Загальні вимоги до поліцейських заходів

Застосування поліцейських заходів, зважаючи на їх примусовий характер і вияв в обмеженні прав і свобод громадян, вимагає вива­женого підходу щодо встановлення умов, підстав їх застосування, а також вимог, яким вони мають відповідати.

Законність поліцейських заходів. Поліцейський захід є закон­ним, якщо його було вчинено на підставі та у межах закону, що випливає з ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України. Відповідно, їх вчинення всупереч закону так чи інакше може порушити права та обов’язки інших осіб, що зумовить настання відповідних право­вих наслідків. Крім того, поліцейському заборонено застосовувати будь-які інші заходи, ніж визначені законами України. Зважаючи на те, що поліцейські заходи розглядаються у контексті вузького тлумачення поліцейської діяльності, законність поліцейського за­ходу обмежується вимогами Закону України «Про Національну поліцію» та положень інших нормативних актів, що регулюють відносини, в яких розвивається ситуація із застосуванням поліцей­ських заходів.

Слід зазначити, що питання вимог до застосування поліцейських заходів висвітлено в низці міжнародно-правових актів, основним з яких слід вважати Кодекс поведінки службовців органів правопо­рядку^[DCCCLVII]. Його вимоги враховано при формуванні національного за­конодавства, а також розкривається зміст інших вимог до поліцей­ських заходів.

Так, необхідність поліцейських заходів закріплено ст. 29 Закону України «Про національну поліцію», згідно з якою обраний поліцей­ський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо застосувати інший захід або його застосування буде не­ефективним, а також якщо такий захід завдасть найменшої шкоди як адресату заходу, так і іншим особам.

(а) застосування сили службовцями органів правопорядку має бути винятковим, хоча, мається на увазі, що службовці органів правопорядку можуть бути уповноважені застосовувати силу за ро­зумної необхідності в конкретних обставинах для запобігання зло­чину або при виконанні законного затримання чи допомозі в його проведенні щодо порушників або підозрюваних; сила, що виходить за ці межі, не може бути застосованою;

(Ь) національне право обмежує застосування сили службовцями органів правопорядку відповідно до принципу пропорційності. Слід розуміти, що слід дотримуватися таких національних принципів про­порційності при тлумаченні цього положення. У жодному разі це поло­ження не має тлумачитися як таке, що санкціонує застосування сили, яка не є пропорційною до законної мети, якої має бути досягнуто.

Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи № 690 (1979) «Про Декларацію про поліцію»^[DCCCLVIII] передбачає, що при вико­нанні своїх обов’язків, офіцер поліції зобов’язаний використовувати всю необхідну рішучість для досягнення мети, якої передбачено або дозволено законодавством, але ніколи не повинен використовувати більше сили, ніж це є розумним (п.п. 12,13). Офіцери поліції повинні отримувати зрозумілі та чіткі розпорядження щодо способу та об­ставин, за яких вони повинні застосовувати зброю.

Необхідність застосування поліцейського заходу визначається наявністю підстав для його застосування. Такі підстави передбача­ють наявність юридичних та фактичних передумов. До юридичних передумов застосування поліцейського заходу слід віднести:

1) закріплення на рівні Закону України «Про Національну полі­цію» покладених на поліцію повноважень щодо застосування пев­них поліцейських заходів;

2) законодавчо закріплені вимоги, порядок та процедура вчинен­ня та оформлення поліцейських заходів;

3) законодавчо закріплені умови, за яких може застосовуватися той чи інший поліцейський захід.

Фактичні передумови застосування поліцейських заходів також мають своє нормативне закріплення та визначаються з урахуванням покладених на поліцію повноважень. Тільки за наявності фактич­них та юридичних умов поліцейські можуть вчиняти відповідні дії або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що об­межує певні права і свободи людини, з дотриманням нормативно закріплених вимог до їх вчинення. Поліцейський захід застосовуєть­ся виключно для виконання повноважень поліції, які поділяються на основні, додаткові та у сфері інформаційно-аналітичного забезпе­чення. Основні повноваження поліції визначено ст. 23 Закону Укра­їни «Про Національну поліцію». При цьому, відповідно до ст. 24 цього Закону, на поліцію може бути покладено також додаткові по­вноваження, які закріплюються виключно законом.

Пропорційність поліцейських заходів визначено в Законі Укра­їни «Про Національну поліцію» як стан, за якого шкода, що завдана охоронюваним законом правам і свободам людини або інтересам суспільства чи держави, не перевищує блага, для захисту якого його застосовано, або створеної загрози заподіяння шкоди. У п. 12 Декла­рації «Про поліцію» зазначено, що при виконанні своїх обов’язків поліцейський повинен діяти рішуче для досягнення мети, визначе­ної або допущеної законом, але при цьому застосовувати силу тіль­ки в розумних межах.

Відповідно до ст. 4 Основних принципів застосування сили та вогнепальної зброї посадовими особами з підтримання правопоряд­ку ^[DCCCLIX], службовці органів правопорядку при виконанні своїх обов’язків повинні, наскільки це можливо, застосовувати ненасильницькі засо­би, перш ніж вдаватися до застосування сили і вогнепальної зброї. Вони можуть застосовувати силу і вогнепальну зброю тільки тоді, коли інші засоби є неефективними або не мають жодних шансів на досягнення бажаного результату.

Відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», об­раний поліцейський захід є ефективним, якщо його застосування забезпечує виконання повноважень поліції. Зазначено, що поліцей­ський захід припиняється, якщо досягнуто мети його застосування, якщо неможливість досягнення мети заходу є очевидною або якщо немає необхідності у подальшому застосуванні такого заходу. Пи­тання ефективності поліцейського заходу, у першу чергу, полягає у виправданості його обрання. Це означає, що поліцейський повинен не лише орієнтуватися на наявність чи відсутність умов для засто­сування того чи іншого поліцейського заходу, але й спрогнозовувати його результати, виходячи з конкретних життєвих обставин, в яких буде застосовано той чи інший поліцейський захід.

23.3.