Поняття і види поліцейських заходів

Поняття «поліцейські заходи» увійшло до українського законо­давства із ухваленням Закону України «Про Національну поліцію». Відповідно до частини 1 ст. 29 поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обме­жує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськи­ми відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень.

По-перше, про реалізацію методу адміністративного примусу можна говорити лише щодо поліцейських заходів, застосування яких унормовано нормами адміністративного права. В окремих ви­падках застосування поліцейських заходів урегульовується нормами кримінально-процесуального права. Найбільш яскравим прикладом цього є обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю, порядок застосування якого, залежно від обставин, може регулюватися як Кодексом України про адміні­стративні правопорушення, так і Кримінальним процесуальним кодексом України; водночас у контексті кримінального прова­дження можуть застосовуватися і інші поліцейські заходи, напри­клад опитування особи.

По-друге, не всі зазначені у законі поліцейські заходи є приму­совими. Так, Закон України «Про Національну поліцію» прямо вка­зує, що опитування особи є добровільним, тобто особа має право відмовитися надавати інформацію. Окрім цього, призначенням цього заходу є отримання інформації, тому його слід скоріше розг­лядати як форму реалізації методу збору поліцейської інформації.

Так, положення Закону України «Про Національну поліцію» дозволяє виділити дві основні групи поліцейських заходів:

1) поліцейські превентивні заходи;

2) поліцейські заходи примусу.

Було б логічним припустити, що поліцейські превентивні захо­ди відповідають адміністративно-запобіжним заходам, однак це не так. Пункт 3 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про Національну поліцію» прямо передбачає можливість проникнення до житла чи іншого володіння особи з метою припинення злочину. Зміст низки інших превентивних заходів дає підстави говорити про їх призначення саме для припинення правопорушень, а не для запобігання.

Слід окремо звернути увагу на певну недоречність вибору на­зви «поліцейські заходи примусу» для опису застосування Націо­нальною поліцією фізичної сили, спеціальних засобів та зброї, адже за своєю сутністю майже всі поліцейські заходи - як прямо зазна­чені у Законі України «Про Національну поліцію», так і вказані в інших законодавчих актах, передбачають елемент примусу.

У зв'язку із цим під час розгляду поліцейських заходів як фор­ми реалізації методу адміністративного примусу у поліцейській діяльності доцільною є така їх додаткова класифікація:

- адміністративно-запобіжні заходи: перевірка документів, обмеження доступу на визначену територію, застосування техніч­них приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кіноз­йомки, відеозапису, поліцейське піклування;

- заходи адміністративного припинення: обмеження пересу­вання особи чи транспортного засобу або фактичного володіння річчю, застосування фізичного впливу (сили), застосування спеціа­льних засобів, застосування вогнепальної зброї;

- заходи подвійного призначення (тобто такі, що можуть ви­користовуватися і як заходи запобігання правопорушенням і як заходи їх припинення): поверхнева перевірка, зупинення транспо­ртного засобу, перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ.

Ключові вимоги до поліцейського заходу викладено у части­ні 2 ст. 29 Закону України «Про Національну поліцію». Відповідно до неї поліцейський захід може використовуватися виключно для виконання повноважень поліції і має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.

Вимога законності означає, що поліцейські заходи передбача­ють обмеження прав і свобод людини, їх підстави та порядок за­стосування чітко регламентовано, а їх перелік закріплюється зако­нодавчо і є вичерпним.

Необхідність передбачає неможливість або неефективність за­стосування іншого заходу для виконання повноважень поліції. При цьому критерієм обрання конкретного заходу має бути принцип за­подіяння найменшої шкоди як адресату заходу, так і іншим особам.

Вимога пропорційності заходу виконується, якщо шкода, заподі­яна охоронюваним законом правам і свободам людини або інтересам суспільства чи держави, не перевищує блага, для захисту якого він застосовується, або створеної загрози заподіяння шкоди.

Нарешті, вимога ефективності означає, що застосування захо­ду забезпечує виконання повноважень поліції.

До поліцейських превентивних заходів відповідно до стат­ті 31 Закону України «Про Національну поліцію» належать такі.

