§ 3. Документи, які подають для проведення реєстраційних дій

Державна реєстрація юридичної особи

Державна реєстрація юридичних осіб проводиться дер­жавним реєстратором виключно у виконавчому комітеті мі­ської ради міста обласного значення або у районній, район­ній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи.

Згідно зі ст. 24 Закону про державну реєстрацію для проведення державної реєстрації юридичної особи заснов­ник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати пошто­вим відправленням з описом вкладення або в разі подання електронних документів подати опис, що містить відомості про надіслані електронні документи, в електронній формі) такі документи:

1. Заповнену реєстраційну картку на проведення дер­жавної реєстрації юридичної особи.

Реєстраційною карткою є документ установленого зраз­ка, який, на момент державної реєстрації, підтверджує во­левиявлення особи щодо внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Після державної реєстрації реєстраційна картка виконує функцію періодичного інфор­мування державного реєстратора щодо актуальності зазна­чених записів, зроблених у Єдиному державному реєстрі, оскільки згідно із ч. 7 ст. 19 Закону про державну реєстра­цію юридична особа щорічно, починаючи з наступного року з дати її державної реєстрації, протягом одного місяця зо­бов'язана подати (надіслати рекомендованим листом) держа­вному реєстратору реєстраційну картку встановленого зразка про підтвердження відомостей про юридичну особу. Крім того, у разі настання змін у відомостях про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, державному ре­єстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юри­дичної особи подають заповнену реєстраційну картку про вне­сення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

2. Примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засві­дчену копію) рішення засновників або уповноваженого ни­ми органу про створення юридичної особи у випадках, пе­редбачених законом.

Наявність або відсутність цього документа, а також його форма обумовлені кількістю засновників юридичної особи, її організаційно-правовою формою, а також існуванням від­носин підпорядкованості засновників іншим особам. Згідно із ч. 2 ст. 87 ЦК України юридична особа, створена однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою. Саме у затвердженні статуту виявляється воля (рішення) засновника на створення юридичної особи. Тому окремий документ на її створення у цьому разі не слід складати. Про­те існують випадки, коли одноосібне рішення про створення юридичної особи викладають в окремому документі. Напри­клад, у Постанові КМ України «Про утворення державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу» міститься розпо­рядження щодо утворення відповідного підприємства, а та­кож призначені органи, що його виконуватимуть. До остан­ніх, зокрема, належить Міністерство аграрної політики України, якому доручено затвердити в місячний строк ста­тут Агентства, вжити заходів до його державної реєстрації та призначити керівника. Іншими словами, вищестоящий орган зобов'язав своїм рішенням засновника реально ство­рити юридичну особу, зокрема оформити її установчі доку­менти та в установленому порядку пройти процедуру дер­жавної реєстрації. Якщо засновників юридичної особи декілька (господарські товариства, кооперативи тощо), рі­шення про її створення приймають збори засновників. Рі­шення установчих зборів оформляється протоколом, який і вважається, в розумінні Закону про державну реєстрацію, «рішенням засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи».

3. Два примірники установчих документів (у разі по­дання електронних документів - один примірник). Згідно з

ч. 3 ст. 8 Закону про державну реєстрацію до установчих документів належать: установчий акт, статут або засновни­цький договір, положення.

Установчі документи юридичної особи викладають письмово, прошивають, пронумеровують, і їх підписують засновники (учасники), якщо законом не встановлено інший порядок затвердження. Підписи засновників (учасників) на установчих документах повинні бути нотаріально посвідче­ні. У випадках, передбачених законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади.

4. Документ, що засвідчує внесення реєстраційного збо­ру за проведення державної реєстрації юридичної особи.

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону про державну реєстрацію за проведення державної реєстрації юридичної особи справля­ється реєстраційний збір у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Документом, що підтверджує внесення реєстраційного збору, є копія квитанції, виданої банком, або копія платіжного доручення з відміткою банку. В разі подання електронних документів для проведення державної реєстрації юридичної особи підтвердженням вне­сення плати за проведення державної реєстрації юридичної особи є примірник електронного розрахункового документа, засвідченого електронним цифровим підписом.

5. Інформацію з документами, що підтверджують струк­туру власності засновників - юридичних осіб, яка дає змогу встановити фізичних осіб - власників істотної участі цих юридичних осіб.

У випадках, що передбачені законом, додатково пода­ється (надсилається) копія рішення органів АМК України або КМ України про надання дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб'єктів господарювання (ч. 3 ст. 24 Закону про державну реєстрацію).

