Адміністративні правопорушення в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою (ст. 151, ЧЧ. 6, 7 ст. 152-1 КУпАП)

Аналізований розділ Кодексу України про адміністративні пра­вопорушення встановлює підвідомчість органів Національної полі­ції відносно самоправного зайняття жилого приміщення (ст.

Стаття 151 КУпАП

Відповідно до Житлового кодексу від 30.06.1983 № 5464-X (ст. 9 «Житлові права громадян») громадяни мають право на одержан­ня у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій грома­дян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних коо- перативів^[112].

Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснювати­ся шляхом будівництва або придбання доступного житла за раху­нок надання державної підтримки. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користуван­ня жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбаче­них законом.

Громадяни самостійно здійснюють право на одержання жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фо­нду з настанням повноліття, тобто після досягнення 18-річного віку, а такі, що одружилися або влаштувалися на роботу У передба­чених законом випадках до досягнення 18-річного віку, - відповід­но з часу одруження або влаштування на роботу. Інші неповнолітні (віком від 15 до 18 років) здійснюють право на одержання жилого приміщення за згодою батьків або піклувальників.

Стаття 58 Житлового кодексу говорить, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або гро­мадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в на­дане жиле приміщення¹¹³.

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту житлових прав громадян.

Об'єктивна сторона правопорушення виражається у самоправ­ному (без належного на те права чи дозволу, в тому числі оформле­ного документально) зайнятті жилого приміщення у будинках дер­жавного або громадського житлового фонду чи фонду житлово- будівельних кооперативів (формальний склад проступку).

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наяв­ністю вини у формі прямого умислу. Суб'єктом правопорушення можуть бути як посадові особи, так і громадяни.

Стаття 152¹ (чч. 6,7) КУпАП

Національній поліції України за цією статтею підвідомчі діяння, передбачені ч. 6 та 7:

- паркування транспортного засобу на місцях, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керу­ють водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, водієм, який не має документів про наявність у нього чи в одного з пасажирів інвалідності (крім явно виражених ознак інвалідності);

- необлаштування на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування транспортних засобів, у тому числі біля житлових будинків (крім індивідуальних житлових будинків) та інших будівель, на тротуарах (із числа місць для зупинки та сто­янки транспортних засобів), місць, призначених для паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, чи облаштування таких місць без дотримання вимог щодо їх розміщення.

Правила паркування транспортних засобів затверджено Поста­новою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342, положен­ня якої зазначають, що контроль за виконанням цих Правил здійс­нюють уповноважений підрозділ Національної поліції у частині забезпечення безпеки дорожнього руху на майданчиках для парку­вання та посадові особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради у частині контролю за станом благоустрою та утри­мання майданчиків для паркування (в т. ч. щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування)^[114].

Відповідальність за вказані правопорушення було встановлено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за паркування, зупинку, стоянку транспортних засобів на місцях, призначених для осіб з інвалідністю» від 22.06.2017 № 2109-VIII. Згідно із його положення­ми місцями, призначеними для паркування (в т. ч. безоплатного пар­кування) транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, на спеціально обладна­них чи відведених майданчиках для паркування транспортних засо­бів, у т. ч. біля житлових будинків (крім індивідуальних житлових будинків) та інших будівель, на тротуарах (із числа місць для зупин­ки та стоянки транспортних засобів), вважаються місця, позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою^[115].

Об’єктивна сторона зазначених правопорушень характеризу­ється формальним складом та полягає у відповідних діях, що вира­жаються у:

- паркуванні транспортного засобу на місцях, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керу­ють водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, водієм, який не має документів про наявність у нього чи в одного з пасажирів інвалідності (крім явно виражених ознак інвалідності);

- необлаштуванні на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування транспортних засобів, у тому числі біля житлових будинків, місць, призначених для паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, чи облаштування таких місць без дотримання вимог щодо їх розміщення.

Суб’єктивна сторона аналізованих адміністративних правопо­рушень характеризується як умислом, так і необережністю.

Суб’єктом правопорушення за ч. 6 ст. 152¹ КУпАП є особа-водій, яка має право керувати автотранспортом (фізична, осудна, що дося­гла віку, з якого вона має право отримати водійське посвідчення). У той же час суб’єктом правопорушення за ч. 7 ст. 152¹ є посадові осо­би суб’єктів господарювання, які утримують спеціально обладнані чи відведені майданчики для паркування транспортних засобів^[116].

4.7.