Поняття та види об’єктів оподаткування

Законодавче регулювання оподаткування передбачає наявність вимоги закріплення складових елементів, що визначають цілісну правову конструкцію податку чи збору. Так, акти законодавства про податки та збори повинні бути сформульовані таким чином, аби кожний точно знав, які податки (збори), коли і в якому порядку він повинен сплачувати.

Цілісний правовий режим конкретного податку або збору передбачає об’єктивне сполучення елементів, що становлять правовий механізм податку. Серед них можна виділити як:

- обов’язкові;

- факультативні.

Обов’язкові елементи правового механізму податку включають групу основних та додаткових. Основні елементи визначають фундаментальні, сутнісні характеристики податку, які формують головне уявлення про зміст податкового механізму. Відсутність якого-небудь із основних елементів правового механізму податку не дозволяє однозначно визначити тип цього платежу і робить податковий механізм невизначеним.

Виходячи із цього, до групи основних елементів правового механізму

Об’єкт оподаткування є одним із трьох основних елементів правового механізму податку. Саме об’єкт оподаткування в сукупності зі ставкою податку визначає обсяг податкового обов’язку. Незважаючи на те, що визначення об’єкта міститься в самій назві податку, найчастіше саме з ним пов’язано чимало труднощів.

Об’єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку (ст. 22 ПК України).

Законодавець не дає вичерпного переліку видів об’єктів оподаткування, виділяє тільки найпоширеніші з них.

Серед об’єктів оподаткування виділяють: вартість, дохід, прибуток.

Стаття 25 ПК України визначає ставку податку. Так, ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.

Ставки оподаткування можна класифікувати таким чином: залежно від податкового тиску (тягаря) на платника:

- базова (основна) ставка - ставка, що визначена такою для окремого податку відповідним розділом ПК України. У випадках, передбачених Кодексом, під час обчислення одного і того самого податку можуть використовуватися декілька базових (основних) ставок;

- гранична ставка податку - визнається максимальний або мінімальний розмір ставки за певним податком, встановлений ПК України;

залежно від методу встановлення ставки виділяють:

- абсолютну ставку - ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється як фіксована величина стосовно кожної одиниці виміру бази оподаткування;

- відносну ставку - ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування;

залежно від формування стимулів для платника:

- стимулююча ставка;

- обмежуюча ставка;

- заборонна ставка.

Додаткові елементи правового механізму податку деталізують специфіку конкретного податкового платежу, створюють завершену й повну систему податкового механізму, їх сукупність різна залежно від ступеня деталізації податкового механізму.

Додаткові елементи так само обов’язкові, як і основні, і не мають факультативного характеру.

За характером деталізації ці елементи поділяють на:

- додаткові елементи правового механізму податку, які деталізують основні чи пов’язані з ними (предмет, база оподаткування, одиниця виміру бази оподаткування - критерії, які прямо залежні або опосередковано пов’язані з об’єктом оподаткування);

- додаткові елементи правового механізму податку, що мають самостійне значення, зокрема податкові пільги, строки, методи, терміни й способи сплати податку, бюджет чи фонд надходження податку тощо.

Отже, до додаткових елементів обов’язкового характеру належать:

1) предмет, база, одиниця оподаткування;

2) джерела сплати податку;

3) методи, терміни й способи сплати податку;

4) особливості податкового режиму;

5) бюджет або фонд надходження податку;

6) особливості податкової звітності.

3.