«Ціна» злочинності

У сучасному суспільстві проблема дослідження злочинності є однією з найактуальніших, виступає важливим об’єктом вивчення у кримінологічній науці та практиці боротьби зі злочинністю.

«Ціна» злочинності має віддалені наслідки, породжує механізми тіньової економіки, віктимізації населення в суспільстві, недовіри громадян до правоохоронних органів, соціально-негативного клімату в державі. Вона є сьогодні потужним ресурсом, що відображує реальний стан злочинності та її криміногенний потенціал, вимагає сучасних підходів і кримінологічної оцінки, адже фактично вона ставить питання про можливість існування як самого суспільства, так і безпечного життя громадян. Більш того сучасні дослідження доводять, що страх перед злочинністю породжує саму злочинність, тому що страх викликає почуття впевненості у злочинця і почуття безпорадності у жертви. Страх перед злочинністю і усвідомлення потенційної можливості стати жертвою злочину в сучасному суспільстві помітно зріс (у порівнянні з 80 - 90 роками минулого століття) і є для людини більш актуальним, ніж, наприклад, страх старості або хвороби [35, с. 116-119]. Відбувається зміна суспільної самосвідомості, звикання до життя у суспільстві, в якому існує об’єктивна загроза життю людини [216, с. 77-83]. І як подібне «звикання» вплине на криміногенну ситуацію, поведінку представників злочинного світу, якісний рівень життя громадян, спрогнозувати дуже важко.

Проблема визначення «ціни» злочинності вимагає сьогодні нового кримінологічного розуміння, відмови від спрощених підходів до цього важливого і складного питання, більшої уваги у науковій літературі.

У звичайному розумінні ціна є грошовим виразом вартості товару, платою, а у переносному значенні - цінністю, значенням чого-небудь, певною роллю [96, с. 516]. Поняття «ціни» злочинності ми використовуємо не у меркантильному розумінні, оскільки це умовне поняття, що має збірний характер і відображає як вартісний вираз злочинного потенціалу суспільства, так і соціальні наслідки злочинності для суспільства.

«Ціна» злочинності - це словосполучення, в якому слово «ціна» є головним, а поняття «злочинність» є залежним. Слід також відзначити, що на відміну від економічної теорії, де слово «ціна» має нейтральний характер, у кримінології даний термін є синонімічним «втратам» і, відповідно, має негативний відбиток. «Ціна» злочинності - це грошова (монетизована) оцінка негативного впливу злочинності (шкоди, яку вона завдає) на суспільство в цілому і конкретних суб’єктів суспільних відносин за певний проміжок часу.

«Ціна» ж злочинності у кримінології є ключовим елементом характеристики самої злочинності та складовою інформаційної моделі злочинності. А за влучним висловом англійської релігійної письменниці Ханни Мор (1745-1833), важливо не стільки знати все, скільки знати всьому точну ціну [169, с. 747].

Так, В.В. Лунєєв зазначає, що головна трагедійність нашого стану полягає в тому, що ми точно не знаємо реального узагальненого обсягу злочинності, не знаємо її повних соціальних та економічних наслідків, не знаємо дійсної ефективності боротьби зі злочинністю, не знаємо, у що вона у цілому обходиться нашій країні і не маємо адекватного прогнозу її можливого розвитку. При першому обережному оціночному наближенні до економічної ціни злочинності вона є колосальною [171, с. 56-67].

Аналізуючи «ціну» злочинності, Л.В. Кондратюк і В.С. Овчинський поділяють це поняття на «ціну» кримінальної експансії (захоплення певних благ, економічна експансія, рейдерство), «ціну» кримінальної агресії (як психо-духовної деструктивної енергії людини, що спрямована на руйнування таких благ, як життя, здоров’я (духовне, душевне, тілесне)) і «ціну» кримінального обману (злочини, що завдали матеріальних збитків). При розрахунку «ціни» кримінальної експансії названі вчені пропонують враховувати суму приватних втрат і економічні втрати суспільства. Досить цікавим є і аналіз поняття «ціна» життя при аналізі «ціни» злочинності, його науковці співвідносять із віком людини, доводячи, що з плином часу цінність життя знижується [122, с. 228-256]. Звичайно ж такі положення слід вважати дискусійними.

«Ціна» злочинності дає уявлення про обсяг і характер прямого і непрямого збитку, суспільно небезпечних наслідків, яких завдає злочинність суспільству (із перерахунком збитку на матеріально-грошові витрати) [136, с. 25]. Прямий збиток майнового (матеріального) характеру обчислюється у грошовому виразі. Сюди належать кількість летальних наслідків, настання інвалідності потерпілих, виплати їм за лікарняними листками, додаткові витрати на їх лікування, страхові виплати, проведення психологічної реабілітації. До непрямого збитку від злочинності належать кошти, що витрачаються державою на боротьбу зі злочинністю, і вартісний вираз її негативних соціальних наслідків (дезорганізація сім’ї, зниження продуктивності праці, додаткове навантаження на інститути соціалізації і ресоціалізації тощо), утримання правоохоронної системи, різноманітних охоронних, фіскально-ревізійних структур, витрати на навчання і підвищення кваліфікації співробітників правоохоронних органів, витрати на наукові розробки (дослідження), вартість захисних систем, матеріальні витрати, пов’язані із розслідуванням і розглядом кримінальних справ.

Вважаємо, що прямий збиток від злочинності має бути поділений на прямий збиток матеріального характеру і прямий збиток особистого характеру. Особливо складні для визначення і підрахунку наслідків злочини, що вчинені щодо окремої особи [7, с. 175-176]. Можливо підрахувати витрати на лікування і лікарські засоби людини, що стала жертвою злочину (прямий матеріальний збиток), але складно, навіть неможливо визначити у грошовому еквіваленті моральні і психологічні втрати, образу честі і гідності, зміну ставлення особи до навколишнього середовища і самої себе після вчиненого злочину (прямий особистий збиток). До того ж різні люди неоднаково переживають наслідки злочину, особливо моральне і психологічне напруження зростає, коли мова йде про вбивства, нанесення шкоди здоров’ю, зґвалтування і т.д. Досліджуючи феномен наркозлочинності, Л.І. Романова наводить відомості про те, що світовий оборот лише наркоіндустрії становить 400 - 600 млрд. дол. США. Вчена підкреслює, що виміряти і оцінити у грошовому еквіваленті всі наслідки шкоди, що настає у результаті розповсюдження в суспільстві захворювання наркоманією, надзвичайно складно, наслідки розтягнуті у часі і стають очевидними лише у майбутньому, коли виправити ситуацію неможливо, і пропонує до «ціни» злочинності включати також витрати на лікування і психологічну реабілітацію членів родини наркозалежної особи [217, с. 8-37].

Подібні висновки вчених змушують замислитись над необхідністю поділу шкоди від прямих і непрямих збитків від злочинності на видиму та невидиму (приховану) шкоду (таку, що має віддалений характер і яку можна підрахувати лише у майбутньому).

До «ціни» злочинності слід включати і витрати на утримання всієї пенітенціарної (кримінально-виконавчої) системи. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» [209] видатки на утримання Державної пенітенціарної служби України у 2010 році склали 2 292 158,1 тис. грн., а вже у 2011 році [210] було витрачено 2 598 531,2 тис. грн.

Аналітики групи World Federation, що виконує замовлення ООН, під «ціною» злочинності розуміють сукупні активи злочинних організацій. Так, О.Ю. Шостко зазначає, що організована злочинність погіршує наявні небезпечні показники економічної нерівності населення у світовому вимірі. Її розміри оцінюються у 2 трильйони американських доларів, про що свідчать дані новітнього дослідження, проведеного під егідою ООН. Щорічні прибутки злочинних угруповань у всьому світі приголомшують: вони дорівнюють ВВП Великої Британії і вдвічі перевищують разом узяті оборонні бюджети країн світу [288, с. 1]. А за даними Управління ООН по наркотиках і злочинності, сумарні злочинні прибутки від усієї незаконної діяльності міжнародних синдикатів зараз складають приблизно 3,6% світового ВВП, що еквівалентно 2,1 трильйонів доларів. Організація Symantec, яка займається створенням програмного забезпечення у галузі комп’ютерної безпеки, наводить дані, що у 2011 році світова економіка втратила близько 114 мільярдів доларів внаслідок злочинів, вчинених онлайн [64, с. 32-33].

