Особливості вчинення нотаріальних дій у міжнародному обороті
Згідно зі статтею 98 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси відповідно до законодавства України, міжнародних договорів застосовують норми іноземного права. Нотаріуси приймають документи, складені за вимогами іноземного права, а також вчиняють посвідчувальні написи за формою, передбаченою іноземним законодавством, якщо це не суперечить законодавству України.
У своїй діяльності нотаріуси відповідно до чинного законодавства України, міжнародних договорів застосовують норми іноземного права.
Прийняти документи, які складені за кордоном з участю іноземних властей або які від них відходять, українські нотаріуси вправі лише за умови їх легалізації органами Міністерства закордонних справ України.
Легалізація - це підтвердження:
- дійсності оригіналів офіційних документів;
- засвідчення справжності підпису посадових осіб, які підписали документи, та у відповідному випадку автентичності печатки чи штампа, якими скріплено документи;
- відповідності їх чинному законодавству нашої держави або держави перебування.
Нині найбільшого поширення набули консульська легалізація та проставлення апостиля.
Консульська легалізація - це підтвердження відповідності документів законодавству держави їх походження, що передбачає засвідчення справжності підпису службової особи, її статусу (ролі, в якій виступала особа) та, в певних випадках, автентичності печатки уповноваженого державного органу на документах та актах з метою використання їх в іншій країні.
За загальним правилом, якщо міжнародним договором не передбачено інакше, під легалізацією розуміють т. зв. консульську легалізацію. Консульська легалізація документів є одним зі способів легалізації документів для дії за кордоном і розглядається більшістю науковців як різновид адміністративних послуг[248].
Проте складність консульської легалізації і її невідповідність вимогам економічної та соціальної глобалізації змусили чимало країн відмовитись від її застосування на користь спрощених процедур підтвердження дійсності іноземних документів.
У зв'язку з цим були зроблені певні кроки для врегулювання цих питань на міжнародному рівні[249].Питання вчинення нотаріальних дій за кордоном регулюється Консульським статутом України, затвердженим Указом Президента України від 02 квітня 1994 р. за № 127/94 (з наступними змінами), Законом України «Про нотаріат», Положенням про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженим спільним Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 р. за № 142/5/310, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 грудня 2004 р. за № 1649/10248.
10 січня 2002 р. Верховна Рада України надала згоду на приєднання України до Гаазької конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 5 жовтня 1961 р. Конвенція набула чинності для України 22 грудня 2003 р. та поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з держав-учасниць угоди і мають бути представлені на територій іншої держави, яка також уклала цю угоду.
Сьогодні понад 100 країн світу є учасницями зазначеної Конвенції.
Офіційними документами, згідно з положеннями Конвенції, є:
а) документи, що виходять від органу чи посадової особи, підпорядкованих юрисдикції держави, та включають документи, що виходять від прокуратури, секретаря суду чи судового виконавця;
б) адміністративні документи;
в) нотаріальні акти;
г) офіційні примітки, такі як відмітки про реєстрації; візи, що підтверджують певну дату; засвідчення підпису на документі, не засвідченому нотаріусом.
Тобто дія Гаазької Конвенції поширюється на документи про освіту, цивільного стану, трудового стажу, свідоцтв про знаходження в живих, довідки, довіреності, судові рішення та матеріали у цивільних, сімейних та цивільних справах та інше.
Водночас Конвенція не поширюється на:
а) документи, вчинені дипломатичними чи консульськими агентами;
б) адміністративні документи, які прямо стосуються комерційної чи митної операцій, зокрема довіреності на укладення угод, пересування товарів через кордон, договори (контракти) про поставку товарів та надання послуг, про виконання різних робіт та розрахунків за ними.
Отже, в тих випадках, коли це передбачено внутрішнім законодавством країни, на території якої будуть використані вказані документи, вони мають легалізуватися звичайним шляхом, тобто застосовується консульська легалізація, яка передбачає поступове проставлення посвідчувального напису в певних установах.
Збереження багатоступеневості під час легалізації такого виду документів допомагає дещо суворіше контролювати діяльність комерційних підприємств.
Згідно з Гаазькою конвенцією, на документах, вчинених компетентними органами однієї держави та призначених для використання на території іншої держави, проставляється спеціальний штамп (апостиль).
Апостиль посвідчує справжність підпису, ролі, в якій виступала особа, що підписала документ, та у відповідному випадку автентичність печатки чи штампа, якими скріплюється документ.
Підпис, печатка чи штамп, які проставляються компетентним органом на апостилі, не вимагають ніякого подальшого засвідчення чи легалізації, а документ, на якому проставлено апостиль, може бути використаний в будь-якій з держав- учасниць Гаазької Конвенції.
Тимчасом дія апостиля не поширюється на зміст офіційного документа, до якого він прикріплений.
Єдиною формальністю, яка може бути витребувана для посвідчення справжності підпису, ролі, в якій виступала особа, що підписала документ, та у відповідному випадку автентичності печатки чи штампа, якими скріплюється документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій цей документ було вчинено.
Наголосимо, що виконання цього не може вимагатися, якщо закони, правила чи звичаї, що діють у державі, в якій пред’явлено документ, чи домовленість між декількома державами відміняють або спрощують цю процедуру чи звільняють документ від легалізації.
Апостиль проставляється на самому документі чи на окремому листку, який скріплюється з основним документом та повинен відповідати взірцеві.
Однак він може бути складений офіційною мовою органу, котрий видав його, а пункти в ньому можуть бути також викладені іншою мовою.
Звертаємо увагу на те, що заголовок «Apostille (Convention de la Haye du 5 octobre 1961)» мусить бути написаний французькою.
Апостиль проставляєтся за клопотанням як особи, котра підписала документ, так і будь-якого пред’явника документа.
Підпис, печатка чи штамп, що проставляються на апости- лі, не потребують ніякого засвідчення.
Кожна держава, яка приєдналася до Гаазької конвенції, призначає, з урахуванням її офіційних функцій, ті органи, яким надаються повноваження на проставлення апостиля.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 61 «Про надання повноважень на проставлення апостиля, передбаченого Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» надано повноваження апостиля, що посвідчує справжність підпису, ким виступала особа, яка підписала документ, у відповідному випадку автентичність печатки чи штампа, яким скріплюється документ, а саме:
- Міністерству освіти і науки - на офіційних документах, виданих навчальними закладами, державними органами, підприємствами, установами та організаціями, що стосуються сфери освіти і науки;
- Міністерству юстиції - на документах, що видаються органами юстиції та судами, а також на документах, що оформляються нотаріусами України;
- Міністерству закордонних справ - на всіх інших видах документів.
Українське законодавство передбачає можливість встановлення винятків із правил про обов’язкову консульську легалізацію (ч. 2 ст. 100 Закону). Без легалізації приймаються документи, складені за кордоном, у таких випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (або щодо яких держава Україна визнала себе право- наступницею).
Зокрема, 14 квітня 1995 р. для України набула чинності Конвенція про правову допомогу і правовідносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, укладена у Мінську 22 січня 1993 р. Наказом Міністерства юстиції України «Про запровадження безпосередніх зносин органів юстиції України в рамках Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року в частині виконання доручень у цивільних справах» від 2 серпня 2007 р. № 597/5 встановлено, яким чином здійснюються і через які органи (Міністерство юстиції чи підконтрольні йому органи) безпосередні зносини з компетентними установами учасників конвенції - членів СНД.
Україна бере на себе зобов’язання з надання правової допомоги в обсязі, передбаченому ст. 6 Конвенції, за винятком визнання та виконання виконавчих написів; Україна бере на себе зобов’язання визнавати та виконувати рішення, постановлені на територіях держав-учасниць Конвенції, передбачені п. «а» ст. 51 Конвенції, за винятком нотаріальних актів по грошових зобов’язаннях. За ст. 13 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, документи, які на території однієї із країн, що домовилися, виготовлені або посвідчені установою або спеціально на це уповноваженою особою у межах їх компетенції і за встановленою формою та скріплені гербовою печаткою, приймаються на території інших сторін, що домовилися, без будь-якого спеціального засвідчення. Сучасна міжнародна нотаріальна практика має й інші приклади унормування питань міжнародного співробітництва у галузі нотаріату, і зокрема міжнародного ефекту певної нотаріальної дії і визнання виконавчої та доказової сили нотаріального акту на міжнародному рівні[250].
Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила про нотаріальні дії, ніж ті, що містить законодавство України, то при вчиненні нотаріальних дій застосовуються правила міжнародного договору. Якщо міжнародний договір відносить до компетенції нотаріусів учинення нотаріальної дії, не передбаченої законодавством України, нотаріуси вчиняють цю нотаріальну дію в порядку, установленому Міністерством юстиції України. Порядок зносин нотаріусів з іноземними органами юстиції визначається законодавством України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Нотаріуси у випадках, передбачених договорами про правову допомогу, зносяться з консульськими представництвами безпосередньо, якщо консульський округ заданого консульського представництва зв’язаний з територією їх діяльності. В інших випадках зносини органів нотаріату з консульськими і дипломатичними представництвами здійснюються через Міністерство закордонних справ України[251].
Запитання і завдання для самоконтролю
1. Якими нормативними актами регулюється порядок вчинення нотаріальних дій в Україні?
2. Які заходи вживає державний нотаріус при виявленні порушень законодавства?
3. Розкрийте зміст поняття «територіальна компетенція нотаріусів».
4. Що передбачає відмова у вчиненні нотаріальної дії та який порядок її оскарження?
5. Перелічіть вимоги до документів, що подаються для вчинення нотаріальних дій.
6. Опишіть архіви державної нотаріальної контори та приватного нотаріуса: їх спільне й особливе.
7. Ким і в якому порядку здійснюється контроль за здійсненням нотаріальної діяльності?
8. Охарактеризуйте види нотаріальних дій.
9. Здійсніть класифікацію нотаріальних проваджень.
10. Який порядок вчинення нотаріальних дій?
11. Які електронні реєстри в системі нотаріату ви знаєте?
12. Як здійснюється оплата вчинюваних нотаріальних дій?
13. Які особливості вчинення нотаріальних дій в міжнародному обороті?
Список рекомендованих джерел
Основна література
1. Долинська М. С. Нотаріат: підручник. Львів: Ліга-Прес, 2018. 398 с.
2. Долинська М. С. Українське нотаріальне право. К.: Юрінком Інтер, 2015. 248 с.
3. Дякович М. М. Нотаріальне право України: навч. посіб. К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2009. 683 с.
4. Дякович М. М. Хрестоматія нотаріального права України: навч. посіб. К.: Істина, 2018. 480 с.
5. Комаров В. В., Баранкова В. В. Нотариат и нотариальный процесс: учебник. Харьков: Консум, 1999. 240 с.
6. Комаров В. В., Баранкова В. В. Нотаріат в Україні: підручник. Х.: Право, 2011. 384 с.
7. Майкут Х. В. Нотаріат: курс лекцій. Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2012. 212 с.
8. Медвідь Ф. М., Усенко В. Ф., Медвідь Я. Ф. Нотаріальний процес в Україні: навч. посіб. / за ред. Ф. М. Медвідя. К.: Атіка, 2006. 324 с.
9. Нотаріат в Україні: навч. посіб. / за ред. В. М. Бесчастного. К.: Знання, 2008. 494 с.
10. Нотаріат в Україні: навч. посіб. / за заг. ред. Ю. В. Нікітіна. К.: Національна академія управління; Алерта, 2016. 586 с.
11. Нотаріат України: у 3 кн. Кн. 1: Організація нотаріату з практикумом: підручник / за заг. ред. С. Я. Фурси. 3-є вид., допов. і перероб. К.: Алерта, 2015. 484 с.
12. Радзієвська Л. Е., Пасічник С. Г. Нотаріат в Україні: навч. посіб. / за ред. Л. К. Радзієвської. К.: Юрінком Інтер, 2000.
13. Сміян Л. С., Нікітін Ю. В., Хоменко П. Г. Нотаріат в Україні: навч. посіб. 2-е вид., стереотип. / за ред. Ю. В. Нікітіна. К.: кНт, 2008. 632 с.
14. Теорія нотаріального процесу: науково-практичний посіб. / за заг. ред. С. Я. Фурси. К.: Алерта; Центр учбової літератури, 2012. 920 с.
