§ 1. Державний борг: поняття та види
Об’єктом правовідносин з питань погашення державного боргу є грошові ресурси, що переходять державі у формі державних позик та складають державний борг. Використання державою механізму державного боргу забезпечує регулювання процесів у економіці, впливає на весь процес відтворення.
Однозначно оцінити вплив державного боргу на створення, розподіл і рух сукупного суспільного продукту в цілому або його складових важко, оскільки ці процеси є досить суперечливими. З одного боку, дещо послаблюється напруга при виконанні або плануванні бюджету, зменшується його дефіцит за рахунок залучення тимчасово вільних грошових коштів шляхом розміщення державних цінних паперів, забезпечується безперервність фінансування державних завдань, реалізація своїх функцій. З другого боку, грошові кошти, надані державі в борг, можуть знецінитись за рахунок більшого відсотка інфляції, ніж відсоток, гарантований за державними цінними паперами, і кредитори втратять реальні гроші1, що може зробити вказаний механізм не дієвим.Склалися декілька напрямків розгляду впливу державного боргу[40] [41]: а) вплив «ізольованою» обсягу державної заборгованості; б) вплив державного боргу на бюджетні показники і нормативи; в) вплив державної заборгованості на альтернативні можливості фінансування державних витрат (кредитного і податкового). Природно, кожен аспект аналізування державного боргу визначається умовами, цілями, критеріями використання державних позик, завдань, що стоять перед державою при залученні грошових коштів. Так, у ст. 2 Бюджетного кодексу України закріплено поняття Державного (місцевого) боргу, під яким розуміється загальна сума боргових зобов’язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення. Тобто, аналізуючи зміст державного боргу, необхідно мати на увазі, що йдеться, по- перше, про певні суми грошових зобов’язань держави на певну визначену дату; по-друге, всі непогашені боргові зобов’язання держави включають як основну суму боргу, так і нараховані відсотки по них; по-третє, державний борг включає зобов’язання держави відносно юридичних та фізичних осіб (внутрішній державний борг) та до іноземних держав, іноземних юридичних осіб (зовнішній державний борг)’. Основними складовими державної заборгованості є заборгованість бюджетів. Однак необхідно враховувати й інші борги, відповідальність за погашення яких теж лягає на державу (заборгованість, що виникає при здійсненні державою підприємницької діяльності, заборгованість державних підприємств). У багатьох країнах існують складні критерії визначення державного боргу. Так, до середини 90-х рр. XX ст. до складу державного боргу Німеччини входила заборгованість федерації з п’ятьма спеціальними фондами (ERP-фондом, фондом «Німецька єдність» і т. д.) та заборгованостями земель і громад. У той же час заборгованість Німецьких федеральних залізниць та заборгованість Німецької федеральної пошти не входили в державний борг, хоча і відбивалися на рахунках Німецького федерального банку. В Австрії, навпаки, заборгованість державних підприємств (в тому числі залізниць і пошти) включалася в федеральну заборгованість[42] [43]. Державний борг, являючи собою заборгованість держави в процесі формування і використання додаткових грошових ресурсів держави за рахунок тимчасово вільних грошових коштів юридичних і фізичних осіб, іноземних держав, іноземних юридичних осіб, відрізняється низкою ознак, серед яких такі. 1. Характер та особливості правового статусу кредиторів: а) юридичні та фізичні особи - власники державних цінних паперів; б) іноземні держави, іноземні юридичні особи. 2. Позичальник - держава, в особі Уряду України. 3. Гарантується всім майном, що є у загальнодержавній власності. 4. Право емісії закріпляється за: а)урядом; б) органами місцевого самоврядування (Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами). 5. Сфера розміщення боргових зобов’язань: а) тільки на внутрішньому ринку; б) тільки на зовнішньому ринку; в) змішана. 6. Наявність номінальної вартості (зазначеної на борговому зобов’язанні і підтверджуючої суму, яку отримав і використовує емітент) і реальної вартості (за якою боргове зобов’язання може реалізовуватися на вільному ринку). 7. Регулювання умов погашення позик (з правом дострокового погашення або без; одноразово або частинами тощо). 8. Забезпеченість боргових зобов’язань1. Наявність державного боргу не обов’язково пов’язується з надзвичайними, винятковими обставинами чи подіями. В сучасних умовах більшість держав знайомі з проблемою державного боргу. І це необов’язково свідчить про фінансову неспроможність або навіть фінансові труднощі. Запровадження інституту одержання державних позик як окремого виду публічної фінансової діяльності держави зумовлюється фундаментальними перетвореннями економіки, великими державними вкладеннями в нове будівництво, розвиток регіонів тощо. Позикові кошти можуть акумулюватися державою в основному двома способами[44] [45]: а) розміщенням боргових цінних державних паперів; б) одержанням кредитів (у іноземних держав, спеціалізованих фінансово-кредитних інститутів, інших суб’єктів та ін.).