Висновки до розділу 2

1. Здійснено класифікацію суб’єктів, які посягають на незалежність судової влади в Україні, відповідно до першої категорії ми відносимо владних політиків, до другої - посадовців органів виконавчої влади та посадовців органів місцевого самоврядування.

2. До складових адміністративно-правового статусу суб’єктів, які посягають на незалежність судової влади в Україні, не належать їх права, оскільки в силу своєї протиправної поведінки з цього питання вони втрачають свою легітимність. Відповідно складовими їх адміністративно - правового статусу є адміністративні обов’язки щодо недопущення в будь- якому вигляді втручання в діяльність суду (судді) та юридична відповідальність за скоєні правопорушення в цій сфері. Остання складова може мати як адміністративну, так і спеціальну дисциплінарну юридичну природу. Крім того до складових такого статусу слід віднести заходи адміністративного примусу, які сприяють притягненню таких осіб до кримінальної відповідальності.

3. Формами адміністративної діяльності щодо забезпечення

незалежності судової влади в Україні є зовнішні способи вираження певних дій і процедур, що здійснюються органами державної влади в межах наданих їм повноважень шляхом надання адміністративних послуг і здійснення управлінської діяльності щодо створення всіх умов для ухвалення суддями справедливих гуманних рішень - через недопущення впливу на суддів, забезпечення належних умов для праці та побуту суддів й інших представників судової влади, надання якісних адміністративних послуг у системі судової влади.

4. Форми адміністративної діяльності незалежності судової влади класифіковані за суб’єктами публічної адміністрації, які їх видають: 1) Вища рада правосуддя; 2) Вища кваліфікаційна комісія суддів; 2) Державна судова адміністрація; 3) Рада суддів України; 4) апарат суду; 5) служба судової охорони.

5. Індивідуальні рішення складаються з різних питань і стосуються окремих посадових осіб судової влади України (наприклад, Рішення Вищої ради правосуддя про звільнення суддів або переведення судді з одного суду до іншого). Текст індивідуального рішення складається із вступної частини, в якій констатується стан питання, що розглядається в рішенні, і розпорядчої (тобто те, що встановила Рада) та осіб, які готували це рішення. Розгляд питання (справи) закінчується ухваленням рішення.

6. Голова Вищої ради правосуддя, реалізуючи свої адміністративні повноваження, видає накази та розпорядження - за своєю сутністю це розпорядчі документи, які видаються Головою в межах реалізації ним своїх адміністративних повноважень на правах єдиноначальності та в межах його компетенції. Наказ набуває чинності з моменту його підписання, якщо інший термін не вказано в його тексті, та діє доти, доки не буде скасований або не буде виконаний чи поки не закінчиться термін його дії, вказаний у самому наказі. Розпорядження видаються з метою оперативного вирішення поточних проблем, пов’язаних із діяльність Вищої ради правосуддя.

7. Вища рада правосуддя має право ухвалювати рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності, рішення про звільнення судді з посади; рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; рішення про переведення судді з одного суду до іншого, рішення про відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації; рішення про припинення відставки судді.

8. Адміністративні нормативні акти у сфері забезпечення незалежності

судової влади як форми адміністративної діяльності публічної - це офіційні документи встановленої форми, прийняті в межах компетенції

уповноважених судових органів (Вища рада правосуддя, Вища

кваліфікаційна комісія суддів, Державна судова адміністрація, Рада суддів України, апарат суду та служба судової охорони) або посадових осіб (Г олова ВРП) з додержанням установленої законодавством процедури.

9. Адміністративний договір як форма адміністративної діяльності щодо забезпечення незалежності судової влади в Україні - це публічна домовленість суб’єкта публічного адміністрування та виконавця, що відбувається у вигляді відкритих торгів і фінансується за рахунок бюджетних коштів з метою реалізації покладених на першого обов’язків.