Значної уваги потребує і дослідження змісту соціальних наслідків злочинів, їх врахування при визначенні «ціни» злочинності. Важливо класифікувати соціальні наслідки злочинів за ознаками змісту шкоди, об’єкта кримінально-правової охорони, тяжкості наслідків, часу настання суспільно небезпечних наслідків, наслідків злочину як фактора, що породжує нове порушення кримінально-правової охорони, сфери життєдіяльності, у якій відбулося нанесення шкоди [7, с. 172-177].

Досліджуючи феномен корисливої насильницької злочинності в України, вчений Б.М. Головкін зазначає, що нинішній стан кримінологічних знань про соціальні наслідки злочинності далеко не відповідає суспільній значущості проблеми і запитам практичної діяльності із запобігання та протидії цьому антисуспільному феномену і пропонує дворівневий підхід до аналізу соціальних наслідків: у площині корисливих насильницьких злочинних проявів та надбудові вищого порядку узагальнення, що відбиває соцієтабельні негативні зміни системно-структурного значення [63, с.

Соціальні наслідки злочинів живуть набагато довше, ніж самі злочини. Вони мають деструктивний вплив на суспільство, руйнують різноманітні сфери життя і діяльності людей, духовну культуру суспільства.

За даними Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України у 2007 році було зареєстровано 401293 злочинів, у 2008 році - 384424, у 2009 році - 434678, у 2010 році - 500902, у 2011 році - 515833 і у 2012 році (станом на 20.11.2012 р.) - 443665 тис. злочинів. Отже, починаючи з 2009 року спостерігаємо збільшення динаміки злочинності і, відповідно, зростання її «ціни». До негативних тенденцій злочинності в Україні відносимо і значне збільшення кількості зареєстрованих правоохоронними органами середньої тяжкості і тяжких злочинів протягом 2007 - 2011 рр., що свідчить про те, що злочинність і злочинці стають більш жорстокими і організованими. Так, кількість злочинів середньої тяжкості зросла з 172251 тис. злочинів у 2007 році до 265171 тис. злочинів у 2011 році, тяжких - з 135646 тис. злочинів у 2007 році до 171119 тис. злочинів у 2011 році. У 2012 році було вчинено 231233 тис. злочинів середньої тяжкості і 145733 тис. тяжких злочинів, було зареєстровано 2100 умисних вбивств (та замахів), 3065 умисних тяжких тілесних ушкоджень, 241050 крадіжок, 19712 грабежів, 2972 розбоїв, 23317 шахрайств, 2176 порушень правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого. І це лише окремі показники, що свідчать про величезний криміногенний потенціал злочинного світу у нашій державі. Потенціал, який потребує сьогодні адекватної кримінологічної оцінки збитків, що він завдає.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я Україна належить до країн із максимальною інтенсивністю умисних вбивств (коефіцієнт інтенсивності умисних вбивств становить 9.0). Від злочинних посягань у 2007 році загинуло 9800 осіб, у 2008 - 8656 осіб, у 2009 - 6590 осіб, у 2010 - 6077 осіб, у 2011 році - 6426 осіб і у 2012 році (станом на 20.11.2012 р.) - 5674 осіб. Лише за останні шість років у нашій державі внаслідок злочинних діянь загинуло 43223 осіб (!). Держава зазнала значних втрат, що мають незворотній характер.

В Україні лише з 2010 року в офіційній статистиці Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України знайшли відображення дані про матеріальні збитки від злочинів, їх відшкодування та вилучення в розрізі регіонів та залізниць. У 2010 році всього по Україні встановлена сума матеріальних збитків у розмірі 3 296 750,385 тис.грн. У

