ВИСНОВКИ

1. Формулювання концепції виборів Президента України, як однієї з пріоритетних форм безпосередньої демократії, може бути здійснено лише грунтуючись, з одного боку, на загальновизнаній теорії народовладдя і, передусім, - теорії виборів, а з іншого боку, - на теорії інституту президентства в системі організації влади в державі.

Вибори Президента України - це передбачена Конституцією та законами України форма прямого народовладдя, яка є безпосереднім волевиявленням народу щодо заміщення посади глави держави шляхом голосування.

Разом із тим, проведене дослідження дає підстави для розгляду інституту виборів Президента України, тобто інституту президентського виборчого права, як складової частини інституту виборчого права України, який являє собою систему правових норм, що регулюють суспільні відносини щодо заміщення посади глави держави. Тобто, в системі виборчого права як інституту конституційного права, вибори Президента України слід розглядати як самостійний інститут, що існує поряд з іншими суміжними інститутами, такими як вибори народних депутатів України, вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцеві вибори.

Повне наукове визначення поняття виборів Президента України може бути сформульоване лише за умови проведення глибокого аналізу принципів виборів Президента України як явищ, що найбільш повно відображають суть виборів Президента України як однієї із пріорітетних форм безпосередньої волевиявлення народу.

Виходячи із загальної теорії принципів права, з огляду на сферу їх застосування та цільового призначення, принципи виборів Президента України поділяються на загальні та інституційні.

Загальними принципами в виборів Президента України є конституційні принципи виборів.

Інституційні принципи виборів Президента України - це принципи, властиві окремим стадіям виборчого процесу. До них можна віднести принципи організації виборів спеціальними незалежними органами, територіальної організації виборів, фінансування виборів, принцип рівних можливостей для всіх кандидатів у проведенні передвиборної агітації, принцип свободи агітації, принцип юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства України.

2. Функції виборів Президента України - це види діяльності безпосередньої діяльності народу в сфері державотворення.

Функції виборів Президента України слід класифікувати за сферами та способами волевиявлення громадян.

За сферами волевиявлення громадян функції виборів Президента України потрібно поділяти на основоположні та опосередковані. До основоположних відносяться політична та ідеологічна функції виборів Президента України, а до опосередкованих - економічна, соціальна та інші функції виборів Президента України.

За способами волевиявлення громадян функції виборів Президента України поділяються на установчу, охоронну, інформаційну та інші функції.

Механізм виборів Президента України - це система організаційних (державних і недержавних) і нормативних (правових і етичних) засобів і способів здійснення народовладдя щодо заміщення посади глави держави. До механізму виборів Президента України входять організаційні, територіальні, фінансові та матеріально-технічні, інформаційні складові, спільна дія яких забезпечує здійснення народовладдя під час виборів Президента України.

Що стосується організаційної складової механізму виборів Президента України, то на нашу думку, з огляду на розвиток виборчого законодавства України та практику застосування цього законодавства під час виборів Президента України належний рівень правового регулювання механізму виборів Президента України передбачає, передусім, наявність вичерпного кола повноважень виборчих комісій усіх рівнів. З огляду на статус Центральної виборчої комісії як постійно діючого державного органу, який очолює систему виборчих комісій по виборах Президента України, то Закон повинен містити вичерпне коло її повноважень. Зокрема, Центральна виборча ко­мі­сія по­вин­на бу­ти на­ді­ле­на пра­вом при­йма­ти обо­в’яз­ко­ві для ви­ко­нан­ня ро­з’я­с­нен­ня з пи­тань виборчого За­ко­ну не лише для виборчих комісій, але й для усіх, без ви­ня­т­ку, уча­с­ни­ків ви­бор­чо­го про­це­су. Крім того, Закон повинен містити положення щодо: по-перше, організації роботи всіх комісій; по-друге, роз­по­ді­лу по­в­но­ва­жень між її чле­на­ми; по-третє, порядку прийняття рішень членами виборчих комісій. Також з метою належного забезпечення діяльності виборчих комісій, здійснення їх повноважень та виконання обов\'язків членів виборчих комісій усіх рівнів Закон повинен містити систему гарантій діяльності членів виборчих комісій.

Для ефективного функціонування територіальної складової механізму виборів в Україні повинна функціонувати модель виборчих округів, яка відповідала б адміністративно-територіальному устрою нашої держави, оскільки територіальна складова по суті є основою для побудови та належного функціонування всіх інших складових механізму організації і проведення виборів Президента України.

В частині забезпечення належного рівня дієвості фінансової складової механізму виборів Президента України необхідно, передовсім, за­кон­одавчо вста­но­ви­ти порядок, за яким для фі­нан­су­ван­ня ви­бор­чої кам­па­нії у Дер­жа­в­ному бю­джеті України обо­в’яз­ко­во пе­ре­дба­ча­ли­ся б ко­ш­ти в роз­мі­рі, ви­зна­че­но­му Цен­т­раль­ною ви­бор­чою ко­мі­сі­єю за по­го­джен­ням із Ко­мі­те­том Вер­хо­в­ної Ра­ди Укра­ї­ни з питань бю­джету.

Необхідно ви­рі­шити про­б­ле­му, яка є основною для фінансової складової механізму виборів Президента України - своєчасне фінансування виборів. З огляду на це, слід на кон­кур­с­ній ос­но­ві на­діли­ти державні ко­ме­р­цій­ні бан­ки Укра­ї­ни, упо­в­но­ва­же­ні на здій­с­нен­ня ка­со­во­го об­слу­го­ву­ван­ня бю­джет­них уста­нов, пра­вом на­да­ва­ти Цен­т­раль­ній ви­бор­чій ко­мі­сії кре­ди­ти для під­го­тов­ки і про­ве­ден­ня ви­бо­рів Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни під від­по­ві­д­ні га­ран­тії Уря­ду, узгоджені з ним.

Від­ш­ко­ду­ван­ня кре­ди­тор­сь­кої за­бор­го­ва­но­с­ті від­по­ві­д­них ко­мі­сій, які є юри­ди­ч­ни­ми осо­ба­ми, пі­с­ля за­кін­чен­ня стро­ку їх по­в­но­ва­жень за умов не­за­вер­ше­но­го фі­нан­су­ван­ня ви­бо­рів у ме­жах ці­льо­вих ко­ш­тів, пе­ре­дба­че­них на це Дер­жа­в­ним бю­джетом Укра­ї­ни, має здій­с­ню­ва­ти­ся Ка­бі­не­том Мі­ні­с­т­рів Укра­ї­ни до за­кін­чен­ня фі­нан­со­во­го ро­ку, а за бра­ком та­ких ко­ш­тів во­ни пе­ре­дба­ча­ю­ть­ся ці­льо­вим при­зна­чен­ням у Дер­жа­в­но­му бю­джеті Укра­ї­ни на на­сту­п­ний фі­нан­со­вий рік.

За­ко­н має чітко вре­гу­льовавати пра­во­ві­д­но­си­ни у сфе­рі опла­ти пра­ці чле­нів ви­бор­чих ко­мі­сій, в тому числі у день го­ло­су­ван­ня, а та­кож під час вста­но­в­лен­ня ре­зуль­та­тів го­ло­су­ван­ня.

По­ря­док над­хо­джен­ня і ви­ко­ри­с­тан­ня ко­ш­тів на ра­хун­ки осо­би­с­тих ви­бор­чих фон­дів кан­ди­да­тів у Пре­зи­ден­ти Укра­ї­ни та здій­с­нен­ня кон­т­ро­лю за їх ви­ко­ри­с­тан­ням по­ви­нен бу­ти чі­т­ко ви­зна­че­ний у За­ко­ні, а не вста­но­в­люватися Центральною виборчою комісією. Крім того, має бути скасована верхня межа розміру особистих виборчих фондів кандидатів у Президенти України.

З метою відповідного функціонування матеріально-технічної складової механізму виборів Президента України, на нашу думку, необхідно законодавчо встановити норми матеріально-технічного забезпечення виборчих комісій. Крім того, під час виборчої кампанії Цен­т­раль­на ви­бор­ча ко­мі­сія, територіальні виборчі ко­мі­сії, які є юри­ди­ч­ни­ми осо­ба­ми, по­вин­ні ма­ти від­по­ві­д­ні по­в­но­ва­жен­ня що­до спро­ще­но­го, при­ско­ре­но­го в ча­сі по­ряд­ку здій­с­нен­ня на кон­кур­с­ній ос­но­ві від­по­ві­д­них за­ку­пі­вель то­ва­рів і по­слуг, ви­ко­нан­ня ро­біт для ви­бор­чих по­треб, від­мін­но­го від по­ряд­ку, ре­г­ла­мен­то­ва­но­го від­по­ві­д­ни­ми поста­но­ва­ми Ка­бі­не­ту Мі­ні­с­т­рів Укра­ї­ни.

