Нотаріальні провадження, їх класифікація та загальна характеристика груп нотаріальних проваджень

Нотаріальне провадження є одним з основних елемен­тів нотаріального процесу, оскільки характеризує всі основні ознаки провадження нотаріальної діяльності.

Нотаріальне провадження - це сукупність процесуальних дій, вчинюваних нотаріусами та іншими суб’єктами нотаріаль­ного процесу в певному, закріпленому нотаріальним законо­давством, порядку.

Правовому регулюванню підлягають форми та порядок вчинення конкретних нотаріальних дій.

Видами нотаріального провадження є такий порядок вчи­нення нотаріальних дій, які об’єднані у певні групи (які є подіб­ними за своєю матеріально-правовою природою).

Існують різні класифікації видів нотаріальних дій.

В. Н. Аргунов пропонує всі нотаріальні дії розділити на дві великі групи: обов’язкові - у випадках, коли реалізація суб’єктивних прав неможлива без їх нотаріального оформлен­ня, і необов’язкові - коли нотаріальні дії відбуваються за за­явою громадян та організацій і цілком залежать від їхнього розсуду. Вчинення чи невчинення таких дій не впливає на реа­лізацію суб’єктивних прав і слугує лише мірою їх охорони^[200].

Така класифікація, безумовно, має підстави, але не дає мож­ливості виділяти види нотаріального провадження, тому що жодних процесуальних особливостей вчинення обов’язкових нотаріальних дій порівняно з тими, котрі відбуваються за ба­жанням громадян, не має^[201].

Керуючись критерієм цілеспрямованості та змісту, нота­ріальні дії можна розділити на чотири групи і відповідно виокремити чотири види нотаріальних проваджень:

1) провадження по вчиненню нотаріальних дій, спрямова­них на посвідчення безспірного права;

2) провадження по вчиненню нотаріальних дій, спрямова­них на посвідчення безспірного факту;

3) провадження по вчиненню нотаріальних дій, спрямова­них на забезпечення збереження майна та документів;

4) провадження по вчиненню нотаріальних дій, спрямова­них на надання документу виконавчої сили.

Запропонована класифікація може бути визнана найвда­лішою тому, що має практичне і теоретичне значення. Вона сприяє, з одного боку, більш глибокому аналізу і пізнанню сут­ності нотаріальних дій, а з другого - удосконаленню проце­суального порядку розгляду нотаріальних справ і розробці спеціальних правил їх учинення^[202].

До групи нотаріальних актів, спрямованих на посвідчен­ня безспірного права, належать нотаріальні дії, пов’язані з ви­дачею свідоцтв: про право на спадщину; про право власності на частку у спільному майні подружжя; про придбання жит­лових будинків з прилюдних торгів. Об'єктом охорони при здійсненні подібних актів є наявні суб'єктивні права фізичних і юридичних осіб. Здійснюючи нотаріальні дії заданої групи, нотаріус підтверджує суб'єктивні права заінтересованих осіб, зокрема, досягається мета надання вірогідності безспірному праву: спадкування; власності на частку у спільному майні по­дружжя; власності на придбаний з прилюдних торгів житло­вий будинок. Видані на підтвердження цих безспірних прав свідоцтва надалі можуть бути визнані недійсними тільки в судовому порядку^[203].

До нотаріальних дій, спрямованих на посвідчення і засвід­чення безспірних фактів, належать: посвідчення правочинів; посвідчення факту, що фізична особа є живою; посвідчення факту перебування фізичної особи у певному місці; посвідчен­ня тотожності фізичної особи з особою, зображеною на фото­графії; посвідчення часу пред'явлення документів; посвідчен­ня факту передачі заяв фізичних та юридичних осіб іншим фі­зичним та юридичним особам; прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів тощо. До цієї ж групи належать дії зі за­свідчення фактичних даних: посвідчення вірності копій доку­ментів і виписок з них; посвідчення справжності підписів на документах; посвідчення правильності перекладу документів з однієї мови на іншу; вчинення морських протестів. При цьо­му здійснюється охорона законних інтересів, що полягає у на­данні вірогідності та визнанні безспірними певних фактів^[204].

До нотаріальних дій, спрямованих на забезпечення збере­ження майна і документів, належать: вжиття заходів до охо­рони спадкового майна; видача свідоцтва виконавцю запові­ту; прийняття документів на збереження; накладення заборо­ни відчуження житлового будинку й іншого нерухомого май­на. Для цих нотаріальних дій загальною ознакою, що їх поєд­нує, є те, що всі вони спрямовані на забезпечення збереження певних об'єктів^[205].

Четверту групу утворюють нотаріальні дії, спрямовані на надання документу виконавчої сили: вчинення виконавчого напису; вчинення протестів векселів, а також пред’явлення чеків до платежу і посвідчення несплати чеків; вчинення протестів векселів^[206].

До повноважень нотаріальних органів належать різні за складністю провадження. Іноді навіть здається, що в окремих нотаріальних провадженнях робота нотаріуса складається лише з механічних, а не правових дій. Але це удавана просто­та, ціну якої буває важко встановити, вона визначається лише згодом, коли постає питання про відповідальність нотаріуса.

6.3.