2011 році всього по Україні встановлена сума матеріальних збитків у розмірі 6 158 813, 135 тис. грн. Відшкодовано збитків на суму 1 957 627, 017 тис. грн. (і це лише краплина у морі злочинності, частина відшкодованих збитків). Накладено арешт на майно у сумі 1 988 090, 648 тис. грн. Вилучено майна, готівки, цінних паперів, іноземної валюти (з числа арештованого) на суму 196 644, 057 тис. грн. До цього ж у офіційній статистиці знаходили відображення відомості про матеріальні збитки від злочинів у сфері економіки та їх відшкодування (так, у 2005 році ці збитки склали 1 057 258, 265 тис. грн., у 2006 році - 717 094, 761 тис. грн., у 2007 році - 583 461, 084 тис.грн., у 2008 році - 1 071 421,871 тис. грн., у 2009 році - 1 306 090,646 тис.грн., у 2010 році - 876 523,519 тис.грн). Слід зазначити, що у експрес- інформації про стан злочинності за 2010 рік знайшли відображення статистичні дані як про матеріальні збитки від злочинів у сфері економіки та їх відшкодування (876 523,519 тис.грн.), так і відомості про матеріальні збитки від злочинів, їх відшкодування та вилучення в розрізі регіонів та залізниць (3 296 750,385 тис.грн.). Відомості про матеріальні збитки від злочинів та їх відшкодування за 2007 - 2011 роки та станом на 20 листопада

2012 року, які були отримані у результаті інформаційного запиту до Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України, відображено у табл. 4 і зображено графічно на рис. 4.

Таблиця 4

Відомості про матеріальні збитки та їх відшкодування за 2007 - 2011 роки та 20.11.2012 року

.L

І

Відомості про матеріальні збитки та їх відшкодування за 2007-2011 роки та 20.11.2012 року

Рис. 4. Матеріальні збитки від злочинів та розмір їх відшкодування за 2007 -2011 роки та станом на 20.11.2012 року.

Якщо під збитками від злочинності («ціною» злочинності) розуміти всі матеріальні і нематеріальні втрати держави і громадян, що є наслідком вчинених злочинів, то відомості про матеріальні збитки від злочинності, що наведені у офіційній статистиці, здаються незначними. До того ж ведеться облік лише матеріальних збитків, порядок підрахунку яких і групи злочинів по цих збитках у офіційній статистиці не відображаються. Широке тлумачення зазначених збитків є надзвичайно важливим для кримінологічної

науки і системи запобігання злочинності. Адже неможливо протидіяти злочинності у цілому, більш детальне відображення збитків від злочинних діянь за окремими групами злочинів надасть можливість посилити запобіжні заходи і побачити найбільш криміналізовані сфери суспільного життя. Встановленню реальної «ціни» злочинності в Україні перешкоджає також і значна кількість злочинів, що залишаються нерозкритими. Так, лише у 2012 році нерозкритими залишилися 205506 тис. злочинів (!). До того ж і латентна злочинність породжує невідшкодування чи несвоєчасне відшкодування майнової та немайнової (моральної) шкоди, заподіяної злочином. Несвоєчасність виявлення злочинів веде до додаткових тяжких наслідків, яких у разі своєчасної реакції уповноважених структур можна було б уникнути. Зокрема, зі сплином часу найчастіше зникає і сама можливість такого відшкодування. Очевидно, що спізніле відновлення чи не відновлення порушених прав спричиняє жертві більш тривалі моральні страждання. Досліджуючи негативні наслідки латентизації злочинів і вивчаючи кримінальні справи, у яких були заподіяні майнові збитки, В.Ф. Оболенцев з’ясував, що лише в 22% випадках вони були в подальшому компенсовані, зокрема, були повернуті викрадені речі чи компенсована їх вартість. У 27% випадків мала місце часткова компенсація. У 51% випадків повернення викраденого чи компенсація їх вартості були відсутні [181, с. 66].

«Ціна» злочинності зростає із року в рік і є значною у будь-якій державі. Якщо спробувати підрахувати хоча б приблизну «ціну» злочинності в Україні, то у розпорядженні дослідника залишаються лише офіційні відомості про видатки на утримання правоохоронної і пенітенціарної системи, наукової діяльності та відомості про матеріальні збитки від злочинів. Шляхом додавання цих видатків можемо отримати наступний вартісний вираз «ціни» злочинності в Україні у 2012 році (тобто, у яку суму боротьба зі злочинністю і збитки від неї обходяться державі) відповідно до даних Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» [211]: 12762289,8 тис. грн. (Міністерство внутрішніх справ України) + 3129124,0 тис.грн. (Служба безпеки України) + 2970914,5 тис. грн. (Державна судова адміністрація України) + 2680047,9 тис. грн. (Державна пенітенціарна служба України) + 2650401,6 тис. грн. (Генеральна прокуратура України) + 38307,5 тис. грн. (Національна академія правових наук України) + 5465699,8 тис. грн. (матеріальні збитки від злочинів станом на 20.11.2012 року). Загальна сума цих підрахунків становить майже 30 млрд. грн. [56, с. 10].

