Сутність і види поліцейських заходів примусу

У виняткових випадках, коли необхідно припинити протиправ­ні дії, небезпечні для життя та здоров’я поліцейського або інших осіб, у тому числі и тоді, коли були використані й не дали бажаних результатів усі інші форми попереднього впливу на поведінку пра­вопорушника, поліція може застосовувати примусові заходи.

Примус традиційно розглядають із позицій захисту сформова­них державою правовідносин і забезпечення неухильного й точного виконання норм права. Застосування примусу не є самоціллю, він є наслідком певної поведінки різних соціальних суб’єктів, яка відхи­ляється від вимог правових норм, становить загрозу відносинам, що цими нормами регулюються и охороняються, і застосовується з метою усунення («зняття») такої поведінки. Відповідно, головне призначення заходів примусу полягає в тому, щоби вчасно відреа- гувати на ті чи інші антисуспільні діяння, спонукати, змусити пев­них осіб виконувати вимоги правових норм, припинити чи перерва­ти правопорушення й тим самим не допустити настання їх шкідли­вих наслідків.

Водночас примус завжди є правовим, оскільки він регулюється різними галузями права (адміністративним, кримінально-проце­суальним, цивільним тощо). Поліцейські примусові заходи є винят­ковими заходами адміністративного примусу, що безпосередньо припиняють наявні правопорушення чи об’єктивно протиправні діяння. За допомогою примусових заходів поліцейський під час

Глава 2. Національна поліція України як суб'єкт адміністративної юрисдикції. Характеристика та порядок застосування поліцейських заходів виконання повноважень, визначених ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію»^[48], здатен самостійно й оперативно вирішити конфліктну ситуацію иі примусово припинити правопорушення^[49].

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію» поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу:

1) фізичний вплив (силу);

2) застосування спеціальних засобів;

3) застосування вогнепальної зброї.

Фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення проти­правних дій правопорушників.

Спеціальні засоби як поліцейські заходи примусу - це сукуп­ність пристроїв, приладів і предметів, спеціально виготовлених, конструктивно призначених і технічно придатних для захисту лю­дей від ураження різними предметами (в тому числі від зброї), тим­часового (відворотного) ураження людини (правопорушника, су­противника), пригнічення чи обмеження волі людини (психологіч­ної чи фізичної) шляхом здійснення впливу на неї чи предмети, що її оточують, з чітким регулюванням підстав і правил застосування таких засобів та службових тварин.

Для виконання своїх повноважень поліцейські можуть викори­стовувати такі спеціальні засоби:

1) гумові та пластикові кийки;

2) електрошокові пристрої контактної та контактно-дистанцій­ної дії;

3) засоби обмеження рухомості (кайданки, сітки для зв’язуван­ня тощо);

4) засоби, споряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії;

5) засоби примусової зупинки транспорту;

6) спеціальні маркувальні та фарбувальні засоби;

7) службових собак та службових коней;

8) пристрої, гранати та боєприпаси світлозвукової дії;

9) засоби акустичного та мікрохвильового впливу;

10) пристрої, гранати, боєприпаси та малогабаритні підривні пристрої для руйнування перешкод і примусового відчинення при­міщень;

11) пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;

12) засоби, споряджені безпечними димоутворюючими препа­ратами;

13) водомети, бронемашини та інші спеціальні транспортні за­соби.

Відповідно до п. 8.2 Інструкції про порядок виготовлення, при­дбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепа­льної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчиз­няного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої нака­зом МВС України від 21.08.1998 № 622, вогнепальна зброя - це зброя, яка призначена для ураження цілей снарядами, що одержу­ють спрямований рух у стволі (за допомогою сили тиску газів, які утворюються в результаті згоряння метального заряду) та мають достатню кінетичну енергію для ураження цілі, що знаходиться на визначеній відстані^[50].

Особливістю застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї фактично є те, що вони спрямовані безпосеред­ньо на особу правопорушника, здатні завдати певної фізичної шко­ди та навіть позбавити його життя, на підставі чого забороняється застосування поліцейським примусових заходів, не визначених Законом України «Про Національну поліцію»^[51]. Можливість заподі­яння шкоди здоров'ю порушника має бути мінімальною.

Поліцейський, який застосував фізичний вплив, спеціальні за­соби або вогнепальну зброю, не несе за свої дії відповідальності навіть у разі заподіяння громадянам шкоди, якщо він діяв відпо­відно до Закону України «Про Національну поліцію»^[52]. Переви­щення повноважень щодо застосування примусових заходів тягне за собою відповідальність, встановлену законодавством України. Так, кримінальна відповідальність поліцейського настає у випад­ках, коли він:

- використовував фізичний вплив, спеціальні засоби чи вог­непальну зброю для скоєння злочину (за відповідними статтями КК України);

- порушив вимоги кримінального законодавства про необ­хідну оборону (ст. 36 КК України) та крайню необхідність (ст. 39 КК України^[53]).

Якщо дії поліцейського не підпадають під жодну статтю КК Ук­раїни, але під час застосування фізичної сили, спеціальних засобів чи вогнепальної зброї він порушив вимоги ст. 42-46 Закону України «Про Національну поліцію»^[54], його має бути притягнуто до дисцип­лінарної відповідальності. Перевищення повноважень щодо засто­сування сили встановлюється під час службового розслідування ^[55]. Правові засади притягнення поліцейських до дисциплінарної від­повідальності, підстави та порядок накладення дисциплінарних стягнень визначено в Дисциплінарному статуті Національної полі­ції України, затвердженому Законом України від 15.03.2018^[56].

Як впливає з аналізу ч. 6 ст. 42 Закону України «Про Національ­ну поліцію», до примусових поліцейських заходів не належать засо­би індивідуального захисту - шоломи, бронежилети, протиударні та броньові щити, інше спеціальне екіпірування тощо^[57].

Застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів або зброї - крайні заходи, які допускаються у виняткових випадках і в порядку, визначеному Законом України «Про Національну полі­цію». Тому поліцейський зобов’язаний негайно зупинити застосу­вання певного виду заходу примусу в момент досягнення очікува­ного результату. Згідно з ч. 7 ст. 29 Закону України «Про Національ­ну поліцію» поліцейський захід припиняється, якщо досягнуто мету його застосування, якщо неможливість досягнення мети заходу є очевидною або якщо немає необхідності у подальшому застосуванні такого заходу.

Мету застосування заходів примусу, передбачених Законом Ук­раїни «Про Національну поліцію», можна вважати досягнутою якщо:

- перервано, припинено протиправне діяння, яке має ознаки адміністративного чи кримінального правопорушення;

- створено умови для подальшого притягнення винних осіб до відповідальності;

- усунено шкідливі наслідки правопорушення;

- унеможливлено вчинення нових правопорушень;

- відновлено попередній правовий стан суспільних відносин.

Питання для самоконтролю

1. Повноваження поліції як суб’єкта адміністративної юрисдикції.

2. Мета застосування поліцейського заходу.

3. Правові підстави застосування поліцейського заходу.

4. Вимоги до поліцейських заходів.

5. Ознаки поліцейських заходів.

6. Сутність і види превентивних поліцейських заходів.

7. Сутність і види поліцейських заходів примусу.

Тестові завдання

1. Діяльність поліції спрямовується та координується:

а) Президентом України;

б) Міністерством внутрішніх справ України;

в) Кабінетом Міністрів України;

г) Кабінетом Міністрів України через міністра внутрішніх справ України.

2. Основним напрямком діяльності поліції як суб'єкта адмі­ністративної юрисдикції є:

а) провадження у справах про адміністративні правопорушення;

б) розгляд звернень громадян;

в) дисциплінарні провадження;

г) досудове розслідування.

3. Поліцейський захід - це:

а) дія або комплекс дій примусового характеру, що обмежує пе­вні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відпо­відно до закону для забезпечення виконання покладених на полі­цію повноважень;

б) дія або комплекс дій превентивного або примусового харак­теру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень;

в) дія або комплекс дій превентивного характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень;

г) дія або комплекс дій превентивного або примусового харак­теру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону та підзаконних нормативно- правових актів для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень.

4. Метою поліцейського заходу є:

а) оперативне вирішення питань, ситуації на місці шляхом ви­користання чітко визначених законодавством засобів, спрямоване на негайне настання фактичного результату щодо охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної без­пеки і порядку;

б) оперативне вирішення питань, ситуації на місці шляхом ви­користання чітко визначених КпАП України засобів, спрямоване на негайне настання фактичного результату щодо охорони прав і сво­бод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку;

в) оперативне вирішення питань, ситуації на місці шляхом ви­користання чітко визначених законодавством засобів, спрямоване на негайне настання фактичного результату щодо обмеження прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної без­пеки і порядку.

г) оперативне вирішення питань, ситуації на місці шляхом вико­ристання чітко визначених законодавством засобів, спрямоване на негайне настання фактичного результату щодо охорони прав і сво­бод людини, запобігання та протидії адміністративним і корупцій- ним правопорушенням, підтримання публічної безпеки і порядку.

5. Поліцейські заходи можуть бути:

а) примусово-превентивного та дисциплінарного характеру;

б) примусового та превентивного характеру;

в) адміністративного та кримінально-правового характеру;

г) дисциплінарного, цивільно-правового, адміністративного, кримінального характеру.

6. До ознак поліцейського заходу слід віднести:

а) здійснюється в формі вербальних і невербальних дій;

б) спрямований на настання фактичного результату;

в) повинен мати обов’язкове процесуальне оформлення;

г) всі відповіді правильні.

7. Підставами застосування поліцейських заходів є:

а) фактичні та юридичні передумови;

б) факт скоєння правопорушення;

в) законодавчо закріплені повноваження поліцейського щодо застосування поліцейського заходу;

г) правильна відповідь відсутня.

8. Поліцейський захід застосовується виключно для:

а) припинення правопорушення;

б) притягнення винної особи до юридичної відповідальності;

в) попередження правопорушення;

г) правильна відповідь відсутня.

9. Додаткові повноваження на поліцію можуть бути покла­дені виключно:

а) Конституцією України;

б) наказом Міністерства внутрішніх справ;

в) Конституцією України, Законом України «Про Національну поліцію», наказами Міністерства внутрішніх справ і Національної поліції;

г) законами України.

10. Основні повноваження поліції визначено в:

а) Наказі Міністерства внутрішніх справ «Про основні повнова­ження Національної поліції»;

б) Указі Президента України «Про встановлення переліку та порядку реалізації основних повноважень Національної поліції Ук­раїни»;

в) Законі України «Про Національну поліцію»;

г) всі відповіді правильні.