10. Здійснення інших юридично значущих дій у сфері забезпечення незалежності судової влади - це виконавчо-розпорядча діяльність Вищої ради правосуддя, органів суддівського самоврядування, Вищої кваліфікаційної комісії суддів, посадових осіб ДСА та апарату суду, що спричиняє юридичні наслідки та спрямована на вирішення конкретних справ адміністративного характеру й видання офіційного рішення як правової форми публічного адміністрування у сфері судової влади шляхом здійснення установчої (створення Вищої ради правосуддя), реєстраційної (реєстрація скарг на діяльність суддів), атестаційної (проведення атестації суддів та інших працівників судової влади), експертної (надання експертних висновків про наявність/ відсутність у рішеннях судді фактів завідомо незаконного рішення), навчання кандидатів у судді в Національній школі суддів і прийняття присяги з метою створення умов для прийняття до суддівського корпусу кращих юристів, захисту суддів від необгрунтованих звинувачень, виправлення суддів, які здійснили неважкі проступки, та звільнення суддів за порушення присяги.

11. Форми матеріально-технічного забезпечення виражені через комплекс правових, організаційних, технічних, аналітичних та інших дій і заходів з боку спеціального суб’єкта публічної адміністрації (ДСА), які здійснюються відповідно до певного порядку, що встановлений законодавчими та підзаконними актами, та спрямовані на створення певної матеріальної бази для функціонування органів судової системи, що в цілому впливає на забезпечення самостійності й незалежності судової влади в Україні.

12. Доведено, що здійснення матеріально-технічного забезпечення

незалежності судової влади України є невід’ємною формою адміністративної діяльності публічної адміністрації, яка передбачає заходи щодо інформаційно-технічного забезпечення суддів, забезпечення судів

приміщеннями, які б відповідали вимогам для здійснення правосуддя, здійснення діяльності сектором міжнародного співробітництва, обліково- статистичну роботу, опрацювання, систематизацію, аналіз і контроль щодо задоволення запитів на інформацію та надання консультацій під час оформлення запитів. Зроблено висновок, що така діяльність здійснюється неналежною мірою.

13. Провідними методами адміністративної діяльності щодо забезпечення незалежності судової влади від вищеназваних небезпек є:

1) організаційно-охоронні: охорона приміщень суду, охорона помешкань суддів, забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім’ї, майна;

2) кримінально-правові: арешт, засудження злочинців, які посягають на суддів, судову владу; 3) організаційно-кадрові: суддів легалізують, звільняють, притягують до дисциплінарної відповідальності тільки судді; 4) організаційно-публічні: роз’яснення на телебаченні й у інших засобах ЗМІ інформації про діяльність судової влади; заповнення й розміщення електронних декларацій на сайті Державного агентства з питань запобігання корупції; 5) організаційно-розвивальні (наприклад, залучення до судової влади учасників АТО); 6) організаційно-професійні: належне матеріальне забезпечення суддів.

14. До адміністративно-запобіжних заходів негативного впливу на суддів належить компетенція Вищої ради правосуддя здійснювати запити та витребовувати інформацію від суддів, судів, органів суддівського самоврядування, інших органів та установ у системі правосуддя; органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб; юридичних осіб.

15. До негативних методів адміністративного припинення належать заходи адміністративної діяльності Вищої ради правосуддя щодо подання про надання згоди на затримання судді, утримання його під вартою чи арештом.

16. Метод адміністративного примусу як засіб негативного впливу на суддів з метою недопущення здійснення їх шантажу - це заходи, які здійснюються виключно Вищою радою правосуддя, організаційного чи психологічного впливу у вигляді позбавлень організаційного характеру.

17. Адміністративні стягнення (санкції) як різновид методу адміністративного примусу у сфері забезпечення незалежності судової гілки влади - це особливий адміністративно-правовий спосіб впливу на суб’єктів правовідносин (осіб, які посягають на незалежність судової влади, суддів, деяких інших фізичних, юридичних осіб) у разі порушення законодавства, що забезпечує незалежність судової влади та полягає в накладенні на них покарання або/та заходів з відновлення порушеного стану незалежності судової влади.

18. Методи адміністративної діяльності щодо забезпечення незалежності судової влади в Україні - це способи, засоби та прийоми позитивного і негативного впливу правового й організаційного характеру на осіб, які посягають на незалежність судової влади та самих суддів, як профілактичний засіб недопущення їх шантажу сторонніми особами, спрямовані на попередження, припинення та накладення санкцій за посягання на незалежність судової влади.