Нотаріальне оформлення спадкових прав громадян

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або ого­лошення її померлою.

Спадкування в Україні здійснюється за законом лише тоді, коли спадкодавець не склав заповіт або коли його запо­віт є юридично не дійсним.

При зверненні спадкоємця у зв’язку з відкриттям спадщи­ни нотаріус, відповідно до пункту 1.2 глави 10 Порядку вчи­нення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 296/5, з’ясовує відомості стосовно:

- факту смерті спадкодавця;

- часу і місця відкриття спадщини;

- кола спадкоємців;

- наявності заповіту;

- наявності спадкового майна, його складу та місцезнахо­дження;

- необхідності вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Факт смерті фізичної особи і час відкриття спадщини нотаріус перевіряє шляхом витребовування від спадкоємця свідоцтва про смерть, виданого органом державної реєстрації актів цивільного стану або за безпосереднім доступом до реєстру актів цивільного стану. У разі неможливості пред’яв­лення спадкоємцями свідоцтва про смерть спадкодавця або відсутності інформації в реєстрі нотаріус повинен витребувати від органу державної реєстрації актів цивільного стану копію актового запису про смерть спадкодавця або повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть.

Якщо смерть громадянина була зареєстрована на тери­торії іншої держави, нотаріусу подається відповідний доку­мент, виданий компетентними органами іноземної держави, який є дійсним на території України за умови його легалізації, якщо інше не передбачено законом, міжнародними договора­ми України.

У разі якщо в свідоцтві про смерть спадкодавця зазначено лише місяць та рік або тільки рік смерті, часом відкриття спад­щини слід вважати відповідно останній день зазначеного мі­сяця або 31 грудня поточного року.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Рішення суду про оголо­шення фізичної особи померлою або про встановлення факту смерті особи в певний час не може бути прийнято нотаріусом на підтвердження факту смерті.

Якщо протягом однієї доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одно­часно і окремо щодо кожної з них.

Якщо кілька осіб, які могли б спадкувати одна після одної, померли під час спільної для них небезпеки (стихійного лиха, аварії, катастрофи тощо), припускається, що вони померли одночасно. У цьому випадку спадщина відкривається одночас­но і окремо щодо кожної з цих осіб.

Спадкоємець, який помер хоч і через декілька годин після спадкодавця, але на наступну добу, не вважається померлим з ним одночасно і у нього виникає право на спадщину.

Часом відкриття спадщини після смерті реабілітованих у встановленому порядку громадян є день прийняття рішення відповідною Комісією з питань поновлення прав реабілітова­них про повернення спадкоємцям першої черги майна реабілі­тованого.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України.

Якщо спадкодавець мав декілька місць проживання, міс­цем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Після смерті військовослужбовців строкової служби, а та­кож осіб, які навчалися в навчальних закладах, що розташо­вані поза місцем їхнього проживання, місцем відкриття спад­щини визнається те місце, де вони проживали до призову на строкову військову службу або до вступу до відповідного на­вчального закладу.

Після смерті громадянина, який проживав у будинку- інтернаті для осіб з інвалідністю, ветеранів, самотніх осіб та людей похилого віку, іншому закладі соціального призначен­ня, місцем відкриття спадщини вважається місцезнаходження відповідного закладу.

Місцем відкриття спадщини після осіб, померлих в устано­вах виконання покарань, визнається останнє місце проживан­ня до арешту (взяття під варту).

Після смерті громадянина, який проживав на території мо­настиря, храму, іншого культового будинку, місцем відкриття спадщини вважається місцезнаходження відповідної споруди.

Якщо спадкодавець, якому належало майно на території України, мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається на підставі Закону України «Про міжнародне приватне право».

Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна. Якщо об'єктів нерухомого майна декілька і їх місцезнаходжен­ня різне, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження од­ного з об'єктів цього майна на вибір спадкоємця(ів).

За відсутності нерухомого майна місцем відкриття спад­щини є місцезнаходження основної частини рухомого майна, що може бути підтверджено свідоцтвом про державну реє­страцію транспортного засобу, витягом з реєстру прав влас­ності на цінні папери, ощадною книжкою тощо.

Місце відкриття спадщини підтверджується: довідкою про реєстрацію або останнє місце проживання виконавчого органу сільської, селищної або міської ради, сільського голови (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради, або іншим до­кументом, що може підтверджувати відповідний факт (копією актового запису про смерть, домовою книгою тощо).

Місце відкриття спадщини не може підтверджуватись сві­доцтвом про смерть. Якщо останнє місце проживання спадко­давця було на території України, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, нотарі­усу подається відповідна заява спадкоємця.

У разі відсутності у спадкоємців документів, що підтвер­джують місце відкриття спадщини, нотаріус роз'яснює спад­коємцям їхнє право на звернення до суду зі заявою про вста­новлення місця відкриття спадщини.

Спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкрит­тя спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла по­штою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про при­йняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про при­йняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про ви­дачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, за­яви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх по­вноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

У разі заведення спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.

У разі наявності заповіту нотаріусу подається його оригінал чи дублікат. Повна інформація про заповіт, який було посвідчено іншим нотаріусом, витребовується нотаріусом шляхом направлення запиту.

У разі підтвердження факту заведення спадкової справи іншим нотаріусом нотаріус відмовляє заявнику у прийнятті заяви (іншого документа) та роз'яснює право її подачі за міс­цезнаходженням цієї справи, а у разі потреби (неправильно визначено місце відкриття спадщини) витребовує цю справу для подальшого провадження.

Номер спадковій справі присвоюється один раз і скла­дається з порядкового номера, за яким вона зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ, та зазначається че­рез дріб (дефіс) рік, у якому вона заведена.

Спадкова справа підлягає обов'язковій реєстрації у книзі обліку і реєстрації спадкових справ, Алфавітній книзі обліку спадкових справ та у Спадковому реєстрі.

При встановленні факту одночасного відкриття декіль­кох спадкових справ (наприклад, за місцем проживання спад­кодавця і за місцезнаходженням спадкового майна) спадкові справи, відкриті з порушенням вимог ст.

При одночасному відкритті спадкових справ різними нотаріусами за місцем відкриття спадщини спадкова справа передається до того нотаріуса, у якого згідно з паперовими носіями відкрито спадкову справу раніше.

У разі припинення, зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, тимчасового блокування або анулюван­ня доступу нотаріуса до Державного реєстру прав за заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкова справа може бути передана до іншого(ї) приватного нотаріуса (дер­жавної нотаріальної контори) в межах одного нотаріального округу після закінчення встановленого законодавством стро­ку для прийняття спадщини. Приватний нотаріус (держав­на нотаріальна контора), якому (якій) передається спадкова справа, зобов'язаний(а) прийняти її у провадження.

У випадку, коли приватний нотаріус не може особисто здій­снити передачу спадкової справи до передачі всіх документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса до відповідного державного нотаріального архіву, передача спад­кової справи здійснюється за наказом відповідного головного територіального управління юстиції комісією, створеною для приймання-передавання документів діловодства.

У випадку ліквідації державної нотаріальної контори до передачі всіх документів нотаріального діловодства та архіву державної нотаріальної контори до відповідного державного нотаріального архіву передача спадкової справи здійснюється комісією з ліквідації державної нотаріальної контори.

Нотаріус, який веде незакінчену спадкову справу або збе­рігає закінчену спадкову справу, у випадках, передбачених цим пунктом, зобов’язаний передати зазначену спадкову справу.

Заява про передачу спадкової справи подається спадко­ємцями нотаріусу, який веде незакінчену спадкову справу або зберігає закінчену спадкову справу (у разі ліквідації державної нотаріальної контори - комісії з ліквідації; у разі якщо приват­ний нотаріус не може особисто здійснити передачу спадкової справи, - відповідному головному територіальному управлін­ню юстиції).

Справжність підпису на заяві спадкоємців про переда­чу спадкової справи, яка надсилається поштою нотаріусу, ко­трий веде незакінчену спадкову справу або зберігає закінчену спадкову справу (у разі ліквідації державної нотаріальної кон­тори - комісії з ліквідації; у разі якщо приватний нотаріус не може особисто здійснити передачу спадкової справи, - відпо­відному головному територіальному управлінню юстиції), або подається від імені спадкоємців їхніми представниками, має бути засвідчена нотаріально.

У нотаріальних округах, де не зареєстрована діяльність приватних нотаріусів та не функціонують державні нотаріаль­ні контори, спадкова справа передається для ведення держав­ній нотаріальній конторі або приватному нотаріусу іншого но­таріального округу на підставі наказу відповідного головного територіального управління юстиції.

У разі передачі спадкової справи для ведення іншому при­ватному нотаріусу (державній нотаріальній конторі) нотаріус, який веде незакінчену спадкову справу або зберігає закінчену спадкову справу, та приватний нотаріус (державна нотаріаль­на контора), якому (якій) ця справа передається, складають акт приймання-передавання у двох примірниках з описом до­кументів, наявних у спадковій справі (під час передачі спад­кової справи комісією з ліквідації державної нотаріальної кон­тори або комісією з приймання-передавання документів діло­водства акт приймання-передавання підписується членами відповідної комісії).

У книзі обліку і реєстрації спадкових справ та алфавітній книзі спадкових справ приватний нотаріус (державна нотаріальна контора), який (яка) передає спадкову справу (у разі ліквідації державної нотаріальної контори - голова комісії з ліквідації; у разі якщо приватний нотаріус не може особисто здійснити передачу спадкової справи, - голова відповідної комісії головного територіального управління юстиції), про­ставляє відповідні відмітки про передачу спадкової справи зі зазначенням про акт приймання-передавання. Спадкова справа передається разом зі супровідним листом.

Приватний нотаріус (державна нотаріальна контора), якому (якій) передано незакінчену спадкову справу, веде її до закінчення та зберігає у своєму архіві.

Передавання закінченої спадкової справи для видачі до­даткових свідоцтв про право на спадщину здійснюється на строк, що не перевищує одного місяця. На місці переданої закінченої спадкової справи в архіві приватного нотаріуса, державної нотаріальної контори залишається примірник акта приймання-передавання та копія спадкової справи. Після ви­дачі додаткових свідоцтв про право на спадщину спадкова справа повертається до архіву державної нотаріальної кон- тори/приватного нотаріуса, з якого її було видано. При цьому нотаріус, який видав свідоцтво про право на спадщину, про­ставляє відповідні відмітки в обліково-довідкових докумен­тах (книзі обліку і реєстрації спадкових справ, алфавітній кни­зі спадкових справ). Після повернення спадкової справи у кож­ному примірнику акта приймання-передавання здійснюється відповідний запис.

У справах приватного нотаріуса (державної нотаріаль­ної контори), який (яка) передає спадкову справу, залиша­ється на зберіганні копія спадкової справи, примірник акта приймання-передавання, супровідного листа та повідомлен­ня оператора поштового зв'язку, а у разі передачі спадкової справи кур'єром - відмітка нотаріуса про одержання спадкової справи у Розносній книзі для місцевої кореспонденції.

Приватний нотаріус (державна нотаріальна контора), який (яка) одержав(ла) спадкову справу, реєструє її згідно з цим Порядком, а також надсилає повідомлення спадкоємцям щодо зміни місця зберігання спадкової справи.

Якщо один зі спадкоємців, який подав заяву про прийнят­тя спадщини, помер до одержання свідоцтва про право на спадщину, копія спадкової справи направляється тільки за письмовим запитом нотаріуса, яким заведено спадкову спра­ву після такого померлого.

Право на спадкування здійснюється спадкоємцями шля­хом прийняття спадщини або її неприйняття. Для того щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз'яснює спадкоємцям право подачі зая­ви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Заяви про прийняття спадщини або відмову від її при­йняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі. Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка. Ця відмітка скріплюється підписом нотаріуса.

Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не за­свідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, за­водиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто при­бути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Не допускається приймати заяви про прийняття спадщи­ни, про відмову від неї або заяви про їх відкликання, складені від імені спадкоємців їхніми представниками, що діють на під­ставі довіреностей.

Зауважуємо, що неповнолітня особа має право подати зая­ву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклу­вальника.

Заяву від імені малолітньої особи або недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.

Законодавець наголошує на тому, що малолітня, неповно­літня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо не було подано заяву про відмову від прийняття спад­щини з дотриманням вимог, передбачених законодавством.

Приймаючи від спадкоємців заяву про прийняття спад­щини або про відмову від її прийняття, нотаріус зобов’язаний роз’яснити спадкоємцям їхнє право на відкликання такої зая­ви протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України.

Заява про прийняття спадщини чи про відмову від її при­йняття підлягає реєстрації у Книзі обліку і реєстрації спад­кових справ у день надходження. У разі надходження тако­го документа поштою він підлягає також реєстрації у Журна­лі реєстрації вхідних документів. Усі наступні заяви (додатко­ві, від інших спадкоємців, кредиторів) також реєструються у Книзі обліку і реєстрації спадкових справ під самостійними номерами та в хронологічному порядку. На всіх заявах зазна­чаються дата і час їх надходження та номер спадкової справи. До заяви про відкликання поданої заяви про прийняття спад­щини або відмову від її прийняття застосовуються такі самі правила реєстрації.

Для прийняття спадщини чи відмови від прийняття спад­щини встановлюється строк у шість місяців, який починаєть­ся з часу відкриття спадщини. Прийняття і відмова від при­йняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщи­ни, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який при­йняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Якщо спадкоємець протягом шести місяців не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину.

Суд може визначити спадкоємцю, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Спадкоємець, якому за рішенням суду встановлено додат­ковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, повинен у межах установленого судом строку прийняти спадщину шляхом подання нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідної заяви.

Не вимагається звернення до суду для визначення додат­кового строку, достатнього для прийняття спадщини, якщо усі спадкоємці, які прийняли спадщину, подадуть письмову зая­ву про згоду на прийняття спадщини спадкоємцем, який про­пустив строк для прийняття спадщини.

Такі заяви спадкоємців мають бути подані нотаріусу до видачі свідоцтва про право на спадщину.

За наявності такої згоди спадкоємцеві, який пропустив строк для прийняття спадщини, необхідно подати до нотаріу­са за місцем відкриття спадщини заяву про її прийняття.

Якщо виникнення в особи права на спадкування зале­жить від неприйняття спадщини або відмови від її прийнят­тя іншими спадкоємцями, строк для прийняття такою особою спадщини встановлюється три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийнят­тя. Якщо строк, що залишився, менший трьох місяців, він про­довжується до трьох місяців.

Спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спад­щину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 Цивіль­ного кодексу України, він не заявив про відмову від неї.

У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання зі спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Своєчасно надісланою вважається заява, справжність під­пису особи на якій засвідчена (або не засвідчена) нотаріально, що направлена поштовим відправленням до закінчення шес­тимісячного строку для прийняття спадщини і яка надійшла нотаріусу після закінчення цього строку. Нотаріус приймає такі заяви, заводить спадкову справу та у випадку надходжен­ня заяви, справжність підпису на якій не засвідчено нотаріаль­но, надсилає лист спадкоємцю, в якому пропонується надісла­ти заяву, оформлену належним чином, або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. У таких випадках конверт підшивається у спадкову справу.

У разі якщо спадкоємець відправив нотаріусу за місцем відкриття спадщини поштою належно оформлену заяву про прийняття спадщини, а потім особисто з'явився до нотаріуса і подав заяву про відмову від спадщини, нотаріус бере до уваги ту заяву, яка була зареєстрована першою у Журналі реєстрації вхідних документів.

Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

У цьому випадку право на прийняття спадщини здійсню­ється спадкоємцями на загальних підставах протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що за­лишився, становить менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців. Свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкової трансмісії видається за місцем відкриття спадщини після смерті першого спадкодавця.

Спадкоємець за заповітом має право відмовитись від при­йняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім'я якої складено заповіт, може відмовитись від прийняття спадщини лише на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем.

Спадкоємець за законом має право відмовитись від при­йняття спадщини на користь будь-кого зі спадкоємців за зако­ном незалежно від черги, зокрема внуків, правнуків, племін­ників та інших.

Спадкоємець, на чию користь була здійснена відмова від права на частку у спадщині, має право відмовитися від її прийняття.

Неповнолітня особа може відмовитись від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування.

Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальни­ка й органу опіки та піклування.

Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Приймаючи заяву про відмову від прийняття спадщини, нотаріус роз'яснює спадкоємцю правові наслідки такої відмови.

У разі відмови від прийняття спадщини усіма спадкоєм­цями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування отримують спадкоємці за за­коном почергово.

У разі заведення спадкової справи та встановлення скла­ду спадкового майна нотаріус надає спадкоємцю письмову до­відку щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину, зі зазна­ченням розміру плати за вчинення відповідних нотаріаль­них дій, яка визначена державним нотаріусом або щодо якої було досягнуто домовленості між приватним нотаріусом та спадкоємцем до заведення спадкової справи. Така довідка має бути підписана нотаріусом та скріплена його печаткою.

7.7.