Органи управління державними фінансами

Управління державними фінансами є процесом впливу на фі­нансові відносини для їх впорядкування з метою реалізації публічних фінансових інтересів. Управління фінансами, як і будь-який інший вид соціального управління, має такі ознаки:

• це діяльністю, що носить об'єктивний характер;

• системний характер, який складається з наступних елементів:

а) керуюча система (суб'єкт);

б) керована система (об'єкт - вольові суспільні відносини);

в) вплив з метою впорядкування (цілеспрямований);

г) наявність прямого та зворотного зв'язку;

• головне призначення управління - це впорядкований вплив на учасників спільної діяльності (системи);

• циклічний характер.

Для процесу управління характерні стадії:

1) постановка завдань,

2) їх виконання та досягнення певного результату,

3) отримання інформації про результат та його оцінка, прийняття рішень та постановка нових завдань.

Принципи соціального управління поширюються на всі його види, отже, і на управління державними фінансами:

• забезпечення безперервності процесу відтворення (виробничих сил);

• ефективність;

• правова регламентація (законність).

Право відіграє значну роль у здійсненні соціального управління, адже саме у правовій формі реалізується зміст процесу управління. Управлінські рішення є правовими актами. Для їхньої успішної реалі­зації вони мають відповідати встановленим вимогам (оформлення, по­рядок набуття чинності, оприлюднення, реєстрація). Процес управлін­ня державними фінансами пов’язаний із правовим регулюванням, яке має більш широке значення, тому що управління завжди конкретизу­ється у відповідних суб’єктах.

Правове регулювання державними фінансами здійснюється всією системою юридичних засобів і форм, які забезпечують результатив­ний, нормативно-організаційний вплив на фінансові відносини з метою їх упорядкування відповідно до вимог суспільного розвитку.

Суб’єктом державного управління фінансами є система ор­ганів управління державними фінансами.

У фінансовій діяльності беруть участь усі без виключення органи державної влади, організації, установи та органи місцевого самовряду­вання, державні підприємства, підприємства усіх форм власності. До сфери безпосереднього державного рівня входять лише державні фінан­си. Це відносини щодо формування лише тієї частини фінансових ресур­сів, яка мобілізується державою до Державного та місцевого бюджетів, спеціальних позабюджетних державних фондів і державних підприємств.

Система органів управління державними фінансами, виходя­чи із функцій та завдань суб’єкта у суспільстві, складається з органів управління державними фінансами загальної компетенції та органів уп­равління державними фінансами спеціальної компетенції.

До органів управління державними фінансами загальної ком­петенції належать:

• найвищий орган законодавчої влади - Верховна Рада України, яка серед інших своїх функцій розглядає та приймає Державний бюд­жет України на бюджетний період;

• завдяки своєму особливому правовому статусу в державі Пре­зидент України здійснює керівництво фінансовою діяльністю відпо­відно до ст. 106 Конституції України, може скасувати акти Кабінету Міністрів України. Він наділений правом «вето» щодо прийнятих Вер­ховною Радою України законів із поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України;

• великими повноваженнями в галузі управління фінансами наділе­ний Кабінет Міністрів України, до повноважень якого Конституція України (п.п. 3-6 ст. 116) відносить:

а) забезпечення інвестиційної цінової та податкової політики;

б) розробку проекту Закону про Державний бюджет України і за­безпечення його виконання;

в) багато інших функцій, пов’язаних з управлінням державними фінансами.

До органів управління фінансовою діяльністю спеціальної компетенції належить система фінансових органів України, до якої входять Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінан­сові управління та відділи обласних, міських та районних державних адміністрацій і яка очолюється Міністерством фінансів України.

Міністерство фінансів України бере участь у складанні балан­су фінансових ресурсів та платіжного балансу, організує роботу з під­готовки проекту Державного бюджету України, розробляє пропозиції щодо вдосконалення податкової системи, спільно з Національним бан­ком і Міністерством економіки здійснює заходи, спрямовані на зміцнен­ня грошового обігу, контролює випуск і обіг цінних паперів та ін.

Фінансові органи місцевих державних адміністрацій (п.п. 4-5 ст. 119 Конституції України):

• розробляють проекти місцевих бюджетів і подають їх на за­твердження рад народних депутатів;

• організують виконання бюджетів, складають звіти про їх виконання;

• забезпечують надходження коштів у позабюджетні і валютні фонди та ін.

Казначейська форма виконання бюджету базується на прин­ципі роботи єдиного казначейського рахунку - системи бюджетних ра­хунків органів Державної казначейської служби, відкритих в установах банків за відповідним балансовим рахунком, на які зараховуються по­датки, збори, інші обов’язкові платежі до Державного бюджету і з яких органами Державної казначейської служби здійснюються платежі безпосередньо на користь суб’єктів господарської діяльності, які вико­нали роботи або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів.

До органів безпосереднього управління та контролю державними фінансами відноситься Державна фіскальна служба України, го­ловним завданнями якої є:

• здійснення контролю за дотриманням податкового та митного законодавства, правильністю нарахування, повнотою та своєчасністю сплати до бюджету податків, зборів, внесків та інших обов’язкових платежів, передбачених чинним законодавством;

• прийняття рішень про застосування фінансових санкцій та адмі­ністративних штрафів до порушників фінансового законодавства і за­безпечення їх стягнення.

Державна фіскальна служба України наділена повноваженнями щодо прийняття нормативних актів і методичних документів з питань оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності відповідно до за­конодавчих актів та на їх виконання.

Постійно діючим органом державного фінансово-економічного контролю, утвореним Верховною Радою України, є Рахункова палата України^[17]. Рахункова палата наділена повноваженнями в галузі конт­ролю за фінансовою діяльністю - організовує та здійснює контроль за вчасним виконанням прибуткової та видаткової частин Державного бюджету, державними цільовими фондами, за утворенням і погашен­ням внутрішнього і зовнішнього боргів.

Управління грошово-кредитною системою України здійснює На­ціональний банк України, який створений відповідно до законів Ук­раїни «Про Національний банк України», «Про банки та банківську діяльність» і діє на основі законодавства України, а також договорів України з іншими державами в галузі кредитно-грошових відносин.

Національний банк України (далі - НБУ) є власністю держави, підзвітний Верховній Раді України, має право законодавчої ініціативи. Діяльність Національного банку спрямована на забезпечення єдиної державної політики в галузі грошового обігу, кредитування, фінансу­вання і розрахунків у народному господарстві. Тому за НБУ закріп­лені такі функції і надані права:

• брати участь у розробці основних напрямів економічного і соці­ального розвитку народного господарства, Державного бюджету, про­гнозу грошових прибутків та витрат населення;

• розробляти основні напрями грошово-кредитної політики;

• концентрувати та на договірних засадах продавати кредитні ре­сурси комерційним банкам;

• утворювати та визначати розміри фонду регулювання кредитних ресурсів банківської системи;

• разом із казначейством організовувати касове виконання бюд­жету і обслуговування державного боргу;

• давати дозвіл на утворення комерційних банків та їх філій і вста­новлювати для них економічні нормативи та ін.

1.5.