцезнаходження спадкового майна; відомості про спадкоємців; відомості про те, чи було опечатано приміщення до прибуття нотаріуса і ким, стан пломб та печаток, якщо приміщення опечатано; опис спадкового майна з детальною характеристикою кожної речі окремо (колір, вага, номінал, розмір, сорт, марка, рік ви­пуску, а для іноземної валюти - купюра, її номінал, вартість за курсом Національного банку України тощо) та визначення їх вартості з урахуванням відсотка зносу.

На кожній сторінці акта опису підводиться підсумок кіль­кості речей (предметів) та їхньої вартості, а після закінчення опису - загальний підсумок кількості речей (предметів) і їх­ньої вартості. У кінці акта опису зазначаються прізвище, ім’я, по батькові, рік народження охоронця, якому передано на зберігання майно, найменування документа, який посвідчує його особу, номер, дата видачі, найменування установи, що ви­дала документ, місце проживання цієї особи.

Акт опису складається не менше ніж у трьох примірниках. Усі примірники підписуються нотаріусом, заінтересованими особами, свідками та охоронцем, якому передано на зберіган­ня спадкове майно. Один примірник акта опису видається охо­ронцю спадкового майна.

Охоронцем спадкового майна може бути призначено осіб з числа спадкоємців, опікунів над майном осіб, визнаних безвіс­но відсутніми або місцеперебування яких невідоме, або інших осіб, визначених спадкоємцями. За наявності виконавця заповіту він призначається охоронцем усього спадкового майна, як заповіданого, так і не заповіданого. За бажанням спадкоємців за законом у разі наявності виконавця заповіту нотаріус може призначити охоронцем майна, що спадкується за законом, із-поміж інших осіб. Нотаріус попереджає охоронця та інших осіб, яким передано на зберігання спадкове майно, про кримінальну відповідальність у разі розтрати або його приховування, а також про матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду.

Виявлені під час опису вибухові речовини і вибухові засо­би, боєприпаси, зброя (холодна, вогнепальна, пневматична), спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльо- зогінної та дратівної дії передаються нотаріусом за окремим описом до органу внутрішніх справ. Якщо під час вжиття за­ходів щодо охорони спадкового майна нотаріусом виявлені грошові суми (цінні папери), що залишилися після померло­го, вони вносяться на відповідні рахунки для обліку депозит­них сум нотаріуса чи до банківської установи, про що випису­ється відповідна квитанція. Квитанція підшивається до спад­кової справи.

Якщо під час опису виявлені золото, платина, срібло, ме­тали іридієво-платинової групи у будь-якому вигляді, інозем­на валюта і виражені в іноземній валюті або монетарних мета­лах платіжні документи, вироби зі срібла, монетарних металів, дорогоцінного каміння, а також дорогоцінне каміння і перли, вони здаються до банківської установи на зберігання за окре­мим описом.

Ордени, медалі, нагрудні знаки, а також документи про нагородження за наявності спадкоємців залишаються у сім'ї спадкодавця. За згодою спадкоємців державні нагороди мо­жуть бути передані на тимчасове або постійне зберігання до музеїв. Державні нагороди передаються музеям на підставі рі­шення Комісії державних нагород та геральдики при Прези­дентові України за наявності відповідного клопотання музей­ного закладу. Передані до музеїв на постійне зберігання дер­жавні нагороди спадкоємцям померлого не повертаються. У разі відсутності спадкоємців державні нагороди і документи про нагородження передаються на зберігання державі (стаття 18 Закону України «Про державні нагороди»).

Цінні рукописи, літературні твори, листи тощо, що мають історичне та наукове значення, включаються до акту опису та передаються на зберігання спадкоємцям. Якщо спадкоєм­ців немає, нотаріус передає документи на зберігання за окре­мим описом до відповідних організацій (інститут, музей тощо) у порядку, передбаченому чинним законодавством. При вияв­ленні у складі спадкового майна об'єктів, які перебувають на державному обліку як пам'ятки історії і культури, нотаріус по­відомляє про це відповідні органи охорони пам'яток історії та культури.

Ощадні книжки, заставні на речі спадкодавця, що знахо­дяться в ломбарді тощо, передаються на зберігання спадкоєм­цям, а якщо спадкоємців немає - зберігаються у нотаріуса.

Якщо під час опису спадкового майна виявляться речі, які у зв'язку зі зносом не мають ніякої цінності, нотаріус за згодою спадкоємців або фінансового органу, якщо опис проводиться без участі спадкоємців, не включає до акта опису такі речі, а за окремим описом передає їх для знищення або на заготівельну базу утильсировини.

Якщо серед спадкового майна виявляться продукти харчу­вання, нотаріус передає їх спадкоємцям. Якщо опис проводить­ся без участі спадкоємців, продукти харчування довгостроко­вого терміну зберігання передаються відповідним організа­ціям для реалізації. Передавання проводиться за окремим ак­том, який підписує, крім нотаріуса та свідків, спадкоємець або представник організації, яким передані продукти харчування.

Якщо вжити заходів до охорони спадкового майна немож­ливо (спадкоємці або інші особи, які проживали зі спадкодав­цем, заперечують проти опису, не пред’являють майно для опису, майно вивезене тощо), нотаріус складає акт і повідом­ляє про це заінтересованих осіб, а за потреби - фінансовий ор­ган або прокурора.

Якщо під час вжиття заходів щодо охорони спадкового майна з’ясується, що у складі спадщини є майно, що потре­бує утримання, догляду, вчинення інших фактичних та юри­дичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту на під­ставі заяви заінтересованої особи укладає договір на управ­ління спадщиною з цією особою. Договір на управління спад­щиною укладається нотаріусом з дотриманням вимог частини другої статті 212 Цивільного кодексу України.

Текст договору викладається без застосування спеціаль­них бланків нотаріальних документів згідно з актом опи­су спадкового майна, який є невід’ємною частиною договору (перелік цього майна може викладатися в тексті договору).

Договір на управління спадщиною не реєструється в ре­єстрі для реєстрації нотаріальних дій. Інформація про укла­дення договору на управління спадщиною заноситься до Кни­ги обліку договорів на управління спадщиною. При укладанні договору нотаріус зобов’язаний пересвідчитись у тому, що це майно було власністю спадкодавця на момент відкриття спад­щини, про що зазначається в тексті договору з посиланням на реквізити відповідного документа (за наявності).

У разі надходження до нотаріуса за місцем відкриття спад­щини заяви про прийняття спадщини нотаріус повідомляє особу, з якою укладений договір на управління спадщиною, про припинення дії договору.

У разі одержання нотаріусом рішення суду про виключен­ня майна з акта опису спадкового майна на цьому акті робить­ся спеціальний напис, у якому зазначаються реквізити цього рішення, на підставі якого майно вилучено з акта опису, пере­лік вилучених предметів. Напис скріплюється підписом та пе­чаткою нотаріуса. Копія рішення суду додається до матеріалів спадкової справи.

Охорона спадкового майна триває до прийняття спадщи­ни спадкоємцями, а якщо її не прийнято - до закінчення стро­ку, установленого цивільним законодавством України для прийняття спадщини. Охорона спадкового майна може три­вати після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо до нотаріуса надійде заява про згоду на прийняття спад­щини від осіб, для яких право спадкування виникає у разі не­прийняття спадщини іншими спадкоємцями, на підставі час­тини третьої статті 1270 Цивільного кодексу України і якщо до спливу встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини залишилось менше трьох місяців.

Заходи щодо охорони спадкового майна припиняє нота­ріус, який їх вживав. Якщо місце відкриття спадщини і місце вжиття заходів до охорони спадкового майна різні, про припи­нення охорони спадкового майна попередньо повідомляється нотаріус за місцем відкриття спадщини. Про припинення охо­рони спадкового майна нотаріус за місцем відкриття спадщи­ни попередньо повідомляє спадкоємців та виконавця заповіту.

З припиненням заходів до охорони спадкового майна по­вноваження виконавця заповіту тривають до повного здій­снення волі спадкодавця, яка виражена в заповіті.

Заповідач, відповідно до ст. 1286 Цивільного кодексу України, може доручити виконання заповіту фізичній особі з повною цивільною дієздатністю або юридичній особі- виконавцеві заповіту.

У разі складення заповіту на користь кількох осіб, вико­нання заповіту може бути доручено будь-кому з них. У тако­му випадку нотаріусу подається письмова згода цих осіб на призначення одного з них виконавцем заповіту. Якщо заповіт складено на користь однієї особи, виконання заповіту може бути покладено на особу, яка не є спадкоємцем за заповітом.

Виконавець заповіту може бути призначений нотаріусом за місцем відкриття спадщини, якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо виконавець заповіту відмовив­ся від виконання заповіту чи був усунений від його виконан­ня і якщо цього потребують інтереси спадкоємців (ст. 1288 ЦК України). Нотаріус видає свідоцтво виконавцю заповіту за зая­вою особи, яка заповідачем або спадкоємцями заповідача при­значена виконавцем заповіту, а також у разі призначення ви­конавця заповіту нотаріусом.

Ця нотаріальна дія вчиняється за місцем відкриття спад­щини. Вчиняючи цю нотаріальну дію, нотаріуси перевіряють:

- підстави призначення виконавця заповіту (статті 1286­1288 ЦК України);

- наявність письмової згоди на призначення виконавця заповіту всіх спадкоємців;

- письмову згоду виконавця заповіту на його призначен­ня. Така згода може бути викладена на тексті самого заповіту або додана до нього;

- дієздатність виконавця заповіту.

У тексті свідоцтва виконавця заповіту нотаріус обов’язково зазначає всі повноваження виконавця заповіту, передбачені цивільним законодавством. Згідно зі ст. 1290 ЦК, виконавець заповіту зобов’язаний:

1) вжити заходів щодо охорони спадкового майна;

2) вжити заходів щодо повідомлення спадкоємців, від- казоодержувачів, кредиторів про відкриття спадщини;

3) вимагати від боржників спадкодавця виконання ними своїх зобов’язань;

4) управляти спадщиною;

5) забезпечити одержання кожним зі спадкоємців частки спадщини, яка визначена у заповіті;

6) забезпечити одержання частки у спадщині особами, які мають право на обов’язкову частку у спадщині.

Виконавець заповіту зобов’язаний забезпечити виконан­ня спадкоємцями дій, до яких вони були зобов’язані заповітом.

Якщо спадкоємцями є малолітні, неповнолітні, недієздат­ні особи або особи, цивільна дієздатність яких обмежена, про видачу свідоцтва виконавця заповіту нотаріус повідомляє від­повідні органи опіки та піклування. Повноваження виконав­ця заповіту тривають до повного здійснення волі спадкодав­ця, яка виражена у заповіті.

Чинність повноважень виконавця заповіту припиняється нотаріусом за місцем відкриття спадщини за письмовою згодою спадкоємців, відказоодержувачів, а також осіб (орга­нів), які мають право здійснювати контроль за виконанням заповіту. Якщо спадкоємцями є малолітні, неповнолітні, недієздатні особи або особи, цивільна дієздатність яких обмежена, контроль за виконанням заповіту здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники, а також орган опіки та піклування.

Після повернення виконавцем заповіту виданого йому свідоцтва нотаріус робить відмітку про припинення чиннос­ті повноважень виконавця на примірнику свідоцтва, що збе­рігається у справах нотаріуса, у державному нотаріальному архіві, на примірнику свідоцтва, повернутого виконавцем, та відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, у книзі об­ліку спадкових справ.

На всіх заявах зазначаються час їх надходження і номер спадкової справи. Заяви та примірники свідоцтва підшива­ються в спадкову справу.

8.3.