1. Перевірка документів особи - полягає у праві поліцейсько­го вимагати в особи пред’явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право осо­би, у таких випадках:

- якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зов­нішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісти зниклої особи;

- якщо існує достатньо підстав уважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;

- якщо особа перебуває на території чи об’єкті із спеціаль­ним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;

- якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та ін­ші речі, обіг яких обмежено чи заборонено або для зберігання, ви­користання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;

- якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;

- якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряд­дям чи об’єктом вчинення правопорушення.

2. Опитування особи полягає у праві поліцейського опитати особу, якщо існує достатньо підстав уважати, що вона володіє ін­формацією, необхідною для виконання поліцейських повноважень, у тому числі запросивши її до поліцейського приміщення. Важливо, що надання особою інформації є добровільним, вона може відмови­тися її надавати.

3. Поверхнева перевірка й огляд полягають у здійсненні ві­зуального огляду особи, проведенні по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, у візуальному огляді речі або транспортного засобу. Зупинення особи для проведення поверхневої перевірки допускається, якщо існує достатньо підстав уважати, що особа має при собі річ, обіг якої заборонено чи обме­жено або яка становить загрозу життю чи здоров’ю такої особи чи інших осіб. Поверхнева перевірка має проводитись особою відпові­дної статі. Поверхнева перевірка речі або транспортного засобу здійснюється:

- якщо існує достатньо підстав уважати, що в транспортному засобі перебуває правопорушник або особа, свобода якої обмежу­ється в незаконний спосіб;

- якщо існує достатньо підстав уважати, що в транспортному засобі є річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров'ю такої особи або інших осіб;

- якщо існує достатньо підстав уважати, що річ або транспор­тний засіб є знаряддям учинення правопорушення та/або перебуває в тому місці, де може бути скоєно кримінальне правопорушення, для запобігання якого необхідно провести поверхневу перевірку.

4. Зупинення транспортного засобу передбачає право полі­цейського зупиняти транспортні засоби у разі:

- якщо водій порушив Правила дорожнього руху;

- якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправ­ність транспортного засобу;

- якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транс­портної пригоди, кримінального чи адміністративного правопо­рушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспор­тний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом або знаряддям учинен­ня дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністра­тивного правопорушення;

- якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

- якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримі­нального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

- якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до на­дання допомоги іншим учасникам дорожнього руху чи поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

- якщо уповноважений орган державної влади ухвалив рі­шення про обмеження чи заборону руху;

- якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

- якщо порушено порядок визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигна­льних пристроїв;

- якщо зупинка транспортного засобу, зареєстрованого в ін­шій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у воло­діння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не по- міщували в митний режим транзиту.

Окрім цього, поліцейський зобов'язаний зупиняти транспорт­ні засоби у разі:

- якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені органами доходів і зборів відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному ре­жимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користу­вання, використання такого транспортного засобу для цілей підп­риємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, роз- комплектування чи передана у володіння, користування або роз­порядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили його на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;

- якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, зареєстрований в іншій країні, не зареєстровано в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території Ук­раїни з порушенням строків тимчасового ввезення та/або перемі­щення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи був переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну терито­рію України або не поміщували в митний режим транзиту.

5. Вимога залишити місце й обмеження доступу до визна­ченої території передбачає повноваження поліцейського:

1) вимагати від особи (осіб) залишити визначене місце на певний строк або заборонити чи обмежити особам доступ до ви­значеної території або об'єктів, якщо це необхідно для:

а) забезпечення публічної безпеки і порядку;

б) охорони життя і здоров'я людей;

в) збереження та фіксації слідів правопорушення;

2) обмежувати або забороняти рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць та автомобільних доріг:

а) у разі затримання осіб відповідно до закону;

б) під час аварій, інших надзвичайних ситуацій;

в) якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки й по­рядку, охорони життя і здоров'я людей.

6. Обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю. Такий захід передбачає право поліцейського:

- затримувати осіб на підставах, у порядку та на строки, ви­значені Конституцією України (ч. 2 ст. 29, що надає право уповно­важеним органам, у тому числі Національній поліції, у разі нагаль­ної необхідності запобігти злочинові чи його припинити, застосу­вати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом), Кримінальним процесуальним кодексом Украї­ни (ст. 208 - затримання уповноваженою службовою особою) та Кодексом України про адміністративні правопорушення (ст. 260 - адміністративне затримання), а також іншими законами України;

- обмежити фактичне володіння річчю або пересування тра­нспортного засобу для запобігання небезпеці, якщо є достатні під­стави вважати, що річ або транспортний засіб можуть бути вико­ристані особою з метою посягання на своє життя і здоров'я або на життя чи здоров'я іншої людини, пошкодження чужої речі, на підс­тавах та в порядку, визначених Кримінальним процесуальним ко­дексом України (ст. 167 - тимчасове вилучення майна) та Кодексом України про адміністративні правопорушення (ст. 265 - вилучення речей і документів, ст. 265-1 - тимчасове вилучення посвідчення водія, ст. 265-2 - тимчасове затримання транспортних засобів пра­цівниками уповноважених підрозділів Національної поліції, ст. 266 - відсторонення осіб від керування транспортними засоба­ми, річковими і маломірними суднами).

7. Проникнення до житла чи іншого володіння особи поля­гає у праві поліції проникнути до житла чи іншого володіння особи без умотивованого рішення суду в невідкладних випадках, пов'язаних із:

1) рятуванням життя людей та цінного майна під час надзви­чайних ситуацій;

2) безпосереднім переслідуванням осіб, підозрюваних у вчи­ненні злочину;

3) припиненням злочину, що загрожує життю осіб, які перебу­вають у житлі або іншому володінні.

8. Перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ здійснюється поліцією в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України, та полягає в огляді за участю адміністрації (керівництва) юридичних осіб, фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців) чи їх уповноважених представників приміщень, де перебувають зброя, спеціальні засо­би, боєприпаси, вибухові речовини та матеріали, інші предмети, матеріали й речовини, щодо зберігання і використання яких ви­значено спеціальні правила або порядок та на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ, а також безпосеред­ньо в огляді місць їх зберігання з метою перевірки дотримання правил поводження з ними та правил їх використання, а також зброї, спеціальних засобів, боєприпасів, що перебувають у фізичних та юридичних осіб, інших предметів, матеріалів і речовин, щодо зберігання та використання яких визначено спеціальні правила чи порядок та на які поширюється дозвільна система органів внутрі­шніх справ, з метою перевірки дотримання правил поводження з ними та правил їх використання.

9. Застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису полягає в закріпленні на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтуванні, розміщенні по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичної фото- і ві- деотехніки, а також у використанні інформації, отриманої з авто­матичної фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою:

- попередження, виявлення або фіксування правопорушен­ня, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпе­ки осіб;

- забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

10. Перевірка дотримання обмежень, установлених зако­ном стосовно осіб, які перебувають під адміністративним на­глядом, та інших категорій осіб, передбачає заходи, що здійсню­ються Національною поліцією з метою реалізації функцій адмініс­тративного нагляду.

11. Поліцейське піклування здійснюється щодо:

- неповнолітньої особи віком до 16 років, яка залишилася без догляду, з метою передання батькам або усиновителям, опіку­нам, піклувальникам, органам опіки та піклування;

- особи, яка підозрюється у втечі із психіатричного закладу чи спеціалізованого лікувального закладу, де вона утримувалася на підставі судового рішення, з метою передання відповідному закладу;

- особи, яка має ознаки вираженого психічного розладу і створює реальну небезпеку оточуючим або собі, з метою передан- ня відповідному закладу;

- особи, яка перебуває у публічному місці і внаслідок сп'яніння втратила здатність самостійно пересуватися чи створює реальну небезпеку оточуючим або собі, з метою передання у спеці­альний лікувальний заклад чи до місця проживання.

Поліцейські заходи примусу, передбачені статтею 42 Закону України «Про Національну поліцію», охоплюють:

1) фізичний вплив (силу), який являє собою застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників;

2) застосування спеціальних засобів, які являють собою сукуп­ність пристроїв, приладів і предметів, спеціально виготовлених, конструктивно призначених і технічно придатних для захисту лю­дей від ураження різними предметами (у тому числі від зброї'), тимчасового (відворотного) ураження людини (правопорушника, супротивника), пригнічення чи обмеження волі людини (психоло­гічної або фізичної) шляхом здійснення впливу на неї чи предмети, що її оточують;

3) застосування вогнепальної зброї.

Слід зауважити, що такі заходи можуть застосовуватись і як самостійний поліцейський захід (наприклад, для припинення пра­вопорушення), і як спосіб забезпечення реалізації іншого поліцей­ського заходу (наприклад, для затримання особи).

Застосування поліцейських заходів примусу пов'язується з пі­двищеними ризиками для життя і здоров'я громадян, тому воно розглядається як крайній захід на той випадок, коли іншими засо­бами неможливо досягти виконання поставлених перед поліцією завдань.

Із підвищеним ризиком для оточуючих пов'язано й особливі умови застосування цих заходів. Так, перед початком застосування заходів примусу поліцейський зобов'язаний заздалегідь попереди­ти особу про це і надати їй достатньо часу для виконання його за­конної вимоги, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров'я особи та/або поліцейського чи інші тяжкі наслідки, або якщо в ситуації, що склалася, таке попереджен­ня є невиправданим або неможливим.

У разі, якщо особа постраждала внаслідок застосування заходів примусу, поліцейські зобов'язані надати їй невідкладну медичну допомогу.

Забороняється застосування поліцейських заходів примусу до жінок з явними ознаками вагітності, малолітніх осіб, осіб з явними ознаками обмежених можливостей або старості, крім випадків учинення ними збройного чи групового нападу, вчинення зброй­ного опору поліцейському, що загрожує життю і здоров'ю інших осіб або поліцейських, якщо відбити такий напад або опір іншими способами і засобами неможливо.

Слід наголосити, що положення щодо поліцейських заходів мі­стяться не лише в Законі України «Про Національну поліцію». Так, частина 3 ст. 30 Закону України «Про Національну поліцію» прямо передбачає, що поліція для виконання покладених на неї завдань може застосовувати інші заходи, визначені окремими законами.

У контексті реалізації методу адміністративного примусу най­більше значення мають положення щодо поліцейських заходів, які містяться в Кодексі України про адміністративні правопорушення, а саме положення про:

- заходи забезпечення провадження у справах про адмініст­ративні правопорушення;

- заходи адміністративної відповідальності (адміністративні стягнення).

Відповідно до частини 1 ст. 260 Кодексу України про адмініст­ративні правопорушення до заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення належать такі:

- адміністративне затримання особи;

- особистий огляд;

- огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія;

- тимчасове затримання транспортного засобу;

- відсторонення водіїв від керування транспортними засо­бами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкого­льного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебу­вання під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Зауважимо, що в усіх випадках ідеться про конкретизацію вже передбачених Законом України «Про Національну поліцію» полі­цейських заходів. Так, адміністративне затримання особи, вилу­чення речей і документів, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засоба­ми відповідають обмеженню пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю, передбаченому статтею 37 Закону України «Про Національну поліцію»; особистий огляд та огляд речей відповідають поверхневій перевірці. Положення Кодек­су України про адміністративні правопорушення, уточнюють підста­ви та порядок здійснення таких поліцейських заходів у контексті виконання поліцією завдань із протидії адміністративним право­порушенням.

Право поліції накладати адміністративні стягнення передба­чено пунктом 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну полі­цію», згідно з яким поліція відповідно до покладених на неї за­вдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх ви­конання. Діяльність органів Національної поліції у цій сфері стано­вить окремий вид адміністративної поліцейської діяльності - ад- міністративно-юрисдикційну діяльність.

Заходи адміністративної відповідальності (адміністративні стягнення), які мають право накладати органи Національної полі­ції, охоплюють:

- попередження;

- штраф;

- штрафні бали.

Попередження як захід адміністративного стягнення вино­ситься в письмовій формі. У передбачених законом випадках воно фіксується в іншім встановлені способи.

Штраф є грошовим стягненням, що накладається на грома­дян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопору­шення у випадках і розмірі, встановлених Кодексом та іншими за­конами України. Відповідно до частини 2 ст. 222 цього Кодексу України про адміністративні правопорушення уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягу­ватися на місці вчинення адміністративного правопорушення не­залежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платі­жних пристроїв.

Окрім заходів, що містяться у Кодексі України про адміністра­тивні правопорушення, низку поліцейських заходів містять інші закони, що регулюють поліцейську діяльність в окремих сферах суспільних відносин.

Так, відповідно до частини 1 ст. 25 Закону України «Про запо­бігання та протидію домашньому насильству» уповноважені під­розділи органів Національної поліції України мають право виноси­ти кривдникам терміновий заборонний припис стосовно крив­дника у разі існування безпосередньої загрози життю чи здо­ров’ю постраждалої особи з метою негайного припинення дома­шнього насильства, недопущення його продовження чи повтор­ного вчинення.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття «методи поліцейської діяльності».

2. Охарактеризуйте співвідношення застосування методів примусу та переконання у поліцейській діяльності.

3. У чому полягають особливості нормативно-правового за­кріплення застосування методів переконання в діяльності Націо­нальної поліції України?

4. Яким чином співвідносяться метод адміністративного примусу та поліцейські заходи?

5. Які законодавчі вимоги висуваються до поліцейського за­ходу?

6. Назвіть види поліцейських заходів та дайте їх стислу хара­ктеристику.

Tectobi завдання

1. Який із наведених висловів описує методи поліцейської діяльності:

а) основні напрями діяльності суб'єктів поліцейської діяльності;

б) однорідні за своїм характером та правовою природою групи адміністративних дій, що мають зовнішній вираз і за допомогою яких реалізуються завдання суб'єктів поліцейської діяльності;

в) способи впливу суб'єктів поліцейської діяльності на суспі­льні відносини;

г) закріплені за суб'єктами поліцейської діяльності права та обов'язки.

2. Якими особливостями характеризується метод переко­нання:

а) наявністю чітко врегульованої процедури застосування;

б) впливом на свідомість особи;

в) застосуванням до особи незалежно від її волі й бажання пе­вних заходів впливу;

г) можливістю застосування виключно суб'єктами поліцейсь­кої діяльності.

3. Яке із наведених тверджень є ознакою адміністратив­ного примусу:

а) використовується в державному управлінні для охорони су­спільних відносин, що виникають у цій сфері;

б) є спрямованим на добровільне виконання особою певних дій;

в) застосовується лише до осіб, які перебувають у прямому підпорядкуванні відповідного суб'єкта;

г) застосовується виключно за рішенням суду.

4. Яке твердження описує місце методу переконання в си­стемі методів поліцейської діяльності:

а) метод переконання є похідним, другорядним порівняно з методом примусу;

б) метод переконання є змістоутворюючим методом поліцей­ської діяльності, відрізняючи її від інших видів діяльності у сфері державного управління;

в) метод переконання є основним методом поліцейської дія­льності, якому, за можливості, необхідно надавати перевагу;

г) метод переконання використовується, лише якщо інші ме­тоди не дозволяють досягти виконання завдань поліції.

5. Яке твердження описує місце методу примусу в системі методів поліцейської діяльності:

а) метод примусу є спеціальним методом поліцейської діяль­ності;

б) метод примусу є змістоутворюючим методом поліцейської діяльності, обумовлюючи її особливості порівняно з іншими вида­ми діяльності у сфері державного управління;

в) метод примусу є основним методом поліцейської діяльності, якому, за можливості, необхідно надавати перевагу;

г) метод примусу не є притаманним для поліцейської діяль­ності.

6. Укажіть, на які групи поділяються заходи адміністра­тивного примусу:

а) превентивні поліцейські заходи та поліцейські заходи примусу;

б) заходи переконання і примусу;

в) правотворчі, правозастосовні, правоохоронні, освітні та правовиховні;

г) адміністративно-запобіжні заходи, заходи адміністративно­го припинення та адміністративні стягнення.

7. Який із зазначених поліцейських заходів не пов'язано із застосуванням примусу:

а) опитування;

б) обмеження доступу на визначену територію;

в) обмеження пересування особи;

г) зупинення транспортного засобу.

8. З якою із указаних цілей може застосовуватися метод переконання:

а) профілактика правопорушень;

б) вплив на правопорушників;

в) налагодження партнерських відносин із громадськістю;

г) усі варіанти є правильними.

9. В яких формах може застосовуватись метод переконання:

а) правового виховання населення;

б) поліцейського піклування;

в) поверхневої перевірки;

г) усі варіанти є правильними.

10. Які методи є універсальними методами поліцейської діяльності:

а) превентивні поліцейські заходи та поліцейські заходи примусу;

б) переконання і примус;

в) адміністративний примус та адміністративний нагляд;

г) адміністративно-запобіжні заходи, заходи адміністративно­го припинення й адміністративні стягнення.