Інформаційна складова механізму виборів поділяється на дві підскладові - інформаційно-аналітичну та документальну.

Функціонування інформаційно-аналітичної підскладової інформаційної складової механізму виборів Президента України вимагає законодавчого закріплення застосування під час виборів сучасних інформаційних технологій. Зокрема, в Законі має бути встановлено порядок використання у виборах Президента України сучасних автоматизованих інформаційно-аналітичних систем та оприлюднення оперативної інформації про хід і попередні результати голосування, отримані через ці технічні засоби та порядок здійснення контролю за використанням інформаційно-аналітичної системи у виборчому процесі, а також відповідальність працівників інформаційних центрів виборчих комісій за дії, що спричинили спотворення інформації, отриманої через технічні засоби системи.

З метою належного функціонування документальної підсладової інформаційної складової механізму виборів Президента України, Закон повинен містити окрему статтю, в якій має бути системно поданий перелік виборчих документів незалежно від того, що про ці документи згадується в інших його статтях. У цій статті Закону також повинні міститися чіткі вимоги щодо змісту виборчих документів на зразок тих, які містяться в документах щодо виборчого бюлетеня. Зразки та форми виборчих документів повинні бути безпосередньо встановлені в Законі у вигляді додатків.

Слід розглядати акт волевиялення громадян на виборах і письмовий акт як нормативно-правову форму закріплення волі народу. Ці письмові акти є завжди вторинними по відношенню до акту волевиявлення громадян на виборах. До системи письмових актів входять: 1) рішення дільничної виборчої комісії про підсумки голосування на дільниці; 2) рішення територіальних виборчих комісій про підсумки голосування в межах територіального виборчого округу; 3) рішення Центральної виборчої комісії про результати виборів, яке є узагальнюючим письмовим актом виборів.

3. Інститут виборів Президента України як і власне інститут виборчого права України в цілому у стадії становлення.

На нашу думку, хронологічно процес становлення інституту виборів Президента України можна поділити на три етапи: перший - 1990 - 1994 роки; другий - 1994 - 1999 роки; третій - 1999 до теперішнього часу.

Здійснене дисертаційне дослідження показує, що перший етап становлення інституту виборів Президента України розпочинається фактично з моменту прийняття Декларації про державний суверенітет України, яка стала політико-правовою основою для заснування інституту президентства в Україні. Безпосередньо запровадження інституту президента пов\'язане з прийняттям Закону Української РСР "Про заснування поста Президента Української РСР" і внесення змін до Конституції (Основного Закону) Української РСР від 5 червня 1991 року, а інститут виборів Президента - із Законом Української РСР "Про вибори Президента УРСР" від 5 липня 1991 року. Цей період тривав до прийняття Закону України "Про дострокові вибори Верховної Ради України та Президента України" від 24 вересня 1993 року. Перший період становлення інституту виборів Президента України характеризується такими особливостями:

по-перше, цьому періоду властиве обмежене коло суспільних відносин, що регулювалися Законом Української РСР "Про вибори Президента Української РСР";

по-друге, значна кількість суспільних відносин процесу виборів Президента України регулювалася законами Української РСР "Про вибори народних депутатів Української РСР" від 27 жовтня 1989 року, "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" від 3 липня 1991 року та "Про мови в Українській РСР" від 28 жовтня 1989 року, оскільки більшість процедурних норм Закону Української РСР "Про вибори Президента Української РСР" містили посилання на вищеназвані закони.

Другий період становлення інституту виборів Президента України пов\'язаний з прийняттям Закону України "Про дострокові вибори Верховної Ради України та Президента України" від 24 вересня 1993 року та Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР "Про вибори Президента Української РСР" від 24 лютого 1994 року. Другий період становлення інституту виборів Президента України характеризується такими особливостями:

по-перше, в цей період відбувається значне законодавче розширення кола правового регулювання суспільних відносин у процесі організації і проведення виборів Президента України;

по-друге, зберігаються, однак значно меншою мірою норми відсилочного характеру, але тільки на один законодавчий акт - Закон України "Про вибори народних депутатів України" від 18 листопада 1993 року;

по-третє, у цей самий період приймається Конституція України, якою було встановлено жорсткіші вимоги щодо цензу осідлості для осіб, які висуваються на посаду Президента України, разом з тим, були зняті обмеження для реалізації активного виборчого права.

Третій період становлення і розвитку інституту виборів Президента України розпочинається з прийняттям Закону України "Про вибори Президента України" від 5 березня 1999 року. Третій період становлення інституту виборів Президента України характеризується такими особливостями:

по-перше, лібералізацією виборчої системи;

по-друге, збільшенням строку виборчої кампанії;

по-третє, зміною територіальної основи проведення виборів Президента України;

по-четверте, суттєвою зміною порядку формування системи виборчих комісій;

по-п\'яте, значним збільшенням кількості підписів громадян України, які підтримують кандидатуру претендента на кандидата в Президенти України, необхідних для реєстрації його кандидатом у Президенти України;

по-шосте, вдосконаленням правового регулювання порядку ведення передвиборної агітації;

по-сьоме, зміною порядку фінансування передвиборної агітації, пов\'язаного з фінансуванням за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів особистих виборчих фондів кандидатів у Президенти України.

Проаналізовані новели сучасного законодавства України про вибори Президента України дають підстави дійти висновку, що з прийняттям у 1999 році чинного Закону України “Про вибори Президента України” відбулася демократизація означеного законодавства. Цей Закон є значно досконалішим порівняно з попередніми, од­нак слід відзначити, що він містить і низку серйозних не­до­с­ко­на­ло­с­тей, що уск­ла­д­нювали йо­го пра­к­ти­ч­ну ре­а­лі­за­ції під час проведення виборів Президента України.

4. Порядок організації і проведення виборів Президента України називається виборчим процесом.

Суб\'єктами виборчого процесу по виборах Президента України є:

1) народ або громадяни України, які мають право голосу;

2) виборчі комісії, утворені відповідно до Закону України "Про вибори Президента України" та Закону України "Про Центральну виборчу комісію";

3) кандидати у Президенти України, зареєстровані у порядку, встановленому Законом України "Про вибори Президента України";

4) політичні партії, виборчі блоки партій, які висунули кандидатів у Президенти України;

5) органи державної влади та органи місцевого самоврядування у випадках, передбачених Законом України "Про вибори Президента України";

6) офіційні спостерігачі від політичних партій, виборчих блоків партій, які висунули кандидатів у Президенти України, кандидатів у Президенти України, зареєстрованих від зборів виборців та від іноземних держав і міжнародних організацій.

Виборчий процес складається з певних стадій (етапів), які являють собою відповідно самі процедури.

Вибори Президента України мають такі основні стадії (етапи): 1) проголошення та призначення виборів; 2) утворення виборчих комісій; 3) утворення виборчих округів та виборчих дільниць; 4) реєстрація виборців; 5) висунення претендентів на кандидатів у Президенти України; 6) передвиборна агітація; 7) голосування; 8) встановлення підсумків голосування, результатів виборів і їх опублікування. Крім того, є кілька факультативних стадій виборів Президента України – проведення повторного голосування та повторних виборів.

5. Сформульована авторська концепція стадій (етапів) виборчого процесу по виборах Президента України, яка передбачає таке:

1) Щодо стадії проголошення та призначення виборів, то:

- Закон повинен містити правову норму, що стосується не призначення виборів, а тільки правової процедури проголошення початку виборчої кампанії;

- правом проголошення початку виборчої кампанії з чергових, позачергових та повторних виборів Президента України повинна бути наділена Центральна виборча комісія.

2) Щодо стадії утворення виборчих комісій, то:

- си­с­те­ма ви­бор­чих ко­мі­сій по­вин­на мі­с­ти­ти чо­ти­ри ос­но­в­ні лан­ки - Цен­т­раль­на ви­бор­ча ко­мі­сія; те­ри­то­рі­аль­ні (ре­гі­о­наль­ні) ви­бор­чі ко­мі­сії Ав­то­но­м­ної Ре­с­пу­б­лі­ки Крим, об­ла­с­ні, Ки­їв­сь­ка та Се­ва­с­то­поль­сь­ка мі­сь­кі ви­бор­чі ко­мі­сії, які пра­цю­вали б на за­са­дах постій­но ді­ю­чих; те­ри­то­рі­аль­ні ра­йон­ні, мі­сь­кі (у мі­с­тах об­ла­с­но­го зна­чен­ня), ра­йон­ні в мі­с­тах ви­бор­чі ко­мі­сії; ді­ль­ни­ч­ні ви­бор­чі ко­мі­сії;

- те­ри­то­рі­аль­ні (ре­гі­о­наль­ні) ви­бор­чі ко­мі­сії Ав­то­но­м­ної Ре­с­пу­б­лі­ки Крим, об­ла­с­ні, Ки­їв­сь­ка та Се­ва­с­то­поль­сь­ка мі­сь­кі ви­бор­чі ко­мі­сії по­вин­ні бу­ти мі­с­це­ви­ми ор­га­на­ми Цен­т­раль­ної ви­бор­чої ко­мі­сії і пра­цю­вати як постій­но ді­ю­чі, на за­са­дах, на­бли­же­них до ді­я­ль­но­с­ті Цен­т­раль­ної ви­бор­чої ко­мі­сії. До по­в­но­ва­жень цих виборчих ко­мі­сій слід від­не­с­ти ор­га­ні­за­цію і про­ве­ден­ня будь-­яких ви­бо­рів чи ре­фе­рен­ду­мів, що про­во­дя­ть­ся на те­ри­то­рії ре­гі­о­ну;

- замість існуючої процедури формування виборчих комісій органами місцевого самоврядування має бути запроваджена про­це­ду­ра фор­му­ван­ня скла­ду ви­бор­чих ко­мі­сій виборчими комісіями вищого рівня. Тобто, те­ри­то­рі­аль­ні (ре­гі­о­наль­ні) виборчі комісії мають утворюватися Цен­т­раль­ною ви­бор­чою ко­мі­сі­єю за по­дан­ням суб’є­к­тів ви­бор­чо­го про­це­су і за ана­ло­гі­єю по­вин­ні утво­рю­ва­ти­ся й ви­бор­чі ко­мі­сії ни­ж­чо­го рі­в­ня;

- Законом повинна бути передбачена чітка процедура припинення повноважень комісій, окремих членів комісій та відповідно внесення змін до їх складу.

3) Щодо стадії утворення виборчих округів та виборчих дільниць, то:

- у Законі повинен бути встановлений принцип утворення виборчих округів, за яким під час виборів Президента України на території держави утворюєтья 27 виборчих округів (по одному в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі), що відповідає адміністративно-територіальному устрою України;

- за­ко­нодавчо по­ви­нен бу­ти встановле­ний загальний порядок, спеціальний порядок та ви­чер­п­ний пе­ре­лік ви­ня­т­ко­вих ви­пад­ків утво­рен­ня ви­бор­чих ді­ль­ниць.

4) Щодо стадії реєстрації виборців, то вона повинна бути означена в законодавстві саме як реєстрація виборців, а не як складання списків виборців. Замість процедури складання списків виборців має бути запроваджений Державний реєстр виборців.

5) Щодо стадії висування претендентів на кандидатів у Президенти України та реєстрації кандидатів у Президенти України, то:

- право висування претендентів на кандидатів у Президенти України повинні мати такі основні суб’єкти: політичні партії, виборчі блоки партій, збори виборців, самовисуванці;

- Закон повинен чітко врегулювати порядок і строки утворення виборчих блоків партій та передбачати механізм реєстрації цього спеціального суб’єкта виборчого процесу;

- для реєстрації кандидата у Президенти України потрібно в Законі встановити чітку процедуру збору та перевірки підписів виборців на підтримку претендентів на кандидатів у Президенти України;

- стадія реєстрації кандидата у Президенти України має містити окремі процедури – відмови у реєстрації кандидатів у Президенти України та скасування рішення про реєстрацію кандидата у Президенти України, а також має бути встановлений в Законі вичерпний перелік підстав та механізм для цих процедур.

