Стаття 53. Документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості

1. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією де­кларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

2. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у части­нах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджу­ють числові значення складових митної вартості, на підставі яких прово­дився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замі­нює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтвер­джують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також докумен­ти, що містять відомості про вартість страхування.

3. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові зна­чення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (уго­дою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із ви­конанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних то­варів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спе­ціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

4. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосу­ються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (ана­логічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

5. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

6. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати до­даткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Для митної оцінки товарів і перевірки правильності визначення заяв­леної декларантом митної вартості може використовуватися інформація, надана декларантом, а також та, що є в розпорядженні митного органу. Насамперед інформація має бути достовірною, повною (комплексною) та забезпечувати підтвердження правильності визначення заявленої митної вартості. Як зазначалося у коментарі до ст. 52, декларант самостійно запо­внює ДМВ, за винятком граф, призначених для відміток митниці.

Заявлена декларантом митна вартість і дані, що стосуються її визначен­ня, мають ґрунтуватися на достовірних і документально підтверджених да­них, що піддаються обчисленню.

У коментованій статті наведено перелік документів, необхідних для здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості. Якщо документів, вказаних у ч. 2 недостатньо, то на вимогу митного органу де­кларант зобов'язаний подати протягом 10 календарних днів додаткові до­кументи, визначені ч. 3.

Слід звернути увагу на п.

Згідно з п. 8 ч. 2 цієї статті подаються страхові документи, а також доку­менти, що містять відомості про вартість страхування, якщо страхування здійснювалося. Зауважимо, що, по-перше, під поняттям “страхування то­варів” для цілей цієї статті розуміють відшкодування майнового інтересу, пов'язаного із загибеллю або ушкодженням товару під час його перевезен­ня певними видами транспорту, тобто це страхування вантажу без страху­вання самого транспортного засобу або, як прийнято в зовнішньоторго­вельній практиці, страхування карго. По-друге, на відміну від транспорт­них (перевізних) документів, комплект страхових документів подається незалежно від того, чи вже включені витрати на страхування товарів до ціни, що фактично сплачена чи підлягає сплаті, або вони будуть додаватися до митної вартості відповідно до п. 7 ч. 10 ст. 58.

Якщо декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість товарів або виникають обґрунтовані сумніви в достовір­ності поданих декларантом відомостей, митний орган може вимагати по­дання декларації митної вартості та самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи, передбачені Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової ін­формації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуван­ням, що здійснюється згідно з Кодексом.

За умови, що митний орган має обґрунтовані підстави вважати, ніби взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларан­том митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на вимогу митного органу подає (за наявності) документи, встановлені ч. 4 ст. 53 Кодексу.

Митний орган не має права вимагати документи інші, ніж зазначені в ч. 2-4 статті. Всі інші документи для підтвердження заявленої декларан­том митної вартості товару надаються тільки за його бажанням.