Порядок отримання такого рішення міститься у Положен­ні про порядок подання заяв до АМК України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарю­вання (Положенні про концентрацію), затвердженому роз­порядженням АМК України № 33-р (див. також Типові ви­моги до узгоджених дій суб'єктів господарювання для загального звільнення від попереднього одержання дозволу органів АМК України на узгоджені дії суб'єктів господарю­вання, що затверджені розпорядженням АМК України № 27-р). У разі відмови АМК України в наданні згоди на створення суб'єкта підприємницької діяльності засновник останнього, який є юридичною особою, вправі звернутися до господарського суду із заявою про визнання недійсним відповідного рішення (розпорядження) АМК України (п. 3 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спо­рів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»).

У разі державної реєстрації фермерського господарства додатково подається копія Державного акта на право при­ватної власності засновника на землю, або копія Державно­го акта на право постійного користування землею заснов­ником, або нотаріально посвідчена копія договору про право користування землею засновником, зокрема на умо­вах оренди (ч. 6 ст. 24 Закону про державну реєстрацію).

У разі державної реєстрації юридичної особи, засновни­ком (засновниками) якої є іноземна юридична особа, додат­ково подається документ про підтвердження реєстрації іно­земної особи в країні її місцезнаходження, зокрема витяг із торговельного, банківського або судового реєстру (ч. 7 ст. 24 Закону про державну реєстрацію).

Окрім вищенаведених документів, у разі, якщо вони по­даються засновником або уповноваженою ним особою осо­бисто, державному реєстратору додатково слід пред'явити паспорт і документ, що засвідчує його (її) повноваження (доручення).

Закон про державну реєстрацію чітко розмежовує під­стави залишення без розгляду документів, що були подані для державної реєстрації юридичної особи, та підстави від­мови у проведенні державної реєстрації. Іншими словами, Законом про державну реєстрацію окремо визначено під­стави, за яких документи не приймаються (не розглядаються) державним реєстратором взагалі, та підстави, за яких дер­жавний реєстратор хоча і приймає документи до розгляду, проте виносить негативне рішення про відмову у проведен­ні державної реєстрації.

За ч. 11 ст. 24 Закону про державну реєстрацію держа­вний реєстратор має право залишити без розгляду докумен­ти, які подані для проведення державної реєстрації юриди­чної особи, лише у разі, якщо:

- документи подані за неналежним місцем проведення державної реєстрації;

- документи не відповідають вимогам Закону про дер­жавну реєстрацію^[102];

- до державного реєстратора надійшло рішення суду щодо заборони у проведенні реєстраційних дій;

- документи подані не в повному обсязі;

- документи подано особою, яка не має на це повноважень.

У разі, якщо державний реєстратор прийняв рішення про залишення відповідних документів без розгляду, він не пізніше наступного робочого дня з дати надходження цих документів видає (надсилає рекомендованим листом з опи­сом вкладення) засновнику або уповноваженій ним особі відповідне повідомлення із зазначенням підстав залишення документів без розгляду та документи, що були подані для проведення державної реєстрації юридичної особи, відпові­дно до опису.

Залишення документів без розгляду не перешкоджає за­сновнику або уповноваженій ним особі повторно звернутися до державного реєстратора в загальному порядку після усу­нення причин, що були підставою для залишення цих доку­ментів без розгляду.

За відсутності підстав для залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації юридичної осо­би, без розгляду державний реєстратор перевіряє їх на від­сутність підстав для відмови у проведенні державної реєст­рації, до яких ч.

- невідповідність відомостей, які вказані в реєстрацій­ній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи;

- невідповідність установчих документів вимогам ч. 3 ст. 8 Закону про реєстрацію, за якою установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, поло­ження) юридичної особи повинні містити відомості, перед­бачені законом;

- порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема:

а) наявність обмежень на зайняття відповідних посад, установлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи;

б) невідповідність відомостей про засновників (учасни­ків) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі;

в) наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дій, які встановлені абз. 4 ч. 2 ст. 35 За­кону про реєстрацію;

г) наявність в Єдиному державному реєстрі наймену­вання, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися;

ґ) використання у найменуванні юридичної особи прива­тного права повного чи скороченого найменування органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких установлюється КМ України;

д) невідповідність найменування юридичної особи ви­могам закону щодо найменування окремих видів юридич­них осіб (банк, кредитна спілка, недержавний пенсійний фонд тощо);

е) встановлена іншими законами заборона використан­ня у найменуванні юридичної особи певних термінів, абре­віатур, похідних термінів.

Відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи з інших підстав не допускається. Відмову в проведен­ні державної реєстрації юридичної особи може бути оскар­жено в суді.

За наявності підстав для відмови у проведенні держав­ної реєстрації юридичної особи державний реєстратор зо­бов'язаний не пізніше 3 робочих днів з дати надходження документів для проведення державної реєстрації видати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) за­сновнику або уповноваженій ним особі повідомлення про відмову в проведенні державної реєстрації із зазначенням підстав для такої відмови та документи, що були подані для проведення державної реєстрації юридичної особи, відпові­дно до опису. Після усунення причин, що були підставою для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, засновники (учасники) або уповноважена ними особа можуть повторно подати документи на проведення держав­ної реєстрації юридичної особи.

За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації державний реєстратор повинен внести до реєстра­ційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи ідентифікаційний код заявника та внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєст­рації юридичної особи на підставі відомостей цієї реєстрацій­ної картки. Дата внесення до Єдиного державного реєстру за­пису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи. З цього моменту юридична особа вважається створеною і, зокрема, набуває статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно із ч. 5 ст. 25 Закону про державну реєстрацію строк державної реєстрації не повинен перевищувати 3 ро­бочих днів з дати надходження документів для проведення державної реєстрації юридичної особи. Не пізніше наступ­ного робочого дня з дати державної реєстрації державний реєстратор оформляє і видає (надсилає рекомендованим ли­стом з описом вкладення) засновнику або уповноваженій ним особі свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи разом з одним примірником оригіналу установчих до­кументів з відміткою державного реєстратора про прове­дення державної реєстрації юридичної особи.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону про державну реєстрацію відо­кремлені підрозділи юридичної особи, до яких Закон відно­сить філії, інші підрозділи юридичної особи, що знаходяться поза її місцезнаходженням та виробляють продукцію, вико­нують роботи або операції, надають послуги в єдиному замк­нутому технологічному процесі з юридичною особою, або представництва, що здійснюють представництво і захист ін­тересів юридичної особи, не підлягають державній реєстра­ції. Проте ст. 28 Закону про державну реєстрацію передбачає залучення відомостей про відокремлені підрозділи юридичної особи до її реєстраційної справи, а також включення їх до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов'язані подати (надіслати реко­мендованим листом з описом вкладення) державному реєст­ратору за місцезнаходженням юридичної особи заповнену реєстраційну картку про створення відокремленого підрозді­лу та рішення органу управління юридичної особи про його створення.

Згідно із ст. 26 Закону про державну реєстрацію держа­вний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації юридичної особи зобов'язаний переда­ти відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної ре­єстрації юридичної особи із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи для взяття її на облік.

Законом передбачено також порядок проведення дер­жавної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення, або на під­ставі судового рішення (статті 37, 38 Закону про державну реєстрацію).

Порядок проведення державної реєстрації фізич­них осіб - суб’єктів підприємницької діяльності

Згідно зі ст. 5 Закону про державну реєстрацію держав­на реєстрація фізичних осіб - підприємців проводиться дер­жавним реєстратором виключно у виконавчому комітеті місь­кої ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцем проживання фізичної особи - підприємця. Місцем проживання фізичної особи Закон про державну реєстра­цію визнає житловий будинок, квартиру, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знахо­диться за певною адресою, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем.

У понятті «місце проживання» Закон про державну ре­єстрацію об'єднав два різних за правовим значенням понят­тя - власне «місце проживання» та «місце перебування». За визначенням Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місцем прожи­вання визнається адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад 6 місяців на рік, а місцем перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше 6 місяців на рік. Проте для цілей державної реєстрації має значення не стільки строк проживання («постійно, переваж­но, тимчасово»), скільки можливість державних установ ор­ганізувати «зв'язок з фізичною особою - підприємцем».

Зважаючи на це, державна реєстрація фізичної особи, яка має намір стати підприємцем, здійснюється за місцем, підтвердженим відомостями про реєстрацію місця прожи­вання або місця перебування особи, що містяться в паспорт­ному документі особи. Згідно зі ст. 42 Закону про державну реєстрацію для проведення державної реєстрації фізичної особи, яка має намір стати підприємцем, вона особисто по­дає державному реєстратору або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення держа­вної реєстрації фізичної особи - підприємця;

- копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (довідку про присвоєння ідентифіка­ційного номера згідно з ПК України);

- документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця. Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону про державну ре­єстрацію за проведення державної реєстрації фізичної осо­би справляється реєстраційний збір у розмірі 2 неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян. Окрім вищенаведених документів, якщо вони подаються заявником особисто, державному реєстратору додатково пред'являється паспорт;

- нотаріально посвідчену письмову згоду батьків (усинов- лювачів) або піклувальника, або органу опіки та піклування, якщо заявником є фізична особа, яка досягла шістнадцяти років і має бажання займатися підприємницькою діяльністю^[103].

Для проведення державної реєстрації фізична особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки пла­тника податків, офіційно повідомила про це відповідні дер­жавні органи, має відмітку у паспорті та намір стати під­приємцем, повинна подати виключно особисто:

- заповнену реєстраційну картку на проведення держа­вної реєстрації фізичної особи - підприємця;

- документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

Державному реєстратору заборонено вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації фізичної осо­би - підприємця, якщо вони не передбачені Законом про дер­жавну реєстрацію. Як і в разі реєстрації юридичних осіб, Закон про державну реєстрацію передбачає підстави для залишення зазначених документів без розгляду та підстави відмови у про­веденні державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

Державний реєстратор має право залишити без розгля­ду документи, подані для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, якщо:

- документи подані за неналежним місцем проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця;

- документи не відповідають вимогам Закону про дер­жавну реєстрацію^[104];

- документи подані не у повному обсязі.

Про залишення документів, які були подані для прове­дення державної реєстрації, без розгляду заявнику в день надходження документів державним реєстратором видається (надсилається рекомендованим листом з описом вкладення) відповідне повідомлення із зазначенням підстав залишення документів, які подавалися для проведення державної реєст­рації фізичної особи - підприємця, без розгляду та документи, що подавалися для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця. Залишення документів без розгляду не перешкоджає повторному зверненню заявника до державного реєстратора в загальному порядку після усунення причин, що стали підставою для залишення цих документів без розгляду.

Підставами для відмови у проведенні державної реєст­рації фізичної особи - підприємця є:

- невідповідність відомостей, які вказані у реєстрацій­ній картці на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, відомостям, які зазначені у документах, що подані для проведення державної реєстрації;

- наявність обмежень на заняття підприємницькою дія­льністю, які встановлені законом, щодо фізичної особи, яка має намір стати підприємцем;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису, що заявник є підприємцем.

Відмова у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця з інших підстав не допускається.

За наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації державний реєстратор зобов'язаний не пізніше 2 робочих днів з дати надходження документів для прове­дення державної реєстрації фізичної особи - підприємця ви­дати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) заявнику повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації із зазначенням підстав для такої відмови та доку­менти, що були подані для проведення державної реєстрації, відповідно до опису. Після усунення причин, що стали під­ставою для відмови у проведенні державної реєстрації, фізи­чна особа може повторно подати документи на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця. Відмову у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприєм­ця може бути оскаржено в суді.

За відсутності підстав для відмови у проведенні держа­вної реєстрації державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення держав­ної реєстрації фізичної особи - підприємця на підставі відо­мостей реєстраційної картки на проведення державної ре­єстрації фізичної особи - підприємця. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення держа­вної реєстрації є датою державної реєстрації фізичної осо­би - підприємця. Іншими словами, з цього моменту фізична особа набуває статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно з ч. 3 ст. 43 Закону про державну реєстрацію строк державної реєстрації не повинен перевищувати 2 ро­бочих днів з дати надходження документів для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця. Не піз­ніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації державний реєстратор оформляє і видає (надсилає рекоме­ндованим листом) свідоцтво про державну реєстрацію фізи­чної особи - підприємця. Крім того, державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєст­рації фізичної особи - підприємця зобов'язаний передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної ре­єстрації фізичної особи - підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державно­го реєстру та відомості з реєстраційної картки на проведен­ня державної реєстрації фізичної особи - підприємця для взяття цієї особи на облік.

Після етапу державної реєстрації новостворений суб'єкт підприємницької діяльності проходить другий організацій­ний етап - реєстрацію в інших державних органах та уста­новах. Кількість органів залежить від форми створення суб'єкта підприємницької діяльності - юридична чи фізична особа, сфери його діяльності та інших чинників.

Закон про державну реєстрацію встановлює порядок припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що проводиться у разі:

- прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності;

- смерті фізичної особи - підприємця;

- постановлення судового рішення про оголошення фі­зичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою;

- постановлення судового рішення про визнання фізич­ної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обме­ження її цивільної дієздатності;

- постановлення судового рішення про припинення під­приємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Підставами для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є:

- визнання фізичної особи - підприємця банкрутом;

- провадження нею підприємницької діяльності, що за­боронена законом;

- неподання протягом року органам державної податко­вої служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність фізичної особи - підприємця за зазначеним міс­цем проживання.

Фізичну особу позбавляють статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про дер­жавну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.