ФОРМИ ЗАКІНЧЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

Закінчення досудового розслідування - це заключний етап стадії досудового розслідування, на якому підбиваються підсу­мки процесуальної діяльності, а саме: а) аналізуються зібрані докази; б) приймається підсумкове рішення; в) учасникам процесу надається можливість реалізувати своє право на озна­йомлення з матеріалами кримінального провадження.

Згідно із засадою розумності строків кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк стало або предметом судового розгляду, або щоб відповідне криміна­льне провадження щодо нього було закрите (ч. 5 ст. 28 КПК України). Із цього випливає, що закінчення досудового розслі­дування може відбутися:

1) безпосередньо на стадії досудового розслідування че­рез його закриття;

2) у разі звернення до суду з: а) клопотанням про звіль­нення особи від кримінальної відповідальності; б) обвинува­льним актом; в) клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відмінністю у вищевказаних варіантах закінчення досудо­вого розслідування є те, що у першому з них рішення приймає безпосередньо слідчий або прокурор без направлення матері­алів до суду, а в іншому остаточне рішення ухвалює суд.

Згідно з положеннями ст. 283 КПК України формами закін­чення досудового розслідування є такі:

1) закриття кримінального провадження; здійснюється у зв'язку з установленням підстав, за яких проведення подаль­шої процесуальної діяльності є неможливим;

2) звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; здійснюється у разі вияв­лення підстав, з якими положення КК України пов’язують від­мову держави від подальшого кримінального переслідування особи;

3) звернення до суду з обвинувальним актом; здійснюється за наявності достатніх доказів, що вказують на винуватість осудної особи, яка досягла віку кримінальної відповідальності, а також відсутності підстав для закриття провадження або зві­льнення особи від кримінальної відповідальності;

4) звернення до суду з клопотанням про застосування при­мусових заходів медичного або виховного характеру.

Звернення до суду з клопотанням про застосування при­мусових заходів медичного характеру здійснюється тоді, якщо суспільно небезпечне діяння вчинила неосудна особа, або особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у стані осу­дності, але захворіла на психічну хворобу до ухвалення вироку.

Звернення до суду з клопотанням про застосування при­мусових заходів виховного характеру здійснюється щодо особи, яка на момент вчинення кримінального правопорушен­ня досягла одинадцятирічного віку, але не досягла віку кримі­нальної відповідальності, або до особи, яка на момент вчинен­ня кримінального правопорушення досягла віку кримінальної відповідальності, але є неповнолітньою та є підстави вважати, що її можна виправити без застосування кримінального пока­рання.

Відомості про закінчення досудового розслідування вно­сяться прокурором до ЄРДР.

111.