10.1. Поняття заходів процесуального примусу
Розділ VI КАС України містить поняття, підстави та порядок застосування заходів процесуального примусу. Відомо, що адміністративний суд не має власного апарату, спроможного застосовувати заходи безпосереднього фізичного впливу[109].
Отже закріплення заходів процесуального примусу в окремому розділі КАС України має неабияке значення, тому що надає судові реальні інструменти для впливу на осіб, які порушують встановлені в суді правила. Додержання встановленого порядку в судовому засіданні створює необхідні умови для нормальної роботи суду та всіх учасників адміністративного процесу, сприяє ефективному дослідженню доказів і, як наслідок, забезпечує реалізацію прав, свобод та інтересів усіх зацікавлених осіб.
Взагалі, примус, у самому широкому сенсі, може розумітись, як заперечення волі підвладної особи та вплив ззовні на його поведінку. У суспільстві існують різні види примусу, проте розглянемо основні ознаки правового примусу. По-перше, правовий примус має певну мету - змусити певних суб’єктів права дотримуватись визначених приписів правових норм, утриматись від здійснення тих чи інших дій, або навпаки здійснити необхідні дії. По-друге, правовий примус застосовується тільки на підставі права. Саме правовими нормами врегульовано, які саме заходи примусу, за що і до кого, за яких умов і в якому порядку можуть бути застосовані.
Чітка регламентація вказаних питань створює необхідні гарантії для охорони прав, свобод та інтересів усіх суб’єктів права. По-третє, правовий примус застосовується тільки спеціально встановленим колом суб’єктів. При цьому, кожний з цих суб’єктів наділений своєю особливою компетенцією в сфері застосування правового примусу. Правовий примус застосовується тільки органами публічної влади, в особі державних органів та інших суб’єктів реалізації публічної влади, особливо це стосується фізичного впливу.
По-четверте, правовий примус здійснюється переважно в зв’язку з неправомірною поведінкою, з шкідливим для суспільства діянням. Правовий примус - це реакція уповноважених суб’єктів на таку поведінку. Проте слід зауважити, що деякі види правового примусу можуть використовуватись за відсутності неправомірної поведінки. Це, переважно, заходи попереджувального характеру, завданням яких є запобігання правопорушень. По-п’яте, правовий примус застосовується на підставі юрисдикційних актів правозастосовчого характеру. «Самі по собі юридичні норми передбачають лише можливість примусу. Реально же владно-примусові властивості правового регулювання концентруються в актах застосування права»[110].Всі вказані ознаки характерні для будь-якого виду правового примусу, зокрема й для того, що застосовується судом при відправленні правосуддя. Проте, необхідно відрізняти заходи процесуального примусу в адміністративному судочинстві від примусу, який застосовує суд, безпосередньо, в результаті вирішення адміністративної справи по суті, тобто від тих примусових заходів, що застосовуються до особи при виконанні постанови у справі. Крім того, заходи процесуального примусу в адміністративному судочинстві не слід ототожнювати з заходами забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення. Останні застосо- І вуються на підставі глави 20 Кодексу України про адміністратив- І ні правопорушення у позасудовому порядку і, що найголовніше, мають своєю метою забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ про адміністративні правопорушення і виконання постанов по цих справах.
Обов'язки присутніх у залі судового засідання з додержання порядку встановлені ст. 134 КАС України. Правила, передбачені ст. 134 КАС України, формують шанобливе ставлення учасників адміністративного процесу та інших осіб, що присутні у залі судового засідання під час розгляду справи, до суду та правосуддя. Отже порушення цих, а також низки інших правил може призвести до застосування заходів процесуального примусу.
Особливості заходів процесуального примусу в адміністративному судочинстві відбиваються в їх наступних ознаках. По-перше, найголовнішою ознакою є те, що застосування заходів процесуального примусу в адміністративному судочинстві потребує існування цілого комплексу правових та фактичних підстав. Правовою (нормативною) підставою застосування заходів процесуального примусу в адміністративному судочинстві є сукупність правових норм, передбачених КАС України, якими встановлені види, підстави та порядок накладення вказаних заходів. До фактичних підстав застосування заходів процесуального примусу в адміністративному судочинстві належить, перш за все, наявність самого правопорушення, а по-друге, ухвала суду, якою конкретизується охоронна норма права, що передбачає застосування заходу, а також визначається конкретний адресат та вид заходу.
