§ 1. Державний борг: поняття та види

Об’єктом правовідносин з питань погашення державного боргу є грошові ресурси, що переходять державі у формі державних позик та складають державний борг. Використання державою механізму державного боргу забезпечує регулювання процесів у економіці, впли­ває на весь процес відтворення.

Склалися декілька напрямків розгляду впливу державного боргу^{[40] [41]:}

а) вплив «ізольованою» обсягу державної заборгованості;

б) вплив державного боргу на бюджетні показники і нормативи;

в) вплив державної заборгованості на альтернативні можливості фінансування державних витрат (кредитного і податкового).

Природно, кожен аспект аналізування державного боргу визначається умовами, цілями, критеріями використання державних позик, завдань, що стоять перед державою при залученні грошових коштів. Так, у ст. 2 Бю­джетного кодексу України закріплено поняття Державного (місцевого)

боргу, під яким розуміється загальна сума боргових зобов’язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звіт­ну дату, що виникають внаслідок державного запозичення. Тобто, аналі­зуючи зміст державного боргу, необхідно мати на увазі, що йдеться, по- перше, про певні суми грошових зобов’язань держави на певну визначену дату; по-друге, всі непогашені боргові зобов’язання держави включають як основну суму боргу, так і нараховані відсотки по них; по-третє, дер­жавний борг включає зобов’язання держави відносно юридичних та фі­зичних осіб (внутрішній державний борг) та до іноземних держав, іно­земних юридичних осіб (зовнішній державний борг)’.

Основними складовими державної заборгованості є заборгованість бюджетів. Однак необхідно враховувати й інші борги, відповідальність за погашення яких теж лягає на державу (заборгованість, що виникає при здійсненні державою підприємницької діяльності, заборгованість державних підприємств). У багатьох країнах існують складні критерії визначення державного боргу. Так, до середини 90-х рр. XX ст. до складу державного боргу Німеччини входила заборгованість федерації з п’ятьма спеціальними фондами (ERP-фондом, фондом «Німецька єдність» і т. д.) та заборгованостями земель і громад. У той же час за­боргованість Німецьких федеральних залізниць та заборгованість Німецької федеральної пошти не входили в державний борг, хоча і від­бивалися на рахунках Німецького федерального банку. В Австрії, на­впаки, заборгованість державних підприємств (в тому числі залізниць і пошти) включалася в федеральну заборгованість^{[42] [43].}

Державний борг, являючи собою заборгованість держави в про­цесі формування і використання додаткових грошових ресурсів дер­жави за рахунок тимчасово вільних грошових коштів юридичних і фізичних осіб, іноземних держав, іноземних юридичних осіб, від­різняється низкою ознак, серед яких такі.

1. Характер та особливості правового статусу кредиторів:

а) юридичні та фізичні особи - власники державних цінних паперів;

б) іноземні держави, іноземні юридичні особи.

2. Позичальник - держава, в особі Уряду України.

3. Гарантується всім майном, що є у загальнодержавній власності.

4. Право емісії закріпляється за:

а)урядом;

б) органами місцевого самоврядування (Верховною Радою Авто­номної Республіки Крим або місцевими радами).

5. Сфера розміщення боргових зобов’язань:

а) тільки на внутрішньому ринку;

б) тільки на зовнішньому ринку;

в) змішана.

6. Наявність номінальної вартості (зазначеної на борговому зобов’язанні і підтверджуючої суму, яку отримав і використовує емі­тент) і реальної вартості (за якою боргове зобов’язання може реалізо­вуватися на вільному ринку).

7. Регулювання умов погашення позик (з правом дострокового по­гашення або без; одноразово або частинами тощо).

8. Забезпеченість боргових зобов’язань¹.

Наявність державного боргу не обов’язково пов’язується з над­звичайними, винятковими обставинами чи подіями. В сучасних умовах більшість держав знайомі з проблемою державного боргу. І це необов’язково свідчить про фінансову неспроможність або навіть фі­нансові труднощі. Запровадження інституту одержання державних позик як окремого виду публічної фінансової діяльності держави зу­мовлюється фундаментальними перетвореннями економіки, великими державними вкладеннями в нове будівництво, розвиток регіонів тощо. Позикові кошти можуть акумулюватися державою в основному двома способами^{[44] [45]: а) розміщенням боргових цінних державних паперів; б) одержанням кредитів (у іноземних держав, спеціалізованих фінан­сово-кредитних інститутів, інших суб’єктів та ін.).}