6) Щодо стадії передвиборної агітації, то:

- кожній із форм проведення передвиборної агітації в Законі має бути присвячено окрему статтю;

- має бути за­ко­но­дав­чо за­крі­плено По­рядо­к використання засобів масової інформації для проведення передвиборної агітації та організації спостереження за проведенням передвиборної агітації, а також вста­но­влено кон­к­ре­т­ну від­по­ві­даль­ні­с­ть за його по­ру­шен­ня;

- плакати про кандидатів у Президенти України, що виготовляються за рахунок коштів Державного бюджету України повинні називатися не передвиборними, а інформаційними і тому не мають містити передвиборних програм кандидатів;

- в Україні повинен бути прийняти спеціальний закон, який має дати визначення того, що таке мережеві ЗМІ в електронній формі, зокрема Інтернет; кого слід вважати юридично відповідальною особою мережевого ЗМІ; як цей новий вид інформаційного ресурсу має реєструватись, регламентуватись тощо.

7) Щодо стадії голосування, то:

- у місцях компактного проживання національних меншин виборчі бюлетені за рішенням Центральної виборчої комісії повинні друкуватися державною мовою і мовою відповідної національної меншини;

- у Законі має бути визначений кількісний резерв виготовлення виборчих бюлетенів;

- має достатньо повно врегульовуватися в Законі порядок виготовлення виборчих бюлетенів та передачі їх виборчим комісіям;

- Закон повинен детально регламентувати порядок голосування на виборчих дільницях як у приміщенні для голосування, так і поза його межами;

- у Законі має бути викладено вичерпний перелік документів, після пред’явлення яких виборцеві видаються виборчі бюлетені.

8) Щодо стадії встановлення підсумків голосування та результатів виборів Президента України і їх опублікування, то:

- Закон повинен чітко регламентувати порядок підрахунку голосів виборців на виборчій дільниці, чіткіше регулювати порядок транспортування дільничними виборчими комісіями і передачі територіальним виборчим комісіям протоколів про підсумки голосування та інших виборчих документів (включаючи випадки, коли голосування проводилося на виборчій дільниці, утвореній на судні, що знаходиться у плаванні під Державним Прапором України, полярній станції України тощо);

- детально має бути регламентовано в Законі порядок встановлення підсумків голосування на території виборчої дільниці та територіального виборчого округу, а також результатів виборів у єдиному загальнодержавному одномандатному виборчому окрузі;

- повинні бути визначені в Законі умови визнання підсумків голосування недійсними на виборчій дільниці;

- необхідно повернути в законодавство України інститут визнання виборів Президента України недійсними.

6. Створення належних умов для повноцінної реалізації вільного волевиявлення під час виборів Президента України залежить від цілої низки політико-правових, економічних, ідеологічних та інших чинників, а також від рівня правової культури наших виборців, а точніше – від того, як рішуче захищають громадяни свої конституційні виборчі права.

Гарантії виборів Президента України - це система засобів, за допомогою яких Конституцією та законами України встановлюється порядок організації та проведення виборів Президента України і забезпечується його охорона, а в разі порушення встановленого порядку виборів Президента України відновлюється їх конституційність та законність.

Гарантії виборів Президента України поділяються на національні гарантії виборів Президента України та міжнародно-правові гарантії виборів Президента України.

Національні гарантії виборів Президента України поділяються на загально-соціальні, організаційно-правові та нормативно-правові гарантії.

До загально-соціальних гарантій виборів Президента України відносять політичні, економічні, ідеологічні та інші гарантії. Причому:

- під політичними гарантіями здійснення конституційних виборчих прав громадян України під час виборів Президента України потрібно розуміти політичну систему України взагалі;

- під економічними гарантіями здійснення конституційних виборчих прав громадян України під час виборів Президента України слід розуміти спроможність суспільства і держави забезпечити необхідні фінансові та матеріально-технічні умови для здійснення народного волевиявлення під час виборів Президента України;

- до ідеологічних гарантій здійснення конституційних виборчих прав громадян України під час виборів Президента України слід віднести правову культуру наших громадян взагалі та діяльність органів державної влади і органів місцевого самоврядування щодо підвищення рівня правової культури нашого населення, що дає можливість громадянам зробити більш усвідомлене й виважене рішення під час здійснення волевиявлення на виборах Президента України, а також розвиток різних ідеологій.

Організаційно-правовими гарантіями виборів Президента України виступає діяльність організаторів виборів, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, яка спрямована на забезпечення належних умов для функціонування безпосередньої демократії та її інститутів. Засади організаційно-правових гарантій передбачено в Основному Законі України, де визначено строки та суб\'єкт призначення виборів Президента України, а також порядок призначення на посаду та припинення повноважень членів Центральної виборчої комісії тощо. Більш широко гарантії виборів Президента України закріплені в спеціальному Законі України "Про вибори Президента України", в якому визначається порядок призначення усіх видів виборів Президента України; утворення виборчих округів та виборчих дільниць; утворення виборчих комісій, організація їх роботи, оскарження рішень; забезпечення з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб належних умов для здійснення громадянами своїх виборчих прав. Важлива регламентація організаційно-правових гарантій виборів Президента України встановлена у Законі України "Про Центральну виборчу комісію", де визначено порядок утворення, склад, правовий статус і повноваження членів Комісії та організацію її діяльності, а також повноваження Комісії щодо підготовки організації і проведення виборів Президента України.

Нормативно-правові гарантії виборів Президента України визначають основні засади участі в них громадян України, коло суб\'єктів виборів Президента України, порядок підготовки організації і проведення виборів Президента України, а також юридичну відповідальність у разі порушення положень Конституції України та Закону України “Про вибори Президента України”. Нормативно-правові гарантії виборів Президента України можна поділити на установчі, регулятивні, відновлювальні, каральні.

Установчі гарантії визначають основні принципи та засади організації виборів Президента України, коло суб’єктів виборчого процесу та правові основи участі цих суб’єктів у виборах, відповідний їх обсяг прав, обов’язків та повноважень. Гарантії установчого характеру закріплені у нормах матеріального характеру, що містяться у Конституції України та загальних положеннях Закону про вибори Президента України.

Регулятивні юридичні гарантії закріплюються в процесуальних нормах, зокрема тих, що регламентують порядок підготовки організації і проведення виборів Президента України.

Відновлювальні гарантії пов’язані, насамперед, з установленням та захистом широкого кола виборчих прав громадян України.

Для встановлення належної та ефективної процедури розгляду виборчих спорів, то, на нашу думку:

- роз­г­ля­да­ти спра­ви щодо по­ру­шен­ь ви­бор­чо­го за­ко­но­дав­с­т­ва повинні ад­мі­ні­с­т­ра­ти­в­ні су­ди, які передбачається створити в Україні у разі прийняття нового закону про судоустрій;

- для пе­в­них ви­дів по­ру­шень має бу­ти вста­но­в­ле­ний кон­к­ре­т­ний ме­ха­нізм роз­г­ля­ду скарг;

- у За­ко­ні повинен бути за­крі­п­ле­ний по­ря­док, за яким ви­бор­ча ко­мі­сія ви­що­го рі­в­ня має пра­во ска­су­ва­ти рі­шен­ня від­по­ві­д­ної ви­бор­чої ко­мі­сії, а та­кож зо­бо­в’я­за­ти її по­вто­р­но роз­г­ля­ну­ти пи­тан­ня або при­йня­ти рі­шен­ня по су­ті ска­р­ги;

- За­ко­ном по­вин­но бу­ти встановлено, що в ра­зі як­що ска­р­га при­йня­та су­дом до роз­г­ля­ду, а до ви­бор­чої ко­мі­сії по­да­но ска­р­гу з тим же пре­д­ме­том і за ти­ми ж під­ста­ва­ми, ви­бор­ча ко­мі­сія при­зу­пи­няє роз­г­ляд ска­р­ги до на­бут­тя за­кон­ної си­ли рі­шен­ня су­ду;

- всі правові нор­ми, що сто­су­ю­ть­ся про­це­су оска­р­жен­ня по­ру­шень ви­бор­чих прав гро­ма­дян Укра­ї­ни, мають бути ви­кла­де­ні в окре­мому роз­ді­лі За­ко­ну під назвою “Оскарження порушень виборчих прав громадян на виборах Президента України і відповідальність за них”.

Каральною гарантією виборів Президента України виступає встановлена законом юридична відповідальність за порушення виборчого законодавства.

За­ле­ж­но від нор­ма­ти­в­ної ба­зи слід розрізняти три ос­но­в­ні ви­ди від­по­ві­даль­но­с­ті за по­ру­шен­ня ви­бор­чо­го за­ко­но­дав­с­т­ва: кон­с­ти­ту­цій­но-пра­во­ву, адміністративну та кримінальну.

З метою встановлення належної конституційно-правової відповідальності за порушення законодавства про вибори Президента України:

- Цен­т­раль­на ви­бор­ча ко­мі­сія повинна бути наділена правом приймати рішення про від­мо­ву в ре­є­с­т­ра­ції або про ска­су­ван­ня реєстрації кан­ди­дата у Президенти України у ра­зі: ви­яв­лен­ня Дер­жа­в­ною по­да­т­ко­вою ад­мі­ні­с­т­ра­ці­єю у де­кла­ра­ції про май­но та до­хо­ди кан­ди­да­та сві­до­мо не­пра­в­ди­вих ві­до­мо­с­тей; вста­но­в­лен­ня фа­к­тів ви­ко­ри­с­тан­ня ним ко­ш­тів для фі­нан­су­ван­ня пе­ред­ви­бо­р­ної агіта­ції по­за ме­жа­ми осо­би­с­то­го ви­бор­чо­го фон­ду; ви­го­то­в­лення дру­ко­ва­них агіта­цій­них ма­те­рі­а­лів без ін­фор­ма­ції про ор­га­ні­за­цію, уста­но­ву та осіб, від­по­ві­даль­них за їх ви­пуск, ви­хі­д­ні да­ні уста­но­ви, що здій­с­ни­ла друк, ві­до­мо­с­ті про за­галь­ний ти­раж від­по­ві­д­но­го дру­ко­ва­но­го ма­те­рі­а­лу; від­вер­того про­ве­дення пе­ред­ви­бо­р­ної агіта­ції, що су­про­во­джу­є­ть­ся на­дан­ням ви­бор­цям без­оп­ла­т­но або на пі­ль­го­вих умо­вах то­ва­рів, по­слуг, цін­них па­пе­рів, гро­шей, кре­ди­тів, ло­то­рей, ін­ших ма­те­рі­аль­них цін­но­с­тей; ведення пе­ред­ви­бо­р­ної агіта­ції в за­ру­бі­ж­них за­со­бах ма­со­вої ін­фор­ма­ції, що ді­ють на те­ри­то­рії Укра­ї­ни, то­що;

- повинна бути встановлена відповідальність у законодавстві щодо ор­га­нів дер­жа­в­ної вла­ди (у тому числі су­до­вих ор­га­нів і ор­га­нів про­ку­ра­ту­ри) та ор­га­нів мі­с­це­во­го са­мо­вря­ду­ван­ня, їх по­са­до­вих і слу­ж­бо­вих осіб. Закон повинен пе­ре­дба­чити ос­но­в­ну конституційно-правову від­по­ві­даль­ність за по­ру­шен­ня норм і пра­вил ви­бор­ів – мо­ж­ли­ві­с­ть ви­знан­ня ви­бо­рів не­дій­с­ни­ми.

З метою встановлення належної адміністративної відповідальності за порушення законодавства про вибори Президента України Кодекс України про адміністративні правопорушення повинен бути доповнений окремою главою “Адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення”, яка б передбачала вичерпну відповідальність за всі види адміністративних правопорушень, що передбачені виборчим законодавством України.

Для встановлення належної кримінальної відповідальності за порушення законодавства про вибори Президента України в законодавстві потрібно розширити коло суб’єктів кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти виборчих прав громадян України. Зокрема, у Кримінальному кодексі України доцільно передбачити кримінальну відповідальність за перешкоджання роботі виборчих комісій чи членів виборчих комісій шляхом застосування насильства або погрози застосування насильства, а також знищення майна або погрози знищити майно.

7. Пріоритетним видом міжнародних гарантій у сфері виборів Президента України є міжнародне спостереження за їх організацією і проведенням.

Політичні права під час виборів Президента України, а саме - право на участь у контролі за виборами, мають не тільки громадяни України, але й іноземці, причому як представники зарубіжних країн, так і міжнародних організацій. Вони є суб\'єктами виборчого процесу по виборах Президента України.

Правовий статус та порядок діяльності міжнародних спостерігачів на виборах Президента України мають бути безпосередньо врегульовані Законом.