§ 2. Порядок застосування окремих заходів процесуального примусу

Важливою умовою здійснення правосуддя є дотримання всіма присутніми в залі судового засідання певного порядку. Для забез­печення цього учасники цивільного процесу, а також інші особи, присутні при розгляді справи, зобов\'язані не порушувати встанов­лений порядок.

Законом не передбачено, які дії можуть бути кваліфіковані як порушення порядку під час судового засідання. В цьому немає і по­треби, адже перелік таких дій був би досить об\'ємним і в будь-якому разі не міг бути вичерпним. Судова практика показує, що як порушення порядку в залі судового засідання розцінюються супе­речки і сварки між сторонами, голосні репліки присутніх, жвава жес­тикуляція тощо. В кожному конкретному випадку чи порушує особа встановлений порядок, чи ні, вирішує суд, що розглядає справу.

До учасників цивільного процесу та інших осіб, присутніх в залі судового засідання, за порушення порядку під час судового засідання

173

або невиконання ними розпоряджень головуючого застосовується попередження, а у разі повторного вчинення зазначених дій - вида­лення із залу судового засідання (ст. 92 ЦПК України). Такі заходи можуть бути застосовані відносно будь-якої особи. Однак видалення деяких учасників цивільної справи призведе до неможливості її по­дальшого розгляду, тому у разі повторного вчинення вказаних вище дій перекладачем суд оголошує перерву і надає час для його заміни.

Ще одним заходом процесуального примусу є тимчасове ви­лучення доказів для дослідження судом (ст. 93 ЦПК України). Ухвала про його застосування постановляється у випадку непо­дання без поважних причин письмових чи речових доказів, що ви­требувані судом, та неповідомлення причин їх неподання.

В ухвалі про тимчасове вилучення доказів для дослідження су­дом зазначаються: ім\'я (найменування) особи, у якої знаходиться доказ, її місце проживання (перебування) або місцезнаходження, назва або опис письмового чи речового доказу, підстави проведен­ня його тимчасового вилучення.

ЦПК України передбачає також примусовий привід свідка (ст. 94 ЦПК України). Цей захід застосовується тоді, коли належно викли­каний свідок без поважних причин не з\'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки. Привід свідка проводиться через органи внутрішніх справ з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення.

Про привід суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: ім\'я фізич­ної особи, яка підлягає приводу, місце проживання, роботи чи на­вчання, підстави застосування приводу, коли і куди ця особа повин­на бути доставлена, кому доручається здійснення приводу. Ухвала про привід до суду передається для виконання до органу внутріш­ніх справ за місцем провадження в справі або за місцем проживання, роботи чи навчання особи, яка підлягає приводу.

Процесуальний закон забороняє застосовувати такий захід про­цесуального примусу як привід до суду стосовно осіб, які не можуть бути допитані як свідки (ст. 51 ЦПК України), а також малолітніх та неповнолітніх осіб, вагітних жінок, інвалідів першої і другої груп, осіб, які доглядають дітей віком до шести років або дітей-інвалідів.

Особа, яка виконує ухвалу про привід, зобов\'язана оголосити свідку її зміст та доставити його у вказаний час до суду.

174

У разі неможливості приводу особа, яка виконує ухвалу, через начальника органу внутрішніх справ негайно повертає її суду з письмовим поясненням причин невиконання.

Тестові завдання

/. До заходів процесуального примусу, передбачених ЦПК України не від­носяться:

а) попередження; б) видалення із залу судового засідання; в) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; г) процесуальний штраф; д) привід.

2. Привід може бути застосовано до: б) відповідача; а) експерта; в) свідка; г) будь-кого з учасників процесу.

3. Тимчасове вилучення доказів для дослідження може бути застосовано в разі:

а) загрози їх знищення чи псування;

б) неподання без поважних причин письмових чи речових доказів;

в) складності дослідження цих доказів у подальшому.

Список рекомендованої літератури

1. Бутнев В. В. Гражданская процессуальная ответственность.- Ярославль, 1999.-62 с.

2. Штефан М. Й. Санкції цивільного процесуального права // Вісник Ака­демії правових наук України.- 2003.- № 2 (ЗЗ)-З (34).- С. 482-495.