15. Фурса С. Я., Фурса Є. І. Нотаріат в Україні. Теорія і практика: навч. посіб. для студ. закл. вищої освіти. К.: А.С.К., 2001. 976 с.
Спеціальна література
1. Баранова Т. І., Дьомкіна Г. С. Електронні реєстри у сфері міжнародного документообігу, оптимізація процедури з проставлення апостиля за участю нотаріуса. Бюлетень Міністерства юстиції України. 2014. № 9. С. 38-39.
2. Виконавча влада і адміністративне право / за заг. ред. В. Б. Аве- р'янова. К.: ВД «Ін Юре», 2002. 668 с.
3. Долинська М. С. До питання застосування у нотаріальній практиці нотаріусів України спеціальних бланків нотаріальних документів // Правовий режим державних реєстрів та їх роль у здійсненні господарської діяльності: зб. мат. науково-практичного семінару (21 квітня 2017 року, Львів). ЛьвДУВС, 2017. С. 28-30.
4. Долинська М. С. Територіальна компетенція нотаріальних органів України як одна із головних засад здійснення нотаріального процесу в Україні. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. 2018. Вип. 2. С. 107-115.
5. Коротюк О. В. Науково-практичний коментар Закону України «Про нотаріат». Х.: Право, 2012. 648 с.
6. Писаренко Г. М. Адміністративні послуги в Україні: організаційно- правові аспекти: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.07/ Ін-т зак-ва Верховної Ради України. 2011. 20 с.
7. Стрілько В. Ю. Джерела нотаріального процесу з іноземним елементом: види та співвідношення. Прикарпатський юридичний вісник. 2015. Вип. 3 (9). С. 77-81.
8. Черниш В. Забезпечення охорони нотаріальної таємниці нотаріуса в українському законодавстві. Юридична Україна. 2014. № 8. С. 9-13.
Нормативно-правові акти
1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96- ВР. URL: http://zako№5.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40. Ст. 356.
3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 18. Ст. 144.
4. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. Відомості Верховної Ради України. 2002. № 21. Ст. 135.
5. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. (з наступними змінами і доповненнями). Відомості Верховної Ради України. 2004. № 40. Ст. 492.
6. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 р. №3425-ХП. Відомості Верховної Ради України. 1993. №39. Ст. 383.
7. Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат»: Закон України від 1 жовтня 2008 р. № 614-V Відомості Верховної Ради України. 2009. № 13. Ст. 161.
8. Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» щодо державного регулювання нотаріальної діяльності: Закон України від 6 вересня 2012 р. № 5208-VI. Урядовий кур'єр. 2012. № 189.
9. Про міжнародні договори України: Закон України від 29.06.2004 р. № 1906-1V. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1906-15
10. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: затв. Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 р. № 296/5. Офіційний вісник України. 2012. № 17. С. 66.
11. Порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування: затв. Наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 р. № 3306/5. Офіційний вісник України. 2011. № 91. С. 172.
12. Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства: затв. Наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2010 р. № 3253/5. Офіційний вісник України. 2010. № 98. Ст. 3515.
Еще по теме Особливості вчинення нотаріальних дій у міжнародному обороті:
- Порядок вчинення нотаріальних дій
- Загальні правила вчинення нотаріальних дій
- Вимоги до документів, що подаються для вчинення нотаріальних дій
- Правові основи здійснення контролю за вчиненням нотаріальних дій державними та приватними нотаріусами України
- Вчинення нотаріусами інших дій, відмінних від нотаріальних, з метою надання їм юридичної вірогідності
- Оплата вчинюваних нотаріальних дій
- Адміністративно-правовий статус державного виконавця як суб’єкта видання рішень, вчинення дій і допущення бездіяльності, що підлягають оскарженню
- Державний контроль за нотаріальною діяльністю: міжнародно-правовий аспект
- Поняття й особливості стадій оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця
- ПИТАННЯ 9. Особливості початкового етапу розслідування зґвалтувань і проведення окремих слідчих дій
- Сутність та особливості підсудності адміністративних справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця
- ПИТАННЯ 6. Особливості початкового етапу розслідування та проведення слідчих дій за справами про вбивство