§ 6.2. Стандартизація і нормування в галузі охорони атмосферного повітря

Однією з умов регулювання діяльності, що може вплинути на ат­мосферне повітря, є визначення параметрів його використання. Слід зазначити, що вимоги щодо встановлення нормативів у галузі охорони атмосферного повітря є похідними від визначеного ст.

Встановлення параметрів використання атмосферного повітря ре­алізується через функції нормування та стандартизації. Стандартиза­ція і нормування в галузі охорони атмосферного повітря проводяться з метою встановлення комплексу обов’язкових норм, правил, вимог до охорони атмосферного повітря від забруднення і забезпечення еколо­гічної безпеки та спрямовані на:

- забезпечення безпечного навколишнього природного середо­вища і запобігання екологічним катастрофам;

- реалізацію єдиної науково-технічної політики у галузі охорони атмосферного повітря;

- встановлення єдиних вимог до обладнання і споруд щодо охо­рони атмосферного повітря від забруднення;

- забезпечення безпеки господарських об'єктів і запобігання ви­никненню аварій та техногенних катастроф;

- впровадження і використання сучасних екологічно безпечних технологій.

ЗУ «Про охорону атмосферного повітря» в ч. 1 ст. 5 закріплено, що: «У галузі охорони атмосферного повітря встановлюються:

- нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря;

- нормативи гранично допустимих викидів ЗР стаціонарних джерел;

- нормативи гранично допустимого впливу фізичних і біологіч­них факторів стаціонарних джерел;

- нормативи вмісту ЗР у відпрацьованих газах і впливу фізичних факторів пересувних джерел;

- технологічні нормативи допустимого викиду ЗР».

Порядок розроблення і затвердження нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря²²⁹ затверджений Постановою КМ Укра­їни. Нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря - це група нормативів, дотримання яких запобігає виникненню небезпеки для здоров'я людини та стану навколишнього природного середовища від впливу шкідливих чинників атмосферного повітря. Ці нормативи встановлюються для оцінки стану забруднення атмосферного повітря у місцях постійного чи тимчасового перебування людей і включають:

- нормативи якості атмосферного повітря;

- гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, іо­нізуючого, інших видів впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря населених пунктів.

Перелік ЗР, фізичних і біологічних факторів, для яких розробля­ються нормативи, визначається Мінприроди.

Під час розробки цих нормативів враховуються:

- ступінь впливу фізичних і біологічних факторів на населення, їхні гранично допустимі рівні, концентрації ЗР, встановлені МОЗ;

- кліматичні умови;

- вразливість представників флори і фауни та місць їх поширення;

²⁹⁷ Про Порядок розроблення та затвердження нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря : постанова КМ України від 13.03.2002 № 299 // Офіційний вісник України. - 2002. - № 12. - Ст. 571.

- вплив забруднення атмосферного повітря на історичні пам'ятки;

- техніко-економічне обґрунтування гранично допустимого рів­ня впливу фізичних та біологічних факторів і забруднення;

- можливість транскордонного перенесення ЗР.

Нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря затвер­джуються Мінприроди, а їхній перегляд здійснюється один раз на п'ять років. Підставою для перегляду цих нормативів є результати медичних та екологічних досліджень впливу на здоров'я людини та стан довкілля ЗР, фізичних і біологічних факторів, змін генофонду, зменшення видового різноманіття, порушень рівноваги в екосистемах, змін клімату.

Нормативи гранично допустимих викидів ЗР стаціонарних дже­рел - гранично допустимий викид забруднюючої речовини або сумі­ші цих речовин, який визначається у місці його виходу з працюючого стаціонарного джерела.

Для діючих і тих, що проектуються, окремих типів обладнання і споруд залежно від часу розроблення та введення у дію, наявності наукових і технічних розробок, економічної доцільності встановлю­ються:

- норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речо­вини стаціонарного джерела;

- технологічні нормативи допустимих викидів ЗР або їхньої су­міші, які визначаються у місці їхнього виходу з устаткування.

Розробка технологічних нормативів допустимих викидів ЗР щільно пов'язана з нормативами гранично допустимих викидів ЗР стаціонарних джерел та має на меті обмеження негативного впливу того чи іншого обладнання з урахуванням його особливостей. Затвер­дження цих нормативів здійснюється Мінприроди для найбільш еко- логонебезпечних видів обладнання. Так, наразі розроблені та затвер­джені технологічні нормативи допустимого викиду: із теплосилових установок, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт^[297]; із устаткування (установок) для виробництва цементного клінкеру в обертових випалювальних печах, виробнича потужність яких пере­вищує 500 т на день^[298]; від коксових печей^[299]; із устаткування (устано­вок) для виробництва нормального електрокорунду в дугових трифа­зних руднотермічних печах при плавленні «на випуск»^[300]; з котелень, що працюють на лушпинні соняшнику^[301] тощо.

До технологічних нормативів допустимих викидів ЗР належать:

- поточні технологічні нормативи - для діючих окремих типів об­ладнання, споруд на рівні підприємств з найкращою існуючою техноло­гією виробництва аналогічних за потужністю технологічних процесів;

- перспективні технологічні нормативи - для нових і таких, що проектуються, будуються або модернізуються, окремих типів облад­нання, споруд з урахуванням досягнень на рівні передових вітчизня­них і світових технологій та обладнання.

Порядок розроблення і затвердження нормативів гранично допу­стимих викидів ЗР із стаціонарних джерел^[302] затверджено Постановою КМ України. Відповідно до цього порядку, нормативи гранично до­пустимих викидів ЗР із стаціонарних джерел визначаються за методи­кою, яка затверджується Мінприроди, з метою забезпечення дотри­мання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з ураху­ванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання та газоочисних установок, вимог націо­нального законодавства і законодавства ЄС та розробляються:

- на одиницю маси за одиницю часу;

- на одиницю продукції чи сировини.

Стосовно допустимих викидів ЗР або їхніх сумішей (включаючи ступінь розведення) встановлюються технологічні нормативи, що складаються з:

- поточних технологічних нормативів - для діючих окремих типів обладнання, споруд на рівні підприємств із найкращою існуючою техно­логією виробництва аналогічних за потужністю технологічних процесів;

- перспективних технологічних нормативів - для нових і таких, що проектуються, будуються або модернізуються, окремих типів об­ладнання, споруд з урахуванням передових вітчизняних і світових досягнень у відповідній сфері.

Технологічні нормативи допустимих викидів ЗР визначаються у місці їхнього виходу.

Для нових стаціонарних джерел і таких, що проектуються, буду­ються або модернізуються, окремих типів обладнання, споруд норма­тиви гранично допустимих викидів ЗР розробляються з урахуванням передових вітчизняних і світових технологій та досягнень.

У разі, коли законодавством ЄС для нових стаціонарних джерел і таких, що проектуються, будуються або модернізуються, встановлено нормативи гранично допустимих викидів ЗР, в Україні застосовують­ся норми цього законодавства.

Нормативи гранично допустимих викидів ЗР із стаціонарних джерел розробляються зацікавленими органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, установи, організації, що здійснюють викиди ЗР в атмосферне повітря зі стаціонарних дже­рел, і затверджуються Мінприроди.

Мінприроди здійснює не рідше одного разу на 10 років перегляд нормативів гранично допустимих викидів ЗР із стаціонарних джерел. Підставою для такого перегляду є:

- необхідність запобігання або зведення до мінімуму загального впливу на навколишнє природне середовище викидів ЗР;

- наявність можливостей для зменшення викидів ЗР і розроблення нових технологічних процесів з урахуванням економічної доцільності такого зменшення, технічного стану обладнання, газоочисних установок;

- зміни у національному законодавстві та законодавстві ЄС щодо обмеження викидів ЗР зі стаціонарних джерел.

Нормативи гранично допустимого впливу фізичних і біологічних факторів стаціонарних джерел - нормативи, які встановлюються для кожного стаціонарного джерела акустичного, електромагнітного, іо­нізуючого та інших фізичних і біологічних факторів на рівні, за якого фізичний та біологічний вплив усіх джерел у цьому районі з ураху­ванням перспектив його розвитку в період терміну дії встановленого нормативу не призведе до перевищення нормативів екологічної без­пеки атмосферного повітря (за найбільш жорстким нормативом).

Порядок розроблення і затвердження нормативів гранично допу­стимого рівня впливу фізичних і біологічних факторів стаціонарних джерел забруднення на стан атмосферного повітря^[303] визначений По­становою КМ України. Нормативи встановлюються для кожного ста­ціонарного джерела забруднення з урахуванням рівня, за умови доде­ржання якого фізичний та біологічний вплив усіх стаціонарних дже­рел забруднення у тому чи іншому районі, враховуючи перспективи його розвитку, у визначений термін не перевищуватиме нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря.

Розроблення нормативів здійснюється підприємствами, устано­вами, організаціями та громадянами - суб’єктами підприємницької діяльності за власні кошти.

До розроблення нормативів суб’єкт господарювання може залу­чати установи, організації та заклади, яким Мінприроди надає право на розроблення документів, що обґрунтовують рівень впливу фізич­них і біологічних факторів на стан атмосферного повітря.

Перегляд встановлених нормативів проводиться у разі зміни об­сягів та/або технології виробництва.

Нормативи вмісту ЗР у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел - гранично допустима кількість забруд­нюючої речовини у відпрацьованих газах пересувного джерела, що відводиться в атмосферне повітря. Порядок розроблення і затвер­дження нормативів вмісту ЗР у відпрацьованих газах та впливу фізич­них факторів пересувних джерел забруднення атмосферного повітря визначений Постановою КМ України^[304].

Ці нормативи розробляються для кожного типу новоствореного пересувного джерела та (або) такого, що експлуатується на території України, з урахуванням вимог національного і міжнародного законо­давства щодо забезпечення екологічної безпеки навколишнього при­родного середовища.

Для пересувних джерел, що експлуатуються, нормативи розроб­ляються з урахуванням існуючих технологій, а для новостворених - з урахуванням найдосконаліших доступних технологій щодо зменшен­ня вмісту ЗР у відпрацьованих газах, впливу фізичних факторів пере­сувних джерел та очищення відпрацьованих газів. Розроблені норма­тиви погоджуються з Мінтрансом, МОЗ, Мінпромполітики та Держс­тандартом і подаються на затвердження до Мінприроди.

Підставою для перегляду нормативів є:

- наявність можливостей щодо зменшення вмісту ЗР у відпра­цьованих газах і впливу фізичних факторів пересувних джерел забру­днення атмосферного повітря й відповідні технічні рішення;

- зміни у національному законодавстві та законодавстві ЄС щодо обмеження вмісту ЗР у відпрацьованих газах та впливу фізичних фак­торів пересувних джерел забруднення атмосферного повітря.

За наявності цих підстав нормативи підлягають перегляду протя­гом календарного року.

Наведений вище склад нормативів у галузі охорони атмосферного повітря не є вичерпним, оскільки в ч. 2 ст. 5 ЗУ «Про охорону атмосфер­ного повітря» наголошено, що законодавством можуть встановлюватися й інші нормативи в галузі охорони атмосферного повітря. Зокрема, до них можна віднести орієнтовні безпечні рівні впливу шкідливих речовин у повітрі робочої зони^[305], орієнтовні безпечні рівні дії змінних магнітних полів частотою 50 Гц при провадженні робіт під напругою на повітряних лініях (ПЛ) електропередачі напругою 220-1150 кВ^[306] тощо.