<<
>>

§ 6.2. Стандартизація і нормування в галузі охорони атмосферного повітря

Однією з умов регулювання діяльності, що може вплинути на ат­мосферне повітря, є визначення параметрів його використання. Слід зазначити, що вимоги щодо встановлення нормативів у галузі охорони атмосферного повітря є похідними від визначеного ст.

50 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» поняття екологіч­ної безпеки як стану навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстано­вки та виникнення небезпеки для здоров’я людей. Таким чином, у самому законі підкреслюється його природоохоронний, а не природ- норесурсний характер.

Встановлення параметрів використання атмосферного повітря ре­алізується через функції нормування та стандартизації. Стандартиза­ція і нормування в галузі охорони атмосферного повітря проводяться з метою встановлення комплексу обов’язкових норм, правил, вимог до охорони атмосферного повітря від забруднення і забезпечення еколо­гічної безпеки та спрямовані на:

- забезпечення безпечного навколишнього природного середо­вища і запобігання екологічним катастрофам;

- реалізацію єдиної науково-технічної політики у галузі охорони атмосферного повітря;

- встановлення єдиних вимог до обладнання і споруд щодо охо­рони атмосферного повітря від забруднення;

- забезпечення безпеки господарських об'єктів і запобігання ви­никненню аварій та техногенних катастроф;

- впровадження і використання сучасних екологічно безпечних технологій.

ЗУ «Про охорону атмосферного повітря» в ч. 1 ст. 5 закріплено, що: «У галузі охорони атмосферного повітря встановлюються:

- нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря;

- нормативи гранично допустимих викидів ЗР стаціонарних джерел;

- нормативи гранично допустимого впливу фізичних і біологіч­них факторів стаціонарних джерел;

- нормативи вмісту ЗР у відпрацьованих газах і впливу фізичних факторів пересувних джерел;

- технологічні нормативи допустимого викиду ЗР».

Порядок розроблення і затвердження нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря229 затверджений Постановою КМ Укра­їни. Нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря - це група нормативів, дотримання яких запобігає виникненню небезпеки для здоров'я людини та стану навколишнього природного середовища від впливу шкідливих чинників атмосферного повітря. Ці нормативи встановлюються для оцінки стану забруднення атмосферного повітря у місцях постійного чи тимчасового перебування людей і включають:

- нормативи якості атмосферного повітря;

- гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, іо­нізуючого, інших видів впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря населених пунктів.

Перелік ЗР, фізичних і біологічних факторів, для яких розробля­ються нормативи, визначається Мінприроди.

Під час розробки цих нормативів враховуються:

- ступінь впливу фізичних і біологічних факторів на населення, їхні гранично допустимі рівні, концентрації ЗР, встановлені МОЗ;

- кліматичні умови;

- вразливість представників флори і фауни та місць їх поширення;

297 Про Порядок розроблення та затвердження нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря : постанова КМ України від 13.03.2002 № 299 // Офіційний вісник України. - 2002. - № 12. - Ст. 571.

- вплив забруднення атмосферного повітря на історичні пам'ятки;

- техніко-економічне обґрунтування гранично допустимого рів­ня впливу фізичних та біологічних факторів і забруднення;

- можливість транскордонного перенесення ЗР.

Нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря затвер­джуються Мінприроди, а їхній перегляд здійснюється один раз на п'ять років. Підставою для перегляду цих нормативів є результати медичних та екологічних досліджень впливу на здоров'я людини та стан довкілля ЗР, фізичних і біологічних факторів, змін генофонду, зменшення видового різноманіття, порушень рівноваги в екосистемах, змін клімату.

Нормативи гранично допустимих викидів ЗР стаціонарних дже­рел - гранично допустимий викид забруднюючої речовини або сумі­ші цих речовин, який визначається у місці його виходу з працюючого стаціонарного джерела.

Нормативи гранично допустимих викидів ЗР та їхньої сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумі­шей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надхо­дять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, встановлюються з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки ат­мосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання, газоочисних установок.

Для діючих і тих, що проектуються, окремих типів обладнання і споруд залежно від часу розроблення та введення у дію, наявності наукових і технічних розробок, економічної доцільності встановлю­ються:

- норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речо­вини стаціонарного джерела;

- технологічні нормативи допустимих викидів ЗР або їхньої су­міші, які визначаються у місці їхнього виходу з устаткування.

Розробка технологічних нормативів допустимих викидів ЗР щільно пов'язана з нормативами гранично допустимих викидів ЗР стаціонарних джерел та має на меті обмеження негативного впливу того чи іншого обладнання з урахуванням його особливостей. Затвер­дження цих нормативів здійснюється Мінприроди для найбільш еко- логонебезпечних видів обладнання. Так, наразі розроблені та затвер­джені технологічні нормативи допустимого викиду: із теплосилових установок, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт[297]; із устаткування (установок) для виробництва цементного клінкеру в обертових випалювальних печах, виробнича потужність яких пере­вищує 500 т на день[298]; від коксових печей[299]; із устаткування (устано­вок) для виробництва нормального електрокорунду в дугових трифа­зних руднотермічних печах при плавленні «на випуск»[300]; з котелень, що працюють на лушпинні соняшнику[301] тощо.

До технологічних нормативів допустимих викидів ЗР належать:

- поточні технологічні нормативи - для діючих окремих типів об­ладнання, споруд на рівні підприємств з найкращою існуючою техноло­гією виробництва аналогічних за потужністю технологічних процесів;

- перспективні технологічні нормативи - для нових і таких, що проектуються, будуються або модернізуються, окремих типів облад­нання, споруд з урахуванням досягнень на рівні передових вітчизня­них і світових технологій та обладнання.

Порядок розроблення і затвердження нормативів гранично допу­стимих викидів ЗР із стаціонарних джерел[302] затверджено Постановою КМ України. Відповідно до цього порядку, нормативи гранично до­пустимих викидів ЗР із стаціонарних джерел визначаються за методи­кою, яка затверджується Мінприроди, з метою забезпечення дотри­мання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з ураху­ванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання та газоочисних установок, вимог націо­нального законодавства і законодавства ЄС та розробляються:

- на одиницю маси за одиницю часу;

- на одиницю продукції чи сировини.

Стосовно допустимих викидів ЗР або їхніх сумішей (включаючи ступінь розведення) встановлюються технологічні нормативи, що складаються з:

- поточних технологічних нормативів - для діючих окремих типів обладнання, споруд на рівні підприємств із найкращою існуючою техно­логією виробництва аналогічних за потужністю технологічних процесів;

- перспективних технологічних нормативів - для нових і таких, що проектуються, будуються або модернізуються, окремих типів об­ладнання, споруд з урахуванням передових вітчизняних і світових досягнень у відповідній сфері.

Технологічні нормативи допустимих викидів ЗР визначаються у місці їхнього виходу.

Для нових стаціонарних джерел і таких, що проектуються, буду­ються або модернізуються, окремих типів обладнання, споруд норма­тиви гранично допустимих викидів ЗР розробляються з урахуванням передових вітчизняних і світових технологій та досягнень.

У разі, коли законодавством ЄС для нових стаціонарних джерел і таких, що проектуються, будуються або модернізуються, встановлено нормативи гранично допустимих викидів ЗР, в Україні застосовують­ся норми цього законодавства.

Нормативи гранично допустимих викидів ЗР із стаціонарних джерел розробляються зацікавленими органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, установи, організації, що здійснюють викиди ЗР в атмосферне повітря зі стаціонарних дже­рел, і затверджуються Мінприроди.

Мінприроди здійснює не рідше одного разу на 10 років перегляд нормативів гранично допустимих викидів ЗР із стаціонарних джерел. Підставою для такого перегляду є:

- необхідність запобігання або зведення до мінімуму загального впливу на навколишнє природне середовище викидів ЗР;

- наявність можливостей для зменшення викидів ЗР і розроблення нових технологічних процесів з урахуванням економічної доцільності такого зменшення, технічного стану обладнання, газоочисних установок;

- зміни у національному законодавстві та законодавстві ЄС щодо обмеження викидів ЗР зі стаціонарних джерел.

Нормативи гранично допустимого впливу фізичних і біологічних факторів стаціонарних джерел - нормативи, які встановлюються для кожного стаціонарного джерела акустичного, електромагнітного, іо­нізуючого та інших фізичних і біологічних факторів на рівні, за якого фізичний та біологічний вплив усіх джерел у цьому районі з ураху­ванням перспектив його розвитку в період терміну дії встановленого нормативу не призведе до перевищення нормативів екологічної без­пеки атмосферного повітря (за найбільш жорстким нормативом).

Порядок розроблення і затвердження нормативів гранично допу­стимого рівня впливу фізичних і біологічних факторів стаціонарних джерел забруднення на стан атмосферного повітря[303] визначений По­становою КМ України. Нормативи встановлюються для кожного ста­ціонарного джерела забруднення з урахуванням рівня, за умови доде­ржання якого фізичний та біологічний вплив усіх стаціонарних дже­рел забруднення у тому чи іншому районі, враховуючи перспективи його розвитку, у визначений термін не перевищуватиме нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря.

Розроблення нормативів здійснюється підприємствами, устано­вами, організаціями та громадянами - суб’єктами підприємницької діяльності за власні кошти.