Розглянемо які правопорушення можуть виступати фактичною підставою для накладення заходів процесуального примусу в адміністративному судочинстві. Згідно до ч. 1 ст. 268 КАС України, до таких підстав відносяться порушення особами встановлених у суді правил. Порушення цих правил може виражатись у нецензурній лайці, неповазі до суду, невиконанні вимог головуючого, наданні документів не через судового розпорядника тощо[111]. Мова йде про правила, передбачені ст. 134, а також іншими статтями КАС України. Також підставою застосування судом заходів процесуального примусу є протиправне перешкоджання особами здійсненню адміністративного судочинства. Це може знайти прояв у різноманітних діях,
наприклад, у недопущенні свідків, експертів, або інших учасників процесу до зали судового засідання чи до виступу і т.ін., тобто йдеться про порушення не конкретних, встановлених законом правил, а про такі дії, що на думку суду, створюють перешкоди для здійснення судочинства[112]. Що ж стосується останньої підстави застосування заходів процесуального примусу в адміністративному судочинстві, то необхідно зазначити, що заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановления ухвали.
Отже, ухвала суду про накладення заходу процесуального примусу є правозастосовчим актом, в якому вказується до кого конкретно, на яких підставах та які саме застосовуються заходи, та виступає необхідною підставою такого правозастосування.Другою ознакою заходів процесуального примусу в адміністративному судочинстві є те, що вони можуть застосовуватись не тільки до учасників адміністративного процесу, тобто не тільки до осіб, які пов’язані з судом особливими адміністративно- процесуальними правовідносинами. Ці заходи можуть накладатись також на осіб, які присутні у судовому засіданні, або на осіб, які володіють певними письмовими або речовими доказами, що були витребувані судом[113].
Третьою ознакою заходів процесуального примусу в адміністративному судочинстві є те, що вони застосовуються з додержанням певного порядку. По-перше, слід зауважити, що такі заходи примусу можуть застосовуватись виключно судом. Підтримання порядку в судовому засіданні, забезпечення дотримання всіх процесуальних правил судочинства покладається на головуючого у судовому засіданні, який користується повноваженнями, передбаченими ст. 123 КАС України. Необхідно зазначити, що згідно зі ст. 64 КАС України, судовий розпорядник також наділяється певними повноваженнями з забезпечення порядку в судовому засіданні. Наприклад, він слідкує
за дотриманням порядку особами, присутніми у залі судового засідання, виконує розпорядження головуючого, пов’язані із забезпеченням умов, необхідних для розгляду адміністративної справи тощо.
Важливо, що відповідно до ч. 2 ст. 268 КАС України заходи процесуального примусу застосовуються судом негайно після вчинення порушення. Ухвала суду про застосування заходів процесуального примусу в адміністративному судочинстві не перешкоджає руху справи, отже не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Відмітимо, що застосування процесуального примусу відноситься до дискреційних повноважень суду. Це означає, що адміністративний суд використовує заходи процесуального примусу у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи[114].
Отже, виходячи з вказаних вище ознак, згідно до ч. 1 ст. 268 КАС України заходами процесуального примусу в адміністративному судочинстві є встановлені законодавством процесуальні дії, що застосовуються судом до осіб, які порушують встановлені у суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню адміністративного судочинства.
Законодавцем встановлено чотири види заходів процесуального примусу, кожний з яких застосовується в певних, передбачених КАС України випадках, а саме:
- попередження;
- видалення із зали судового засідання;
- тимчасове вилучення доказів для дослідження судом;
- привід.
Частиною 2 ст. 269 КАС України встановлене правило, у відповідності до якого, до однієї особи не може бути застосовано кілька заходів процесуального примусу за одне й те саме порушення. Уявляється не зовсім вдалою редакція цієї норми. Справа в тому, що законодавцем встановлено заборону застосування кількох заходів процесуального примусу за одне порушення, отже не зрозуміло чи можна застосовувати у цьому випадку два заходи, або мова йде
про те, що за одне й те саме порушення може бути застосовано лише один захід процесуального впливу. Також законом встановлено, що застосування заходів процесуального примусу тягне за собою не-1 сприятливі наслідки для особи, яка здійснила певні порушення. Проте, це не звільняє особу від виконання обов’язків, встановлених КАС України та судом.
В залежності від призначення, заходи процесуального примусу в адміністративному судочинстві поділяються на заходи, що застосовуються до порушників правопорядку в залі судового засідання - це попередження та видалення із зали судового засідання, а також на заходи, що забезпечують процес доказування та застосовуються поза залою судового засідання - це тимчасове вилучення доказів для дослідження судом та привід[115].