<<
>>

Права громадян України на ліси

Екологічні права громадян України становлять відносно нову групу прав, які вперше були закріплені в Законі України “Про охорону навколишнього середовища” у 1991 році та згодом у Конституції України 1996 року.

У ст. 9 вищезазначеного закону вказано, що громадяни мають право здійснювати загальне й спеціальне використання природних об'єктів та їх ресурсів. Одним з найважливіших природних ресурсів та найбільших багатств України є ліс. Він відіграє надзвичайно важливу господарську, економічну та екологічну роль. З економічної точки зору ліс є основним джерелом деревини, технічної та лікарської сировини, що використовується для різних галузей господарства, також є основою паперової, меблевої та інших галузей промисловості. Екологічна функція лісів полягає у тому, що вони є джерелом поліпшення клімату, захищають ґрунти від вітрової та водної ерозій, місцем перебування звірів і птахів, використовується у рекреаційних, естетичних і культурно- оздоровчих цілях.

Правовий режим лісів та його окремі елементи досліджували вчені: В. І. Андрейцев, Г. І. Балюк, Т. Г. Ковальчук,

М. В. Краснова, Л. В. Мендик, В. Л. Мунтян, Ю. С. Шемшученко та ін. Проте, у період проведення реформ у сфері державного управління використанням та охороною лісів і адаптації українського лісового законодавства до європейського, дане питання залишається актуальним й потребує подальшого дослідження.

У законодавстві нашої держави закріплено право власності на ліси та право лісокористування. Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією1.

Отже, первинним суб'єктом права власності на ліси є український народ. Відповідно до ст. 7 Лісового кодексу України, (далі - ЛК) ліси можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власностяз[73] [74].

Найбільш дискусійним є питання права приватної власності на ліси. Відповідно до ст. 12 ЛК громадяни й юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена у разі успадкування лісів згідно із законом. Заслуговує на увагу положення ЛК про те, що громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі. Крім того, ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб. Дане положення законодавства є надзвичайно позитивним, оскільки стимулює громадян висаджувати ліси, що, у подальшому, матиме сприятливий вплив на екологію. Згідно із ЛК суб’єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України. Ліси, отримані у спадщину іноземними громадянами, особами без громадянства та іноземними юридичними особами, підлягають відчуженню протягом одного року. Аналогічна норма міститься і в Земельному кодексі України щодо земель сільськогосподарського призначення. Так, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, повинні бути відчужені протягом року. Дану позицію законодавця вважаємо вірною, оскільки ліси, як і земля, є національним багатством України. І необхідно обмежити права власності на ліси іноземних громадян, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб. Існує наукова думка, що права громадян України щодо приватної власності на ліси варто було б розширити.

Зокрема, збільшити площу лісів, що можуть перебувати у приватній власності. Прихильники такої позиції наводять такі історичні факти та зазначають, що перед лісовим господарством сьогоднішньої України стоять завдання, подібні до ситуації 1920-х років: необхідність відновлення лісової галузі, покращення умов господарювання на селі, підвищення добробуту селян. Маючи такі проблеми, керівництво нашої держави того часу прийняло Постанову ВУЦВК і РНК УСРР “Про забезпечення селянства лісами й побічним користуванням з державних лісів УСРР” 27 травня 1925 року, згідно з якою селянам передавалися лісові ділянки площею до 55 га. Лісова площа такого розміру дозволяє більш ефективно використовувати природний ресурс і зробити цей вид діяльності більш рентабельним. Натомість, на лісовій ділянці площею до 5 га про ефективне ведення лісового господарства не може йтися[75] [76].

