Органи державного управління спеціальної компетенції

Органами державного управління у галузі охорони навколишнього природного середовища спеціальної компетенції є центральні органи виконавчої влади та урядові органи державного управління із підпорядкованими їм територіальними підрозділами, для яких забезпечення реалізації екологічної політики на загальнодержавному та місцевому рівнях є єдиним, головним призначен- ням^[62].

Спеціальні повноваження у цій галузі мають Міністерство охорони здоров’я України, Державна санітарно-епідеміологічна служба, Державний комітет ядерного регулювання України.

Серед цих органів слід виокремити Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, яке було утворене в результаті реорганізації Міністерства екології та природних ресурсів України. Указом Президента «Про заходи щодо підвищення ефективності державного управління в сфері охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів» від 15.09.2003 року це Міністерство було реорганізоване у два органи центральної виконавчої влади: Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та Державний комітет природних ресурсів України. Державний комітет природних ресурсів України ліквідовано відповідно до Указу Президента від 20.04.20205року.

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди) затверджено згідно з Указом Президента України від 27.12.2005 р.

Мінприроди є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення й охорони природних ресурсів, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, екологічної безпеки, заповідної справи, поводження з відходами, формування, збереження та використання екологічної мережі, геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр, а також топографо-геодезичної та картографічної діяльності.

Основними завданнями Мінприроди є: забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення й охорони природних ресурсів (землі, надр, поверхневих та підземних вод, атмосферного повітря, лісів, тваринного і рослинного світу та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виняткової (морської) економічної зони України), поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агро- хімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, розвитку мінерально-сировинної бази, заповідної справи, формування, збереження та використання екологічної мережі, геологічного вивчення надр, топографо-геодезичної та картографічної діяльності; здійснення управління та регулювання у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення й охорони природних ресурсів, геологічного вивчення надр, забезпечення екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, організації охорони і використання територій та об’єктів природо-заповідного фонду України, формування, збереження та використання екологічної мережі; здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення й охорону природних ресурсів, зокрема за використанням та охороною земель, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, охорону та використання територій та об’ єктів природо-заповідного фонду, формування, збереження та використання екологічної мережі, з питань поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, а також забезпечення здійснення державного геологічного контролю, державного геодезичного нагляду за топографо-геодезичною і картографічною діяльністю.

Згідно із п. 4 Положення Мінприроди відповідно до покладених на нього завдань: 1) готує пропозиції щодо формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення й охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, заповідної справи, формування, збереження та використання екологічної мережі, геологічного вивчення надр, топографо-геодезичної та картографічної діяльності; 2) бере участь у розробленні проектів Державної програми економічного і соціального розвитку України, Державного бюджету України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України; 3) відповідно до законодавства забезпечує розроблення і виконання державних програм з питань охорони навколишнього природного середовища, формування національної екологічної мережі, забезпечення екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, геологічного вивчення та раціонального використання надр, топографо-геодезичної та картографічної діяльності, сприяє розробленню регіональних програм із зазначених питань та координує їх виконання; 4) у межах своїх повноважень бере участь у здійсненні заходів щодо адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу; 5) реалізує єдину науково-технічну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів; 6) координує здійснення органами виконавчої влади заходів з питань, що належать до компетенції Мінприроди; 7) відповідно до законодавства організовує та проводить державну екологічну експертизу, експертизу програм, планів та проектів з геологічного вивчення надр; 8) організовує в межах своїх повноважень проведення моніторингу навколишнього природного середовища, геологічного середовища і мінерально-сировинної бази, забезпечує формування та функціонування географічних, екологічних, геологічних та інших інформаційних систем; 9) забезпечує ведення Державних кадастрів рослинного і тваринного світу, бере участь у веденні державного водного кадастру; 10) забезпечує ведення Державного балансу запасів корисних копалин, державних кадастрів родовищ і проявів корисних копалин, формування Державного фонду родовищ корисних копалин України та Державного фонду надр, проведення державної експертизи та оцінювання запасів корисних копалин, передання розвіданих родовищ корисних копалин для промислового освоєння; 11) бере участь у вдосконаленні системи обліку, звітності та державної статистики з питань, що належать до його компетенції; 12) затверджує або погоджує у межах своїх повноважень правила, нормативи, норми з охорони навколишнього природного середовища, проведення геологічних досліджень, пошуку, розвідки та оцінювання запасів і ресурсів корисних копалин, екологічної безпеки, поводження з відходами, топографо-геодезичних та картографічних досліджень і робіт, аналізує практику їх застосування, бере участь у розробленні інших правил, нормативів, норм; 13) в установленому порядку бере участь у проведенні робіт зі стандартизації, сертифікації, акредитації, метрологічного забезпечення у сфері охорони навколишнього природного середовища, геологічного вивчення надр; 14) згідно із законодавством встановлює ліміти та квоти на спеціальне використання природних ресурсів та розміщення відходів, нормативи допустимих рівнів шкідливого впливу фізичних та біологічних чинників на стан навколишнього природного середовища, видає дозволи на спеціальне використання природних ресурсів; 15) видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування ділянками надр та у випадках, передбачених законодавством, проводить ліцензування відповідних видів господарської діяльності; 16) забезпечує в межах своїх повноважень погодження вибору земельних ділянок для розміщення об’єктів, місць розташування об’єктів та проектів відведення земельних ділянок; 17) розробляє відповідно до законодавства нормативи зборів (платежів) за спеціальне використання природних ресурсів, забруднення навколишнього природного середовища, гео- лого-розвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету, геологічну, топографо-геодезичну та картографічну продукцію (матеріали, інформацію, дані тощо), а також порядок їх стягнення.

Мінприроди має право: 1) отримувати в установленому порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; 2) застосовувати у випадках, передбачених законодавством, економічні санкції до підприємств, установ та організацій за порушення вимог законодавства, подавати позови про відшкодування збитків і втрат, завданих унаслідок такого порушення, складати протоколи та розглядати справи про адміністративні правопорушення; 3) передавати відповідно до законодавства правоохоронним органам матеріали про виявлені правопорушення; 4) залучати в установленому порядку спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) до розгляду питань, що належать до компетенції Міністерства; 5) скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до компетенції Міністерства; 6) давати керівникам підприємств, установ та організацій обов’язкові для виконання приписи щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, заповідної справи, топографо-геодезичної та картографічної діяльності; 7) обстежувати в установленому порядку підприємства, установи та організації, військові та оборонні об’ єкти, об’ єкти органів внутрішніх справ, Державного департаменту з питань виконання покарань, СБУ та Держприкордонслужби з метою перевірки дотримання вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і відтворення природних ресурсів, екологічної та радіаційної безпеки; 8) відповідно до своєї компетенції обмежувати та зупиняти в установленому порядку діяльність підприємств, установ, організацій та об’єктів або вносити до Кабінету Міністрів України відповідні подання щодо припинення діяльності, якщо вона провадиться з порушенням правил, нормативів, норм з охорони навколишнього природного середовища, екологічної та радіаційної безпеки.

Мінприроди України здійснює свої повноваження без посередньо та через утворені в його складі урядові органи державного управління, уповноважений орган виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища в Автономній Республіці Крим, територіальні органи, інспекції, установи та організації, що перебувають в його управлінні.

Забезпечення охорони та використання земель покладено на Державний комітет України з земельних ресурсів (Держком- зем), який діє відповідно до Положення про Державний комітет України по земельним ресурсам від 14.08.2000 року № 970. Відповідно до п. 1 Положення Державний комітет України з земельних ресурсів (Держкомзем України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Держкомзем України вносить у встановленому порядку пропозиції щодо формування державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання, охорони та моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру і забезпечує її реалізацію, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його компетенції. Основними завданнями Держкомзему України є: підготовка пропозицій щодо формування державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання, охорони та моніторингу земель, ведення Державного земельного кадастру та забезпечення його реалізації; координація проведення земельної реформи в Україні; здійснення державного контролю за використанням та охороною земель; організація і забезпечення ведення Державного земельного кадастру, здійснення землеустрою; розроблення та участь у реалізації державних, галузевих і регіональних програм з питань регулювання земельних відносин, раціонального використання, охорони та моніторингу земель, відновлення родючості грунтів, ведення Державного земельного кадастру. Держкомзем України відповідно до покладених на нього завдань: 1) готує пропозиції щодо вдосконалення регулювання земельних відносин, розпорядження земель державної та комунальної власності, державного контролю за використанням і охороною земель, а також змісту, організації та порядку ведення Державного земельного кадастру, здійснення моніторингу земель; 2) розробляє державні програми з питань розвитку земельних відносин, приватизації земель, раціонального використання, охорони та здійснення моніторингу земель, ведення Державного земельного кадастру, а також здійснює нормативно-методичне забезпечення їх виконання; 3) бере участь у розробленні проектів Державного бюджету України, Державної програми економічного і соціального розвитку України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України; 4) здійснює відповідно до закону державне регулювання у сфері оцінювання земель, організовує та забезпечує проведення робіт з нормативної грошової оцінки земель, надає витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, організовує професійну підготовку оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, веде Державний реєстр оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, які отримали кваліфікаційне свідоцтво, готує пропозиції щодо вдосконалення методики та порядку проведення робіт з грошової оцінки земель; 5) забезпечує розроблення та здійснення організаційних, економічних, екологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, захист їх від шкідливих антропогенних впливів, а також на відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель, забезпечення режиму земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; 6) бере участь у розробленні та здійсненні заходів щодо розвитку ринку земель, кредитних відносин та вдосконалення системи оподаткування; 7) здійснює в межах своїх повноважень державний контроль за дотриманням земельного законодавства, в тому числі встановленого порядку вилучення і надання земельних ділянок, режиму використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення та умов надання, власниками земельних ділянок і землекористувачами.

Формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері лісового та мисливського господарства покладено на Державний комітет лісового господарства України, що затверджено Указом Президента України «Про положення про Державний комітет лісового господарства України від 14.08.2000 року № 969 (зі змінами, внесеними Указом Президента України від

05.03.2004 року № 280).

Відповідно до п. 1 Положення Державний комітет лісового господарства України (Держкомлісгосп України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Держкомлісгосп України вносить у встановленому порядку пропозиції щодо формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, забезпечує її реалізацію, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його компетенції.

Держкомлісгосп України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення цього законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України і Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень Держ- комлісгосп України організовує виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Основними завданнями Держкомлісгоспу України є: забезпечення реалізації державної політики у сфері лісового і мисливського господарства, а також охорони, захисту, раціонального використання і відтворення лісових ресурсів, мисливських тварин, підвищення ефективності лісового та мисливського господарства; здійснення державного управління, регулювання та контролю у сфері лісового і мисливського господарства; розроблення і організація виконання загальнодержавних, міждержавних і регіональних програм у сфері захисту, підвищення продуктивності, раціонального використання і відтворення лісів, а також участь у розробленні та виконанні таких програм з питань використання і відтворення мисливських тварин, розвитку мисливського господарства.

Держкомлісгосп України відповідно до покладених на нього завдань: 1) готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері лісового і мисливського господарства; 2) бере участь у розробленні проектів Державного бюджету України, Державної програми економічного і соціального розвитку України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України; 3) забезпечує проведення єдиної науково-технічної політики у сфері лісового і мисливського господарства, впровадження досягнень науки і техніки, а також нових технологій і передового досвіду у цих галузях; виступає у встановленому порядку замовником науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, необхідних для реалізації програм розвитку лісового і мисливського господарства; організовує відповідно до законодавства діяльність метрологічної служби на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління; 4) розробляє норми, правила та інші нормативні документи у сфері охорони, захисту, раціонального використання лісових ресурсів і відтворення лісів; 5) визначає основні засади та організовує проведення лісовпорядкування, впорядкування мисливських угідь, а також веде державний лісовий кадастр, облік лісів, а також моніторинг та державний кадастр мисливських тварин; 6) видає дозволи на спеціальне використання лісових ресурсів державного значення в межах встановлених лімітів, за винятком територій природно- заповідного фонду; погоджує проекти використання лісових ресурсів державного значення; 7) бере участь у розробленні лімітів та норм використання мисливських тварин, доводить затверджені у встановленому порядку зазначені ліміти до відома користувачів мисливських угідь; 8) встановлює відповідно до законодавства строки полювання, сезонні строки початку і закінчення заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань.

Держкомлісгосп України має право: отримувати в установленому законодавством порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;залучати спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції; скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції; створювати за погодженням з іншими центральними органами виконавчої влади міжвідомчі комісії, експертні та консультативні ради, робочі групи; перевіряти на підприємствах, в установах і організаціях дотримання вимог законодавства у сфері лісового і мисливського господарства; представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях і під час укладання міжнародних договорів України.

Забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері розвитку водного господарства покладено на Державний комітет України по водному господарству, який діє відповідно до Положення про Державний комітет України по водному господарству, затверджений Указом Президента України від 14.07.2000 року № 898 (зі змінами, внесеними згідно з Указом Президента від 31.12.2005 року №1898).

Відповідно до п. 1 Положення Державний комітет України по водному господарству (Держводгосп України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони навколишнього природного середовища України. Держводгосп України вносить у встановленому порядку пропозиції щодо формування державної політики у сфері розвитку водного господарства, меліорації земель, забезпечення потреб населення і галузей національної економіки у водних ресурсах і забезпечує її реалізацію, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання.

Держводгосп України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення цього законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Міністрові охорони навколишнього природного середовища України. У межах своїх повноважень Держводгосп України організовує виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Основними завданнями Держводгоспу України є: підготовка пропозицій щодо формування державної політики у сфері розвитку водного господарства, меліорації земель, забезпечення потреб населення і галузей національної економіки у водних ресурсах, здійснення в цій сфері єдиної технічної політики, впровадження досягнень науки і техніки, нових технологій, передового досвіду

роботи та забезпечення реалізації цієї політики; розроблення та участь у реалізації загальнодержавних, міждержавних і регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів; забезпечення задоволення потреб населення і галузей національної економіки у водних ресурсах та проведення їх міжбасейнового перерозподілу; здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням шкідливій дії вод і ліквідацією її наслідків, включаючи протипаводковий захист сільських населених пунктів і земель.

Держводгосп України відповідно до покладених на нього завдань: 1) бере участь у розробленні економічних цільових програм розвитку галузей національної економіки з урахуванням забезпечення раціонального використання водних ресурсів; 2) бере участь у розробленні проектів Державного бюджету України, Державної програми економічного і соціального розвитку України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України; 3) визначає потреби населення і галузей національної економіки у водних ресурсах, розробляє пропозиції щодо визначення пріоритетних напрямів розвитку водного господарства та меліорації земель; 4) вносить у встановленому порядку пропозиції про зміну умов оподаткування і кредитування підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; 5) здійснює контроль за дотриманням режиму роботи водосховищ комплексного призначення, водогосподарських систем і каналів, використання прибережних захисних смуг, достовірністю державного обліку водокористування, технічним станом гідротехнічних споруд, які належать підприємствам, установам, організаціям, що перебувають у сфері його управління; 6) розробляє довгострокові прогнози водогосподарських балансів і схеми комплексного використання вод та охорони водних ресурсів, бере участь у розв’язанні питань, пов’язаних із міждержавним розподілом стоку річок і використанням прикордонних вод.

У забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища важливу роль відіграють також урядові органи, на які покладено здійснення певних функцій управління в цій сфері: Державна екологічна інспекція, Державна служба заповідної справи, Державна гідрометеорологічна служба, Державна інспекція з контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів, Державний комітет рибного господарства України, Державний комітет ядерного регулювання України, Міністерство охорони здоров’я України.

Державна екологічна інспекція діє у складі Мінприроди, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2001 року № 1520 (остання редакція від 20.12.2006 року № 1768). Державна екологічна інспекція (Держекоінспекція) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінприроди і йому підпорядковується. У межах своїх повноважень Держекоінспекція узагальнює практику застосування законодавства, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і подає їх на розгляд Мінприроди України.

Основними завданнями Держекоінспекції є: участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (земля, надра, поверхневі води, атмосферне повітря, тваринний та рослинний світ, природні ресурси територіальних вод, континентального шельфу та виняткової (морської) економічної зони України), поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, екологічної та в межах компетенції радіаційної безпеки, заповідної справи; здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорони природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними хімічними речовинами.

Державна служба заповідної справи діє на підставі Положення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2001 року № 1000 (остання редакція від

15.12.2005 року).

Державна служба заповідної справи є урядовим органом державного управління, яка діє у складі Мінприроди України й підпорядковується йому.

У межах своїх повноважень Служба організовує та здійснює систематичний контроль за виконанням актів законодавства, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і подає їх на розгляд Мінприроди України.

Основними завданнями Служби є: участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері збереження та невиснажливого використання природо-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів та об’єктів; забезпечення державного управління територіями та об’єктами природо- заповідного фонду; здійснення державного контролю за додержанням режиму територій та об’єктів природо-заповідного фонду; забезпечення збереження біологічного та ландшафтного різноманіття на територіях природо-заповідного фонду; підготовка пропозицій щодо сталого розвитку репрезентативної мережі природо-заповідного фонду та формування національної екологічної мережі.

Служба відповідно до покладених на неї завдань: організовує і здійснює методичне керівництво веденням заповідної справи; розробляє та запроваджує економічний механізм збереження, не- виснажливого використання і відтворення природних комплексів територій та об’ єктів природо-заповідного фонду; готує пропозиції щодо основних напрямів державної політики зі збереження, невиснажливого використання природо-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів та об’єктів; координує діяльність установ природо-заповідного фонду та служби державної охорони природо-заповідного фонду України; здійснює заходи щодо професійної підготовки та перепідготовки кадрів; подає на розгляд Мінприроди обґрунтовані пропозиції щодо визначення обсягів бюджетних асигнувань, необхідних на утримання підпорядкованих Міністерству установ природно-заповідного фонду та проведення заходів, спрямованих на збереження і відтворення його природних комплексів;

Державна гідрометеорологічна служба діє відповідно до Положення про неї, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 року № 570 (остаточно редакція від 15.07.2005 року).

Державна гідрометеорологічна служба (Держгідромет) є урядовим органом державного управління, який діє у складі МНС і підпорядковується йому. У межах своїх повноважень Держгідро- мет організовує й проводить систематичний контроль за виконанням актів законодавства, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і подає їх на розгляд МНС.

Основними завданнями Держгідромету є: участь у реалізації державної політики у сфері гідрометеорології та моніторингу довкілля; здійснення управління і контролю у сфері гідрометеорологічної діяльності; організація гідрометеорологічного та кліматичного вивчення території України, функціонування системи гідрометеорологічних спостережень і прогнозування, здійснення в установленому порядку гідрометеорологічного забезпечення та обслуговування, ведення галузевого державного архіву даних спостережень; реалізація в межах своєї компетенції науково- технічної політики, організація і координація наукових досліджень з питань гідрометеорології та клімату; взаємодія з міжнародними організаціями і національними гідрометеорологічними службами інших держав, представництво України у Всесвітній метеорологічній організації та участь в межах своєї компетенції у реалізації Рамкової конвенції ООН про зміну клімату.

Держгідромет відповідно до покладених на нього завдань:

1) бере участь в реалізації державної політики у сфері гідрометеорологічної діяльності, організовує підготовку проектів відповідних нормативно-правових актів і державних цільових програм; 2) готує у межах своїх повноважень пропозиції до проектів Державної програми економічного та соціального розвитку України, Державного бюджету України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України; 3) установлює в межах своїх повноважень контроль за виконанням актів законодавства, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства; 4) здійснює управління та державний контроль у сфері гідрометеорологічної діяльності, а також у межах, визначених МНС, управління майном підприємств, установ і організацій гідрометеорологічної служби; 5) забезпечує розроблення та затверджує нормативно-правові документи у сфері гідрометеорологічної діяльності з урахуванням вимог Всесвітньої метеорологічної організації.

Урядовим органом державного управління є Державна інспекція з контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Положення про неї затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 2004 року. Вона діє у складі Мінприроди, у межах своїх повноважень узагальнює практику застосування екологічного законодавства. Основними завданнями є: участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері охорони лісів; здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері охорони лісів.

Державний комітет рибного господарства України, який діє відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від

02.11.2006 року № 1650, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується й координується Кабінетом Міністрів України.

Міністерство охорони здоров’я України (МОЗ України) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сферах охорони здоров’я, санітарного й епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення. Діє відповідно до Положення, затвердженого Указом Президента України від 24 липня 2000 року. Основними завданнями МОЗ України є: забезпечення реалізації державної політики у сферах охорони здоров’я, санітарного й епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення; розроблення, координація та контроль за виконанням державних програм розвитку охорони здоров’я, зокрема профілактики захворювань, надання медичної допомоги, розвитку медичної та мікробіологічної промисловості; організація надання державними та комунальними закладами охорони здоров’я безоплатної медичної допомоги населенню; організація надання медичної допомоги в невідкладних та екстремальних ситуаціях, здійснення в межах своєї компетенції заходів, пов’язаних із подоланням наслідків Чорнобильської катастрофи.

Державний комітет ядерного регулювання України, діє відповідно до Указу Президента України від 06.03.2001 року (зі змінами від 05.03.2006 року).

Державний комітет ядерного регулювання України (Держатом- регулювання України) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується й координується Кабінетом Міністрів України. Держатомрегулювання України здійснює в межах своєї компетенції реалізацію державної політики у сфері використання ядерної енергії, забезпечення дотримання вимог ядерної та радіаційної безпеки. Основними завданнями Держатомрегулювання України є: участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики у сфері використання ядерної енергії, забезпечення дотримання вимог ядерної та радіаційної безпеки; здійснення в межах своєї компетенції державного регулювання безпеки використання ядерної енергії, дотримання вимог ядерної та радіаційної безпеки; здійснення державного нагляду за дотриманням законодавства, норм, правил і стандартів із використання ядерної енергії, вимог ядерної та радіаційної безпеки.