Російські вчені пропонують включати відомості про матеріальні збитки від злочинів до розширеного варіанта аналізу зареєстрованої злочинності. Аналіз статистичних даних про матеріальний збиток від злочинності у Російській Федерації показав, що у 2010 р. встановлена сума матеріального збитку, спричиненого злочинами, становить 262 257 257 тис. руб [100, с. 7579]. Вони також звертають увагу на необхідність визначення «сукупної» ціни злочинності для суспільства і зазначають, що визначення «ціни» злочинності у сучасних реаліях є надзвичайно складним питанням, яке вимагає не лише аналізу зареєстрованої злочинності, а й постійного, широкого і багатоетапного репрезентативного опитування населення (як мінімум, щороку або два рази на рік), розробки відповідних методик визначення «ціни» злочинності [168, с. 36-56]. У зв’язку із цим виникають питання про необхідність створення спеціалізованих моніторингових центрів, які повинні будуть опрацьовувати отримані відомості і доводити їх до відома громадськості.

У 2010 році у Російській Федерації було виявлено 275 тис. економічних злочинів, збиток від яких, за даними МВС Росії, склав понад 176 млрд. руб. ( у 2009 р. - 141 млрд. руб.), а у 2011 р. ця цифра збільшилась на 20%. За даними PwC (Прайсвотерхаус), майже половина російських компаній стають жертвами злочинів економічної спрямованості, 8% фірм понесли збитки у розмірі до 10 млн. дол. [114, с. 94-95].

А за даними, які наводив кримінолог В.Ю. Квашис, у кінці ХХ ст. ціна злочинності у США оцінювалась у 450 млрд. дол., тоді як бюджет одного із найбільш могутніх у світі військових відомств - Пентагону - складав лише 250 млрд. дол. [119, с. 114].

Під «ціною» злочинності слід розуміти прямі та побічні витрати фізичного, матеріального, морального, духовного характеру, яких зазнає держава і суспільство внаслідок вчинення злочинів, спрямовані на подолання наслідків злочинних діянь, утримання всієї правоохоронної, пенітенціарної системи, та інших інститутів держави, а також сукупні активи злочинних угруповань і їх витрати на підтримку своєї злочинної діяльності [232, с. 329].

Визначення «ціни» злочинності вимагає на сьогодні оновленого методологічного обґрунтування [233, с. 24]. Потрібно розірвати замкнуте кримінологічне коло: не знаємо реального стану злочинності в країні, отже, не знаємо дійсної «ціни» злочинності і, відповідно, не знаємо обсягу необхідного фінансування для боротьби із цим деструктивним явищем. Формування нових підходів до розуміння явища злочинності, можливості її кількісно-якісного вимірювання і визначення реальної (а не лише зареєстрованої) злочинності, визначення категорії «ціна» злочинності, пошук джерел «ціни» злочинності, удосконалення методів розрахунку «ціни» конкретних злочинів із врахуванням досвіду транснаціонального законодавства (зокрема, Європейської конвенції про відшкодування шкоди жертвам насильницьких злочинів, прийнятої у місті Страсбург 24 листопада 1983 року) є нагальним і актуальним завданням сучасної кримінологічної науки. Більш того, пропонуємо розробити розрахункові таблиці визначення «ціни» злочинності по кожному виду злочинів (насильницькі, корисливі, корисливі насильницькі, необережні, анархо-індивідуалістичні злочини), що підвищить рівень дослідження злочинності у комплексному її розумінні.

Знання реальної «ціни» злочинності необхідне, воно допоможе в оцінці стану злочинності, криміногенної обстановки в державі, розробці ефективних, економічних і розумних засобів боротьби зі злочинністю і дозволить проводити адекватний прогноз її розвитку, а отже, і своєчасного реагування суспільства на виклики злочинності.