Інші судові засоби захисту публічних прав приватних осіб

Права, свободи, інтереси приватних осіб, реалізація яких пов’язана із здійсненням публічно-владних функцій, зокрема і функцій публічного адміністрування, можуть захищатися не лише адміністративними судами, але й у порядку інших різновидів су­дочинства.

616 Розділ 4. Засоби ра публічно-правових відносин, у тому числі й за участі приватних осіб, є ширшою за сферу юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного су­дочинства розглядаються справи, що виникають із цивільних, зе­мельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочин­ства. Отже, цивільна юрисдикція має універсальний характер і ви­значається методом виключення - у порядку цивільного судочин­ства розглядаються усі справи, які не віднесено до інших судових юрисдикцій. Крім того, ЦПК України прямо передбачений розгляд певних справ, що виникають із публічно-правових відносин, в по­рядку цивільного судочинства. За наведених умов права, свободи, інтереси приватних осіб, пов’язані із публічно-правовими інтер­есами захищатимуться у порядку, передбаченому ЦПК України. Так, до цивільної юрисдикції належать справи про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку (Глава 10 Розділу IV ЦПК України) та про примусову госпіталізацію до протитубер­кульозного закладу (Глава 11 Розділу IV ЦПК України). Такі справи пов’язані, зокрема, з необхідністю запобігання небезпеки для ото­чуючих і тим самими спрямовані на забезпечення публічних ін­тересів. У порядку цивільного судочинства розглядаються також і публічно-правові спори щодо оскарження рішень, дій чи безді­яльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час ви­конання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України (Розділ VII ЦПК України).

У порядку господарського судочинства, відповідно до ст. 20 ГПК України розглядаються справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках. Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 1 та п. 6 ч. 2 ст. 20 ГПК України у порядку господарського судочинства розглядають­ся справи публічно-правового характеру у спорах, що виникають з відносин, пов’язаних із захистом економічної конкуренції, обмежен­ням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобро­совісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов’язаних з оскаржен­ням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції. У порядку господарського судочинства розглядаються також і публічно-правові спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або при­ватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ГПК України (Розділ VI ГПК України).

Питання щодо захисту публічних прав приватних осіб вирішу­ються і під час здійснення кримінального судочинства та судочин­ства у справах про адміністративні правопорушення. У порядку кримінального судочинства, що встановлений КПК України, здійс­нюється правосуддя у кримінальних провадженнях (кримінальних справах) щодо вчинення діянь, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Крім безпосереднього розгляду кри­мінальних справ, захист прав, свобод, інтересів приватних осіб у порядку кримінального судочинства здійснюється під час розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування, а також на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про криміналь­не правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ст. 303 КПК України), під час вирішення питань щодо виконання вироку (ст. 537 КПК України) тощо.

Окремо слід зазначити, що необхідність перевірки правомір­ності рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень у зв’язку з порушенням публічних прав, свобод, інтересів приватної особи може виникнути й під час вирішення спору приватно-право­вого характеру. За усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб’єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфе­ри приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб’єктів владних повноважень (напр., постанови Великої Па­лати Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 337/2535/17, від 05.06.2018 р. у справі № 805/4506/16-а, від 27.06.2018 р. у справі № 815/6945/16). Таким чином, навіть якщо порушено право особи у публічно-правових відносинах, але спір обумовлений головним чином порушенням або загрозою порушення приватного права такої особи - спір буде приватноправовим та, відповідно, розглядатиметь­ся у порядку цивільного або господарського судочинства. Отже, у цьому випадку вимоги щодо визнання неправомірними рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень будуть похідними від вимог про захист приватного права особи. Тому, зокрема, відпо­відно до ч. З ст. 19 КАС України адміністративні суди не розгляда­ють позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватноправово­му спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розглядові в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розглядові відповідного суду.

За загальним правилом об’єднання в одне провадження кількох вимог, яких належить розглядати у порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом, не допускається (ч. 6 ст. 21 КАС України). Таке є можливим лише у випадках, прямо дозволених за­коном. Так, відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про від­шкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим пору­шенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових від­носин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб’єкта владних повноважень, розглядаються адміністра­тивним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами у порядку цивільного або господарського судочинства.