<<
>>

3.1 Причини та умови злочинності: загальнотеоретичні підходи

Жінки та неповнолітні найбільш гостро реагують на негативні явища суспільства, у зв’язку з чим актуальним залишається завдання забезпечення їх соціального захисту. Особливо значним і небезпечним є вплив жіночої рецидивної злочинності на злочинність неповнолітніх, оскільки вплив жінки-матері, яка є рецидивісткою, на девіантну поведінку неповнолітніх дітей, здебільшого, є негативним.

В. Бадира зазначає, що особливий статус жінки у суспільстві як матері, виховательки підростаючого покоління, трудівниці, пред’являє підвищені вимоги до її моральності, поведінки та соціальної відповідальності [12, с. 1]. Саме тому досить складно виміряти шкоду суспільству, яка спричиняється рецидивною злочинністю жінок. З таким твердженням погоджуються сучасні українські вчені-кримінологи. Зокрема, М. В. Стрюк зауважує, що жіноча злочинність, як і злочинність неповнолітніх, є показником морального здоров’я суспільства, його духовності, ставлення до базових загальнолюдських цінностей [243, с. 1].

Перш, ніж розпочати аналіз задекларованої проблеми, слід визначити, що саме розуміється під причинам та умовами цього явища. Для цього необхідно з’ясувати поняття детермінації та причинності як категорій кримінології. Аналіз праць відомих кримінологів, зокрема, А. Ф. Зелінського [87, с. 41], І. М. Даньшина [133, с. 15], А. І. Долгової [64, с. 277], В. М. Кудрявцева [139, с. 21] та інших науковців, дозволяє дійти висновку, що детермінація порівняно з причинністю є поняттям з більш широким змістом, яка становить собою об’єктивну залежність та постійну взаємодію між конкретними явищами і процесами, досліджує їх виникнення і розвиток. Слушно стверджує А. Ф. Зелінський, що детермінація – це найбільш загальна категорія, яка характеризує походження досліджуваних явищ та процесів у природі і суспільстві [87, с. 43].

Теорія детермінації злочинності ґрунтується на знаннях про основоположні категорії та закони філософії.

Без філософського вчення про детермінізм неможливо зрозуміти природу детермінації злочинності та особливості її відтворення. Значення детермінізму як однієї з найважливіших складових наукового світорозуміння, ефективного методологічного принципу дослідження визначає актуальність аналізу категоріального апарату вчинення про детермінізм. Напевно, жодна з філософських категорій не має такого різноманіття в інтерпретації, як детермінізм. Погодимося з А. М. Бойком, який вважає, що детермінізм не обмежується констатацією взаємозв’язку предметів та явищ, а виявляє функціональну роль та засади такого взаємозв’язку, він пов\'язаний і з принципом єдності, і з принципом розвитку. Розуміння та встановлення зумовленості розвитку природних та соціальних процесів та явищ – одна зі складних проблем вчення про детермінізм [23, с. 84–85, 87].

Відзначимо, що поняття «система» належить не до юридичних, а до філософських категорій. Проте системно-структурний підхід до досліджуваних явищ на сьогодні фактично набуває статусу загальнонаукового принципу. Як вказував Д. А. Керімов, а також деякі інші науковці, у спеціальних науках в міру їх розвитку використовується системних підхід, який дозволяє реалізувати безпосередній контакт філософських положень з поняттями та методами конкретних наук [100, с. 226; 105, с. 187].

Сам термін «система» грецького походження і позначає щось ціле, те, що утворюється з декількох частин. Система – це певна сукупність елементів, які перебувають між собою у певних відношеннях та зв’язках, і утворюють певну цілісність, єдність [269, с. 610]. Ця категорія досить широко використовується в біології, медицині, фізиці, інформатиці та інших науках. Її постійно використовують лінгвісти, логіки, філософи та соціологи, а також юристи. Розглядаючи системність у праві, Д. А. Керімов вважає, що під цим явищем необхідно розуміти об’єктивне об’єднання за змістовними ознаками певних правових частин в структурно впорядковану цілісну єдність, яка наділена певною самостійністю, стійкістю та автономністю функціонування.

