Правові засоби управління державним та муніципальним боргом

Управління державним та муніципальним боргом - це су­купність заходів держави або органів місцевого самоврядування з ви­плати доходів кредиторам, погашення позик, визначення умов і випус­ку нових державних цінних паперів.

Відповідно до Закону України «Про державний внутрішній борг України», управління державним внутрішнім боргом України здійсню­ється Міністерством фінансів України в порядку, погодженому з На­ціональним банком України. Граничні розміри державного внутріш­нього боргу України, його структура, джерела і терміни погашення встановлюються Верховною Радою України одночасно з прийняттям Державного бюджету України на наступний рік. Рахункова палата здійснює контроль за утворенням і погашенням державного внутріш­нього боргу України. Обслуговування державного внутрішнього бор­гу України здійснюється Міністерством фінансів України через бан­ківську систему України шляхом проведення операцій з розміщення облігацій внутрішніх державних позик, інших цінних паперів, їх пога­шення і виплаті доходу по них у вигляді відсотків та в іншій формі.

Для фінансування витрат з розміщення, рефінансування, виплати доходу по погашенню боргових зобов’язань Уряду України, у складі Державного бюджету України створений фонд обслуговування держав­ного внутрішнього боргу України. У цей фонд зараховуються кошти в розмірі 50 %, отримані від приватизації майна державних підприємств.

Серед заходів щодо управління і обслуговування боргу най­більш розповсюдженими у світовій практиці є:^[118]

1. Рефінансування - випуск нових позик з метою покриття раніше випущених боргових зобов’язань. Цей механізм використовується зви­чайно при недостатності коштів централізованого грошового фонду (бюджету).

2. Конверсія - зміна первинних умов позики, що стосуються при­бутковості. Держава має право уточнювати первинні умови позики. Зміна прибутковості може приводити як до зниження, так і до підвищен­ня процентної ставки доходу, який виплачується позичальником - дер­жавою своїм кредиторам.

Існує кілька методів проведення конверсій, головними з яких є:

• примусові, коли кредитор зобов’язаний обміняти облігації старої позики на облігації нової зі зниженою процентною ставкою;

• добровільні - кредитор має право погодитися на нові умови або одержати дану в борг суму назад;

• факультативні - кредитор має право погодитися чи відмовитися від змін умов позики.

3. Консолідація - зміна термінів дії раніше випущених позик. Якщо виникає необхідність змінити термін державної позики, то держава пра­вомочна скоротити або збільшити терміни повернення боргових зобо­в’язань тільки за узгодженням із кредиторами, тобто з юридичними і фізичними особами, що є власниками державних облігацій.

4. Уніфікування позики - об’єднання декількох позик в одну, коли облігації раніше випущених позик обмінюються на облігації нової пози­ки. Така міра передбачає зменшення кількості видів цінних паперів, які є в обігу одночасно, що спрощує роботу;

5. Новація - угода між позичальником і позивачем щодо заміни зобов’язання за зазначеною фінансовою позикою іншим зобов’язанням.

6. Відстрочення погашення позики чи усіх раніше випущених по­зик - проводиться в умовах, коли подальший активний розвиток опера­цій з випуску нових позик не має фінансової ефективності для держави. Це відбувається в момент, коли уряд уже випустив занадто багато по­зик і умови їх емісії не були досить вигідні для держави. У таких випад­ках велика частина надходжень від реалізації облігацій нових позик спрямовується на виплату відсотків і погашень по раніше випущених позиках. Щоб розірвати це порочне коло, держава повідомляє про від­строчення погашення позик, яка відрізняється від консолідації тим, що при відстроченні не тільки відсуваються терміни погашення, але і при­пиняється виплата доходів. Під час консолідації позик власники облі­гацій продовжують одержувати за ними свій дохід.

7. Анулювання - це повна відмова держави від своїх боргових зобов’язань (внутрішніх, зовнішніх, по всьому державному боргу в ці­лому).

• у випадку фінансової неспроможності держави, тобто її банкрутства;

• анулювання заборгованості може бути наслідком приходу до влади нових політичних сил, що з певних причин відмовляються ви­знати фінансові зобов’язання попередньої влади.

Конверсія, консолідація, уніфікація державних позик звичайно здій­снюються відносно тільки внутрішніх позик.

Державні позики характеризуються тим, що тимчасово вільні кошти населення, підприємств і організацій залучаються для фінансу­вання дефіциту державного бюджету шляхом випуску і реалізації різ­них видів державних цінних паперів. Відповідно до Закону України «Про державний внутрішній борг України», боргові зобов’язання Уря­ду України виступають у вигляді облігацій внутрішніх державних по­зик і казначейських зобов’язань України. В окремих випадках можуть бути й інші форми урядових боргових зобов’язань. Характер і умови таких зобов’язань у кожному окремому випадку визначаються Уря­дом України за погодженням з Національним банком України.

Контрольні питання

1. У чому полягає сутність державного кредиту?

2. Якою є мета запозичень органами державної влади та орга­нами місцевого самоврядування?

3. Хто має право на державні запозичення?

4. Які шляхи здійснення державних запозичень існують?

5. За якими ознаками класифікуються державні позики?

6. Якими є причини утворювання державного боргу?

7. Які суб'єкти є учасниками правовідносин з регулювання дер­жавного та муніципального боргу?