§ 6.3. Заходи щодо охорони атмосферного повітря

ЗУ «Про охорону атмосферного повітря» передбачено цілий ряд заходів, спрямованих на попередження його забруднення, забезпе­чення екологічної безпеки та відновлення. Зокрема, до них належать:

- дозвільно-регуляторні заходи (регулювання викидів ЗР в атмосфе­рне повітря стаціонарних і пересувних джерел, регулювання рівнів впли­ву фізичних і біологічних факторів на стан атмосферного повітря);

- попереджувальні заходи (заходи щодо охорони атмосферного повітря у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; заходи із забезпечення виконання вимог під час здійснення окремих видів діяльності (застосування пестицидів та агрохімікатів, видобування корисних копалин із надр і проведення вибухових робіт, забруднення виробничими, побутовими та іншими відходами тощо);

- організаційно-технічні заходи (заходи із запобігання і зниження шуму; особливості проектування, будівництва й реконструкції підпри­ємств та інших об'єктів, які впливають або можуть впливати на стан ат­мосферного повітря, порядок встановлення і функціонування санітарно- захисних зон, дотримання вимог щодо охорони атмосферного повітря під час впровадження відкриттів, винаходів, корисних моделей, промисло­вих зразків, раціоналізаторських пропозицій, застосування нової техніки, імпортного устаткування, технологій і систем тощо);

- організаційно-економічні заходи (екологічний податок; від­шкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря; надання підприємствам, устано­вам, організаціям та громадянам - суб'єктам підприємницької діяль­ності, податкових, кредитних та інших пільг у разі впровадження ни­ми маловідхідних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, застосу­вання заходів щодо регулювання діяльності, що впливає на клімат, здійснення інших природоохоронних заходів з метою скорочення ви­кидів ЗР і зменшення рівнів впливу фізичних і біологічних факторів на атмосферне повітря; участь держави у фінансуванні екологічних заходів і будівництві об'єктів екологічного призначення).

Дозвільно-регуляторні заходи здійснюються для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдія­льності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище.

Дозволи на викиди ЗР в атмосферне повітря видаються за умови:

- неперевищення протягом терміну їхньої дії встановлених нор­мативів екологічної безпеки;

- неперевищення нормативів допустимих викидів ЗР стаціонар­них джерел;

- дотримання вимог до технологічних процесів у частині обме­ження викидів ЗР.

Порядок отримання дозволів на викиди ЗР в атмосферне повітря стаціонарними джерелами передбачений наказом Мінприроди^[307]. Для отримання дозволу на викиди ЗР в атмосферне повітря стаціонарними джерелами підприємства, установи, організації та громадяни-підприємці повинні надати документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, що є невід’ємною частиною заяви на отримання дозволу на викиди. Склад документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, залежить від ступе­ня впливу об’єкта на забруднення атмосферного повітря.

Для отримання дозволу на новостворені стаціонарні джерела до за­яви додаються пропозиції на отримання дозволу за наявності затвердже­них нормативів гранично допустимих викидів. Затвердженими нормати­вами гранично допустимих викидів вважаються величини викидів ЗР у складі проектної документації, яка має позитивний висновок комплекс­ної державної експертизи, а для об’єктів, затвердження проектів будів­ництва яких у межах законодавства України не потребує висновку ком­плексної державної експертизи, - позитивні висновки державної саніта­рно-гігієнічної та державної екологічної експертиз.

Окремий порядок передбачений КП України для видачі дозволів на експлуатацію устаткування з визначеними рівнями впливу фізич­них і біологічних факторів на стан атмосферного повітря, проведення оплати цих робіт та обліку підприємств, установ, організацій і грома- дян-підприємців, які отримали такі дозволи³⁰⁹. Дозвіл на експлуата­цію устаткування з визначеними рівнями впливу фізичних та біологі­чних факторів на стан атмосферного повітря - це офіційний доку­мент, який дає право суб’єктам господарювання експлуатувати існуюче та новостворене устаткування за умови дотримання встанов­лених нормативів гранично допустимих рівнів впливу фізичних і біо­логічних факторів протягом визначеного в дозволі терміну.

Дозвіл видається безоплатно територіальними органами Мінпри­роди за погодженням із санітарно-епідеміологічної установами МОЗ викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джере­лами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців : наказ Мінприроди України від 09.03.2006 № 108 // Офіційний вісник України. - 2006. - № 13. - Ст. 916.

³⁰⁹ Про затвердження Порядку видачі дозволів на експлуатацію устатку­вання з визначеними рівнями впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря, проведення оплати цих робіт та обліку підпри­ємств, установ, організацій і громадян-підприємців, які отримали такі дозволи : постанова КМ України від 29.03.2002 № 432 // Офіційний вісник України. - 2002. - № 14. - Ст. 742.

України терміном не менше п'яти років суб'єкту господарювання - власнику джерела, що здійснює вплив на стан атмосферного повітря.

Для отримання дозволу суб'єкт господарювання подає до терито­ріального органу Мінприроди та санітарно-епідеміологічної установи МОЗ України у письмовій та електронній формі документи, підготов­лені відповідно до Інструкції про загальні вимоги до оформлення до­кументів для отримання підприємствами, установами, організаціями і громадянами-підприємцями дозволів на експлуатацію устаткування з визначеними рівнями впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря. Також суб'єкт господарювання розміщує в місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про намір отримати дозвіл із зазначенням адреси місцевої держадмініст­рації, до якої можуть надсилатися зауваження громадських організа­цій та окремих громадян.

Санітарно-епідеміологічна установа МОЗ України розглядає заяву та документи на отримання дозволу протягом 30 календарних днів з дати їхнього надходження і у разі відсутності зауважень готує висно­вок щодо видачі дозволу, який надається суб'єкту господарювання.

У разі наявності зауважень документи повертаються суб'єкту гос­подарювання з викладом їхнього змісту і зазначенням терміну повто­рного подання.

Місцева держадміністрація розглядає зауваження громадських організацій, у разі потреби організовує проведення їх публічного об­говорення і не пізніше 30 календарних днів з дати опублікування по­відомлення про намір суб'єкта господарювання отримати дозвіл інфо­рмує з цього питання територіальний орган Мінприроди.

Територіальний орган Мінприроди аналізує зауваження та у разі необхідності пропонує суб'єкту господарювання врахувати їх під час підготовки дозволу до видачі.

Територіальний орган Мінприроди протягом 30 календарних днів розглядає заяву і документи на отримання дозволу та у разі від­сутності зауважень видає дозвіл.

Рішення про видачу дозволу надсилається територіальним орга­ном Мінприроди суб'єкту господарювання та санітарно-епідеміоло­гічній установі МОЗ України.

Здійснення попереджувальних заходів насамперед базується на загальних принципах охорони навколишнього природного середови­ща, серед яких особливе місце займає принцип запобіжного характеру заходів щодо охорони навколишнього природного середовища. Зако­нодавством передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють викиди ЗР або впливи фізичних і біологічних факторів, що можуть призвести до виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру або до надзвичайних екологічних ситуацій, зобов'язані заздалегідь розробити й погодити спеціальні заходи з охо­рони атмосферного повітря.

У разі виникнення таких надзвичайних екологічних ситуацій ке­рівники підприємств, установ, організацій та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, зобов'язані негайно в порядку, визначе­ному ЗУ «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуа­цій техногенного та природного характеру»^[308], повідомити про це ор­гани, які здійснюють державний контроль у галузі охорони атмосфе­рного повітря, і вжити заходів щодо охорони атмосферного повітря та ліквідації причин і наслідків його забруднення.

Крім того, ЗУ «Про об'єкти підвищеної небезпеки»^[309] передбачає, що суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний:

- вживати заходи, направлені на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їхніх наслідків та захист людей і довкілля від їхнього впливу;

- повідомляти про аварію, яка сталася на об'єкті підвищеної не­безпеки, і заходи, вжиті для ліквідації її наслідків, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та населення;

- забезпечувати експлуатацію об'єктів підвищеної небезпеки з додержанням мінімально можливого ризику.

ЗУ «Про охорону атмосферного повітря» передбачено ще ряд по­переджувальних заходів під час здійснення окремих видів діяльності:

- під час застосування пестицидів та агрохімікатів підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької дія­льності зобов'язані дотримуватися правил та вимог щодо їхнього транспортування, зберігання і застосування з метою недопущення забруднення атмосферного повітря;

- під час видобування корисних копалин з надр та проведення ви­бухових робіт потрібно дотримуватись вимог щодо охорони атмосферно­го повітря способами, погодженими з Мінприроди, МОЗ України, інши­ми органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

- під час здійснення операцій з відходами складування, розміщен­ня, зберігання або транспортування промислових та побутових відходів, які є джерелами забруднення атмосферного повітря забруднюючими речовинами та речовинами з неприємним запахом або іншого шкідливо­го впливу, допускається лише за наявності спеціального дозволу на ви­значених місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування територіях, з додержанням нормативів екологічної без­пеки і подальшої утилізації або видалення. Не допускається спалювання зазначених відходів на території підприємств, установ, організацій і на­селених пунктів, за винятком випадків, коли це здійснюється з викорис­танням спеціальних установок при додержанні вимог, встановлених за­конодавством про охорону атмосферного повітря.

Власники або уповноважені ними органи підприємств, установ, ор­ганізацій та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані забезпечувати переробку, утилізацію та своєчасне вивезення відходів, які забруднюють атмосферне повітря, на підприємства, що використовують їх як сировину, або на спеціально відведені місця чи об'єкти.

Організаційно-технічні заходи включають у себе комплекс захо­дів, спрямованих на застосування технічних рішень, які повинні убез­печити населення від впливу негативних факторів та забезпечити до­тримання нормативів у галузі охорони атмосферного повітря. Серед організаційно-технічних заходів окреме місце займає передбачення санітарно-захисних зон, (СЗЗ) які встановлюються з метою забезпе­чення оптимальних умов життєдіяльності людини в районах житло­вої забудови, масового відпочинку та оздоровлення населення при визначенні місць розміщення нових, реконструкції діючих підпри­ємств та інших об'єктів, які впливають або можуть впливати на стан атмосферного повітря.

Особливості розміщення та режиму СЗЗ визначаються, зокрема, Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів^[310]. Відповідно до цих правил, промислові, сільськогосподар­ські та інші об'єкти, що є джерелами забруднення навколишнього се­редовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, у разі неможливості створення безвідходних технологій, повинні відокрем­люватися від житлової забудови відповідними СЗЗ.

Такі СЗЗ слід встановлювати від джерел шкідливості до межі жи­тлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд, у тому числі дитячих, навчальних, лікувально-профілактичних установ, закладів соціального забезпечення, спортивних споруд та ін., а також територій парків, садів, скверів та інших об'єктів зеленого будівництва загального користування, ділянок оздоровчих та фізкультурно- спортивних установ, місць відпочинку, садівницьких товариств та інших прирівняних до них об'єктів, у тому числі:

- для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами забруднення атмосферного повітря шкідливими, із неприємним запа­хом хімічними речовинами та біологічними факторами, - безпосеред­ньо від джерел забруднення атмосфери організованими викидами (через труби, шахти) або неорганізованими викидами (через ліхтарі будівель, димлячі й паруючі поверхні технологічних установок та інших споруд тощо), а також від місць розвантаження сировини, про- мпродуктів або відкритих складів;

- для підприємств із технологічними процесами, які є джерела­ми шуму, ультразвуку, вібрації, статичної електрики, електромагніт­них та іонізуючих випромінювань та інших шкідливих факторів, - від будівель, споруд і майданчиків, де встановлено обладнання (агрегати, механізми), що їх створюють ці шкідливості;

- для теплових електростанцій, промислових та опалювальних коте­лень - від димарів і місць зберігання й підготовки палива, джерел шуму;

- для санітарно-технічних споруд та установок комунального призначення, а також сільськогосподарських підприємств та об'єктів - від межі об'єкта.

На зовнішній межі СЗЗ, повернутої до житлової забудови, конце­нтрації та рівні шкідливих факторів не повинні перевищувати їхні гігієнічні нормативи (ГДК, ГДР), а на межі курортно-рекреаційної зони - 0,8 від значення нормативу.

Територія СЗЗ не повинна розглядатися як резерв розширення підприємств, сельбищної території і прирівняних до них об'єктів.

Основою для встановлення СЗЗ є санітарна класифікація підпри­ємств, виробництв і об'єктів, яка залежить від характеру виробництва та його викидів. Розмір СЗЗ залежно від цих параметрів може стано­вити від 50 до 3000 м по зовнішньому периметру.

У межах СЗЗ не можна допускати розміщення:

- житлових будинків із придомовими територіями, гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих, аварійних селищ;

- дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, лікуваль­но-профілактичних та оздоровчих установ загального та спеціального призначення зі стаціонарами, наркологічних диспансерів;

- спортивних споруд, садів, парків, садівницьких товариств;

- охоронних зон джерел водопостачання, водозабірних споруд і споруд водопровідної розподільної мережі.

Не допускається використання для вирощування сільськогоспо­дарських культур, пасовищ для худоби земель СЗЗ підприємств, що забруднюють навколишнє середовище високотоксичними речовина­ми та речовинами, які мають відстрочену дію (солі важких металів, канцерогенні речовини, діоксини, радіоактивні речовини та ін.).

Якщо внаслідок порушення встановлених меж і режиму санітарно- захисних зон виникає необхідність у відселенні мешканців, виведенні з цих зон об'єктів соціального призначення або здійсненні інших заходів, то підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підпри­ємницької діяльності, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування повинні вирішувати питання про фінансування необ­хідних робіт і заходів та строки їхньої реалізації.

ЗУ «Про охорону атмосферного повітря» в контексті реалізації ор­ганізаційно-технічних заходів передбачено заборону впровадження відкриттів, винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціо­налізаторських пропозицій, застосування нової техніки, імпортного устаткування, технологій і систем, якщо вони не відповідають вимо­гам, установленим законодавством про охорону атмосферного повіт­ря, а в разі порушення зазначених вимог така діяльність припиняється відповідно до закону, а винні особи притягаються до відповідальності відповідно до закону.

Крім того, проектування, будівництво і реконструкція підприємств та інших об'єктів, які впливають або можуть впливати на стан атмосфе­рного повітря, удосконалення існуючих і впровадження нових техно­логічних процесів та устаткування здійснюються з обов'язковим дотри­манням норм екологічної безпеки, державних санітарних вимог і пра­вил на запланованих для будівництва та реконструкції підприємствах та інших об'єктах, а також з урахуванням накопичення і трансформації забруднення в атмосфері, його транскордонного перенесення, особли­востей кліматичних умов.

Організаційно-економічні заходи. Відповідно до ПК України, екологічний податок - загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, ски­дів у водні об'єкти ЗР, розміщення відходів, фактичного обсягу радіо­активних відходів, що тимчасово зберігаються їхніми виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 р. Плат­никами податку (у контексті охорони атмосферного повітря) є суб'єк­ти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нере­зидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їхніх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її конти­нентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійс­нюються викиди ЗР в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря ЗР пе­ресувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами.

До податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які: здійснюють торгівлю на митній території України паливом власного виробництва та/або передають замовнику або за його дорученням ін­шій особі паливо, вироблене з давальницької сировини такого замов­ника; здійснюють ввезення палива на митну територію України.

Об'єктом та базою оподаткування є: обсяги та види ЗР, які викида­ються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; обсяги та види палива, у тому числі виробленого з давальницької сировини, реалізова­ного або ввезеного на митну територію України податковими агентами.

Ставки податку за викиди в атмосферне повітря окремих ЗР ста­ціонарними джерелами забруднення встановлюються у гривнях за тонну залежно від виду речовини, що викидається (наприклад, бенз(о)пірен - 1 554 343 грн/т, ртуть та її сполуки - 51 757 грн/т, окис вуглецю - 46 грн/т), класу небезпеки речовин або установлених оріє­нтовно безпечних рівнів впливу таких речовин (сполук) в атмосфер­ному повітрі населених пунктів.

Хоча ЗУ «Про охорону атмосферного повітря» передбачено й інші організаційно-економічні заходи (надання підприємствам, установам, організаціям та громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності податкових, кредитних та інших пільг у разі впровадження ними ма- ловідхідних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, застосування заходів щодо регулювання діяльності, яка впливає на клімат, здійс­нення інших природоохоронних заходів з метою скорочення викидів ЗР та зменшення рівнів впливу фізичних і біологічних факторів на атмосферне повітря; участь держави у фінансуванні екологічних захо­дів і будівництві об'єктів екологічного призначення), слід констатува­ти, що наразі їх реалізація фактично не відбувається. Питання ж від­шкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря, буде більш детально розглянуте у шостому параграфі цього розділу (§ 6.6).