При цьому він виділяє такі ознаки системності у праві:

1) частини правової цілісності необхідно об’єднані між собою. Якщо ж такої необхідності не існує, то цілісність має лише сумарну природу або ж загалі реально не існує;

2) частини правової цілісності поєднані між собою за певними змістовними ознаками, які характеризують субстанціональні особливості їх властивостей та зв’язків. В іншому випадку така цілісність не буде мати системної природи;

3) системна правова цілісність утворює певну єдність внаслідок структурної впорядкованості її частин, яка визначає їх функціональні зв’язки та взаємодію;

4) об’єктивне об’єднання за змістовними ознаками певних правових частин в структурно впорядковану єдність обумовлює наявність у системної правової цілісності властивості відносної самостійності, яка проявляється в тому, що, по-перше, її властивості не зводяться до властивостей системоутворюючих частин; по-друге, вона наділена здатністю суттєво видозмінювати свої складові частини та створювати нові частини в межах своєї єдності; по-третє, вона може виступати у вигляді частини чи підсистеми іншої, більш об’ємної, системи, так само як і в межах своїх внутрішніх кордонів поділятися на внутрішні підсистеми; по-четверте, вона необхідно пов’язана із зовнішнім середовищем і повинна реагувати на його зміни;

5) структурна впорядкованість надає системній правовій цілісності певну стійкість, в межах яких допустимі зміни до структурних частин такої системи без її руйнування;

6) відносна самостійність системи обумовлює і певну автономність її функціонування. Відсутність такої автономності функціонування позбавляє правову цілісність характеру системи [100, с. 234–235].

Ряд авторів, серед яких І. М. Даньшин [133, с. 16], А. І. Долгова [64, с. 186], А. Ф. Зелінський [87, c, 16] об’єднують причини та умови злочинності єдиним поняттям: «криміногенні детермінанти» та виділяють її види: кореляційна залежність, системно-структурний зв’язок, зв’язок станів, причини, умови тощо.

Згідно з такою позицією причинність виступає одним із видів детермінації.

Отже, причинність – це взаємозв’язок між двома явищами, при якому одне з них (причина), за наявності певних умов, відтворює інше (наслідки) [64, с. 199]. Виходячи з цього визначення, можна виділити причину, яка є вирішальним фактором, що містить можливість вказаного наслідку та умову як пасивний фактор, що впливає на розвиток причинного зв’язку та не породжує наслідку. Авторами виділяється безпосередня чи спеціальна причина, що породжує наслідок та повна причина, що складається із спеціальної причини та умов, які забезпечують реалізацію цієї причини в її результаті (наслідку) [87, с. 43].

Характеризуючи детермінанти жіночої рецидивної злочинності, будемо виходити з того, що причина – це явище та (або) процес, які породжують інше явище (чи їх сукупність) як свій наслідок та визначають його (наслідків) природу. Надзвичайно важливим є те, що саме причина визначає сутнісний бік наслідку, що дозволяє (особливо в соціальному житті) відрізнити причину від умови. У теорії кримінології наявність соціальних деформацій (формуючих умов) науковці пов’язують з соціальними суперечностями – умовами злочинності [127, с. 61]. Умови пов’язані з проявом негативних сторін економічних, політичних суперечностей суспільства, зниженням моральних засад, з недоліками управлінської системи, у тому числі в роботі правоохоронних органів.

У кримінологічній науці і надалі досить активно обговорюється питання про те, які саме чинники є домінуючими у системі детермінант злочинної поведінки. Разом з тим, слушною у цьому відношенні видається думка А. В. Андрушка, який вважає, що у кожному конкретному випадку детермінанти мають відіграють різну роль [5, с. 140–141]. Необхідно погодитися з І. М. Даньшиним, який наголошує, що «слід виходити з тієї безперечної обставини, що злочинність об’єктивно пов’язана з багатьма економічними, соціальними, суспільно-психологічними, організаційно-управлінськими, демографічними та іншими явищами і процесами, які в своїй (одні більшому мірою, інші – меншою) детермінують її» [133, с.

56].

Багаточисельні наукові дослідження показали, що вивчення детермінант протиправної поведінки, які фактично становлять собою систему, необхідно проводити на декількох рівнях: індивідуальному (психологічному), соціальному та філософському. На психологічному рівні причини протиправної поведінки необхідно розглядати як неузгодженість людини з оточенням, у якому він живе [179, с. 649–651]. Також доцільно згадати погляди О. М. Костенка, який розглядав причини злочинів як прояв комплексу сваволі та ілюзій. Соціальний рівень передбачає дослідження соціально-економічних, політичних, правових, духовних сфер життя сучасного суспільства. На філософському рівні вирішення цього питання передбачає дослідження проблеми, чому саме існують такі негативні чинники, які зумовлюють правопорушення, чи будь-якому суспільству вони притаманні і чи можна їх позбутися [113, с. 7]. На думку цього науковця, воля і свідомість індивідуумів – то лише розвинені у них засоби, призначені для пристосування особи до законів Матері-Природи, а не те, що робить її незалежною від цих законів. Тільки завдяки волі і свідомості члени соціуму можуть жити у злагоді із законами Матері-Природи. У цьому полягає свобода волі людей та істинність їхньої свідомості. Якщо воля і свідомість не виконують свого призначення, то вони перетворюються на сваволю та ілюзії, які люди ставлять на місце законів Матері-Природи, тобто стають протиприродними» [119, с. 34].

Водночас, рецидивна злочинність зумовлюється специфічними причинно-наслідковими комплексами, які включають у себе причини та умови не тільки первинного злочину, але також повторного й усіх подальших злочинів, котрі входять до структури рецидиву. Внаслідок цього відбувається нашарування різного роду детермінант, що звичайно підвищує інтенсивність та глибину впливу криміногенних явищ та процесів та особистість.

Таким чином, розглядаючи у подальшому причини та умови рецидивної злочинності жінок в Україні, будемо виходити з того, що вони є проявом комплексу сваволі та ілюзій. При цьому причина – це явище та (або) процес, які породжують інше явище (чи їх сукупність) як свій наслідок та визначають його (наслідків) природу, а умови пов’язані з проявом негативних сторін економічних, політичних суперечностей суспільства, зниженням моральних засад, з недоліками управлінської системи, однак безпосередньо не породжують злочин.

<< | >>
Источник: ЛАГОЦЬКА ВІКТОРІЯ ФЕДОРІВНА. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕЦИДИВНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ ЖІНОК. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ–2016. 2016

Скачать оригинал источника

Еще по теме 3.1 Причини та умови злочинності: загальнотеоретичні підходи:

  1. 7.7. Компенсація моральної шкоди в праві зарубіжних країн
  2. 2.5. Законодавство України у сфері суспільних інформаційних відносин: сучасний стан та концепція реформування
  3. СПИСОК ВИКОРИТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  4. Методологічний інструментарій дослідження злочинності на релігійному ґрунті
  5. Кримінологічний та кримінально-правовий аспекти визначення поняття особи злочинця, яка вчинила злочин на релігійному ґрунті
  6. 2.1 Поняття пенсії державного службовця і її класифікація
  7. ЗМІСТ
  8. 2.1 Особа жінки-рецидивістки: загальнотеоретичні підходи
  9. 3.1 Причини та умови злочинності: загальнотеоретичні підходи
  10. 1.2. Гносеологічний зріз методології дослідження професійної культури юриста
  11. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  12. Моделі реалізації права людини на повагу до сімейного життя в європейських правових системах та їхня сучасна динаміка
  13. Сучасний стан наукової розробки кримінально-виконавчих засад забезпечення виконання покарань у виді позбавлення волі
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -