<<
>>

Стаття 52. Заявления митної вартості товарів

1. Заявления митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваже­ною ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

2. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за ре­зультатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтвер­джених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

3. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право:

1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потре­би уточнення інформації;

2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митно­го органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням мит­ного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та на­дання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу;

3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти;

4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, вста­новлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлен­ня, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів;

5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вар­тості після випуску товарів;

6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митно­го органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

4. У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму ім­порту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з мит­ною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених това­рів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

5. Декларація митної вартості подається у разі:

1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Ко­дексу, і якщо вони не включалися до ціни;

2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу;

3) якщо покупець та продавець пов'язані між собою.

6. В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

7. Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.

8. У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зо­внішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

9. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

10. Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує дер­жавну політику у сфері фінансів.

11. Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

Частини перша та друга коментованої статті встановлюють, що під час переміщення товарів через митний кордон України їх митну вартість і ме­тод її визначення заявляє декларант митному органові разом із документа­ми, що підтверджують заявлені відомості.

Частина третя статті визначає коло прав декларанта або уповноваженої ним особи, які заявляють митну вартість товару.

Для митної оцінки товарів і перевірки правильності визначення заяв­леної декларантом митної вартості може використовуватися інформація, що є в розпорядженні митного органу, а також надана декларантом. На­самперед інформація повинна бути достовірною, повною (комплексною) та забезпечувати підтвердження правильності визначення заявленої мит­ної вартості. Заявлена декларантом митна вартість і дані, що стосуються її визначення, мають ґрунтуватися на достовірних і документально підтвер­джених даних, що піддаються обчисленню. Перелік таких документів на­ведено у ст. 53 Кодексу. Митний орган не має права вимагати документи інші, ніж зазначені у ч. 2-4 ст. 53, але декларант має право за власним ба­жанням подати будь-які інші документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

У Кодексі визначено право декларанта письмово звертатися до митно­го органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під надання гарантій або сплатити митні платежі у разі відсутності на день митного оформлення достатньої інформації, необхідної для обрахування числових значень складових митної вартості, або у разі їх незбігу з митною вартістю, визначеною митним органом. Строк дії таких гарантій не може пе­ревищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Згідно з розд. Х Ко­дексу формою гарантії в цьому випадку може бути виключно фінансова га­рантія. Порядок надання фінансових гарантій встановлений гл. 45 Кодексу.

Як зазначалося в п. 3 ч. 2 цієї статті, декларант зобов'язаний здійсню­вати всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації, у разі як вимоги митно­го органу, так і власної ініціативи, у тому числі під час проведення цінової експертизи договору (контракту) шляхом залучення експертів.

Документ цінової експертизи може бути додатковим підтвердженням щодо відповід­ності цін на товари світовому рівню. Послуги з цінової експертизи надають підприємства (наприклад, ДП “Держзовнішінформ”, ДП “Укрпромзовніш- експертиза”) та організації (наприклад, торгово-промислові палати).

Новелою статті є надання права декларантові на оскарження не тільки рішення митного органу щодо визначення митної вартості, а й бездіяль­ності митного органу щодо неприйняття протягом строків, установлених ст. 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів. Оскарження може подава­тись до митного органу вищого рівня та/або до суду.

Якщо декларант після випуску товарів виявить необхідність коригуван­ня митної вартості, то має право самостійно звернутися до митного ор­гану.

Коли в майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давнос­ті, визначених ст. 102 ПК України) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової (митної) декларації, то він має право подати уточнювальний розрахунок. Відповідно до ст. 50 ПК України уточнювальні розрахунки можуть подаватися за встановленою формою і лише до початку перевірки платника контролюючим органом або після її завершення (але не під час її проведення). Подання такого роз­рахунку за період, що вже перевірений, зумовлює право контролюючого органу ініціювати проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Якщо неточності, допущені при складанні податкової (митної) декла­рації, мають наслідком заниження податкового зобов'язання, платник по­винен разом з їх уточненням самостійно нарахувати і сплатити штраф у розмірі 3 % від суми недоплати.

Згідно з п. 6, 7, 8 ч. 3 цієї статті декларант має право отримувати відпо­відну інформацію від митного органу в письмовому вигляді:

- про підстави, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продав­ця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підля­гає сплаті за оцінювані товари відповідно до ч.

13 ст. 58;

- про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути ви­знана відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 54;

- щодо порядку й методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 54.

Частини четверта-одинадцята цієї статті регламентують порядок заяв- лення митної вартості товарів митному органу.

Заявлення митної вартості здійснюється в митній декларації, а в разі переміщення товарів відповідно до митного режиму імпорту в певних ви­падках із використанням спеціального митного документа - декларації митної вартості (ДМВ).

Декларація митної вартості подається виключно у випадках (ч. 5-7 ст. 52 Кодексу):

- якщо до фактурної вартості мають додаватися або відніматися скла­дові митної вартості;

- якщо покупець та продавець пов'язані між собою;

- за власним бажанням декларанта.

Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщують­ся через митний кордон України, визначається Кодексом та наказом Міністерства фінансів України “Про затвердження Форми декларації мит­ної вартості та Правил її заповнення” від 24.05.2012 № 599.

ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здій­снює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оціню­вані товари. Розмежовуються порядки декларування митної вартості для електронного декларування та на паперових носіях. ДМВ складається з основного аркуша та додаткового, який заповнюється на товари одного- трьох найменувань. Для заявлення відомостей про митну вартість товарів, визначену за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), до основного аркуша ДМВ додається додатковий ар­куш А. Для заявлення відомостей про митну вартість товарів, визначену із застосуванням другорядних методів, передбачених ст. 59-64 Кодексу (за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подіб­них (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, на основі дода­вання вартості (обчислена вартість) та резервного), до основного аркуша ДМВ додається додатковий аркуш Б.

ДМВ подається в одному примірнику, який залишається у справах мит­ного органу.

За бажанням декларанта ДМВ може подаватися у двох примірниках, один з яких із відповідними відмітками митного органу повертається де­кларанту.

ДМВ заповнюється державною мовою за допомогою комп'ютера.

Якщо оригінальне написання прізвищ, імен та по батькові (за наявнос­ті) осіб, найменувань та місцезнаходжень підприємств-нерезидентів тощо виконується іноземною мовою, яка використовує латинський алфавіт, у ДМВ такі відомості зазначаються латинськими літерами.

При застосуванні на паперовому носії ДМВ друкується декларантом або уповноваженою ним особою на білому папері формату А4. Технічні ха­рактеристики паперу, призначеного для виготовлення ДМВ за допомогою комп'ютера, повинні забезпечувати належну якість відбитків службових штампів і печаток митних органів, що використовуються для оформлення.

У відповідних графах кожного аркуша ДМВ на паперовому носії мають бути проставлені особистий підпис та печатка (у разі наявності) декларан­та або уповноваженої ним особи.

Кожний аркуш ДМВ повинен бути підписаний декларантом.

Вартісні показники в ДМВ виражаються дробовим числом з точніс­тю до чотирьох знаків після коми, крім граф 28, 32, 36, 40, 43 ДМВ, у яких вартісні показники округлюються за правилами округлення з точністю до двох знаків у дробовій частині.

При заповненні ДМВ використовуються відомчі класифікатори інфор­мації з питань державної митної справи, ведення яких передбачено ст. 454 Кодексу, Класифікація країн світу, затверджена наказом Державного комі­тету статистики України від 22.12.2010 № 527, Класифікація валют, затвер­джена наказом Державного комітету статистики України від 22.12.2010 № 528.

За відсутності в будь-якій графі ДМВ на паперовому носії місця, по­трібного для зазначення відомостей, допускається запис їх на зворотному боці відповідного аркуша ДМВ із зазначенням графи, якої стосується цей запис. Такий запис засвідчується підписом і печаткою (у разі наявності) особи, яка вчинила запис, а у відповідних графах ДМВ робиться відмітка “Див. на звороті”.

Декларант або уповноважена ним особа самостійно заповнює всі графи ДМВ відповідно до порядку їх заповнення, за винятком граф, призначених для відміток митного органу.

<< | >>
Источник: Науково-практичний коментар до Митного кодексу України : у 3 т. - К. : Н94 ДННУ “Акад. фін. управління’,2012. - Т. 1. - 362 с.. 2012

Еще по теме Стаття 52. Заявления митної вартості товарів:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Военное право - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -