1.3. Організаційно-правові засоби охорони ґрунтів

У період розвитку та удосконалення законодавства всіх галузей господарства України важлива функція в забезпе­ченні правової охорони грунтів належить інституту юри­дичної відповідальності.

У Конституції України (ст. 13) закріплено правові гарантії користування природними об\'єктами права власності народу відповідно до закону. Водночас право власності не має бути використане на шкоду людині та суспільству. Юридична відповідальність є важливою основою правової охорони ґрунтів, яка забезпечує чітке й неухильне вико­нання норм законодавства всіма суб\'єктами сільськогос­подарського виробництва. Відповідальність за порушення правових вимог охорони земель, якій властиві основні риси та принципи, характерні для юридичної відповідальності загалом. Якщо її застосовувати до ґрунтів, то вона має свої особливості, зумовлені характером, специфікою і правовід­носинами в їх використанні.

У класичному розумінні юридична відповідальність - це поєднане з державним осудом вживання до правопоруш­ника заходів державною примусу особистого, матеріально­го або організаційного характеру. Поняття і суть юридичної відповідальності, застосування правових норм є предметом спеціальних досліджень, результати яких висвітлені б пра­цях вчених-юрисгів. Вагомий внесок у розробку теоретич­них питань юридичної відповідальності зробили ОМ. Бра­тусь, О.С Колбасов, НІ. Краснов, О.Е. Лесі, Н.С. Малеїн, П.Е. Недбайло, В.В. Петров, Т.Н. Радько, В.А. Рахмилович, І.С. Самощенко, М.К. Фарукшин, О.М. Якуба та інші відо­мі вчені. Останніми десятиріччями збільшилася кількість публікацій в області галузевих наук з проблем юридичної відповідальності (М.М.

У теоретичному та практичному плані проблеми юри­дичної відповідальності завжди пов\'язують з правопору­шеннями. Незважаючи на тісний зв\'язок позитивного й ретроспективного поглядів юридичної відповідальності, їх не варто зводити до єдиного поняття, оскільки вони суттєво різні варю зводи і и до єдиного поняття, оскільки вони суттєво різні, мають свою зону дій та цільову спрямованість позитивне значення юридичної відповідальності часто з’єднується з внутрішньою потребою та бажанням особи сумлінно виконувати свої громадянські права та обов\'язки позитивна відповідальність може і не маги безпосередньо о юридичного змісту, але в багатьох випадках ретроспективного плану вона пов\'язана саме з юридичною відповідальністю.

Як зазначає Н.І. Титова, юридична відповідальність екогічно-правовий наслідок протиправної поведінки особи, ііо суперечить регулятивному примусу правової норми1 ^ля виникнення юридичної відповідальності правопоруиення є достатньою підставою, адже його поява викликає держави у вигляді її органів право застосувати до права порушника правові санкції.

Правопорушення та правовідносини за своєю юридичною структурою можуть бути однорідними та складними ^о однорідних належить більшість майнових правопорушень пов\'язаних з порушеннями права власності. До складних правопорушень належать такі протиправні діякі з огляду на різні причини мають складний характері неоднорідний зміст. певною мірою це зумовлено тим, на які сторони правопорядку спрямовані ці вчинки, в якії; сфері суспільних відносин вони стаються, приписи якого юду правових норм порушують.

Склад правопорушення є основою юридичної відповідальності, але через те, що склад правопорушень становить сукупність необхідних елементів правопорушення, то ми [йми позиціями немає суттєвих розбіжностей.

У літературі одні автори ототожнюють відповідальність із санкцією, інші не допускають такого ототожнення. Зок­рема В.К. Мамутов, В.В. Овсеєнко, В.Я.

Переважно через безпосередність реалізації держав­ного примусу низка авторів розкривають головну сутність юридичної відповідальності. Державний примус швидше відтворює спосіб досягнення соціальних цілей юридичної відповідальності, ніж її всеосяжну суть. У багатьох випад­ках ці цілі можуть бути досягнуті без допомоги державно­го примусу, а іноді й без примусу взагалі. Вимоги правових нормативних актів використовують зазвичай добровіль­но. Тому цілі правового регулювання забезпечуються пе­реважно без використання державою завжди закладеної у правовій нормі можливості примусу. Може мати місце добровільне виконання вимог правоохоронних норм. При цьому юридична відповідальність реалізується повною мірою. Потреба в добровільному виконанні майнових сан­кцій зростатиме завдяки підвищенню загального усвідом­лення вимог закону.

Для юридичної відповідальності показником є не сам акт вживання або невиконання державою заходів при­мусу, а завжди наявна можливість державного примусу. Спосіб досягнення соціальної цілі юридичної відповідаль­ності (примусовий або добровільний) не є головним, а те, що наслідки правопорушень усуваються тією мірою, якою це передбачено законом, і що це завжди пов\'язано із закла­деною в нормі права державно-осуджувальною оцінкою протиправного вчинку.

Державне примушування інколи може відбутися і без вчинення правопорушення. Юридична ж відповідальність без здійснення правопорушення неможлива. Вона настає у разі безпосередньої дії суспільного засудження правопо­рушника. Не варто прирівнювати державно-засуджувальну реакцію на правопорушення і суспільне засудження право­порушника, але юридичне значення суспільного засуджен­ня є важливим, адже його застосовують на підставі делегова­ного державою права реалізації санкцій норми права.

Низка авторів суспільний осуд розглядають як необхід­ну ознаку юридичної відповідальності, часто прирівнюю­чи її до державної. Такий підхід свідчить про взаємо функціонування державних органів і суспільних організацій та зближення правової та суспільно-моральної відповідаль­ності, формування суспільно-юридичної відповідальності.

У багатьох публікаціях суть юридичної відповідаль­ності розглядається в дзеркалі дій зобов\'язаної особи - пра­вопорушника. Але обов\'язки правопорушника і розуміння юридичної відповідальності лише як застосування санкцій не надають всебічної оцінки її соціальної суті. Юридична відповідальність - завжди правовий зв\'язок суб\'єктів в особі держави та правопорушника. Характеристика відповідаль­ності як правовідносин має містити всі головні взаємні повноваження та обов\'язки його сторін. У цьому випад­ку державний орган застосовує санкцію правової норми, правопорушник виконує її. Перша сторона правовідносин - владозастосовча; друга - санкцієвиконавча. Ці дві сторо­ни правовідносин юридичної відповідальності чітко обмежені. Тому застосування санкцій не є всеосяжною сутністю юридичної відповідальності.

Владно-правозастосовна діяльність державних органів містить державно-засуджувальну оцінку вчинків правопо­рушника. Двосторонній процес функціонування юридичної відповідальності означає, що виникає по суті нове — охоро­на правовідносин, зміст якого формує обов\'язок зазнавати несприятливих для правопорушника правових наслідків і відповідне до неї право потерпілої сторони вимагати ком­пенсації з огляду на правопорушення.

Ступінь несприятливих наслідків правопорушень може бути різний, а отже, різними є і види юридичної відпові­дальності. Переважно вони визначаються предметно-галу­зевими особливостями правопорушень. їх потрібно харак­теризувати на рівні головних галузей права, внаслідок чого виділяють адміністративну, цивільно-правову і криміналь­ну відповідальність. Крім цих видів відповідальності вио­кремлюють певні різновиди за додатковими критеріями, серед яких можуть бути особливості сфери їх застосування, її суб\'єктний склад і специфіка об\'єкта посягання. Суттєве значення ці чинники мають в інституті матеріальної відпові­дальності земельного, аграрного та екологічного права.

Юридична відповідальність належить до тієї частини процесу застосування правової норми, яка стосується ре­алізації її санкції. З огляду на це виконання юридичної від­повідальності - складний, багатоступеневий процес, який відбувається безпосередньо із застосуванням правових норм. У зв\'язку з тим, що основою юридичної відповідаль­ності є правопорушення, отже, ним зумовлений і її поча­ток. Подальша стадія полягає у з\'ясуванні обставин і особ­ливостей порушення приписів правового акта. Стадійність залежить також від соціально-економічних передумов і особливостей певних видів суспільних відносин.

Прийняття рішення щодо застосування певної санк­ції до правопорушника не завершується функціонуванням юридичної відповідальності. Потрібно організувати фактич­не виконання її примусу. Тому окрім стадій виділяють рівні юридичної відповідальності, що надає динаміки і підкреслює особливість правовідносин юридичної відповідальності, які потребують практичного втілення санкцій правових норм щодо правопорушника. Кожній стадії і рівневі юридичної відповідальності властиві свої часткові цілі й функції, які сприяють досягненню її загальних цілей загалом.