До розроблення нормативів суб’єкт господарювання може залу­чати установи, організації та заклади, яким Мінприроди надає право на розроблення документів, що обґрунтовують рівень впливу фізич­них і біологічних факторів на стан атмосферного повітря.

Розроблені нормативи погоджуються з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у частині визначення термінів здійснення заходів щодо зниження шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів до нормативного рівня. Погоджені нормативи суб'єкт господарювання подає до територіального органу Мінприро­ди у письмовій та електронній формах. Територіальний орган Мінп­рироди розглядає документи протягом 30 календарних днів і у разі відсутності зауважень затверджує нормативи. Рішення про затвер­дження нормативів надсилається суб'єкту господарювання та санітар­но-епідеміологічній установі у складі МОЗ України (після ліквідації окремої Державної санітарно-епідеміологічної служби).

Перегляд встановлених нормативів проводиться у разі зміни об­сягів та/або технології виробництва.

Нормативи вмісту ЗР у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел - гранично допустима кількість забруд­нюючої речовини у відпрацьованих газах пересувного джерела, що відводиться в атмосферне повітря. Порядок розроблення і затвер­дження нормативів вмісту ЗР у відпрацьованих газах та впливу фізич­них факторів пересувних джерел забруднення атмосферного повітря визначений Постановою КМ України[304].

Ці нормативи розробляються для кожного типу новоствореного пересувного джерела та (або) такого, що експлуатується на території України, з урахуванням вимог національного і міжнародного законо­давства щодо забезпечення екологічної безпеки навколишнього при­родного середовища.

Для пересувних джерел, що експлуатуються, нормативи розроб­ляються з урахуванням існуючих технологій, а для новостворених - з урахуванням найдосконаліших доступних технологій щодо зменшен­ня вмісту ЗР у відпрацьованих газах, впливу фізичних факторів пере­сувних джерел та очищення відпрацьованих газів. Розроблені норма­тиви погоджуються з Мінтрансом, МОЗ, Мінпромполітики та Держс­тандартом і подаються на затвердження до Мінприроди.

Підставою для перегляду нормативів є:

- наявність можливостей щодо зменшення вмісту ЗР у відпра­цьованих газах і впливу фізичних факторів пересувних джерел забру­днення атмосферного повітря й відповідні технічні рішення;

- зміни у національному законодавстві та законодавстві ЄС щодо обмеження вмісту ЗР у відпрацьованих газах та впливу фізичних фак­торів пересувних джерел забруднення атмосферного повітря.

За наявності цих підстав нормативи підлягають перегляду протя­гом календарного року.

Наведений вище склад нормативів у галузі охорони атмосферного повітря не є вичерпним, оскільки в ч. 2 ст. 5 ЗУ «Про охорону атмосфер­ного повітря» наголошено, що законодавством можуть встановлюватися й інші нормативи в галузі охорони атмосферного повітря. Зокрема, до них можна віднести орієнтовні безпечні рівні впливу шкідливих речовин у повітрі робочої зони[305], орієнтовні безпечні рівні дії змінних магнітних полів частотою 50 Гц при провадженні робіт під напругою на повітряних лініях (ПЛ) електропередачі напругою 220-1150 кВ[306] тощо.

<< | >>
Источник: Екологічне право України. Особлива частина : навч. посіб. / [О. М. Шуміло, І. В. Бригадир, В. А. Зуєв та ін.] ; МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. - Х. : ХНУВС,2014. - 386 с.. 2014

Еще по теме § 6.2. Стандартизація і нормування в галузі охорони атмосферного повітря:

  1. Стаття 165. Стандартизація і нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів
  2. Глава 7. Правове регулювання охорони атмосферного повітря
  3. § 6.4. Порядок реалізації управлінських заходів щодо охорони атмосферного повітря
  4. Статистичні звіти про охорону атмосферного повітря
  5. § 6.3. Заходи щодо охорони атмосферного повітря
  6. § 6.6. Юридична відповідальність за порушення законодавства про охорону атмосферного повітря
  7. 4.1. Правове забезпечення охорони атмосферного повітря
  8. Атмосферне повітря як об’єкт правової охорони
  9. § 6.1.Атмосферне повітря як об'єкт правової охорони: сучасний стан та проблеми
  10. §. 1.5. Управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів
  11. § 5. Управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів
  12. § 8.1. Участь України у міжнародному співробітництві в галузі охорони навколишнього природного середовища
  13. § 9. Участь України у міжнародно-правовому співробітництві у галузі охорони вод
  14. Поняття державного управління у галузі охорони навколишнього природного середовища
  15. Міжнародні аспекти екологічної безпеки і міжнародне співробітництво в галузі охорони природи
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Военное право - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -