§ 2. Форми державного боргу

Поняття державної заборгованості значно ширше за поняття дер­жавного боргу. Останній становить тільки одну з частин державної заборгованості. Заборгованість держави можна розглядати як сукуп­ність трьох складових:

1) поручительського зобов’язання - зобов’язань, що виникають при наданні державою (або уповноваженими нею органами) певних гарантій (при експортно-імпортних операціях, підтриманні малого бізнесу і т.

2) витратно-бюджетних зобов’язань - зобов’язань за затверджени­ми показниками видатків бюджетів, фактичні виплати за якими не відбулися (заборгованість по виплатах соціальних допомог, пенсій, заробітної плати працівникам бюджетних підприємств і організацій)¹;

3) позикових зобов’язань - грошових зобов’язань, що виникли в результаті позики державою грошових коштів. Саме ця форма зобов’язань виникає на підставі та у формі позики і фактично являє собою державний борг. Ще одним із видів державної заборгованості є борги, пов’язані з фінансуванням державою системи обов’язкового пенсійного забезпечення та соціального страхування в майбутньому^{[46] [47].}

Державний борг можна класифікувати за декількома підставами.

1. Залежно від характеру, статусу кредиторів:

а) зовнішній;

б) внутрішній.

Зовнішній борг виникає у зв’язку із залученням зовнішніх позик. Най­частіше зовнішні позики розміщуються в іноземній валюті на фондових ринках за межами держави. Зовнішній борг може мати і не тільки фондо­ву форму, але реалізовувати абсолютно конкретні цілі з насичення певни­ми товарами ринку. Зовнішній державний борг можна диференціювати:

- за видами кредиторів (банківський, фірмовий);

- за формою надання (валютний, товарний);

- за метою використання (інвестиційний, неінвестиційний);

- за умовами надання (пільговий, високопроцентний, компенса­ційний);

- за строками (короткостроковий, середньостроковий, довгостро­ковий);

- за умовами повернення (одноразовий, періодичний)^[48].

Внутрішній державний борг виникає у зв’язку із залученням коштів фізичних і юридичних осіб, які є резидентами України. Внутрішні по­зики випускаються виключно у валюті України. Переважно внутрішні запозичення здійснюються шляхом розміщення державних цінних паперів. Так, у ст. 2 Бюджетного кодексу України визначено, що дер­жавне запозичення - це операції, пов’язані з одержанням державою кредитів (позик) на умовах повернення, платності та строковості з ме­тою фінансування державного бюджету. В свою чергу місцеві запо­зичення являють собою операції з одержання бюджетом Автономної Республіки Крим чи міським бюджетом кредитів (позик) на умовах повернення, платності та строковості з метою фінансування відповід­но бюджету Автономної Республіки Крим чи міського бюджету¹.

Так, гарантований державою борг - загальна сума боргових зобов’язань суб’єктів господарювання - резидентів України щодо по­вернення одержаних та непогашених станом на звітну дату кредитів (позик), виконання яких забезпечено державними гарантіями. У свою чергу державний внутрішній борг України складається із заборгованос­ті минулих років та заборгованості, що виникає за борговими зобов’язаннями Уряду України у формі: а) позик Уряду України; б) позик, здійснених при безумовній гарантії Уряду для забезпечення фінансуван­ня загальнодержавних програм. До боргових зобов’язань Уряду України належать випущені ним цінні папери; зобов’язання у грошовій формі, гарантовані Урядом України; кредити, одержані Урядом України^{[49] [50].}

Зазначимо, що боргові зобов’язання Уряду України можна класи­фікувати:

а) за строками:

- короткострокові (до одного року);

- середньострокові (від одного року до п’яти років);

- довгострокові (понад п’ять років);

б) за формою:

- облігації внутрішніх державних позик;

- казначейські зобов’язання України^[51];

в) залежно від позичальника:

- державні;

- місцеві;

г) залежно від виду виплат:

- капітальні;

- поточні.

Капітальний державний борг становить всю суму випущених і непо­гашених зобов’язань за всіма видами позик, включаючи відсотки по них. У свою чергу поточний державний борг включає тільки витрати, пов’язані з виплатою доходів кредиторам за борговими зобов’язаннями держави і борговими зобов’язаннями, строк погашення яких уже наступив¹.