Юридична відповідальність має соціальне значення, суть якого полягає в зміцненні чинного законодавства та підвищенні загальної виховної превентивної ролі. Однак кожному виду юридичної відповідальності властиві свої вузькі цілі, які значною мірою визначаються видом відпові­дальності, його характерними санкціями. Отже, юридична відповідальність - це породжене правопорушенням право­охоронне відношення, змістом якого є реакція державного (суспільного) засудження у формі забезпечення (примусо­вого або добровільного) перетерпіння правопорушником несприятливих наслідків, які є для нього новим і додатко­вим зобов\'язанням. Воно може мати різний характер за­лежно від виду юридичної відповідальності.

У загальнотеоретичному плані питання видів юридичної відповідальності, їх класифікаційних критеріїв, структурної підпорядкованості вивчені недостатньо, з чим пов\'язана про­блема самостійності того чи іншого виду відповідальності. Як слушно зазначає Н.І. Титова, мало уваги надається пи­танням спеціалізації і диференціації класичних видів юри­дичної відповідальності, хоч об\'єктивно такий процес відбу­вається і, особливо, в цивільно-правовій відповідальності1. У широкому розумінні вид відповідальності зумовлений особливостями предмета і методу правового регулювання,

де вони самі собою без конкретизації їх впливу на правопо­рушення, санкції і низку інших ще не можуть бути основою для визначення виду відповідальності.

Класифікація видів юридичної відповідальності за га­лузевим принципом зовсім не означає, що має існувати стільки видів юридичної відповідальності, скільки є галу­зей права. Це зумовлено тим, що певні галузі права, особ­ливо так звані комплексні (земельне, водне, гірське тощо) запозичують метод правового регулювання з інших галу­зей1. Важливе значення для класифікації відповідальності має метод правового регулювання. Найбільш показово втілює вид юридичної відповідальності санкція, адже в ній зосереджені специфічні особливості методу. Наслід­ки правопорушень, на відносне усунення яких спрямова­на юридична відповідальність, способи усунення наслідків правопорушень значною мірою характеризують вид від­повідальності.

З метою уточнення виду відповідальності потрібно ке­руватися типом правопорушень, його „зовнішньою фор­мою" - санкцією і галузевою приналежністю охоронних правовідносин, зумовлених правопорушенням. Видова підпорядкованість відповідальності характеризується та­кож порядком залучення до неї, а також тим, кому адресо­ване повернення збитків. Процесуальні особливості залу­чення до різних видів правової відповідальності залежать від загального юридичного типу охоронних відношень, що виникають.

Зазначені класифікаційні ознаки і чинники мають зна­чення загальних критеріїв, оскільки вони притаманні усім видовим групам юридичної відповідальності. Окрім пере­лічених, існують підпорядковані їм додаткові видові кри­терії юридичної відповідальності, які характеризують деякі споріднені, спеціалізовані її види. Для тих видів відповідальності, які ґрунтуються на природоохоронних правопо­рушеннях, суттєвий вплив матимуть такі класифікаційні чинники: сфера функціонування порушених суспільних відносин; суб\'єктний склад правовідносин, в рамках якого відбувається правопорушення; специфіка юридичної від­повідальності залежно від суб\'єктного складу; правове ста­новище суб\'єктів.

На сучасному етапі відбувається спеціалізація деяких видів юридичної відповідальності, що пов\'язано зі спе­цифікою відносин у деяких галузях господарства і, особли­во, в аграрному секторі виробництва в умовах переходу до ринкових відносин. Це передусім стосується цивільно-пра­вової відповідальності. Особливо це виявляється в приро­доохоронних відносинах, маємо на увазі матеріальну (так­сову) відповідальність.

У системі юридичної відповідальності простежується процес формування деяких комплексних інститутів юри­дичної відповідальності, що зумовлено соціально-еконо­мічним станом розвитку держави. У спеціалізованих видах відповідальності виявляються загальні й спеціальні кла­сифікаційні ознаки, які взаємозумовлені і діють в тісному взаємозв\'язку. Комплексний характер дії чинників і їх склад в поєднанні з іншими умовами може спричинити форму­вання нових різновидів юридичної відповідальності.

Еколого-правова відповідальність - один із різновидів юридичної відповідальності. Отже, їй властиві всі риси, які характерні інституту відповідальності у правовій системі України. Водночас вона має і свої особливості, які визнача­ються специфікою еколого-правових відносин.

Еколого-правова відповідальність складається з двох частин: перша частина відповідальності виникає із приро­доохоронних правовідносин за фактом порушення вимог охорони природного середовища. Вони виявляють склад конкретного еколого-правового порушення. Друга частина відповідальності народжується з кримінальних, адміністра­тивних, цивільних, трудових правовідносин, які виникають з огляду на застосування відповідних санкцій за допущені (в частині першій) правопорушення.

Ці дві частини відповідальності мають утворювати внутрішню узгодженість і єдине ціле. Отже, кожному пра­вопорушенню має відповідати певна санкція. Цю істину! доводиться повторювати, тому що з часу прийняття Зе­мельного кодексу України 2001 р. стало традицією в розділі! відповідальності за порушення земельного законодавства подавати лише перелік правопорушень, а в частині санкцій робити відсилання до чинного законодавства. Втрачається логічний зв\'язок між змістом правопорушень і способом його реалізації. У цьому випадку упущено конкретний ме­ханізм застосування. Такою єдністю забезпечується застосування для цього еколого-правового простору розуміння складу еколого-правового порушення.

Екологічні (еколого-правові) правопорушення - це протиправні діяння (дії, бездіяння), які посягають на за­проваджений в Україні правопорядок і які завдають шко­ди природному середовищу або створюють реальну неї безпеку такого заподіяння. До його складу входять, суб\'єкт (суб\'єкти), суб\'єктивна сторона, наслідки правопорушень і причинний зв\'язок між порушенням закону і результатом цього1.

Суб\'єктами екологічних правопорушень в Україні « підприємства, об\'єднання, заклади, організації - державні, кооперативні, громадські, приватні, а також посадові осо би, громадяни. У правовідносинах еколого-правової відповідальності їм протиставлені органи державного екологічного контролю, правоохоронні органи держави.

Об\'єктами еколого-правового порушення є природне середовище, яке охороняється законом від забруднення, виснаження, руйнування, а тому і здоров\'я людини, матеріальні цінності, стан яких залежить від якості навколишнього природного середовища.

Суб\'єктивною стороною складу екологічного право

порушення є вина заподіювача шкоди. Вона уособлює суб\'єктивне відношення порушника до скоєного ним діян­ня, його мотиви, цілі, інтереси, які він переслідував, скоюю­чи протиправний вчинок. Нині важливо захистити земель­ні багатства держави від безгосподарності. Ерозія ґрунтів, заболочування, засолення та інші форми втрати родючості земель у багатьох випадках залежать від діяльності земле­користувачів. Щоправда за цих умов часто проявляється вплив природних чинників. Зазначимо, що руйнівні явища виникають не відразу, а є результатом тривалих процесів, які відбуваються в ґрунті. Тому виникають труднощі у вста­новленні вини тієї або іншої особи і застосування законо­давства про відповідальність за недбайливе ставлення, яке проявилося в заподіянні шкоди родючості фрунту, усклад­нюється.

Природоохоронне законодавство передбачає такі фор­ми вини, відомі кримінальному і цивільному законодавс­тву: намір, необережність, недбалість. За умови навмисного порушення законів про охорону природного середовища винний усвідомлює, що своїми діями порушує закон і за­вдає шкоди природному середовищу, бажає цього (прямий намір), або свідомо допускає це (непрямий намір). Мотиви і цілі тут різноманітні: зневага до законодавства підчас ре­алізації господарських рішень (псування або знищення ро­дючого шару землі в ході виконання певних господарських робіт, недотримання порядку рекультивації земель після закінчення господарських робіт, знищення родючих земель під час будівництва гідровузлів, водосховищ та ін.).

Значну кількість навмисних правопорушень у галузі охорони довкілля здійснюють з непрямим наміром, ос­кільки порушники не ставлять своїм завданням заподіяти шкоду природному середовищу, задовольняючи свої еко­номічні інтереси. Необережна форма вини у порушеннях природоохоронного законодавства проявляється у виг­ляді халатної, недбалої, інколи самовпевненої поведінки, вчиненої у формі бездіяльності. Винний розуміє, що порушує правила охорони довкілля, але ставиться до цього байдуже, або сподівається як-небудь уникнути шкідли­вих наслідків - порушення вимог про охорону грунтів від ерозії, використання хімічних речовин в сільському і лісо­вому господарствах. Така форма вини є обов\'язковою умо­вою юридичної відповідальності за екологічні порушення. Цим еколого-правова відповідальність принципово відріз­няється від економічної, де немає і не може бути подібної суб\'єктивної категорії.

Поряд з цим наведене правило має два винятки, влас­тиві усій деліктній відповідальності (це зумовлює лише обов\'язки відшкодування завданої шкоди). ПернТе стосуєть­ся джерела підвищеної небезпеки і розповсюджується тіль­ки на цивільну і матеріальну, тобто на компенсаційні види юридичної відповідальності. Другий виняток належить до всіх видів відповідальності. Це стан „крайньої необхід­ності", коли шкода природному середовищу заподіюєть­ся свідомо, щоб уникнути більш значної шкоди природі й

людині.

По-різному розподіляються докази вини. В криміналі, них правовідносинах панує принцип презумпції невин­ності, в деліктних відносинах, навпаки, - принцип презум­пції вини правопорушника. З об\'єктивного боку поведінка суб\'єкта екологічного правопорушника має протиправний характер. Протиправність виявляється в двох формах: ак­тивній - порушення природоохоронного законодавства, і пасивній - невиконання його вимог.

Предметом посягання є екологічний правопорядок, тобто система правовідносин, яка формується унаслідок дій природоохоронного законодавства. Протиправним вва­жається дія (бездія), що суперечить нормі права, правовим пріоритетам, принципам охорони навколишнього середо вища, забороненим відповідними нормативними актами, За загальним правилом кожна дія, що порушує конкрет­ну норму права, суперечить принципам природоохорони і правовим пріоритетам, забороненим законодавством,

тому розглядається як протиправна. Це одна зі специфіч­них особливостей екологічного правопорушення.

Протиправність поведінки є лише одним із елементів об\'єктивного боку складу екологічного правопорушення. Другим важливим елементом є заподіяння шкоди при­родному середовищу. Шкода природному середовищу - це об\'єктивний результат протиправної поведінки. Шкода може бути нанесена і за відсутності порушення закону (у разі правомірних дій). Але еколого-правового порушення закону без шкоди (або загрози її настання) не буває. В іншо­му випадку таке правопорушення не належить до еколо­гічних. Прикладом цього є самовільне захоплення земель.

Незаконне захоплення і використання земельної ділян­ки без спричинення якої-небудь шкоди природному сере­довищу порушує право власності на землю, право володін­ня або користування, але не вимоги охорони природного середовища. Самовільне ж захоплення земель може поєд­нуватися з нанесенням шкоди природі (посилення ерозій­них процесів ґрунтів, затоплення земель, втрата родючості ґрунтів) є водночас і екологічним правопорушенням із усі­ма подальшими наслідками.

У складі екологічного правопорушення наявні лише причинно-необхідні зв\'язки. Під причинно-необхідними зв\'язками розуміють передусім екологічні зв\'язки. Інколи їх можна довести наявністю самого факту заподіяння шкоди, за інших обставин потрібно залучати спеціалістів. Суттє­вим засобом боротьби із земельно-правовими правопору­шеннями, в том}\' числі в галузі охорони родючості ґрунтів, є визначена законодавством відповідальність службових осіб та громадян. Притягнення до відповідальності може виявитися у таких санкціях як: адміністративний штраф, позбавлення прав на земельну ділянку, відшкодування за­подіяної шкоди, позбавлення волі.

До екологічних правопорушень, на наш погляд, пот­рібно зачислити також приведення сільськогосподарських земель до непридатного для цільового використання стану внаслідок забруднення та засмічення їх промисловими та іншими відходами, стоками, механічного пошкоджен­ня (псування) поверхні землі, заростання чагарниками, невиконання правил рекультивації земель та комплексу обов\'язкових заходів щодо охорони ґрунтів, що спричи­нює втрату родючого шару ґрунту, погіршення родючості та зниження продуктивності земель, знищення захисних лісонасаджень, виведення цінних сільськогосподарських угідь з господарського обігу тощо.

У цих випадках простежуємо екологічні правопорушен­ня, що за своєю природою є протиправною діяльністю (без­діяльністю) осіб, які порушують встановлений державою екологічний правопорядок і цим спричиняють екологічну та матеріальну шкоду інтересам суспільства та природо-користувачів. Тому екологічне правопорушення потрібно трактувати як протиправні дії щодо науково обґрунтованої взаємодії суспільства з природним середовищем, що спри­чиняє шкоду навколишньому природному середовищу та здоров\'ю людей. Звідси робимо висновок, що той, хто не дотримується встановленого законодавством екологічного правопорядку, має бути притягнути до еколого-правової відповідальності (в загальному розумінні цього терміна), яка в конкретному випадку може бути цивільно-правовою, адміністративно-правовою чи кримінально-правовою від­повідальністю згідно з вимогами чинного законодавства.