Питання приватної власності на ліси є неоднозначним. З одного боку, приватна власність забезпечує стабільність та добробут суспільства, а у сфері лісокористування стимулює більш раціональне використання та бережливе ставлення громадян до належних їм лісових ресурсів, враховуючи цінність лісу для оточуючого середовища та майбутніх поколінь. З іншого боку, існує ризик, що приватна власність на ліси може нанести шкоду лісовому фонду країни через неконтрольовану поведінку власників, які будуть переслідувати лише короткострокові цілі. Для вирішення даної проблеми державою має бути створена належна нормативно-правова база та система заохочень за відповідальну поведінку власників й покарань за зловживання. Важливо також забезпечити вільний доступ населення до лісів, що перебувають у приватній власності. У ЛК передбачено, що громадяни мають право вільно перебувати в лісах державної та комунальної власностей, якщо інше не передбачено законом. Питання щодо перебування громадян у лісах приватної власності також повинно бути врегульовано нормами ЛК1.

Право користування лісами здійснюється у порядку постійного та тимчасового користування лісами.

У постійне користування ліси надаються спеціалізованим державним та комунальним лісогосподарським підприємствам та іншим державним і комунальним підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Найбільш актуальними нині питаннями у сфері лісокористування є електронний облік деревини та лісопродукції. У 2012 році всі підприємства Держлісагентства планували повністю перейти на електронний облік деревини. Тим самим вони позбавлять можливості існування злочинних пилорам та унеможливлять обіг незаконно придбаної деревини. Електронний облік деревини ліквідує нечесну конкуренцію та виведе діяльність деревообробників у прозоре правове поле[77].

Тимчасове користування лісами може бути довгостроковим та короткостроковим. У довгострокове користування ліси надаються для потреб мисливського господарства, культурно- оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо- виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт. Наразі актуальним питанням є внесення змін до законодавства про ведення мисливського господарства. Планується змінити підхід до мисливської справи. Зокрема, запровадити клубну систему в цій сфері. Запровадження таких новацій дасть змогу фінансувати проведення необхідних заходів - споруджувати вольєри, підгодівельні майданчики, засівати поля кормом для звірів, що сприятиме зростанню їх чисельності та збільшенню популяції. У короткострокове користування ліси надаються для заготівлі другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та інших потреб. Проблемою нині є недофінансування галузі від підприємницької діяльності із заготівлі та переробки продуктів лісу, а саме: грибів і ягід. Є багато посередників, які за мізерні кошти скуповують у людей гриби і ягоди, потім платять копійки до місцевих бюджетів, а самі отримують надприбутки від реалізації цих продуктів у країнах Західної та Східної Європи. Нині Державне агентство лісових ресурсів України веде переговори з європейськими покупцями, які без посередників будуть купувати гриби та ягоди, сплачуючи кошти державним підприємствам, а ті, у свою чергу, вестимуть розрахунки з громадянами.

Проте для стабільного розвитку лісового господарства потрібне відповідне фінансування. Необхідно залучати як кошти держави, так і приватних осіб. Розглядаються перспективи щодо фінансування проектів, пов’язаних із відновленням, відтворенням та охороною лісів, впровадження модернізованих методів переробки деревини, застосування безвідходних, маловідходних та енергозберігаючих технологій1. Існує чимало проблем щодо формування інвестиційного забезпечення. Лісове господарство є малопривабливим для інвесторів, які намагаються отримати швидку віддачу від вкладеного капіталу. Тому необхідно створити умови для сприятливого інвестиційного клімату. Головним завданням інвестиційної політики має стати впровадження передових технологій використання вторинної сировини, що дозволить раціональніше використовувати уже наявну базу[78] [79].

Важливим питанням права лісокористування в Україні є порядок доступу в ліси. Ліси в Україні можуть перебувати у державній, комунальній та приватній формах власності. У ЛК України передбачено, що громадяни мають право у лісах державної та комунальної власностей, а також, за згодою власника в лісах приватної власності, вільно перебувати, безоплатно без видачі спеціального дозволу, збирати для власного споживання дикорослі трав’яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби тощо, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу в ліс визначений як вільний у всіх законах європейських країн. Особи, що знаходяться в лісі, можуть збирати гриби, ягоди й інші недеревні лісові продукти при дотриманні визначених правил, дуже детально визначених у чеському і польському кодексах. Однак передбачається можливість обмеження вільного доступу в ліс власниками, лісовою адміністрацією чи лісокористувачами у відповідних випадках, а угорським, литовським і польським законами визначені ділянки, у які доступ заборонений взагалі. У литовському, латвійському, угорському і польському кодексах передбачається необхідність, у разі обмеження відвідування лісу, виставляти попереджувальні знаки[80].

Відповідно до лісового законодавства України, доступ в ліси приватної власності обмежений волею власника. Варто зазначити, що ЛК встановлює таке поняття як лісовий сервітут - це право на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною лісовою ділянкою. У ст. 23 ЛК зазначено, що до лісових сервітутів застосовуються положення Цивільного та Земельного кодексів України. Отже, у разі недосягнення домовленості про встановлення лісового сервітуту та його умови із власником, відповідно до ст. 402 Цивільного кодексу України, спір вирішується судом.

Досліджуючи питання права лісокористування, варто наголосити на тому, що лісокористувачі мають не лише права, а й обов'язки. Так, громадяни під час здійснення загального використання лісових ресурсів зобов'язані виконувати вимоги пожежної безпеки в лісах, користуватися лісовими ресурсами способами і в обсягах, що не завдають шкоди відтворенню цих ресурсів, не погіршують санітарного стану лісів.

Важливим елементом правового забезпечення раціонального використання лісів, захисту прав та законних інтересів лісокористувачів є застосування правових засобів впливу, спрямованих на усунення порушень лісового законодавства і припинення їх проявів у майбутньому, відновлення порушеного права та притягнення винних у вчиненні лісових правопорушень до юридичної відповідальності. Варто наголосити, що санкції за порушення лісового законодавства України є надзвичайно низькими. Необхідно внести зміни до законодавства, що передбачає покарання за порушення лісового законодавства значно підвищивши розмір санкцій.

Загалом, підбиваючи підсумок, можна зазначити, що наразі право лісокористування в Україні розвивається у руслі європейських тенденцій. До основних перспектив розвитку можна віднести запровадження електронного обліку деревини та лісопродукції, запровадження клубної системи мисливства, впровадження модернізованих методів переробки деревини, застосування безвідходних, маловідходних й енергозберігаючих технологій. Наведені вище напрямки розвитку потребують відповідного законодавчого забезпечення шляхом внесення змін до відповідних нормативно-правових актів, зокрема до Закону України “Про мисливське господарство та полювання”[81]. Крім того, необхідно внести зміни до Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою посилення відповідальності за лісові правопорушення.

<< | >>
Источник: Юридична відповідальність за порушення природоресурсного законодавства України: монографія /О. Б. Німко, Н. В. Бондарчук, Р. Д. Ляшенко [та ін.]; під заг. Ред. О. Б. Німко. - Житомир: Вид-во «Житомирський національний агроекологічний університет»,2θ16. - 208 с.. 2

Еще по теме Права громадян України на ліси:

  1. Організаційно – правові механізми забезпечення ОВС України конституційного права громадян на інформацію
  2. Відповідність дій Російської Федерації проти України, її громадян та інших осіб, що мешкають па території України, нормативним вимогам принципу добросовісного виконання міжнародних зобов’язань
  3. § 4.5. Право власності на ліси
  4. Права громадян на землі в Україні
  5. До Держбуду України надходять звернення громадян з проханням надати роз’яснення з питань встановлення приладів обліку та розрахунків за комунальні послуги.
  6. 2.3. Спеціально-юридичні гарантії права громадян на екологічну безпеку в Україні
  7. § 3. Форми захисту права громадян на екологічну безпеку
  8. § 4.2. Ліси як об'єкт правової охорони та використання в Україні
  9. 6.1. Основні екологічні права й обов’язки громадян в сфері природокористування та природоохорони
  10. § 4. Права громадян та їх об'єднань у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки
  11. § 11. Обов'язок іноземних юридичних осіб і громадян та осіб без громадянства щодо додержання законодавства України про охорону вод
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Военное право - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -