<<
>>

Адміністративне право як складова публічного права

1.2.1. Призначення (мета і завдання) адміністративного права

Адміністративне право наповнює всю правову матерію суспіль­ства. Практично неможливо знайти важливі суспільні відносини, які б не урегульовувалися тією чи іншою мірою нормами адміні­стративного права.

Відповідно одним із перших питань, на яке треба дати відповідь, є визначення ролі адміністративного права у правовій системі вітчизняного суспільства.

На це питання найбільш слушно дати відповідь через розкриття категорій «мета» і «завдання» адміністративного права.

Мета й завдання адміністративного права України мають своїм підґрунтям положення теорії природного права1 та Конституції України, відповідно до яких «людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найви­щою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забез­печення прав і свобод людини є головним обов'язком держави»[29] [30].

Метою адміністративного права є створення пріоритету право­вих умов для забезпечення публічною адміністрацією прав, свобод й інтересів людини і громадянина у сфері публічного адміністру­вання.

Основними завданням адміністративного права України є такі:

1. Конкретизація прав, свобод приватних осіб, які мають забезпечуватися суб'єктами публічної адміністрації, як реаліза­ція конституційної формули стосовно утвердження прав і свобод людини. Це здійснюється в законах України та підзаконних норма­тивно-правових актах, які визначають обов'язки (компетенцію / повноваження суб'єктів публічної адміністрації).

Приклад: у Законі «Про Національну поліцію» конкретизовано, що завданнями поліції є надання поліцейських послугу сферах: забез­печення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання послуг, які з об'єктивних обставин громадяни не можуть отримати за рахунок приватної ініціативи.

Органи поліції та полі­цейські зокрема зобов'язані: здійснювати превентивну та профілак­тичну діяльність; припиняти виявлені кримінальні та адміністра­тивні правопорушення; уживати заходів, спрямованих на усунення загрози життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці1.

2. Формування ефективних адміністративних інструментів реалізації прав і свобод у сфері публічного адміністрування, як реалі­зація конституційної формули щодо забезпечення прав і свобод людини.

Приклад: Постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2017р. № 833 сформовано адміністративний інструментарій фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі реалізації, що дає можли­вість більш ефективно реалізувати право осіб на життя і здоров'я людей, а також захист права власності у сфері дорожнього руху [31] [32].

3. Підвищення ефективності функціонування публічних інсти­тутів держави й суспільства. Наприклад, через створення грома­дянським суспільством і державою нових антикорупційних орга­нів - Національного антикорупційного бюро та Національного агентства із запобігання корупції.

4. Уніфікація та закріплення на законодавчому рівні процедур адміністративної діяльності публічної адміністрації.

Приклад: Верховна рада Україна через закон закріпила адміні­стративну процедуру щодо стратегічного екологічного оціню­вання1.

5. Оптимізація публічного контролю інститутом грома­дянського суспільства за діяльністю суб'єктів публічної адмі­ністрації.

Приклад: Громадські ради центральних і місцевих органів вико­навчої влади здійснюють громадський контроль за врахуванням органом пропозицій та зауважень громадськості, забезпечення ним прозорості та відкритості своєї діяльності, доступу до публіч­ної інформації, а також дотриманням ним нормативно-правових актів, спрямованих на запобігання та протидію корупції[33] [34].

6. Удосконалення інституту юридичної відповідально­сті[35].

Наприклад, 2014 р. КУпАП було доповнено главою 13-А «Адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією», суб'єк­том адміністративного проступку яких визначено спеціальні суб'єкти публічної адміністрації.

Динамічний розвиток суспільних відносин в Україні щодо адап­тації як суспільного життя, так і правової практики до інститу­цій ЄС[36] призводить до того, що завдання адміністративного права постійно уточнюються, доповнюються та змінюються.

1.2.2. Відносини, що складають предмет адміністративного права

Правові відносини виникають виключно між людьми як різно­вид найбільш важливих суспільних відносини. Ці відносини можуть бути як публічними правовими, так і приватними правовими. В юридичній літературі слушно визначають, що основною приват­них правових відносин є цивільне права, а публічних правових - адміністративне право.

Предмет правового регулювання - це та сфера, на яку поширю­ється право, матеріальний критерій розподілу права на структурні елементи - інститути, галузі, підгалузі. Предмет правового регулю­вання визначає, що регулюється правом.

На зорі становлення адміністративного права А. Єлістратов визначав: «Адміністративне право ставить за мету впорядкувати відносини між правлячою владою й особою у справах державного управління»; «Предметом адміністративного права є відносини між правлячою владою й особами». Вчення про публічні правові відносини і способи захисту публічного права складають предмет загальної частини науки адміністративного права[37].

Незважаючи на значні зміни в соціальному, політичному, еконо­мічному та правовому житті суспільства, за останні більш ніж сто років зазначене вище розуміння предмета адміністративного права не втратило своєї актуальності, хоча розширилося за зміс­том, наповнюючись багатогранними відтінками.

Відносини, що складають предмет адміністративного права України, окреслюються:

1) суспільними відносинам, що виникають у зв'язку із забезпе­ченням суб'єктами публічної адміністрації прав і свобод та закон­них інтересів приватних осіб у процесі надання адміністративних послуг;

2) адміністративною діяльністю суб'єктів публічної адміністра­ції щодо здійснення публічної управлінської (виконавчо-розпоряд­чої) діяльності:

2.1) у процесі виконавчої діяльності суб'єкти публічної адміні­страції забезпечують публічне виконання законів на території всієї держави;

2.2) розпорядча діяльність полягає в ухваленні суб'єктами публічної адміністрації підзаконних нормативно-правових адміні­стративних актів на основі та з виконання законів.

Отже, предметом адміністративного права України є суспільні відносини, які виникають між суб'єктами публічної адміністрації та приватними особами. За змістом предмет адміністративного права складається з надання адміністра­тивних послуг і здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності публічною адміністрацією.

Мал. 1.1.1. Предмет адміністративного права

1.2.3. Адміністративне право як галузь,

наука та навчальна дисципліна

У вигляді однорідної, відособленої в системі юриспруденції правової матерії адміністративне право характеризується як:

1) галузь права;

2) наука;

3) навчальна дисципліна.

У теорії права під галуззю права розуміють відносно само­стійну сукупність юридичних норм, яка регулює якісно однорідну сферу суспільних відносин специфічним методом правового регу­лювання. Щодо визначення поняття конкретної галузі права в юридичній літературі виробився підхід, за яким визначаються такі її ознаки: основа відокремлення певної галузі права - якісно однорідні суспільні відносини, об’єктивність відокремлення груп суспільних відносин, певна структура.

Адміністративне право як галузь права - це сукупність юридичних норм, що врегульовують однорідні суспільні відно­сини щодо надання адміністративних послуг і здійснення виконав­чо-розпорядчої діяльності, що здійснюється суб’єктами публічної адміністрації.

Найбільш широким за сутністю і змістом у тріані аналізованих феноменів є адміністративне право як наука, що полягає в онто­логічному опануванні, гносеологічному пізнанні та діалектичному розвитку й удосконалені різноманітних норм та інститутів адміні­стративного права. Більше того, часто в межах науки адміністра­тивного права здійснюється дослідження юридичних інститу­тів інших галузей права, тих сферах де їх вирішення залучаються суб’єкти публічної адміністрації.

Отже, наука адміністративного права - це теоретичні поло­ження й методологічні основи, які забезпечують процес, дослі­дження засад й ефективності інститутів адміністративного права.

Адміністративне право викладається в юридичних та інших навчальних закладах з метою оволодіння майбутніми юристами, працівниками державних органів системою теоретичних і науко­во-прикладних знань щодо засад та адміністративного інструмен­тарію, якими на основі норм адміністративного права регулюються суспільні відносини у різних сферах суспільних відноси, а також із метою прищеплення студентам знань, розумінь і практичних нави­чок та аналізу й синтезу (оцінювання) різноманітних адміністра­тивно-правових відносин.

Природно, що в умовах широкого самоврядування вищих началь­них закладів навчальна й робоча програми викладання навчальної дисципліни «Адміністративне право України» можуть різнитися, проте незаперечним у них є людиноцентристське підґрунтя. Крім того науково-педагогічні працівники мають повіряти їх з програ­мою єдиного фахового випробування, що затверджується наказом МОН.

Отже, адміністративне право як навчальна дисципліна - це систематизований відповідно до навчальної та робочої програм курс, що викладається в навчальних закладах.

1.2.4. Відмежування адміністративного права

від цивільного права

Адміністративне й цивільне право, як основоположні галузі права для всіх галузей відповідно публічного і приватного права, мають як спільні риси, так і сутнісні відмінності.

За спільними рисами вони:

- урегульовують найбільш важливі відносини майже в усіх сферах суспільних відносин;

- їх норми захищені нормами державного примусу;

- у разі їх порушення особи можуть звернутися за відновлен­ням своїх прав до суду.

Однак природним є те, що вони мають між собою як змістові, так і сутнісні відмінності. Найбільш слушним є розкриття відмінностей між ними за допомогою наочних схем.

Суб'єкт права

Суб'єкт права

Мал. 1.2.4.1. Схема цивільно-правових відносин

Цивільне право є універсальним винаходом світової спіль­ноти, коли парламент установлює закони, виконання яких покла­дається на приватних осіб, що без участі суб'єктів публічної адмі­ністрації вирішують свої приватні правові питання.

Приватні особи добровільно вирішують конфлікти на основі компромісу, йдуть на утиск своїх прав або законних інтересів заради інших приватних осіб чи урегульовують їх у системі судів загальної юрисдикції через подання цивільних позовів. Цивільно-правові відносини є демократичними і простими, менш витратними і, найголовніше, не вимагають участі публічного посередника у вирішенні юридичного конфлікту - суб'єкта публічної адміні­страції.

Проте через недостатню правову культуру або коли такі відно­сини містять суспільну небезпеку, між суб'єктами права з'явля-

ється публічний посередник - суб'єкт публічної адміністрації. Тим самим в адміністративно-правових відносинах ситуація складається іншим чином. Наявність публічного посередника між суб'єктами права є першою провідною ознакою адміністра­тивного права, без якої говорити про адміністративне право взагалі не можна.

Мал. 1.2.4.2. Схема адміністративно-правових відносин

В адміністративно-правових відносинах юридичний статус суб'єкта публічної адміністрації є потрійним:

- по-перше, адміністративно-сервісні відносини суб'єкта публічної адміністрації, коли він надає адміністративні послуги приватним суб'єктам права, які звернулися до нього. У цьому разі суб'єкт публічної адміністрації діяти імперативно (публічно владно) щодо приватного суб'єкта адміністративного права не має права. Більше того, суб'єкт публічної адміністрації є зобов'язаль­ним і має надати адміністративну послугу на належному рівні й у встановлені строки;

- по-друге, адміністративно-арбітражні відносини суб'єкта публічної адміністрації, коли він є адміністративним арбітром між двома приватними суб'єктами адміністративного права в разі порушення одним приватним суб'єктом адміністративного права прав та/або свобод, що захищаються нормами адміністративного права, іншого суб'єкта. У такому разі суб'єкт публічної адміністрації є імперативно владним щодо приватного суб'єкта адміністратив­ного права, який порушив права та/або свободи іншого. Відповідно до наданої законодавством компетенції він зобов'язаний вимагати від такого суб'єкта припинити протиправну поведінку або застосу­вати легальні засоби адміністративного примусу для відновлення порушеного права;

- по-третє, адміністративно-імперативні відносини в сере­дині системи публічної адміністрації. У цьому разі суб'єкт публіч­ної адміністрації, який стоїть вище за ієрархічним щаблем владної компетенції, має право віддавати законні розпорядження суб'єк­там публічної адміністрації, які йому підпорядковані. Тут виника­ють класичні імперативно-владні відносини.

Таблиця 1.2.4

Відмежування адміністративного права від цивільного права

Критерії розмежування Адміністративне право Цивільне право
Відображають цінності (потреби) публічний інтерес приватний інтерес
Обов'язковим посередником між суб'єктами права є суб'єкт публічної адміністрації відсутній
Способи забезпечення публічне адміністрування цивільно-правова діяльність
Ступінь правової регламентації високий Низький
Юридична природа посягання на об'єкт норми права суспільна небезпека суспільна шкода
Юридична природа санкцій за порушення накладаються санкції карного характеру. накладаються санкції відновлювального характеру

1.3.

<< | >>
Источник: Адміністративне право України. Повний курс : підручник / Галунько В., Діхтієвський П., Кузьменко О., Стеценко С. та ін. Херсон,2018. 446 с.. 2018

Еще по теме Адміністративне право як складова публічного права:

  1. Адміністративне право як складова публічного права
  2. Адміністративний розсуд у публічному адмініструванні
  3. Адміністративне процесуальне право як самостійна галузь у системі права України
  4. Адміністративний розсуд у публічному адмініструванні
  5. Адміністративний договір як інструмент публічного адміністрування
  6. § 1. Податкове право як складова фінансово- правової галузі
  7. Адміністративний акт як інструмент публічного адміністрування
  8. Взаємодія адміністративного права України та європейського адміністративного права[XL]
  9. Місце і роль адміністративного права в системі права України. Визначення адміністративного права
  10. 3. Адміністративний договір як інноваційна форма публічного управління.
  11. Індивідуальний (адміністративний) акт як інструмент публічного адміністрування1
  12. ІЗ.І.Адміністративна реформа в контексті розвитку публічного управління в Європі
  13. Понятие права. Признаки права. Сущность и содержание права. Объективное право. Субъективное право. Определение права
  14. Адміністративне право Украіни. Повний курс: підручник / за ред. В. Галунька, О. Правоторової. Видання третє. Київ: Академія адміністративно-правових наук,2020. 466 с., 2020
  15. Суб’єктивне публічне право
  16. Суб'єктивне публічне право
  17. Спеціальні адміністративно-правові статуси фізичних осіб як суб’єктів адміністративного права
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Военное право - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -