Види поліцейських заходів

Система поліцейських заходів визначається підходом до розу­міння їхнього змісту. За широкого підходу видова диференціація поліцейських заходів є набагато різноманітнішою, дозволяє вико­ристовувати такі критерії для їхньої класифікації як: нормативне за­кріплення, суб’єкти, сфера здійснення поліцейської діяльності тощо.

З точки нормативного закріплення поліцейських заходів їх може бути класифіковано на ті, що передбачено:

1) Законом України «Про Національну поліцію» (ст.ст. 31-46 За­кону України «Про Національну поліцію»);

2) Кодексом України про адміністративні правопорушення (Гла­ва 20 КУпАП);

3) Кримінальним процесуальним кодексом України (ст. 131 КПК України);

4) іншими законами (напр., Законом України «Про дорожній рух»¹ при регулюванні дорожнього руху та проїзду перехресть; надання документів дозвільного характеру, що стосуються забез­печення безпеки дорожнього руху; Законом України «Про Службу безпеки України»^{[DCCCLX] [DCCCLXI] при здійсненні перевірки документів, які посвід­чують особу; огляду осіб, їх речей і транспортних засобів; прове­денні гласних і негласних оперативних заходів; застосування зброї і спеціальних заходів тощо).}

За суб’єкталіи поліцейські заходи поділяються на ті, що засто­совуються:

1) Національною поліцією;

2) Службою безпеки України;

3) Національною гвардією;

4) Державною прикордонною службою України;

5) тимчасовими утвореннями (напр., комендантський патруль) тощо

За сферою здійснення поліцейської діяльності слід виокремити поліцейські заходи, що застосовуються у:

1) адміністративно-правовій сфері: (напр., адміністративне затри­мання; особистий огляд і огляд речей; вилучення речей і докумен­тів; тимчасове вилучення посвідчення водія; тимчасове затримання транспортних засобів; відсторонення осіб від керування транспорт­ними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебу­вання під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції тощо);

2) кримінально-правовій сфері: (напр., виклик слідчим, прокуро­ром, судовий виклик і привід; тимчасовий доступ до речей і доку­ментів; тимчасове вилучення майна; затримання особи).

За вузького підходу до визначення поліцейських послуг їх класифікація обмежується вичерпним переліком заходів, перед­бачених Законом України «Про Національну поліцію». Зважаючи на пріоритетність цього підходу у навчальних цілях, слід зосе­редити увагу, у першу чергу, на тій класифікації, що використа­на на норліативноліу рівні. Так, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», поліцейські заходи розподілено на дві групи:

1) превентивні (ст. 31);

2) приліусові (ст. 41).

Формування зазначених груп, вочевидь, відбувалося на підставі декількох критеріїв, що стало однією із причин недосконалості за­кріпленої систематизації.

Слід звернути увагу на те, що змістовне наповнення зазначених груп не в повній мірі корелюється з усталеною в теорії адмініст­ративного права градацією заходів адміністративного примусу. Так, поліцейські превентивні заходи мали б відповідати адмініст­ративно-запобіжним заходам, однак, виходячи зі змісту таких пре­вентивних поліцейських заходів, як: проникнення до житла чи іншого володіння особи з метою припинення злочину; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів, технічних засобів та спеціалізованого програмного забезпечення, їхнє застосу­вання пов’язується з необхідністю припинення правопорушень, а не для їх запобігання. Крім того, при обранні назви групи, слід врахо­вувати те, що всі поліцейські заходи за своєю природою є примусо­вими, тому їхній поділ на примусові і превентивні порушує загальні правила класифікаційного поділу.

Попри наведені недоліки нормативної класифікації поліцейських заходів, вона має важливе практичне значення для регулювання по­ліцейської діяльності, використовується при розробленні інструк­цій і методичних рекомендацій щодо їх застосування. Розроблення додаткових класифікацій поліцейських заходів, що ґрунтуються на різних критеріях групування, дозволить більш повно з’ясувати їхній зміст, деталізувати окремі аспекти, правильно використовувати у різноманітних життєвих ситуаціях.

Мета застосування поліцейських заходів є найбільш затребу­ваним критерієм їх класифікації. Відповідно до цього критерію слід виокремити заходи:

1) превентивні - застосовуються з метою запобігання право­порушенням. Окрім зазначеної мети превентивні заходи застосо­вуються також з метою виявлення правопорушень, а також для підтримання правопорядку за надзвичайних обставин, оскільки за­гроза суспільним і особистим інтересам, заподіяння їм шкоди мо­жуть виникнути не тільки внаслідок вчинення правопорушення, а й у результаті стихійного лиха, дій душевнохворих чи малолітніх тощо^[DCCCLXII] (напр., перевірка документів особи, поліцейське піклування, перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутріш­ніх справ тощо);

2) припиняючи - вживаються з метою припинення протиправ­ної поведінки, недопущення настання шкідливих наслідків, а також відновлення публічної безпеки і порядку (напр., фізичний вплив, за­стосування спеціальних засобів тощо);

3) змішані - універсальні заходи, яких може бути ефективно ви­користано як з метою запобігання порушень, так і для їх припинен­ня (напр., зупинення транспортного засобу, проникнення до житла чи іншого володіння особи, застосування технічних приладів і тех­нічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису тощо).

В залежності від способу впливу на особу, поліцейські заходи може бути класифіковано на:

1) контактні - безпосередній фізичний вплив на особу (напр., зас­тосування вогнепальної зброї, поліцейське піклування);

2) безконтактні - взаємодія поліцейського з об’єктом впливу, що передбачає здійснення безпосереднього прямого психологічного впливу на особу у вигляді вимоги (напр., вимога залишити місце) або опосередкованого впливу на особу у вигляді огляду, опитуван­ня, перевірки (напр., зупинення транспортного засобу).

Одним із варіантів класифікації заходів адміністративного при­мусу є їхній поділ за призначенням на: загальні (застосовуються в повсякденній практиці багатьма суб’єктами владних повноважень, зокрема Національною поліцією) і спеціальні заходи (комплекс ви­няткових засобів адміністративного впливу, зумовлений специфікою підстав їх застосування - невідкладністю випадків, за яких потрібно припинити протиправні дії, небезпечні для життя і здоров’я людей, в умовах, коли були використані й не дали бажаних результатів усі інші форми попереднього впливу)^[DCCCLXIII].

Ця класифікація може бути адаптована також до поліцейських заходів у вузькому розумінні, але з уточненням назви груп, що ви­окремлюються. Враховуючи специфіку впливу на об’єкт, підстави та поширеність випадків їх застосування, за критерієм призначення поліцейські заходи доцільно класифікувати на:

1) ординарні - заходи, які найчастіше використовуються в по­ліцейській практиці для вирішення переважної більшості ситуацій (належать заходи превентивного і примусового характеру, перед­бачені ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію»);

2) екстраординарні - поліцейські заходи, які застосовуються у виняткових випадках і становлять загрозу для життя і здоров’я об’єкта впливу (належать усі заходи поліцейського примусу, перед­бачені ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію»).

У випадках, порушення прав і свобод громадян при застосуванні тих чи інших поліцейських заходів, вони можуть бути оскаржені в різний спосіб з використанням різних процедур. Відтак, можна кла­сифікувати поліцейські заходи за способом оскарження на заходи, що можуть бути оскаржені за процедурами:

1) адміністративно-деліктного провадження (напр., обмеження фактичного володіння річчю);

2) кримінального провадження (напр., проникнення до житла чи іншого володіння особи);

3) адміністративного судочинства (напр., вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території);

4) дисциплінарного провадження (напр., перевірка документів особи).

При цьому, слід мати на увазі, що більшість поліцейських заходів не передбачають жорсткої фіксації в кожній із наведених груп, а об­рання їх способу оскарження вимагає врахування конкретних умов, за яких їх було застосовано.

Іще одним варіантом класифікації поліцейських заходів є їхній розподіл в залежності від фіксації, документального офорлілен- ня. Враховуючи, що поліцейські заходи вживаються в життєвих ситуаціях, які часто повністю вичерпують себе без настання юри­дично значущих наслідків, детальне документальне фіксування їх застосування не здійснюється. Натомість, існують випадки, коли подібне фіксування є необхідним і обов’язковим. Відтак, поліцейські заходи можна поділити на ті, що:

1) вимагають фіксації, звіту і документального оформлення (напр., поліцейське піклування, проникнення до житла чи іншого володіння особи, застосуваня вогнепальної зброї тощо);

2) не вимагають фіксації, звіту і документального оформлення (напр., перевірка документів особи, зупинення транспортного засо­бу, застосування технічних приладів і технічних засобів тощо).

Наведена класифікація має важливе значення для внутрішньо- службових відносин в діяльності поліцейського, але вона має зна­чення і для громадян, оскільки впливатиме на вибір способу за­хисту у випадках допущення порушень закону при застосуванні поліцейських заходів.

Наведені варіанти класифікації поліцейських заходів не є вичерп­ними, вони можуть бути класифіковані й на інших підставах.